17 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 454/4859/23
провадження № 61-17281ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
19 грудня 2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року касаційну скаргу
залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків, зокрема, запропоновано направити на адресу Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із належним обґрунтуванням пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, на який заявник посилається, як на підставу касаційне оскарження судових рішень.
29 січня 2025 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли матеріали на усунення недоліків.
Верховний Суд вважає, що заявник не виконав вимоги ухвали
від 15 січня 2025 року та належним чином не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідних норм права.
Посилання у новій редакції касаційної скарги ОСОБА_1 на необхідне формування єдиної правозастосовчої практи щодо застосування норм статей 10, 12, 78, 81, 263, 264, 264, 382 ЦПК України у даних правовідносинах для правильного вирішення цієї справи не є виконанням вимог ухвали Верховного Суду від 15 січня 2025 року
про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року без руху.
Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.
Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин,
які перебувають на розгляді судів, про що заявником у новій редакції касаційної скарги не зазначено.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За статтею 185 ЦПК України, якщо заявник
не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Заявник не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 15 січня 2025 року,
що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною
та повернення її заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою
для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди вважати неподаною
та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк