18 лютого 2025 року
м. Харків
Справа № 638/7554/24
Провадження № 1-кс/638/519/25
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого (заявника) - ОСОБА_3 ,
захисниці - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові заяву обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді у справі № № 638/7554/24 Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження № 62024170020000809 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
установив:
У провадженні головуючої судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_6 перебувають матеріали кримінального провадження № 62024170020000809 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
28 січня 2025 року обвинуваченим ОСОБА_3 подано заяву про відвід головуючої судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження.
Заява обґрунтована тим, що 16.10.2024 року суддею ОСОБА_6 під час підготовчого судового засідання вчинено перешкоду для здійснення діяльності його ОСОБА_4 захисника шляхом позбавлення права здійснювати захист обвинуваченого ОСОБА_3 у справі № 638/7554/24. До початку судового засідання суддею особисто було повідомлено про те, що адвокату ОСОБА_4 слід залишити залу судового засідання з підстав недійсності доручення №005-270003293 від 05.04.2024 року та зазначення у тексті доручення про Ленінський районний суд м. Харкова, коли справа розглядається Дзержинським районним судом м. Харкова. Відповідно до тексту доручення №005-270003293 від 05.04.2024 Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, строк доручення встановлюється - до використання усіх національних засобів правового захисту. 16.10.2024 року під час проведення підготовчого судового засідання у справі №638/7554/24 суддею ОСОБА_6 не було встановлено осіб учасників кримінального провадження та не було здійснено перевірку повноважень захисника. Внаслідок чого, всупереч вимогам ст. 50 КПК України адвокату, що надає безоплатну правничу допомогу на підставі доручення №005-270003293 Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 05.04.2024, суддею ОСОБА_6 був наданий статус «вільного слухача» та під час судового засідання запропоновано обвинуваченому ОСОБА_3 здійснювати розгляд справи з іншим захисником чи без участі захисника. Надання правничої допомоги обвинуваченому ОСОБА_3 здійснюється на підставі ст. 49 КПК України та п. 7 ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правничу допомогу» та є видом державної гарантії, що полягає у створені рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні надав пояснення, що адвокат ОСОБА_4 і є його захисником. Під час намагань адвоката ОСОБА_4 надати пояснення з приводу доручення Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, суддею ОСОБА_6 було викликано судову охорону Дзержинського районного суду м. Харкова з метою видалення із зали судового засідання. В обвинувальному акті у кримінальному провадженні №62024170020000809 від 13.02.2024 року захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 зазначена як захисник обвинуваченого, що доводить те, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Ленінському районному суді м. Харкова, так і під час завершення досудового розслідування поза межами Ленінського районного суду на законних підставах усіх національних засобів захисту обвинуваченого, незалежно від територіальної підсудності кримінального провадження адвокат ОСОБА_4 здійснювала захист за призначенням.
За таких обставин обвинувачений ОСОБА_3 вважає, що його права грубо порушено, а саме відповідно до ст. 59 Конституції України, яка гарантує кожному право на правову допомогу, а також принцип права на захист, закріплений у ст. 20 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Це порушило його право на захист, скористатися правовою допомогою адвоката. На його думку, такі дії судді свідчать про упередженість щодо нього як обвинуваченого.
Суддя ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилась, була повідомлена своєчасно та належним чином, письмових пояснень щодо даної заяви до суду не надала.
Обвинувачений ОСОБА_3 заяву про відвід судді ОСОБА_6 у справі № 638/7554/24 від розгляду кримінального провадження №62024170020000809 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтримав, з наведених у ній підстав, та просив її задовільнити.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 заяву про відвід судді ОСОБА_6 у справі № 638/7554/24 від розгляду кримінального провадження №62024170020000809 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтримала та просила її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні щодо заявленого відводу судді ОСОБА_6 у справі № 638/7554/24 від розгляду кримінального провадження №62024170020000809 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, заперечував.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявленого відводу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відводу з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивований.
Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні визначені ст. 75 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не має право брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Як зазначалося вище, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ч. 1 ст.75 КПК України.
З огляду на нормативний зміст пункту п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України відвід судді може бути заявлений і з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1 - 3 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді ОСОБА_6 від розгляду даного провадження суд також бере до уваги те, що, окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Частиною 1 статті 319 КПК України встановлено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті та статтею 320 цього Кодексу.
Із заявленого захисником обвинуваченим ОСОБА_3 відводу вбачається, що підставами для відводу є незгода з процесуальними рішеннями судді.
Незгода сторони з діями головуючої під час судового процесу при розгляді справи не є підставою для відводу.
Водночас, аргументи, на які посилається обвинувачений у своїй заяві про відвід судді ОСОБА_6 , не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді ОСОБА_6 як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.
Доводи заявника ґрунтуються лише на його припущеннях та не доводять існування обставин, які б дійсно свідчили про наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності головуючої судді.
Інших обставин, визначених статтею 75 КПК України, які б могли свідчити про особисту упередженість судді ОСОБА_6 або її необ'єктивність під час розгляду кримінального провадження, суд під час розгляду заяви таких обставин не встановив.
З урахування викладеного вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження.
Керуючись статтями 75, 76, 80, 81,319 КПК України, суд
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді у справі № № 638/7554/24 Дзержинського районного суду м.Харкова ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження № 62024170020000809 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
У зв'язку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні у період з 13 лютого 2025 року по 18 лютого 2025 року, повний текст ухвали складено, проголошено та надіслано до ЄДРСР 18 лютого 2025 року о 15 год 15 хв.
Суддя ОСОБА_1