18 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 686/20391/21
провадження № 61-6453св24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ігнатенка Вадима Миколайовича від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Керницька Ілона Романівна, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про усунення перешкод у користуванні майном,
У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 .
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
01 травня 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Керницька І. Р., через підсистему «Електронний Суд» направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 14 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 25 березня 2024 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М., суддів, які входять до складу колегії : Олійник А. С., Фаловська І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
10 липня 2024 року матеріали справи № 686/20391/21 надійшли до Верховного Суду.
14 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Клюцук В. П. через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду заяву про відвід судді Ігнатенка В. М.
Заява обґрунтована тим, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 відкрито 17 червня 2024 року та справа із суду першої інстанції надійшла до Верховного Суду 10 липня 2024 року, однак в строк, передбачений статтею 407 ЦПК України, до 10 вересня 2024 року не розглянута.
Крім того, заявник зазначає, що суддя Ігнатенко В. М. належним чином не розглянув її клопотання від 10 жовтня 2024 року та від 21 січня 2025 року, в яких остання наголошувала про порушення строків розгляду судом касаційної інстанції розгляду вказаної справи та наполягала провести розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні.
Заявник вважає, що суддя Ігнатенко В. М., який здійснює розгляд цієї справи порушив норми статті 407 ЦПК України, не розглянув касаційну скаргу позивача впродовж встановленого законом строку, не розглянув заявлені заявником клопотання, а тому у нього наявна впевненість в упередженості судді Ігнатенка В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Клюцук В. П. про відвід судді Верховного Суду Ігнатенка В. М. від участі у розгляді справи № 686/20391/21 визнано необґрунтованою та передано іншому судді, який не входить до складу суду, визначеного у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2025 року, на виконання вимог частини першої статті 33 ЦПК України, визначено суддю-доповідача Осіяна О. М.
Заява представника ОСОБА_1 - адвоката Клюцук В. П. про відвід судді Верховного Суду Ігнатенка В. М. задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності судді.
Частиною четвертою статті 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони
з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Головною метоювідводу є гарантування безсторонності суду щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Неупередженість судді, як правило, означає відсутність його упереджень та необ'єктивності, що може бути перевірено за допомогою двох тестів:
а) суб'єктивного, що враховує особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто визначає, чи мав суддя будь-які особисті упередження, або чи був він об'єктивним у справі;
б) об'єктивного, що вимагає встановлення того, чи забезпечив сам суд, а також конкретний склад суду у справі, незалежно від персональної поведінки будь-кого з його членів, достатні гарантії для виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
При цьому неупередженість має одночасно існувати як фактично (суб'єктивний тест), так і має бути забезпечена її розумна видимість (об'єктивний тест) (рішення ЄСПЛ у справі «Мікаллеф проти Мальти», № 17056/06 від 15 жовтня 2009 року, «Rustavi 2 Broadcasting Company Ltd та інші проти Грузії», № 16812/17 від 18 липня 2019 року).
Оцінивши доводи заяви, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Клюцук В. П. про відвід судді Верховного Суду Ігнатенка В. М. відсутні, оскільки доводи заявника не свідчать про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості, об'єктивності чи безсторонності судді, та обґрунтовані виключно припущеннями і нічим не доведені. Заявник не вказав будь-яких об'єктивних і обґрунтованих підстав для відводу судді, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України.
Отже, викладені заявником обставини про упередженість судді не підтверджені будь-якими доказами, не є об'єктивно обґрунтованими. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність будь-яких підстав стверджувати, що суддя Ігнатенко В. М. виявляє особисту упередженість. Безпідставні сумніви заявника у відсутності безсторонності судді не є вирішальним і неможуть бути підставою для відводу судді від участі у розгляді справи.
За позицією Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися
за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто
чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно
до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію,
то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, № 33949/02,
§ 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Докази, які б могли свідчити про упереджене ставлення судді Ігнатенка В. М.
до Білої О. В., заявником не надані і в матеріалах касаційного провадження відсутні.
Оскільки обставини, на які посилається представник ОСОБА_1 - адвокат Клюцук В. П., як на підставу для відводу судді Ігнатенка В. М., не дають підстав для сумніву у неупередженості, об'єктивності чи безсторонності судді, вважаю, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Клюцук В. П. про відвід судді Ігнатенка В. М. задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 37, 40 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ігнатенка Вадима Миколайовича від участі у розгляді справи № 686/20391/21, за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Керницька Ілона Романівна, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян