Справа№938/1901/24
Провадження № 3/938/25/25
17 лютого 2025 року селище Верховина
Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Джус Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов з Головного управління ДПС у Івано-Франківській області
про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, утриманців немає, продавця магазину, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (згідно даних протоколу),
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
без участі особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 26.11.2024 о 16.00год будучи продавцем магазину, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , та находиться за адресою: АДРЕСА_2 , здійснив проведення розрахункових операцій через РРО не на повну суму покупки, чим порушив п.п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», №265/95-ВР від 06.07.1995 року зі змінами та доповненнями.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 155-1 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, шляхом скерування судових повісток про виклик до суду на адресу його місця проживання. Причини неявки суду, не повідомив.
Окрім цього, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності було додатково повідомлено про дату та час судового засідання, шляхом розміщення на офіційному Web-сайті Судової Влади України оголошення про його виклик до Верховинського районного суду Івано-Франківської області на 17.02.2025.
Також, суд звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення, зі змістом якого ОСОБА_1 був ознайомлений, особисто, міститься запис про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться у приміщенні Верховинського районного суду.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Судом з достатньою мірою вжито всіх заходів для надання можливості ОСОБА_1 надати свої аргументи під час слухання справи у суді, а його неявка на переконання суду є обраним способом захисту спрямованого на уникнення від притягнення до адміністративної відповідальності. А тому завершення розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 жодним чином не призведе до порушення його процесуальних прав.
Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 155-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків, зокрема, у сфері торгівлі.
За способом викладення диспозиція статті 155-1 КУпАП є бланкетною. Диспозиції банкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки.
Таким нормативно-правовим актом, зокрема, є Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
У п.п. 1,2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення №3761 від 26.11.2024, який підписаний ОСОБА_1 , та з якого вбачається, що він будучи продавцем магазину, що належить фізичній особі- ОСОБА_3 , та находиться за адресою: АДРЕСА_2 , 26.11.2024 о 16.00год здійснив проведення розрахункової операції через РРО не на повну суму покупки, чим порушив п.п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», №265/95-ВР від 06.07.1995 року зі змінами та доповненнями;
- актом (довідкою) фактичної перевірки №1293-09-19-09-01/3515910462 від 26.11.2024, в якому вказано час, місце та факти встановлені в ході перевірки магазину-кафе, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 ;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.11.2024 в яких він зазначив, що 26.11.2024 здійснив продаж товару на загальну суму 4 120,00грн, однак чек не роздрукував та не видав на руки покупця, оскільки було багато людей.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності інформації, яка міститься у досліджених доказах, суду не надано.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Призначаючи вид та міру адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, наслідки вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини та майновий стан, визнання вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, і вважає за необхідне застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу, передбачене санкцією ч.1 ст.155-1 КУпАП, яке буде достатнім та необхідним для запобігання вчиненню нових правопорушень.
Окрім цього, у відповідності до положень ст.40-1 КпАП України, слід також стягнути з ОСОБА_1 судовий збір.
Керуючись статями 24, 27, 155-1, 251, 252, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5 (п'яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 гривень 00 копійок (вісімдесят п'ять гривень нуль копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок ).
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Верховинський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя Роман ДЖУС