10 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 161/21678/23
провадження № 51-4844 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022230000000129 від 10 травня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності на строк 15 років, з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.
Відповідно до обставин, детально викладених у вироку суду, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась 24 лютого 2022 року повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, погодився на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора та з 01 червня 2022 року добровільно зайняв посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме посаду «заместителя начальника Департамента молодежной политики, семьи и спорта военно-гражданской администрации Херсонской области», а в ході реорганізації вказаного органу влади 22 грудня 2022 року - посаду «заместителя министра молодежной политики, семьи и спорта военно-гражданской администрации Херсонской области». Знаходячись на зазначеній посаді, ОСОБА_8 розробляв та організовував проекти державних програм в сфері молодіжної політики, розвитку культури і спорту Херсонської області, організовував спортивні заходи та здійснював координацію діяльності державних закладів, які знаходяться у віданні «военно-гражданской администрации Херсонской области» та проводять роботу по програмах молодіжної політики. Своїми активними діями ОСОБА_7 умисно підтримував на тимчасово окупованій території України працездатність «военно-гражданской администрации Херсонской области» по взаємодії з населенням, тим самим впливаючи на свідомість місцевих мешканців, формуючи у них ідеологію довіри до окупаційної влади російської федерації.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 03 вересня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, неповноту та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги захисник зазначає, що:
· винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, не доведена «поза розумним сумнівом», отже кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК України);
· матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_7 дійсно обіймав посаду в «міністерстві». Вказує, що свідки у цьому провадженні не підтвердили те, що їм достовірно відомо про обрання ОСОБА_7 на вказану посаду;
· скріншоти з соціальних мереж, публікацій на невідомих сайтах не є належними та допустимими доказами;
· не спростовано твердження сторони захисту стосовно наявності можливого психологічного та/або фізичного тиску представників окупаційної влади як на ОСОБА_7 , так і на членів його сім'ї;
· сторона захисту у цьому кримінальному провадженні була позбавлена можливості узгодити правову позицію;
· ОСОБА_7 не був проінформований про судове слідство стосовно нього, отже судом не дотримано положень ч. 3 ст. 323 КПК України. До того ж стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7 на час досудового слідства та судового розгляду знаходився на тимчасово окупованій території України і мав можливість прибути до суду. Стверджує, що залишився невстановленим факт умисного ухилення ОСОБА_7 від правосуддя. На думку захисника, місцевий суд був упереджений;
· суд першої інстанції, призначаючи покарання, не допитав ОСОБА_7 , не з'ясував його ставлення до обвинувачення, сімейний стан тощо;
· апеляційний суд не дотримався приписів ст. 404 КПК України та не дослідив докази безпосередньо;
· судові рішення є немотивованими, не відповідають приписам ст. 374 КПК України та ухвалені з порушенням ст. 94 КПК України;
Заперечень від учасників кримінального провадження на касаційну скаргу захисника до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини, на які посилається в касаційній скарзі захисник, були предметом ретельної перевірки в судах першої та апеляційної інстанцій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Розглянувши це кримінальне провадження в порядку спеціального судового розгляду, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та призначив відповідне покарання.
Щодо доводів касаційної скарги про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та недоведеність вчинення ним вказаного кримінального правопорушення
Так, ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає покарання за добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території.
Як убачається з матеріалів провадження, свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, суди обґрунтували показаннями таких свідків :
- ОСОБА_9 , яка була допитана безпосередньо в судовому засіданні та вказувала, що знає обвинуваченого ОСОБА_7 з дитинства, вони були сусідами. Зазначила, що обвинувачений ОСОБА_7 підтримував « русский мир » з 2014 року, а після повномасштабного вторгнення російських військ та захоплення ними м. Херсон, відкрито підтримував їх дії. Також вказувала, що обвинувачений ОСОБА_7 добровільно (без будь-якого тиску та примусу) обіймав посаду заступника міністра зі спорту, оскільки і раніше був прибічником росії. Бачила публікації про його діяльність в незаконному органі влади в мережі Інтернет. Заявила, що останній переховуються на лівому березі Дніпра, де на цей час перебувають представники незаконних органів влади Херсонської області;
- ОСОБА_11 , яка була допитана безпосередньо в судовому засіданні, зазначила, що у квітні - травні 2022 року до неї на роботу в Херсонську ДЮСШ з'явився ОСОБА_7 та вказав, що він є заступником начальника Департаменту молодіжної політики і спорту Херсонської області. В ході розмови останній пропонував працювати на окупаційні органи влади по російському законодавству та відповідно переоформити документи. Вважає, що ОСОБА_7 перебував на вказаній посаді добровільно, без будь-якого примусу, оскільки поводився вільно під час розмови. В подальшому впізнала його в ході проведення слідчої дії - впізнання за фотознімками.
