Справа № 350/263/25
Номер провадження 1-кс/350/113/2025
про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою
18 лютого 2025 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62023140150000003 від 06.01.2023, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
слідчого ОСОБА_4 ,
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_3 ,
суд,-
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 , посилаючись на те, що останній обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, так як він вчинив тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років позбавлення волі.
Дане клопотання мотивоване тим, що слідчим відділенням №2 (сел. Рожнятів) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023140150000003 від 06.01.2023 за підозрою ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_3 10.03.2022 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України та прийнятий на службу до роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Надалі, відповідно до наказу №327 від 01.11.2022 сержант ОСОБА_3 призначений на посаду командира віділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (по особовому складу) №298-РС від 30.11.202 ОСОБА_3 направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
У подальшому, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №327 від 01.12.2022 сержант ОСОБА_3 вважається таким, що справи та посаду здав і вибув з ІНФОРМАЦІЯ_7 до нового місця служби у військову частину НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Проходячи військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 сержант ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану сержанту ОСОБА_3 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Однак, сержант ОСОБА_3 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 02.12.2022 не з'явився вчасно до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) після переведення його з ІНФОРМАЦІЯ_4 до військової частини НОМЕР_1 , та незаконно, без поважних причин, перебував поза їх розташуванням до 10.02.2025, цим самим проводив службовий час на власний розсуд не пов'язуючи його із проходженням військової служби.
10.02.2025 сержант ОСОБА_3 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_8 та повідомив про себе, як про військовослужбовця, який не з'явився вчасно до розташування військової частини НОМЕР_1 .
На підставі викладеного, громадянин України ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_9 в селищі Рожнятів. Рожнятівського району, Івано-Франківської області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, відповідно до ст.89 КК України не судимий, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , у військовому званні «сержант», обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_3 неодноразово викликався слідчим у порядку ст.ст. 133, 135 КПК України, однак жодного разу на виклик слідчого не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, як і не з'явився до інших правоохоронних органів, військової частини у якій проходив службу, чи до ТЦК та СП за місцем проживання, з метою повідомлення про факт його незаконного перебування за межами розташування військової частини та повернення на військову службу. Тобто, ОСОБА_3 , починаючи із 01.12.2022 фактично переховується від правоохоронних органів та місце його знаходження слідству було не відоме, хоча йому було відомо, що його розшукують правоохоронні органи та працівники ТЦК та СП і ВСП.
Так ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, до теперішнього часу переховувався від органу досудового розслідування, раніше вчиняв злочини, а саме був засуджений за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та кримінального правопорушення передбаченого ст. 395 КК України, що вказує на схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі триваючих.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставин, просив задоволити.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, зазначив, що є військовослужбовцем з військовим званням сержант, погоджується із обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Пояснив, що 02.12.2022 не з'явився вчасно до розташування військової частини НОМЕР_1 після переведення його з ІНФОРМАЦІЯ_4 у розпорядження командира НОМЕР_2 окремої гірсько-штурмової бригади, та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 10.02.2025, проводячи час на власний розсуд за місцем свого проживання у селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області. Розуміє, що вчинив злочин, у вчиненому кається, просить суд суворо його не карати.
Заслухавши думку прокурора, який просить задоволити клопотання слідчого у зв'язку з існуванням, визначених ст. 177 КПК України, ризиків, думку підозрюваного, вивчивши копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
17.02.2025 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КПК України.
Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним тяжким злочином.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме :
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_3 неодноразово викликався слідчим у порядку ст.ст. 133, 135 КПК України, однак жодного разу на виклик слідчого не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, як і не з'явився до інших правоохоронних органів, військової частини у якій проходив службу, чи до ТЦК та СП за місцем проживання, з метою повідомлення про факт його незаконного перебування за межами розташування військової частини та повернення на військову службу. Тобто, ОСОБА_3 , починаючи із 01.12.2022 фактично переховується від правоохоронних органів та місце його знаходження слідству було не відоме, хоча йому було відомо, що його розшукують правоохоронні органи та працівники ТЦК та СП і ВСП. Крім цього, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Також слід зазначити, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з ухиленням від несення обов'язків військової служби. Таким чином, його поведінка свідчить про схильність до невиконання обов'язків, покладених на нього законом, що, в подальшому, може призвести до невиконання ним обов'язків підозрюваного, в тому числі й щодо прибуття до органу досудового розслідування та суду.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, раніше неодноразово судимий, що вказує на схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним тяжким злочином.
Згідно ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Статтею 177 КПК України встановлено право слідчого судді, суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 , зазначеного злочину, його вік, сімейний стан, стан його здоров'я, те, що він проходив військову службу за призовом у ІНФОРМАЦІЯ_10 , та те, що він 10.02.2025 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_11 та повідомив про себе, як про військовослужбовця який не з'явився вчасно до розташування військової частини НОМЕР_1 , що свідчить про те, що останній зробив для себе належні висновки.
Слідчий суддя дійшов до переконання про необхідність визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчою обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім на даний час для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
З урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України, де визначено що строк дії ухвали про тримання особи під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, обсягу необхідних для проведення слідчих, процесуальних дій, термін тримання ОСОБА_3 під вартою слід визначити на строк 12:20 год. 18.04.2025 включно, в межах строку досудового розслідування.
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Оскільки підозрюваний не був затриманий, то строк тримання під вартою йому слід рахувати з 12:20 год. 18.02.2025.
Керуючись ст.ст.176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого-заступника начальника СВ відділення поліції №2 (сел.Рожнятів) Калуського районного відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволити.
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, термін якого обчислювати з 12:20 год. 18.02.2025 по 12:20 год. 18.04.2025 включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_3 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12».
Конвоювання підозрюваного ОСОБА_3 в Державну установу "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" здійснити працівниками ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Визначити ОСОБА_3 розмір застави вісімдесять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242240 гривень, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 18.04.2025 року обов'язки, передбачені п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 .
Копію ухвали вручити підозрюваному та прокурору і направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» Міністерства юстиції України для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1