Справа №345/6687/24
Провадження № 2/345/187/2025
18.02.2025 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Кардаш О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позиика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
03.12.2024 представник ТОВ «Бізнес позика» Сімчук Я.В. звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 146,80 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422, 40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнем позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №478981-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТзОВ «Бізнес Позика» 01.11.2023 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №478981-КС-001 про надання кредиту.
01.11.2023 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір №478981-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТзОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1730, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 01.11.2023 між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №478981-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТзОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 19 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15159869 процентів за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
ТзОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 19 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у боржника станом на 14.11.2024 утворилась заборгованість за Договором № 478981-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 76 146,80 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 55 134,80 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2012, 00 грн., яку ТзОВ «Бізнес Позика» просить стягнути з ОСОБА_1 та судові витрати.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.
На адресу суду через систему електронний суд 15.01.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мельника Р.Я. надійшов відзив на позовну заяву у відповідності до якого ОСОБА_1 позовні вимоги визнає частково на суму 45 320,00 грн., а в іншій частині позовних вимог просить в позові відмовити. Своє заперечення обґрунтовує тим, що згідно п. 2.8 Договору №478981-КС-001 орієнтована загальна вартість наданого кредиту становить 49 440,00 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткову оплату на суму 4 120,00 грн. Таким чином, враховуючи п. 2.6 зазначеного договору та часткову оплату, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 45 320,00 грн. Окрім цього зазначає, що Законом №2120 внесено зміни до ЦК України, а також до Закону № 1734, які передбачають, що починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення. Відтак, громадяни не несуть відповідальність перед фінансовою кредитною) установою, якщо прострочать зобов'язання за кредитом: у випадку прострочення зобов'язань за кредитом не буде нараховано штрафні санкції, зокрема штраф, пеня та інші платежі, які вказані у кредитному договорі; кредитор не має права підіймати процентну ставку за користування кредитом у випадку невиконання зобов'язань. За винятком, коли договір передбачає встановлення змінюваної процентної ставки; всі штрафи, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, підлягають списанню (а.с.100-102).
15.01.2025 року на адресу суду через електронний суд надійшла відповідь на відзив від представника позивача Виноградова Ю.Е. згідно якого просить позовні вимоги задовольнити, врахувати їхні письмові пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень. Зокрема зазначає, що істотні умови Кредитного договору встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту, який підписав відповідач, а у Кредитному договорі, який був підписаний останнім. Розмір наведених у розрахунку заборгованості відсотків у відповідача виник у зв'язку з порушенням позичальником графіку платежів, що закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту. На твердження представника відповідача щодо списання всіх штрафів, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, які нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, зазначає, що ними не було нараховано жодну пеню чи штраф, а тільки просять стягнути з відповідача заборгованість по тілу, процентам та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов кредитного договору. (а.с.106-131).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, що 01.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №478981-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.30-38). Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТзОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 19 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1, 15159869 процентів за кожен день користування кредитом. Умовами кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів, а також встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Відповідно до копії паспорта споживчого кредиту, що містить всі істотні умови кредиту, сума кредиту - 19 000 грн., строк кредитування - 24 тижнів, комісія за надання кредиту - 2850,00 грн., загальні витрати за кредитом - 19 000, 00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту - 49 440, 00 грн., реальна річна процентна ставка - 9211,09 грн. (а.с. 25-26).
01.11.2023 ТзОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 478981-КС-001 про надання кредиту (а.с. 39-47), яку ОСОБА_1 прийняв (а.с.48-56).
ТзОВ «Бізнес Позикою» надано візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору № 478981-КС-001 від 01.11.2023 та анкету клієнта (а.с. 57-59, 60).
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 478981-КС-001 про надання кредиту від 01.11.2023 станом на 14.11.2024 загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 76 146,80 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 55 134,8 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 2 012,00 грн. (а.с. 19-23).
Таким чином спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем ТзОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.
У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином, суд доходить висновку, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Згідно з приписом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що відповідач ОСОБА_1 та ТзОВ «Бізнес Позика» уклали договір №478981-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого ТзОВ «Бізнес Позика» надала позичальнику грошові кошти у розмірі 19 000, 00 грн. шляхом перерахування коштів на платіжну карту.
У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за укладеним договором або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.
Посилання представника відповідача у відзиві на те, що згідно п. 2.8 Договору №478981-КС-001 орієнтована загальна вартість наданого кредиту становить 49 440,00 грн., а відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткову оплату на суму 4 120,00 грн., то враховуючи п. 2.6 зазначеного договору та часткову оплату, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 45 320,00 грн., суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Отже, представник відповідача зазначає, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснено поза межами погодженого сторонами строку кредитування, що не відповідає дійсності, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом відбувалося у межах визначеного сторонами строку кредитування, зокрема, з 01 листопада 2023 року по 01 травня 2024 року. Загальна сума нарахованих відсотків становить 55 134,80 грн., і зазначена сума після закінчення строку дії договору (01 травня 2024 року) не змінювалася.
Заперечуючи проти стягнення з нього заборгованості у заявленому позивачем розмірі, відповідач фактично не погодився з наданим ТОВ «Бізнес Позика» розрахунком суми заборгованості. Проте ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності кредитної заборгованості у заявленому товариством розмірі.
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору. Отже, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до п. 2 договору, за змістом якого плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 1,15159869 % за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного в цьому договорі, плата за користування кредитом нараховувалась на залишок заборгованості по кредиту, що, з огляду на неналежність виконання ОСОБА_1 зобов'язань, був інакшим (більшим), ніж викладено у графіку платежів.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що загальна сума до сплати дійсно становила б 49 440,00 грн, за мінусом часткової оплати на суму 4120,00 грн., лише у випадку належного виконання позичальником зобов'язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів, чого у справі не встановлено.
Таким чином твердження відповідача про те, що розмір існуючої заборгованості складає 45 320,00 грн, належними доказами не підтверджено, а отже є міркуваннями та припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення.
Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що Законом №2120 внесено зміни до ЦК України, а також до Закону № 1734, які передбачають, що починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення.
Так, суд зауважує, що позивач не просить стягнути з відповідача на його користь жодну пеню чи штрафи, а виключно заборгованість по тілу, процентам та комісією за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Тобто, нові правила не передбачають скасування процентів та комісії за користування кредитними коштами згідно договору, а таке нарахування є правомірним з боку кредитора.
Тобто, з наведеного вбачається, що представником відповідача помилково ототожнено, що проценти за користування кредитом (правове регулювання яких передбачене відповідно ст. ст.ст.1048,1056-1 ЦК України), згідно Договору, що нараховуються протягом строку договору та комісія є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов'язань боржником за договором.
Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, тому вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з платіжної інструкції №8263 від 27 листопада 2024 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2422,40 грн (а.с. 85).
Позовні вимоги задоволені у повному обсязі, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256, 259, 526, 530, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позиика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором № 478981-КС-001 від 01.11.2023 у сумі 76 146,80 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19 000, 00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 55 134,80 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2 012, 00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2422, 40 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.