Також суди обґрунтували свої рішення такими письмовими доказами:
- протоколом огляду від 05 липня 2023 року з фототаблицями - складеним за наслідками проведеного огляду мережі Інтернет, яким виявлено та зафіксовано, що на Інтернет сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 яким виявлено та зафіксовано, що на Інтернет сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходяться фотоматеріали у яких підтверджується, що ОСОБА_7 , займає посаду так званого «замесителя начальника Департамента молодежной политики, семьи и спорта военно-гражданской администрации Херсонской области»;
- протоколом огляду від 05 липня 2023 року з фототаблицями - складеним за наслідками проведеного огляду мережі Інтернет, яким виявлено та зафіксовано, що на Інтернет сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходиться відеоінтерв'ю ОСОБА_7 в ході якого останній бере участь в офіційному заході, як «заместитель начальника Департамента молодежной политики, семьи и спорта военно-гражданской администрации Херсонской области» з нагоди річниці так званої бесланської трагедії в росії;
- протоколом огляду від 15 травня 2023 року з фототаблицями - складеним за наслідками проведеного огляду мережі Інтернет, яким виявлено та зафіксовано, що на сайті «ZOV Херсон» знаходиться стаття, якою підтверджується, що ОСОБА_7 добровільно перейшов на бік окупаційної влади зайняв посаду «замесителя начальника Департамента молодежной политики, семьи и спорта военно-гражданской администрации Херсонской области»;
- протоколом огляду від 28 липня 2023 року з фототаблицями - складеним за наслідками проведеного огляду мережі Інтернет, яким виявлено та зафіксовано, що на Інтернет сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщену публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою « ОСОБА_12 опубликовал списки назначенных оккупантами «чиновников ВГА» до якої прикріплено фотозображення списків осіб, що займають посади у створених державою-агресором органах влади, серед яких зазначено, що ОСОБА_7 обіймає посаду «заместителя начальника управление молодежной политики, семьи и спорта». Крім того, об'єктом огляду є публікації розміщені у телеграм-каналі «Министерство молодежной политики и спорта Херсонской области». Так, на вказаному телеграм-каналі у загальному доступі 28 грудня 2022 року розміщено публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9 » в тексті якого зазначено, «в рамках турнира состоялось вручение сертификата на покупку борцовского ковра и спортивного инвентаря Министерству молодежной политики и спорта Херсонской области в лице заместителя министра ОСОБА_13 ». До вказаної публікації прикріплено фотозображення ОСОБА_14 під час «офіційних заходів». Крім того, на телеграм-каналі «Министерство молодежной политики и спорта Херсонской области» знаходиться стаття «О СПОРТ - ТЫ РОССИЯ» від 10 січня 2023 року в тексті якої зазначено «Херсонская область, в лице представителей руководства Министерства молодежной политики и спорта, делает многое для того, чтобы доказать свое полноценное участие, как признанная часть России, в сотрудничестве с другими российскими регионами. Так, с 23 по 25 декабря уже ушедшего, 2022 года ОСОБА_15 молодежной политики и спорта ОСОБА_7 принял участие в V-ом открытом Рождественском турнире по греко-римской борьбе в станице Динская, Краснодарского края». Також, в ході огляду в телеграм-каналі «Новости Херсонщины» зафіксовано статтю від 07 травня 2022 року під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_10» в тексті якої повідомляються факти про те, що він є прибічником «русской весны», є «заместителем ОСОБА_22», а також прикріплено фотозображення ОСОБА_7 з червоною зіркою на чорній шапці-вушанці;
- протоколом огляду від 13 вересня 2023 року з фототаблицями - складеним за наслідками проведеного огляду мережі Інтернет, яким виявлено та зафіксовано, що на Інтернет сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснено публікацію із текстом та фотоматеріалом, у яких підтверджується, що ОСОБА_7 добровільно перейшов на бік окупаційної влади на території Херсонської міської територіальної громади та зайняв посаду «замесителя начальника Департамента молодежной политики, семьи и спорта военно-гражданской администрации Херсонской области», а також його політичні переконання у 2014 році;
