17 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 180/1994/23
провадження № 51-567 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року щодо засудженого ОСОБА_5 .
Суть питання та встановлені судом обставини
Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2023 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга потерпілої ОСОБА_4 , яка не погоджується з вказаними судовими рішеннями щодо ОСОБА_5 , просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України,
суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 1, 4 ч. 2, частин 5, 6 цієї статті.
Статтею 427 КПК України, передбачено, що в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються найменування суду касаційної інстанції, обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень. Крім того, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються, та копії касаційної скарги з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 КПК України кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд. При цьому скаржниця адресує свою скаргу Вищому Київському касаційному суду України з розгляду кримінальних справ.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК України правом на касаційне оскарження наділений потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.
З урахуванням ст. 59 КПК України у випадку, якщо потерпілим є неповнолітня особа до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник.
Наведені положення залишились поза увагою неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 , яка звернулась до касаційного суду зі скаргою самостійно. До того ж Суд акцентує увагу на тому, що потерпілий та/або його представники мають право оскаржити судові рішення лише у частині, що стосується інтересів потерпілого. Натомість доводи касаційної скарги зводяться фактично до захисту засудженого ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання
про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни
чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Кожна
із зазначених підстав скасування чи зміни судових рішень є самостійною та потребує зазначення доводів із їх належним обґрунтуванням.
Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись
на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, як воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення.
Однак, всупереч вищевказаному потерпіла ОСОБА_4 наведених положень процесуального закону не дотрималась.
Зокрема, потерпіла посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не наводить обґрунтування допущення судами таких порушень, які в силу ст. 412 КПК України є істотними та тягнуть за собою скасування оскаржених вироку і ухвали на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України.
Крім цього, скаржниця вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, однак доводів на обґрунтування своєї позиції з урахуванням положень ст. 413 цього Кодексу не наводить.
Також потерпіла, оскаржуючи в тому числі ухвалу апеляційного суду, не вказує у чому конкретно полягає її незаконність чи необґрунтованість з огляду на положення статей 412 - 414 КПК України.
Окрім вказаного, до касаційної скарги на виконання вимог ч. 5 ст. 427 КПК України не додано копій оскаржених судових рішень.
У порушення ч. 6 ст. 427 КПК України потерпілою не долучено до касаційної скарги її копій з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження й учасникам судового провадження.
Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Частиною 4 ст. 429 КПК України передбачено, що залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
У випадку виявлення бажання потерпілою повторно звернутись до суду касаційної інстанції та реалізувати своє право на касаційне оскарження судових рішень щодо ОСОБА_5 їй слід мати на увазі, що з урахуванням п. 7 ч. 1 ст. 425, ст. 59 КПК України у їх взаємозв'язку, вона може це зробити разом із своїм законним представником та виключно, у частині, що стосується її інтересів, у межах вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Ураховуючи викладене, керуючись ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає
за необхідне залишити скаргу без руху.
З цих підстав Суд постановив:
Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3