Справа №345/6718/24
Провадження № 2/345/193/2025
18.02.2025 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Кардаш О.І. розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
05.12.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» - Маслюженко М.П. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 37 280,47 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн. та 5200,00 грн. оплати професійної правничої допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.05.2019 ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду № С-110-011377-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки на таких умовах: максимальний кредитний ліміт 200 000,00 грн., ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, - 10 000,00 грн., процентна ставка за користування коштами кредитної лінії 24 % річних. Банк свої зобов'язання за угодою виконав, відкрив клієнту поточний рахунок та надав йому можливість користуватися кредитними коштами в сумі 10 000,00 грн. в межах кредитного ліміту. Клієнт користувався кредитними коштами, проте свої зобов'язання щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитною лінією не виконував. Внаслідок цього у позичальника виникла заборгованість у розмірі 29 160,71 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 9 952,50 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 19 208,21 грн.
16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» був укладений договір факторингу № 16/11-23, на підставі якого права вимоги до ОСОБА_1 перейшло від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «Сонаті».
29 грудня 2023 року ТОВ «ФК «Сонаті» уклав договір факторингу № 29/12-23 з ТОВ «Санфорд Капітал», на підставі якого право вимоги до боржника ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «ФК «Сонаті» до ТОВ «Санфорд Капітал».
Згідно з розрахунком заборгованості, проведеним первісним кредитором, за ОСОБА_1 станом на 16.11.2023 рахувалася заборгованість у розмірі 29 160,71 грн. Всі нарахування здійснювалися АТ «Ідея Банк». З часу відступлення прав вимоги ні ТОВ «ФК «Сонаті», ні ТОВ «Санфорд Капітал» не здійснювали жодних додаткових нарахувань.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 прострочив узгоджені строки кредитування за кредитним договором, порушив взяті на себе зобов'язання, він повинен понести відповідальність і сплатити на користь ТОВ «Санфорд Капітал» суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за період з дати закінчення строку дії кредитного договору 24.07.2019 і до 23.02.2022 включно.
Спір між сторонами не вирішений.
В поданій позовній заяві представник позивача просив справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення у даній справі не заперечує.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.
У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження з матеріалами справи отримав особисто, що підтверджується трекінгом поштового відправлення (а.с.28), а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
За згодою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 23 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Ідея Банк» з метою отримання кредиту, у зв'язку з чим ознайомився з основними умовами кредитування та надав згоду на доступ до своєї кредитної історії, що підтверджується його власноруч підписаними згодами та довідкою-повідомленням, в якій, в тому числі, зазначений детальний розпис сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, із зазначенням суми щомісячного платежу та терміну його внесення.
Отримавши необхідну інформацію про умови кредитування, ОСОБА_1 цього ж дня 23 травня 2019 року уклав із ПАТ «Ідея Банк» угоду №С-110-011377-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, за умовами якої сторони погодили, що ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, - 10 000 грн (п. 3.2), процентна ставка за користування коштами кредитної лінії 24 % річних (п. 3.3). Банк відкриває клієнту поточний рахунок. На такі умови угоди ОСОБА_1 пристав, з ними погодився, що підтвердив своїм власноручним підписом.
Проте ОСОБА_1 не в повній мірі виконував узяті на себе обов'язки, у зв'язку з чим у нього станом на 16.11.2023 перед АТ «Ідея Банк» виникла заборгованість у розмірі 29 160,71 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 9 952,50 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 19 208,21 грн, про що свідчить відповідна довідка-розрахунок.
16 листопада 2023 року АТ «Ідея Банк» уклав з ТОВ «ФК «Сонаті» договір факторингу № 16/11-23, на підставі якого від першого до другого перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №С-110-011377-19-980 від 23.05.2019 на загальну суму заборгованості 29 160,71 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 9 952,50 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 19 208,21 грн. Факт переходу права вимоги підтверджується згаданим договором факторингу, реєстром боржників № 1 від 16.11.2023 та платіжною інструкцією.
29 грудня 2023 року ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» уклали договір факторингу № 29/12-23, в рамках якого від ТОВ «ФК «Сонаті» до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №С-110-011377-19-980 від 23.05.2019 на загальну суму заборгованості 29 160,71 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 9 952,50 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 19 208,21 грн. Факт переходу права вимоги підтверджується згаданим договором факторингу, платіжними інструкціями та витягом із реєстру боржників № 1.
Як зазначив позивач, із урахуванням того, що ОСОБА_1 прострочив узгоджені строки кредитування за кредитним договором та порушив взяті на себе зобов'язання, він повинен сплатити вказану вище суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за період з дати закінчення строку дії кредитного договору 24.07.2019 року і до 23.02.2022 включно, а саме інфляційні втрати в сумі 5 852,41 грн та три проценти річних у сумі 2 267,35 грн, порядок нарахування яких наведено у відповідних розрахунках.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Санфорд Капітал", непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Вказане свідчить про існування між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин, які виникли на підставі кредитного договору, а відтак до цих правовідносин суд застосовує вимоги ст.509,626,628,1054 ЦК України.
Так, у частинах 1, 3ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вказано вище та підтверджується випискою по особовому рахунку, яка є належним підтвердженням факту користування кредитними коштами, на підставі укладеного кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредитний ліміт на суму 10 000 грн. Він активно користувався кредитними коштаи, знімав їх, однак, не повертав своєчасно та в повному обсязі банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, про що також свідчить вищеописана виписка по рахунку, хоча, згідно із ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
З урахуванням положень ч. 1ст. 1048 ЦК України, згідно з якою позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, банк нараховував позичальнику відсотки, що передбачені умовами кредитного договору, з розміром яких відповідач погодився.
ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором. При цьому заперечень від останнього з даного приводу до суду не надходило. Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту, процентів відповідач суду також не надав, як і не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому банком кредитними коштами, а також не долучив будь-яких доказів на спростування наданого ПАТ «Ідея Банк» розрахунку заборгованості. У той же час, позивач на обгрунтування поданого розрахунку заборгованості, в якому наведено його складові, надав виписку по рахунку, в якій відображені всі вихідні дані щодо наданих та повернутих коштів, а також періодів їх сплати.
Факт переходу права вимоги до відповідача від ПАТ "Ідея Банк" до ТОВ "ФК «Сонаті» від ТОВ «ФК «Сонаті» до ТОВ «Санфорд Капіталл» підтверджується описаними вище договором факторингу, реєстрами боржників та платіжними інструкціями, що відповідає вимогам ст.1077,1078 ЦК України, відповідно до яких за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договори факторингу, укладені між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Сонаті», між ТОВ ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаних правочинів.
Тобто, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором. Після отримання права вимоги до ОСОБА_1 позивач не здійснював будь-яких інших нарахувань, а заявляє до стягнення ті суми заборгованості в частині тіла кредиту та процентів, які були нараховані первісним кредитором на час відступлення права вимоги.
Враховуючи те, що ПАТ «Ідея Банк» як первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором перед відповідачем виконало у повному обсязі, будь-яких доказів на спростування вказаного суд не встановив, а відповідач не надав, факт переходу прав вимоги знайшов своє підтвердженя, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги ТОВ «Санфорд Капітал», суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 9 952,50 грн та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 19 208,21грн.
Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд зазначає таке.
Згідно зіст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанняним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зміст вказаної норми законодавства щодо нарахування процентів та застосування індексу інфляції свідчить про компенсаційний, а не штрафний характер визначених ст. 625 ЦК трьох процентів річних, а тим більше не є подвійною відповідальністю боржника.
Враховуючи, що умови договорів факторингу не містять обмеження (застереження) щодо обсягу прав нового кредитора в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат на суму основного боргу за період після передачі права вимоги, що узгоджується з приписами статті 514 ЦК України, тому суд визнає про наявність підстав для застосування до спірних правовідносинст. 625 ЦК Україниі стягнення на користь позивача визначених цією нормою законодавства сум, як відповідальність за прострочення грошового зобов'язання.
Вказане узгоджується з позицією ВС. Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 вказувалося, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові.
Позивач навів розрахунок суми трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 24 липня 2019 року по 23 лютого 2022 року, який проведено із загальної суми заборгованості в розмірі 29 160,71 грн, на підставі чого визначив, що сума боргу з урахуванням 3 % річних за кредитним договором складає 5 852,41 грн, а збитки від інфляції 2 267,35 грн. Будь-яких заперечень проти проведених розрахунків відповідач не висловлював. Зважаючи на підставність заявлення до стягнення 3 % річних у відповідності до ст. 625 ЦК України та збитків від інфляції, суд вважає, що з відповідача слід стягнути вказані суми.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач порушив умови угоди №С-110-011377-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 23.05.2019, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та проценти за користування ним, позивач набув права вимоги за вказаним зобов'язанням на підставі вищеописаних договорів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Санфорд Капітал» є обґрунтованою, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 37 280,47 грн, складові якої описано вище.
Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 15).
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то, згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 5200,00 гривень надав: договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, який укладений між АО «Альянс ДЛС» та ТОВ «Санфорд Капітал», в якому визначено порядок оплати послуг адвокатського об'єднання та обчислення гонорару, який складається із гонорару за надання послуг та гонорару за фактичне стягнення заборгованості. Сума гонорару визначається, виходячи з фактично наданого обсягу послуг та вартості послуг, зазначеного в Додатку № 2 до договору та визначається в акті приймання-передачі наданих послуг; реєстр боржників; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 12.08.2024, згідно із яким адвокатським об'єднанням надано ТОВ «Санфорд Капітал» такі види послуг за ведення боржника: проведення юридичного аналізу 1200 грн, складання позовної заяви та подання її до суду 4000 грн, на загальну суму 5200 грн; ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. При цьому, відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, як і не наведені обставини, за яких, як на його думку, заява не підлягала би до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним, обґрунтованим та співмірним, зокрема, зі складністю та категорією даної справи, її значенням для сторін, обсягом наданих послуг адвокатом, часом, витраченим адвокатом на їх надання.
Тому, зважаючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5200,00 грн.
Заявляючи вимогу про стягнення витрат на оплату послуг поштового зв'язку позивач не зазначає їх розміру та підстав стягнення. До позовної заяви долучено список кредитки "Укрпошта", в якій під п. 17 зазначено ОСОБА_1 , та опис вкладення до рекомендованого листа, що свідчить про відправлення відповідачеві копії позовної заяви з додатками. Однак суд вважає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки не охоплюються положеннями ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України про витрати, пов'язані з розглядом справи. Поштове відправлення примірника позовної заяви відповідачеві передує відкриттю провадження у справі та є процесуальним обов'язком позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256, 259, 526, 530, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Санфорд Капітал», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69, код ЄДРПОУ 43575686 заборгованість за угодою №С-110-011377-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 23.05.2019 в розмірі 37 280,47 грн., що складається із: заборгованості за основним боргом у сумі 9 952,50 гривень, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 19 208,21 гривня, інфляційних втрати в сумі 5 852,41 гривні, трьох процентів річних у сумі 2 267,35 гривня, а також судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5200 (п'ять тисяч двісті) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача,поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.