- протоколом обшуку від 07 вересня 2023 року, яким виявлено та зафіксовано документи ксерокопії резолюцій керівництва на ОСОБА_7 , «План роботы Департамента молодежной политики, семьи и спорта ВГА Херсонской области с 01 августа по 05 августа 2022 года» затверджений печаткою начальника Департамента ОСОБА_16 , лист від його імені до голів «ВГА Херсонской области» щодо перенесення спортивного заходу «Фестиваль борьби», ксерокопія «сведения о сотрудниках и начисленной им зароботной плате за август 2022 года»), у яких підтверджується, що ОСОБА_7 добровільно перейшов на бік окупаційної влади на території Херсонської міської територіальної громади, зайняв посаду «замесителя начальника Департамента молодежной политики, семьи и спорта военно-гражданской администрации Херсонской области», розробляв та організовував проекти державних програм в сфері молодіжної політики, розвитку культури і спорту Херсонської області, організовував спортивні заходи та здійснював координацію діяльності державних закладів, які знаходяться у віданні «военно-гражданской администрации Херсонской области»;
- протоколом огляду речей і документів від 15 вересня 2023 року, яким виявлено та зафіксовано документи, вилучені в ході проведення обшуку від 07 вересня 2023 року, а саме: аркуш паперу із написом «СВ Альтера» на якому наявні рукописні написи, що розпочинаються з: « ОСОБА_17 » та закінчується з іншої сторони написом «свет за сентабрь 026233»; - аркуш паперу із написом, що розпочинаються з: «ІНФОРМАЦІЯ_11» та закінчується з іншої сторони написом « НОМЕР_1 »; - аркуш паперу із написом: « НОМЕР_2 - нина массаж»; - візитки з написом « ОСОБА_18 » у кількості 6 (шість) штук; - зелена папка з двома аркушами, аркуш 1 - із написом, що розпочинається «Гуманитарный штаб МЧС Росии г. Ростов на Дону», аркуш 2 - із написом синього кольору «ФЛП ОСОБА_19 НОМЕР_3 АДРЕСА_2»; - копії документів на ім'я « ОСОБА_7 », на 3 аркушах; - копія документа «Заявления на поступление» за підписом « ОСОБА_7 » від 29 серпня 2022 року, на 2 аркушах; - аркуші паперу із рукописними написами, виконано (ймовірно) олівцем, на 2 аркушах; - документи із назвою: «План работы Департамента молодежной политики, семьи и спорта ВГА Херсонской области с 01 августа по 05 августа 2022 года», на 2 аркушах кожен, всього на 4 аркушах; - аркуш паперу, який серед іншого має напис «СОЮЗ ЛЕВЫХ СИЛ», на 1 аркуші; - документ, що починається зі слів «В соотвествии со статьей 143….», на 2 аркушах; - аркуш паперу з списком спортивных учреждений Херсонской области, у кількості 1 штук; - документ, що починається зі слів «Организации сферы физической культуры», на 2 аркушах; - документ, що починається зі слів «Список действуючих спортивных государственных объектов по состоянию на 01.09.2022 года», на 1 аркуші; - документ із назвою «ведомость на з/п уборщице», на 4 аркушах; - аркуш паперу із написом: «Департамент молодежной политики, семьи и спорта», на 1 аркуші; - документи на бланках «Департамент молодежной политики, семьи и спорта», на 6 аркушах; - документ на бланку «Министерство молодежной политики, семьи и спорта», на 1 аркуші; - документ з назвою: «План работы департамента на август 2022 года», на 1 аркуші; - документ з назвою: «Ведомость», на 7 аркушах; - «Грамота» із російською символікою, на 5 аркушах; - плакат із написом «Фестиваль борьба»; - газета «Хочу в СССР» від «17 июня 2014 года»; - книга із назвою «От человекообразия к человечности»; - підручник «География 5/6»; - прапор російської федерації у кількості 7 (сім) штук; - прапор «СССР» червоного кольору, у кількості 1 (одна) штука; - стрічки із прапором синьо-біло-червоного кольору у кількості 4 (чотири) штуки; - прапор червоного-жовтого кольору, у кількості 2 (дві) штуки;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 06 липня 2023 року, у ході якого свідок ОСОБА_20 впізнала ОСОБА_7 за фотознімком, як такого, який пропонував співпрацю з російською владою;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 06 липня 2023 року, у ході якого свідок ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_7 за фотознімком, як такого, який пропонував співпрацю з російською владою;
- протоколом огляду від 10 травня 2023 року з фототаблицями - складеним за наслідками проведеного огляду мережі Інтернет, яким виявлено та зафіксовано, що на Інтернет сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 на екрані монітора з?явився перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (зі змінами);
- ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2023 року про тимчасовий доступ до речей і документів, постановою про доручення оперативному підрозділу проведення слідчих (розшукових) дій на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу від 19 вересня 2023 року в ході виконання яких отримано тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 22023230000000023, досудове розслідування у якому здійснюється слідчими СВ УСБУ у Херсонській області. Цими вилученими документами підтверджуються факт обіймання ОСОБА_7 посади начальника «департаменту» на період відсутності ОСОБА_21 (наказ №5-к від 14.09.2022 року).
