Справа № 344/18159/24
Провадження № 22-ц/4808/251/25
Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
18 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Бойчука І.В., Максюти І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене головуючою суддею Кіндратишин Л.Р. 28 листопада 2024 року, повний текст якого складений 02 грудня 2024 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування,
У жовтні 2024 року ПАТ «СК «Уніка» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з неї на свою користь суму страхового відшкодування в розмірі9 331 грн 17 коп., а також судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.12.2022 сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 та транспортним засобом «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження. Учасниками цього ДТП було складено повідомлення про ДТП (Європротокол) згідно з яким винуватцем ДТП є водій транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з НОМЕР_1 , яка здійснила зіткнення з задньою частиною транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 . Позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 37 534,90 грн. Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», яке виплатило позивачу відшкодування у розмірі 28 203 грн.
Вказав, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу у порядку встановленого законодавством. А тому вважав, що ПАТ «СК «Уніка» отримало право на відшкодування різниці між виплаченим відшкодуванням та завданою шкодою у розмірі 9 331,17 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2024 року у позові ПАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник ПАТ «СК «Уніка» подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Вказує, що 20.12.2022 сталася ДТП за участі транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 та транспортним засобом «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 . На момент ДТП автомобіль «Renault» був застрахований у ПАТ «СК «Уніка», яка здійснила його власнику виплату страхового відшкодування у розмірі 37534,90 грн. В свою чергу цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Volkswagen», д.н.з НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА».
ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснила виплату страхового відшкодування на рахунок позивача в розмірі 28203,73 грн з урахуванням зносу. Апелянт зауважує, що оскільки транспортний засіб «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 перебував у експлуатації більше 7 років, то ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів застосувало коефіцієнт зносу КТЗ, у зв'язку з чим страхова виплата склала 28 203,73 грн.
На думку апелянта, місцевий суд не враховував правового висновку Верховного Суду, який міститься у постанові від 10 липня 2018 року у справі №922/1436/17 щодо відшкодування особою, яка завдала збитків різниці, між реальним збитком і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України.
Також зазначає, що страхова подія відбулася 20.12.2022, а 11.07.2022 між ПАТ «СК «Уніка» та ТОВ «МРІЯ СЕРВІС» укладено додаткову угоду № 12, якою подовжено строк дії договору добровільного страхування на транспорті «КАСКО CORPORATE» №011043/4100/0000159 від 18.03.2021з 00 годин 00 хв. 23.01.2021 по 24 години 00 хв. 26.02.2023, тобто в межах дії договору страхування.
Зважаючи на вищевикладене, просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Правом на подання відзиву відповідач не скористалася.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача не надав суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження обставин, що викладені в позовній заяві, зокрема, щодо підставності стягнення з відповідача на свою користь сплаченого страхового відшкодування за страховим випадком, що мав місце 20.12.2022, враховуючи що страхувальником на момент ДТП автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 було ПАТ СК «УСГ» згідно полісу страхування ЕР 208545756; як і не надано доказів того, з якими саме вимогами позивач звертався до страхової компанії НАСК «ОРАНТА» відповідача, та саме прийняте рішення НАСК «ОРАНТА» за такими вимогами. З огляд на вказане, місцевий суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову через недоведеність.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду цим вимогам закону відповідає.
Як встановив суд, 20.12.2022 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце о 11 год. 35 хв. у м. Івано-Франківську за участі транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та транспортним засобом «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали пошкодження. Згідно повідомлення винуватцем ДТП є водій транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з НОМЕР_1 (а.с.4).
У згаданому повідомленні зазначено, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована у НАСК «Оранта», а транспортний засіб «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 - у ПАТ СК «УСГ», номер полісу НОМЕР_3 , що також вбачається із даними пошуку діючих полісів страхування на сайті МТСБУ.
Водночас звертаючись із даним позовом, представник «СК «Уніка» вказував, що транспортний засіб «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 згідно із додатком за №57 застрахований саме за договором добровільного страхування на транспорті «КАСКО CORPORATE» №011043/4100/0000159 від 18.03.2021 АТ « СК Уніка» - ТОВ «МРІЯ СЕРВІС» зі строком дії з 27.03.2021 по 26.03.2022 ( а.с. 5-13).
Строк дії вказаного вище договору добровільного страхування продовжено додатковою угодою №12 від 11.07.2022 до 26.02.2023 (а.с. 14).
Разом з тим, з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 вбачається, що власником «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 є ТОВ «МПТ -ГОРОДЕНКА» з 05.05.2015 (а.с. 16).
Із заявою про виплату страхового відшкодування до АТ «СК Уніка» 26.12.2022 звернулося ТОВ «МРІЯ СЕРВІС» (а.с. 17).
27.01.2023 складено страховий акт ПАТ «СК «Уніка» за вказаним фактом на суму страхового відшкодування - 37 534,9 грн за договором від 11.07.2022, яку згідно з платіжного доручення від 30.01.2023 перераховано ТОВ «МРІЯ СЕРВІС»(а.с. 20, 21).
14.03.2023 НАСК «ОРАНТА» за вказаною подією було перераховано ПрАТ «СК «Уніка» 28 203,73 грн (а.с.23).
Договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Пунктом 32.7 частини 1 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (надалі Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Так, власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.
При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у розмірі коефіцієнту зносу деталей транспортного засобу, що замінюються, повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №420/998/18 (провадження №61-11714св19).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до правильних висновків про їх недоведеність.
Так, звертаючись до суду з даним позовом представник ПрАТ «СК «Уніка» вказував на те, що страховик здійснив виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування на транспорті «КАСКО CORPORATE» №011043/4100/0000159 від 18.03.2021, який закінчив свою дію 26.03.2022 та був продовжений 11.07.2022. На це також правильно звернув увагу місцевий суд.
Більше того на час скоєння ДТП транспортний засіб «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований у ПАТ СК «УСГ», номер полісу НОМЕР_3 .
Апелянт також вказував, що ним виплачено страхове відшкодування у сумі 37 534,9 грн за договором від 11.07.2022, яку згідно з платіжного доручення від 30.01.2023 перераховано ТОВ «МРІЯ СЕРВІС».
В свою чергу НАСК «ОРАНТА» 14.03.2023 було перераховано ПрАТ «СК «Уніка» 28 203,73 грн з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, на підтвердження чого надано платіжне доручення.
Однак, з вказаного платіжного доручення неможливо встановити за яким страховим випадком проведені виплати НАСК «ОРАНТА». Апелянтом не надано будь-яких інших належних і допустимих доказів про заявлені конкретні регресні вимоги до НАСК «ОРАНТА».
З огляду на наведене, на думку колегії суддів, недоведеним є факт того, що при визначенні розміру страхової виплати НАСК «ОРАНТА» був врахований вищевказаний коефіцієнт фізичного зносу, що відповідає вимогам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відтак, на думку колегії суддів, позивачем не представлено достатніх доказів щодо обґрунтованості розміру страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла переконання, що оскаржене рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у цій справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому вона відноситься до малозначних справ, рішення в ній не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст. 268, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: І.В. Бойчук
І.О. Максюта
Повний текст постанови складений 18 лютого 2025 року.