Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 952/76/25
провадження № 1-кс/624/3/25
Іменем України
селище Кегичівка 17 лютого 2025 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
т.в.о. секретаря - ОСОБА_2 ,
захисника скаржника - ОСОБА_3 ,
заступника начальника СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській області - ОСОБА_4 ,
начальника Зачепилівського відділу Берестинської окружної прокуратури Харківської області - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду сел. Кегичівка Харківської області скаргу захисника ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Берестинського РВП ГУНП в Харківській області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,-
12 лютого 2025 року до Кегичівського районного суду Харківської області надійшла скарга захисника ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Берестинського РВП ГУНП в Харківській області.
Скаржник просить визнати бездіяльність посадових осіб Берестинськго РВП ГУНП в Харківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення, до ЄРДР після отримання заяви від ОСОБА_6 , 20 січня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення, незаконною.
Зобов'язати службових осіб Берестинськго РВП ГУНП ГУНП в Харківській області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР по заяві про вчинення відносно ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190 КК України, що полягає у заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою: а) ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; б) ОСОБА_8 РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Зобов'язати службових осіб Берестинськго РВП ГУНП ГУНП в Харківській області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР по заяві про вчинення відносно ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ст. 384 КК України (введення в оману суду або іншого уповноваженого органу): а) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає АДРЕСА_3 ; 6) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ; в) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_4 .
Скарга обґрунтована тим, що 20 січня 2024 року ОСОБА_6 звернувся до начальника Берестинського РВП ГУНП в Харківській області з інформацією про злочин відносно ОСОБА_8 . ОСОБА_7 , які заволоділи його майном, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , згідно ч. 2 ст. 190 КК України та відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які надали неправдиві покази в суді, чим порушили ст. 384 КК України.
Вказує, що після смерті брата ОСОБА_12 скаржник звернувся до Зачепилівської ДНК із заявою про прийняття спадщини, якою було заведено спадкову справу. В подальшому з'ясувалось, що, заяву про прийняття спадщини було подано ОСОБА_7 , відносно якого рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області встановлено факт того, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 є дідом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
На думку скаржника, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт родинних відносин заявника із особами (судова експертиза, докази проживання покійного ОСОБА_13 у Дніпропетровській області, Магдалинівський район, с. Личкове разом із ОСОБА_8 , в якому будинку, період часу сумісного проживання, докази надання матеріальної допомоги тощо), відносно яких встановлено факт родинних зв'язків матеріали справи не містять, окрім показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а тому, показання які надали вище свідки у судовому засідані, є неправдивими, що тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України. Рішення Зачепилівського районного суду прийнято на підставі недостовірних та неправдивих відомостей, наравлена на незаконне заволодіння заявником майном осіб, які ніколи не мали родинних зв'язків, судове рішення направлено на позбавлення скаржника права на спадкування після його покійного брата.
У зв'язку із цим подано ОСОБА_6 заяву про вищевказані злочини та вважає, що невнесення посадовими особами Берестинського РВП ГУНП України в Харківській області заяви про злочин до ЄРДР є незаконним.
У судове засідання в режимі відеоконференції захисник скаржника - адвокат ОСОБА_3 підтримав скаргу, просив задовольнити, з викладених у ній підстав. Зазначив, що рішенням у вільній справі порушені права спадкоємця - право на спадщину, розглядаючи справу вуд не витребуву докази, прийняв до уваги показання свідків, які є неправдиві, зараз ріщення суду оскаржено в апеляційному порядку, справа призначена до розгляду. На сьогоднішній день власник не може розпоряджатись своїм майном, змінити замки та ін.
Слідчий у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки дійсно відсутні достатні підстави для внесення відомостей в ЄРДР про вчинення злочину. Заявником не надано жодного документу про прво власності на майно, відомості про те, яка шкода заподіяна, не зазначено, які саме неправдиві свідчення надані свідками.
Прокурор у судовому засіданні підтримав позицію слідчого. Вказав, що дані правовідносини є площиною цивільного процесу, триває апеляційне оскарження судового рішення.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
До ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно положень ч. 1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Склади злочинів та відповідні їх ознаки визначені в диспозиціях окремих статей Особливої частини Кримінального кодексу України.
Таким чином, згідно положень ч. 1 ст. 214 КП України, вирішальним чинником для внесення до ЄРДР відомостей за заявою є саме наявність у цій заяві обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення, а не вказана автором назва поданого документу.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
До матеріалів поданої скарги заявником надано:
- копію протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 20 січня 2025 року, в якій зазначено, що ОСОБА_6 просить порушити кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 ОСОБА_7 , які заволоділи його майном, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , згідно ч. 2 ст. 190 КК України та відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які надали неправдиві покази в суді, чим порушили ст. 384 КК України, проте в ній не міститься жодних конкретних відомостей про обставини вчинення кожного із зазначених ним кримінальних правопорушень;
- копію заяви ОСОБА_12 від 20 січня 2025 року поданої Зачепилівській державній нотаріальній конторі, з якої вбачається, що скаржник просить зупинити будь-які провадження по спадковій справі № 279/2024 до майна померлого 11 липня 2024 року його брата ОСОБА_12 в тому числі відкласти видачу спадкоємцям та їх представникам будь-яких запитів та свідоцтв про праву на спадщину за законом до вирішення справи судом. Апеляційна скарга на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області по справі № 952/887/24 долучена до вищезазначеної спадкової справи, та з даною заявою ОСОБА_6 звернувся до суду.
- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_12 , витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі № 78142494 в якому зазначено спадкодавець ОСОБА_12 та додаткові відомості про прийняття спадщини - ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ; витяг з ДРАЦС про реєстрацію актового запису про народження ОСОБА_12 .
З досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що між скаржником та іншим спадкоємцем ОСОБА_7 склались цивільно-правові відносини, пов'язані з розподілом спадкового майна після смерті ОСОБА_12 , у зв'язку з чим, скаржник не згоден із рішенням Зачепилівського районного суду у цивільній справі № 952/887/24 (на яке ж подано скаржником апеляційну скаргу), тобто скаржник вважає, що ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , заволоділи його майном, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 згідно ч. 2 ст. 190 КК України та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 надали неправдиві покази в суді, чим порушили ст. 384 КК України.
Тобто всі вищезгадані особи, були учасниками у вищезгаданій цивільній справі. Однак достатніх обставин, які б свідчили про вчинення злочинів, подана заява не містить.
Крім того, правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати його з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, перевантажувати правоохоронну систему держави численними повідомленнями, які завідомо не містять відомостей саме про кримінальне правопорушення, задля досягнення власних інтересів та виконання нею невластивих їй функцій. Такими запобіжниками, зокрема, є: встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України.
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Разом з тим, такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК). Вказана інформація необхідна для визначення того, що ставиться питання про вчинення саме кримінального правопорушення, та можливості спрямувати орган досудового розслідування на його розкриття, зібрання відповідних доказів.
Головним завданням держави у випадках вчинення злочинів є захист законних прав та інтересів громадян. Тому діяльність органів, які здійснюють кримінальне провадження, має бути спрямована на реальне забезпечення гарантій учасників провадження, і ефективне поновлення їхніх прав у разі порушення.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення: є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу; в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником; існують обставини, в силу яких передбачений законом механізм притягнення до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення, не може бути застосований за відсутності відомостей з інших джерел, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Аналізуючи вищезазначене, слідчій суддя дійшла висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
При цьому, тлумачення словосполучень «заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення» та «обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення», то можна неодмінно помітити, що контекст цих словосполучень зводиться не до звичайних заяв, повідомлень чи обставин, а саме до тих, які стосуються кримінальних правопорушень.
Тобто, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Також, відповідно до правової позиції колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 30 вересня 2021 року (справа №556/450/18): «Разом із цим слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення…».
Внесення відомостей до ЄРДР включає в себе обов'язок викладення обставин вчинення кримінального правопорушення, про які слідчий дізнався із заяви або повідомлення про злочин. Проте відсутність конкретики в цій частині фактично позбавляє можливості слідчого виконати обов'язки, передбачені ст. 214 КК України.
Отже, слідчим суддею встановлено, що заява ОСОБА_6 за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин, оскільки не містить жодних даних про вчинення злочинів, а саме заволодіння чужим майном чи прибдання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, вчинено в особлио великих розмірах або організованою групою, а також введення в оману суд або інший уповноважений органу, а є ніщо інше, як незгодою з рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області, яким встановлено, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 є дідом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а тому слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_6 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Берестинського РВП ГУНП в Харківській області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1