Справа № 344/11685/24
Провадження № 22-ц/4808/262/25
Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
18 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Пнівчук О.В., Максюти І.О.,
секретаря Кузів А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене головуючою суддею Домбровською Г.В. 28 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що сторони з 23 березня 2018 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що впродовж останніх років у сторін виникали сварки та непорозуміння, не вдавалося мирно вирішити спільні сімейні питання, у зв'язку з чим сімейне життя стало нестерпним. ОСОБА_2 вказала, що на утримання дочки необхідні значні кошти, оскільки відповідач є працездатною особою, відтак просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Посилаючись на вищенаведене, просила позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2024 року позов задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 23.03.2018 у Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №452 - розірвано. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з моменту звернення до суду з 20 червня 2024 року до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 540 грн.
Додатковим рішення Івано-Франківського міського суду від 13 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що після розірвання шлюбу сторони примирилася та відновили подружні відносини, на даний час вони проживають разом та готові докласти зусиль для збереження сім'ї. Зазначає, що суд першої інстанції всупереч його проханню не надав сторонам строк для примирення. Крім того, не погоджується з висновками суду про те, що він не бере участь у спілкуванні з дитиною та не надає коштів на її утримання. Вказує, що тимчасова криза у їхніх з позивачкою стосунках не впливала на його участь у вихованні дитини, адже він постійно допомагав та надавав кошти на утримання дитини. Враховуючи, що сторони фактично проживали однією сім'єю на момент судового розгляду справи у суді першої інстанції, відтак вважає, що підстав для стягнення з нього аліментів не існувало.
Просить оскаржене рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
06 лютого 2025 року ОСОБА_2 подала до апеляційного суду заяву про відмову від позову у зв'язку з примиренням з відповідачем. Зазначила, що сторони досягли домовленості, яка дозволить вирішувати спірні питання без звернення до суду, зокрема, встановлено чіткий порядок участі в утриманні та вихованні дитини. Відповідач добровільно взяв на себе фінансові зобов'язання, що робить судове рішення щодо стягнення аліментів зайвим. Зауважила, що відмова від позову свідома та виважена та демонструє її готовність вирішувати конфлікти мирно, у рамках діалогу, керуючись правом та бажанням зберегти сім'ю. Позивач з посиланням на ч.1 ст. 206 ЦПК України вказала, що відмовляється від позову про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, а також витрат на правову допомогу. Наслідки відмови від позову та наслідки закриття провадження позивачці зрозумілі.
ОСОБА_2 просить прийняти відмову від позову, рішення Івано-Франківського міського суду від 29 листопада 2024 року та додаткове рішення від 13 січня 2025 року визнати нечинними. Апеляційний розгляд провести без участі позивачки.
В свою чергу ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій вказав, що на даний час сторони примирилися, проживають разом та хочуть зберегти шлюб. Просив прийняти відмову ОСОБА_2 від позову, визнати оскаржене судове рішення та додаткове рішення нечинними.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про відмову від позову.
Частиною 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно пункту першого частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Пунктом четвертим частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Згідно статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відмова позивачки від позову відповідає вимогам статті 206 ЦПК України. Обставин, які б свідчили про неможливість прийняття відмови від позову, судом не встановлено.
Отже, враховуючи, що відмова від позову є реалізацією позивачкою її диспозитивних прав, передбачених нормами ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про прийняття відмови ОСОБА_2 від позову та, як наслідок визнає нечинними рішення Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2024 року та додаткове рішення від 13 січня 2025 року та закриває провадження у справі.
Керуючись статтями 206, 255, 256, 261, 373, 374, 381, 389, 390 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_2 задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2024 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 13 січня 2025 року визнати нечинними.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: О.В. Пнівчук
І.О. Максюта
Повний текст ухвали виготовлено 18 лютого 2025 року.