За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що підстав не довіряти показанням вищезазначених свідків, які були попередженні про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги, у суду не було, а в апеляційній скарзі сторони захисту не вказані ймовірні причини обмови обвинуваченого ОСОБА_7 з боку свідків. Показання вищезазначених свідків у суді першої інстанції є логічними та послідовними, оскільки вони переконливо повідомили про відомі їм обставини вчиненого кримінального правопорушення, їх пояснення повністю узгоджуються між собою та дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами.
Крім того, апеляційний суд, погоджуючись з вироком місцевого суду, дійшов слушного висновку, що суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, навів у вироку сукупність доказів на підтвердження встановлених обставин, якими повністю доведено винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, і які з точки зору достатності та взаємозв'язку правильно покладено в обґрунтування висновків, у тому числі щодо правової кваліфікації її дій за ч.5 ст.111-1 КК України.
Так, апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, що наведеними вище доказами у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема дослідженими судом публікаціями, здобутими в результаті оглядів мережі Інтернет, уповноваженими на це суб'єктами досудового розслідування, установлено, що ОСОБА_7 добровільно зайняв посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора. Вищезазначене є беззаперечним свідченням невимушеності його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо неї, а відтак, і цілковитої добровільності його дій. Крім того, воєнний напад росії на Україну, що почався 24 лютого 2022 року, окупація території Херсонської області та встановлення на цій території окупаційних органів влади, мали відкритий характер, а тому ОСОБА_7 , будучи громадянином України, з огляду на його вік та достатній життєвий досвід, очевидно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суди оцінили всі зібрані докази відповідно до статей 23, 94 КПК України з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів із точки зору достатності та взаємозв'язку, та дійшли обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Щодо доводів касаційної скарги захисника про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК України
Так, згідно з ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Норми ч. 3 ст. 404 КПК України зобов'язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями. Сама по собі незгода захисника із висновками суду, зробленим на підставі досліджених доказів, не може бути безумовною підставою для повторного дослідження тих самих доказів апеляційним судом за відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України.
Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов'язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
Водночас з матеріалів кримінального провадження вбачається, що сторона захисту з клопотанням до апеляційного суду про повторне дослідження доказів та надання їм іншої правової оцінки не зверталася.
Зважаючи на те, що апеляційний суд погодився з наданою оцінкою доказам та з висновками суду першої інстанції в цілому, підстав для повторного безпосереднього дослідження доказів у цього суду не було.
Отже, відсутність належно обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження про дослідження доказів, на неправильну оцінку яких посилається сторона на стадії апеляційного оскарження вироку, не зумовлює обов'язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та не створює передумов для використання апеляційним судом свого права дослідити нові докази за наявності підстав, регламентованих положеннями ч. 3 ст. 404 КПК України.
З огляду на викладене, Суд доходить висновку про необґрунтованість у цій частині доводів касаційної скарги захисника.
Щодо доводів касаційної скарги про упередженість судового розгляду
Так, право на розгляд справи безстороннім судом, встановленим законом, гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однією із процесуальних гарантій цього права є забезпечення процедури відводу судді у ситуації, коли суддя має особистий інтерес щодо результату розгляду справи, конфлікт інтересів або іншим чином упереджений стосовно будь-якої особи, яка бере участь у справі.
У кримінальному процесуальному законодавстві України закріплено інститут відводу, самовідводу, який передбачає інструменти для усунення упередженого судді від здійснення судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень.
До обставин, що виключають участь судді (слідчого судді) в кримінальному провадженні та забезпечують неупередженість суддів відноситься така підстава для самовідводу, відводу, як наявність інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до положень ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.
Водночас, сторона захисту не була позбавлена можливості, у разі виникнення сумнівів у неупередженості суду, заявити йому відвід, проте матеріали кримінального провадження таких відомостей не містить.
Разом з тим, Суд звертає увагу, що сама по собі незгода сторони захисту із судовим рішенням не може викликати сумнів у неупередженості суду та слугувати підставою для відводу судді.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що ОСОБА_7 не проінформований про судовий розгляд цього кримінального провадження
Так, відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
За статтею 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального досудового розслідування у зв'язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу обвинуваченого для обміну як військовополоненого публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику.
Отже, наведені вище положення закону містять вимоги щодо повідомлення осіб, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, про здійснення щодо них спеціального досудового розслідування та судового розгляду.
Як убачається з матеріалів провадження, розгляд кримінального провадження судом за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 здійснювався на підставі прийнятого рішення про спеціальне судове провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Матеріалами справи підтверджується, що суди повідомляли ОСОБА_7 про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення відповідних повідомлень його захиснику, публікування оголошень у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також на офіційних веб-сайтах судів першої, апеляційної інстанцій та прокуратури.
Отже, з огляду на викладене вище, судами попередніх інстанції були виконані вимоги КПК України щодо повідомлення ОСОБА_7 про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього.
Варто зауважити, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні був представлений професійним адвокатом ОСОБА_6 , який здійснював захист його інтересів, зокрема шляхом подання апеляційної та касаційної скарг.
Разом з тим, у справі Sanader v. Croatia (від 12 лютого 2015 року, заява № 66408/12) Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження, яке відбувається за відсутності обвинуваченого, саме по собі не є несумісним із ст. 6 Конвенції, і ця норма буде порушена лише коли особа, засуджена заочно, згодом не може отримати від суду новий розгляд по суті обвинувачення, якщо не було однозначно встановлено, що вона відмовилася від свого права з'явитися і захищати себе або що він мав намір уникнути суду.
Чинний КПК України містить положення, які дозволяють забезпечити такий перегляд в суді апеляційної інстанції як щодо питань права, так і фактів.
Відповідно до ч. 3 ст. 400 КПК України якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених статтею 138 цього Кодексу, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених статтею 399 цього Кодексу.
Тож, засуджений навіть після закінчення строків на апеляційне/касаційне оскарження не позбавлений права подати скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження судових рішень, якщо причини його неявки дійсно виявляться поважними, під час якого ОСОБА_7 також не буде позбавлений можливості ставити питання про усунення порушень, які, на його думку, були допущенні під час спеціального досудового розслідування та судового розгляду.
Зважаючи на вимоги кримінального процесуального закону та практику ЄСПЛ, яка вказує на необхідність належної оцінки всіх важливих аргументів сторін і наведення в судовому рішенні достатніх мотивів, суд апеляційної інстанції перевірив під час апеляційного перегляду доводи поданої апеляційної скарги, вмотивовано погодившись із рішенням суду першої інстанції. У рішенні апеляційного суду належним чином зазначено підстави, на яких воно ґрунтується. Ухвала цього суду відповідає приписам статей 370, 419 КПК України. Апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на всі основні доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, які здебільшого є аналогічними доводам його касаційної скарги, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував свою позицію.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що матеріалами кримінального провадження підтверджено те, що висновки апеляційного суду про доведеність винуватості засудженого зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності на строк 15 років, з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна у межах, встановлених санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомостей про особу обвинуваченого, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним і достатнім.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення, і фактично зводяться до неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що не є предметом касаційного розгляду.
Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які би були безумовними підставами для скасування або зміни оскарженого судового рішення, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Волинського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3