03 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 175/2387/23
провадження № 61-503ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Константинов Роман Дмитрович, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , у якому просив стягнути
з відповідача на свою користь:
- матеріальну шкоду в розмірі 204 135,28 грн, яка складається із матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі автомобіля «Mitsubishi lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 151 733,88 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 354,08 грн, трьох відсотків річних у розмірі 1 047,59 грн та заборгованості за невиконання умов договору оренди в розмірі 47 999,73 грн;
- моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 18 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року, відмовлено ОСОБА_1
у задоволенні позову.
11 січня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Константинов Р. Д., засобами поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду
з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 18 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 17 грудня 2024 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних
на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією
з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права
на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах
про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі у загальному розмірі становить 304 135,28 грн
(204 135,28 + 100 000,00), яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 250 = 757 000,00).
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом
«а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Представник заявника вважає, що наявні випадки, передбачені підпунктом
«а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Представником заявника не обґрунтовано в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики
із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно
не досліджуваних питань права.
Колегією суддів не встановлено фундаментального значення справи, судові рішення в якій оскаржено, для формування єдиної правозастосовчої практики.
Незгода позивача із встановленими судами обставинами та наданою оцінкою доказам сама по собі не свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання
та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено,
а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій,
то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц).
Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження
у малозначній справі.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Верховний Суд враховує Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,
де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після
їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення
у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Константинов Р. Д., подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Константинов Роман Дмитрович, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 17 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська