12 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 542/1120/22
провадження № 61-6728св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду в складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М. від 22 квітня 2024 року,-
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення спільної часткової власності на житловий будинок та земельну ділянку, виділ в натурі частки із майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, ОСОБА_1 на праві власності спільної часткової власності належить частина житлового будинку з господарськими будівлями, та частина земельної ділянки від площі 0,0871 га, кадастровий номер 5323455100:30:006:0183, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками вказаного майна є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , частки яких у спільній частковій власності становлять по відповідно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на частину житлового будинку з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на частину земельної ділянки площею 0,0871 га, кадастровий номер 5323455100:30:006:0183, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділено в самостійний об'єкт нерухомого майна у приватну власність ОСОБА_1 12/25 частини житлового будинку з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до висновку судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 2 від 29 травня 2023 року - Варіант №1, як II (умовному) співвласнику: літ. «А-1» - частину передпокою 1-2 площею 5,8 кв.м, кімнату 1-3 площею 8,8 кв.м, в прибудові літ. а. площею 16,6 кв.м - сіни 1-1 площею 12,7 кв.м, опалювальну 1-8 площею 3,9 кв.м, ганок літ. «а1», вбиральню літ. «В», огорожу літ. №1, частину огорожі №3, ворота огорожі № 5, хвіртку літ. № 6.
Зобов'язано ОСОБА_1 за власний рахунок, виконати наступні переобладнання у житловому будинку, а саме: - закласти двірний отвір із сіней 1-1 площею 12,7 кв.м в передпокій 1-2 площею 11,3 кв.м, улаштувати новий на місці віконного отвору; - в передпокої 1-2 площею 11,3 кв.м улаштувати перегородку, розділивши дане приміщення на два площею 5,5 кв.м та 5,8 кв.м; - в сінях 1-1 площею 12,7 кв.м улаштувати перегородку з дверним отвором. Частину приміщення 1-1 використовувати як санвузол площею 4,9 кв.м, а іншу частину використовувати як кухню площею 7,8 кв.м; - розібрати дверний отвір з частиною перегородки між частиною приміщення 1-2 площею 5,8 кв. м та кімнатою 1-3 площею 8,8 кв.м; - кімнату 1-4 площею 8,8 кв.м переобладнати під кухню; - улаштувати дверний отвір на місці віконного отвору на вулицю із кімнати 1-3 площею 17,9 кв.м, зі встановленням подвійних дверей.
Виділено в самостійний об'єкт нерухомого майна у приватну власність ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 5323455100:30:006:0183 (показано синім кольором в додатку № 2 варіант № 1, як II (умовному) співвласнику до висновку судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 2 від 29.05.2023), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0871 га, яка складається та описується наступними межами: з боку земельної ділянки селищної ради ( провул. Надії Курченко ) довжина межової лінії складає: 31,40 м, 7,86 м, 12,89 м; з боку земельної ділянки, що пропонується виділити першому співвласнику довжина межової лінії складає: 7,21 м, 1,0 м, 4,6 м, 4.0 м, 4,29 м, 1,0 м, 5,5 м, 1,0 м, 3,84 м, 1,0 м, 6,22 м, з боку земельної ділянки (гр. ОСОБА_4 ) довжина межової лінії складає: 7,10 м, площа безпосередньо відокремленої частини земельної ділянки складає 435 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у зв'язку з відхиленням від ідеальних часток співвласників у розмірі 8 437 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1984,80 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1984,80 грн.
Додатковим рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 березня 2024 року виділено в самостійний об'єкт нерухомого майна у спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 13/25 частини житлового будинку з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до висновку судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №2 від 29.05.2023 - Варіант №1, як I (умовному) співвласнику: літ. «А-1» 1-2 частина передпокою площею 5,5 кв.м, 1-4 кімната площею 8,8 кв.м, 1-5 кімната площею 17,8 кв.м, 1-6 ванна площею 3,7 кв.м, 1-7 комора площею 1,0 кв.м, 1-9 вбиральня площею 0,9 кв.м, літ. «Б» сарай, літ. «б» - навіс, літ. «б2» - погріб, № 3 - частина огорожі.
