12 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 176/435/23 (4-с/176/230/24)
провадження № 61-11875св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Петрова Є. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
стягувач (заявник) - ОСОБА_1 ,
боржник - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,
заінтересована особа - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державно виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року в складі судді Крамар О. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2024 року в складі колегії суддів Красвітної Т. П., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог та історія справи
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О. А., (далі - державний виконавець), заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»), у якій просив:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»;
- скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій із примусового виконання виконавчого листа № 176/435/23 від 12 червня 2023 року на підставі пункту 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 120 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок хронічного професійного захворювання.
Скаргу обґрунтовано тим, що на підставі рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання задоволено частково. Стягнено з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, суму грошових коштів у розмірі 120 000,00 грн з урахуванням податків з доходів фізичних осіб. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнено з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1 200,00 грн.
На виконання вказаного рішення Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області видав виконавчий лист №176/435/23 про стягнення із ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 120 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок хронічного професійного захворювання.
Згідно з листом начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. від 24 квітня 2024 року зазначений виконавчий лист перебуває на виконанні в цьому відділі, однак державним виконавцем зупинено вчинення виконавчих дій.
Також цим листом скаржника проінформовано, що Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: що до 01 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Крім того, у вказаному листі зазначено, що керуючись пунктом 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до 01 січня 2025 року.
ОСОБА_1 вважав дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій незаконними, оскільки стягнута моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров'ю, у цій справі підпадає під визначення «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами», а судове рішення, на виконання якого виданий виконавчий лист, ґрунтується на положеннях Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Суд першої інстанції керувався тим, що Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: до 01 січня 2025 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
Судовим рішенням у цій справі, яке набрало законної сили, з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 стягнуто 120 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання. Однак відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я не входить до переліку виключень, зазначених в пунктах 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами. Отже, державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що доводи державного виконавця про розгляд скарги в порядку адміністративного судочинства є необґрунтованими, оскільки особа є відповідачем у цивільній справі та є боржником у виконавчих провадженнях (за виконавчим листом у цивільній справі) з примусового виконання цього рішення, тому справа щодо оскарження постанов державного виконавця щодо виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2024 року ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні скарги. В іншій частині ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 165/1292/21 Верховний Суд вказав, що виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації у розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України. Таким чином, відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я не входить до переліку виключень, зазначених у пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами.
Оскаржена постанова державного виконавця Фещук О. А. від 21 березня 2024 року у виконавчому провадженні № 72148599 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 176/435/23 від 12 червня 2023 року на підставі пунктів 1-4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не порушує конституційну вимогу щодо обов'язковості судових рішень, оскільки не припиняє взагалі виконання рішення суду, а лише призупиняє його виконання на строк, встановлений законом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
22 серпня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій О. В., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2024 року, в якій представник заявника, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.
Як на підстави касаційного оскарження судового рішення заявник у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Представник заявника указує на те, що державний виконавець не врахував, що дія пунктів 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а встановлює певні винятки, за наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Такі винятки наявні у цій конкретній справі і виконавчому провадженні, а саме: стягується шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я; стягнення такої шкоди відноситься до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами. Таким чином, у цьому випадку виконавче провадження зупиненню не підлягало, а прийняття державним виконавцем постанови про зупинення вчинення виконавчих дій із примусового виконання виконавчого листа № 176/435/23 від 12 червня 2023 року на підставі пункту 1-4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» значною мірою порушує права скаржника, зокрема, право на отримання відшкодування моральної шкоди, факт спричинення якої було встановлено судом.
Наведене у законі серед винятків формулювання «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю» безумовно включає в себе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди працівнику роботодавцем, оскільки таке відшкодування напряму залежить від існування трудових відносин та випливає з них. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Судовим рішенням стягнено з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь скаржника грошові кошти на відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна ушкодженням здоров'я. В обґрунтування позовних вимог та під час вирішення справи судом застосовувалися норми трудового законодавства, зокрема, статті 153, 173, 237-1 КЗпП України. Тому відшкодування моральної шкоди у цьому випадку є видом виплат (компенсацій), належних працівнику у зв'язку з трудовими відносинами.
Відшкодування моральної шкоди у цьому випадку здійснюється одним суб'єктом, виділеним спеціальним статусом «роботодавець» та наділеним у зв'язку з цим специфічним переліком прав і обов'язків, на користь іншого суб'єкта - «працівника», та є результатом взаємодії цих суб'єктів у сфері відносин, регульованих нормами трудового права - трудових відносин. Тобто, за своєю суттю відшкодування моральної шкоди саме роботодавцем працівнику в іншому, відмінному від сфери трудових відносин середовищі, є неможливим. Саме тому компенсація моральної шкоди є виплатою, яка належить працівнику у зв'язку з трудовими відносинами і вимоги скаржника як стягувача до боржника в даному випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров'я при виконанні умов трудового договору.
Зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа значною мірою порушує право скаржника на відшкодування йому моральної шкоди, факт завдання якої встановлено судом, позбавляє його одного з основних джерел доходу після втрати ним значного відсотка працездатності. Зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа призводить саме до ілюзорності встановленого судом права скаржника на відшкодування моральної шкоди, оскільки у цьому конкретному випадку у виконавчому провадженні стягується шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я, стягнення такої шкоди відноситься до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, а тому виконавче провадження зупиненню не підлягало.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у жовтні 2024 року, Міністерство юстиції України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що предметом скарги є постанова державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний виконати вимоги Закону України «Про виконавче провадження», тому виконання судового рішення зупиняється, а не скасовується, обґрунтування позовних вимог у скарзі на дії державного виконавця не розглядаються. Скаржник не зазначив про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами та наводить свої міркування щодо обґрунтування позовних вимог у цій справі, які не можуть розглядатися у скарзі в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду 27 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у справі.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 17 січня 2025 року з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, передав на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передав справу № 176/1715/23 за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1, боржник - ДП «Східний ГЗК» (провадження № 61-13883св24).
Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначала, що:
суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги та вказав, що відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»;
апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції та зазначив, що, державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою;
стягувач не погоджується із судовими рішеннями та зазначає, що висновок Верховного Суду щодо того, як саме слід тлумачити перелік виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» відсутній.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що упрактиці Касаційного цивільного суду сформувався досить різний підхід про застосування статей 389, 394 ЦПК України при оскарженні судових рішень у справах за скаргами стягувачів на дії державного виконавця, де боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Зокрема, суд касаційної інстанції у цій категорії спорів робить висновок про: (а) відкриття касаційного провадження; (б) відмову у відкритті касаційного провадження з мотивів необґрунтованості касаційної скарги; (в) відмову у відкритті касаційного провадження з мотивів оскарження судових рішень у малозначній справі. […]
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково
(пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Касаційний суд звертає увагу на те, що питання про місце стадії судового контролю за виконанням судових рішень у структурі цивільного процесу було предметом розгляду Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Отже, колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування статей 389, 394 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 176/737/23 (провадження № 61-17171ск24), Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 176/1618/23 (провадження № 61-17175ск24), Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 176/1743/23 (провадження № 61-16433ск24), та зробити висновок про те, що:
стадія судового контролю за виконанням судових рішень не є окремим провадженням в окремій справі, а є наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу;
справи за скаргами у порядку судового контролю за виконанням судових рішень мають ті ж самі властивості, що й справа, рішення у якій виконується;
якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судові рішення у справі за скаргами у порядку судового контролю за виконанням судових рішень є такими, що ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
для вирішення питання чи підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справі за скаргою у порядку судового контролю за виконанням судових рішень необхідно враховувати чи рішення, яке примусово виконується ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судові рішення за результатами розгляду скарги на рішення, дії, бездіяльність державного (приватного) виконавця у цій справі можуть бути оскаржені у касаційному порядку лише у випадках, передбачених підпунктами «а-г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України;
за відсутності у касаційній скарзі посилань на випадки, передбачені підпунктами «а-г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. В тому випадку якщо касаційний суд відкрив касаційне провадження без наявності винятків, зазначених у підпунктах а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, то касаційне провадження підлягає закриттю.
Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 176/1715/23.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 05 лютого 2025 року прийняла до розгляду цивільну справу № 176/1715/23 (провадження № 61-13883сво24).
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 176/1715/23 (провадження № 61-13883сво24).
Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 176/435/23 (4-с/176/230/24) за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2024 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 176/1715/23 (провадження № 61-13883сво24).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко Є. В. Петров В. В. Сердюк