Виділено в самостійний об'єкт нерухомого майна у спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 5323455100:30:006:0183 (показано червоним кольором в додатку№2 варіант №1, як I (умовному) співвласнику до висновку судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №2 від 29.05.2023), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0871 га, яка складається та описується наступними межами: з боку земельної ділянки селищної ради (пров. Надії Кучеренко ) довжина межової лінії складає: 7,63 м, з боку земельної ділянки (гр. ОСОБА_6 ) довжина межової лінії складає: 33,22 м, з боку земельної ділянки (гр. ОСОБА_4 ) довжина межової лінії складає: 17,07 м, з боку земельної ділянки, що пропонується другому співвласнику довжина межової лінії складає: 6,22 м, 1,0 м, 3,84 м, 1,0 м, 5,5 м, 4,29 м, 4,0 м, 4,6 м, 1,0 м, 7,21 м.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки учасники спільної часткової власності мають право на зазначене майно пропорційно своєї частки в ньому, суд, здійснюючи виділ частки зі спільного майна, повинен виділити його співвласнику таку частину майна, яка відповідає розміру та вартості його частки. Позивачка як співвласник земельної ділянки та житлового будинку має право на виділ майна в натурі пропорційно своїй частці. Позивач просила виділити їй у власність житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку відповідно до висновку судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 2 від 29 травня 2023 року - як II (умовному) співвласнику. Відповідачі щодо вказаного виділу частини житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки заперечень не надали, свого варіанту виділу не запропонували. Суд прийшов до висновку про можливість виділу позивачці спірного нерухомого майна згідно з висновком експерта судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 2 від 29 травня 2023 року як II (умовному) співвласнику. Враховуючи те, що під час виділу частки майна, що належить позивачу, має місце відхилення від ідеальних часток, зважаючи на висновок експерта та сформовані позивачем вимоги в частині компенсації відхилення, суд першої інстанції також прийшов до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача грошової компенсації у зв'язку з відхиленням від ідеальних часток співвласників у розмірі 8 437 грн.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Невольніченка О. О., - задоволено. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 07 березня 2024 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у спірному будинку наявні самочинно збудовані, реконструйовані, переплановані будівлі та приміщення у кожній з частин, які знаходяться у користуванні співвласників. Самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 липня 2023 року в справі № 583/2924/20, від 11 листопада 2019 року в справі № 359/5164/15-ц, від 12 лютого 2020 року в справі № 161/16440/16-ц, від 10 травня 2023 року в справі № 404/7307/17, від 26 липня 2023 року в справі № 201/1346/18, від 06 листопада 2023 року в справі № 707/2516/18, від 22 квітня 2021 року в справі № 904/1017/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2021 року в справі № 904/2104/19 та постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-1443цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У червні 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Невольченко О. О., подав до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає про те, що апеляційний суд переглядаючи справу дійшов обґрунтованого висновку про те, що розподіл спірного будинковолодіння, яке фактично є новим будинком, в складі якого переплановано та перенесено в самочинну прибудову «а» згідно плану будинку опалення та кухню з газовою плитою, до узаконення самочинної прибудови чи її знесення, неможливо.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 542/1120/22 з Новосанжарського районного суду Полтавської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що спірний житловий будинок з господарськими побудовами, належить сторонам на праві спільної часткової власності, а саме: позивачу 1/2 частина та відповідачам по 1/4 частині кожному.
Спірна земельна ділянка, належить сторонам на праві спільної часткової власності, а саме: позивачу 1/2 частина та відповідачам по 1/4 частині кожному.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №2 від 29 травня 2023 року на розгляд суду запропоновано варіант поділу спірного житлового будинку на частину житлового будинку та спільно на частину ( та ), відповідно до якого запропоновано:
- виділити на частину І (умовному співвласнику) в частині житлового будинку А-1 1-2 частина передпокою площею 5,5 кв.м, 1-4 кімната площею 8,8 кв.м, 1-5 кімната площею 17,8 кв.м, 1-6 ванна площею 3,7 кв.м, 1-7 комора площею 1,0 кв.м, 1-9 вбиральня площею 0,9 кв.м, Б сарай, б-навіс, б2 погріб, №3 частина огорожі, арифметична частка по будівлям і спорудам - 13/25;
- виділити на частину ІІ (умовного) співвласника в частині житлового будинку А-1 частина передпокою 1-2 площею 5,8 кв.м, кімнату 1-3 площею 8,8 кв.м, в прибудові літ. а. площею 16,6 кв.м. сіни 1-1 площею 12,7 кв.м, опалювальну 1-8 площею 3,9 кв.м, ганок літ. «а1», вбиральню літ. «В», огорожу №1, частину огорожі №3, ворота огорожі №5, хвіртку № 6; арифметична частка по будівлям і спорудам 12/25.
Частки співвласників після такого виділу будуть складати:
- у І (умовного) співвласника 13/25;
- у ІІ (умовного) співвласника 12/25.
Згідно з проведеними розрахунками, грошову компенсацію за наданим варіантом розподілу житлового будинку з господарськими будівлями у розмірі 11 172,35 грн. І співвласник має сплатити на користь ІІ співвласника.
Для здійснення запропонованого варіанту виділу необхідно виконати наступні переобладнання в житловому будинку: - закласти двірний отвір із сіней 1-1 площею 12,7 кв.м в передпокій 1-2 площею 11,3 кв.м, улаштувати новий на місці віконного отвору; - в передпокої 1-2 площею 11,3 кв.м улаштувати перегородку, розділивши дане приміщення на два площею 5,5 кв.м та 5,8 кв.м; - в сінях 1-1 площею 12,7 кв.м улаштувати перегородку з дверним отвором. Частину приміщення 1-1 використовувати як санвузол площею 4,9 кв.м, а іншу частину використовувати як кухню площею 7,8 кв.м; - розібрати дверний отвір з частиною перегородки між частиною приміщення 1-2 площею 5,8 кв.м та кімнатою 1-3 площею 8,8 кв.м; - кімнату 1-4 площею 8,8 кв.м переобладнати під кухню; - улаштувати дверний отвір на місці віконного отвору на вулицю із кімнати 1-3 площею 17,9 кв.м, зі встановленням подвійних дверей.
Також висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №2 від 29 травня 2023 року запропоновано варіант поділу спірної земельної ділянки на частину та спільно на частину ( та ). Зокрема, першому співвласнику пропонується виділити земельну ділянку (на плані зафарбована в червоний колір). Земельна ділянка описується наступними межами: з боку земельної ділянки селищної ради ( пров. Надії Курченко ) довжина межової лінії складає: 7,63 м, з боку земельної ділянки (гр. ОСОБА_6 ) довжина межової лінії складає: 33,22 м, з боку земельної ділянки (гр. ОСОБА_4 ) довжина межової лінії складає: 17,07 м, з боку земельної ділянки, що пропонується другому співвласнику, довжина межової лінії складає: 6,22 м, 1,0 м, 3,84 м, 1,0 м, 5,5 м, 4,29 м, 4,0 м, 4,6 м, 1,0 м, 7,21 м.
Площа безпосередньої відокремленої частини земельної ділянки складає 436 м2. У володіння першому співвласнику пропонується земельна ділянка площею 436 м2 або 0,0436 га, що відповідає частині.
Другому співвласнику пропонується виділити земельну ділянку (на плані зафарбована в синій колір). Земельна ділянка складається та описується наступними межами: з боку земельної ділянки селищної ради ( пров. Надії Курченко ) довжина межової лінії складає: 31,40 м, 7,86 м, 12,89 м; з боку земельної ділянки, що пропонується виділити першому співвласнику довжина межової лінії складає: 7,21 м, 1,0 м, 4,6 м, 4,0 м, 4,29 м, 1,0 м, 5,5 м, 1,0 м, 3,84 м, 1,0 м, 6,22 м, з боку земельної ділянки (гр. ОСОБА_4 ) довжина межової лінії складає: 7,10 м.
Площа безпосередньо відокремленої частини земельної ділянки складає 435 м2.
У володіння другого співвласника пропонується земельна ділянка площею 435 м2 або 0,0435 га, що відповідає частині.
Частки співвласників при цьому будуть складати:
- у І співвласника, що складає площу 0,0436 гр (436 м2);
- у ІІ співвласника, що складає площу 0,0435 гр (435 м2).
Також, як встановлено судом, з висновку судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 2 від 29 травня 2023 року вбачається, що об'єкти самочинного будівництва - літня кухня літ. «Б1», сарай літ. «б1», гараж літ. «Г» експертом не досліджувалися.
Отже, спірне домоволодіння має об'єкти самочинного будівництва - літню кухню літ. «Б1», сарай літ. «б1», гараж літ. «Г».
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За вимогами частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (стаття 190 цього Кодексу).
До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Набуття права власності на об'єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).
Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року №55, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за №774/14041, визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, та застосовується суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна при підготовленні проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна.
Згідно з пунктом 2.3 зазначеної Інструкції не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив і Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах: від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18), від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19 (провадження № 61-19065св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21), від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283св22) та інших.
Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс16) та від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № № 14-8цс21)).
Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.
Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.
Апеляційний суд, встановивши наявність самочинного будівництва, відмовив в позові про його виділ.
Верховний Суд не погоджується з такими висновкам апеляційного суду з огляду на наступне.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (провадження № 61-5919сво22) дійшов висновку про можливість виділу частки майна в натурі, що є у спільній частковій власності, та до якого входили самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна, оскільки такі об'єкти експертом не враховувалися і вони не були предметом поділу.
Висновком експерта установлено, що спірне будинковолодіння має об'єкти самочинного будівництва, а саме: літню кухню літ. «Б1», сарай літ. «б1», гараж літ. «Г», які експертом при визначенні варіанту виділу частки із спірного майна не враховувалися.
У справі, що переглядається Верховним Судом, установлено, що у вищевказаному висновку експертизи від 29 травня 2023 року експертом не включалися самочинно збудовані приміщення.
За таких обставин помилковим є висновок апеляційного суду про неможливість виділу позивачці належної їй частини спірного будинку та земельної ділянки.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки нерухомого майна, належного на праві спільної часткової власності.
Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до частин першої та другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Частиною третьою статті 364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.
У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про виділ в натурі частки житлового будинку та земельної ділянки, які перебувають у спільній частковій власності сторін, суд першої інстанції виходив із того, що виділ частки будинку та земельної ділянки технічно можливий, що встановлено висновком експертизи від 29 травня 2023 року, наданого позивачкою.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, ураховуючи вищевказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, обґрунтовано виходив з того, що висновком судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №2 від 29 травня 2023 року, виділ у приватну власність позивачці частини житлового будинку, прибудов, господарських приміщень і земельної ділянки є технічно можливим.
Виходячи з розміру часки у праві власності на домоволодіння та земельну ділянку, експерт запропонував один оптимальний варіант їх виділу з незначним відхиленням від рівності часток, а також здійсненням будівельних робіт по переплануванню та переобладнанню житлового будинку.
Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували б висновок експерта або підтверджували, що спірні об'єкти нерухомості не можна виділити в натурі.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки завданням суду при розгляді такої категорії справ є встановлення можливості виділу об'єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами, коли співвласнику, який виділяється може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру).
Разом із тим, місцевий суд ухвалюючи додаткове рішення про виділ в самостійний об'єкт нерухомого майна у спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 13/25 частини житлового будинку з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 5323455100:30:006:0183 фактично здійснив поділ спірних об'єктів нерухомого майна, про що позов заявлено не було.
Суд апеляційної інстанції правильно скасував додаткове рішення суду першої інстанції, але з інших мотивів, а тому мотивувальну частину постанови апеляційного суду в цій частині належить змінити.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року в частині перегляду рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2023 року - скасувати.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2023 року залишити в силі.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року в частині перегляду додаткового рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 березня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов