Справа № 216/6598/24
провадження 2/216/741/25
іменем України
10 лютого 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді Кузнецова Р.О.,
за участю
секретаря судового засідання Шакули Є.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,-
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що 26 листопада 2022 року сторони зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на дату подачі позову, позивач та відповідач не проживають однією сім'єю вже тривалий час, у них різні погляди на життя, на сімейні цінності, сторони втратили почуття любові, поваги один до одного, шлюб існує лише формально. Донька проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні. Відповідач має можливість сплачувати кошти на утримання дружини, має регулярний і стабільний заробіток (дохід), так як перебуває на військовій службі. Відповідач ухиляється від обов'язку утримувати позивача, жодної матеріальної допомоги не надає. У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить стягнути з відповідача кошти на своє утримання (аліменти), у розмірі 1/4 частини його доходу (заробітку) щомісяця до досягнення дитиною трирічного віку.
З огляду на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1 - 8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На адресу суду 31 грудня 2024 надійшло клопотання представника відповідача про перехід від спрощеного позовного провадження без виклику сторін до спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про перехід від спрощеного позовного провадження без виклику сторін до спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання відмовлено.
Разом з тим, на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що відповідач визнає позов частково, а саме просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути аліменти на утримання дружини в розмірі 1/8 частини від всіх видів заробітку, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви і до досягнення дитиною ОСОБА_3 трирічного віку та заперечує проти задоволення іншої частини позовних вимог.
У зв'язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , актовий запис 1438 (а.с.9) сторони уклали шлюб.
Згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №449 (а.с. 10) ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , батьком якої записаний відповідач у справі, а позивач - матір'ю. Дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.
Крім того, за допомогою автоматизованої системи документообігу суду, встановлено 02 жовтня 2024 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстраційного обліку: АДРЕСА_1 , на користь матері дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце реєстраційного обліку: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та гарантовано не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Також, судом встановлено що заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволено. Шлюб між сторонами розірвано.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до частини 2 статті 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно з ч. 2 ст.75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частини 4 статті 84 Сімейного Кодексу України, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Частиною 3 статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує вищенаведені обставини майнового і сімейного стану відповідача і визначає аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) відповідача, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, тобто з 18 вересня 2024 року та до 04.07.2026 року.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач подала обґрунтований розрахунок витрат по справі та детальний опис послуг, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги, в установлений законом строк, в якому зазначено розрахунок суми судових витрат, які вона понесла у зв'язку з розглядом справи у розмірі 5000 грн.
На підтвердження понесених позивачкою ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу адвоката, позивачкою надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі виконаних робіт від 11.09.2024, квитанцію про оплату послуг адвоката від 04.09.2024 року, ордер на надання правничої допомоги.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Представником відповідача у відзиві зазначено, що враховуючи практику судів, необґрунтованість та не співмірність розміру заявлених витрат на правову допомогу відносно розміру заявлених позовних вимог, відповідач вважає що стягнення витрат на правничу допомогу такими, що не підлягають задоволенню.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У зв'язку з наведеним, суд може обмежити розмір судових витрат на професійну (правничу) допомогу з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.
З урахуванням вище викладеного, за наявності заперечень представника відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу, а також враховуючи конкретні обставини справи, яка є справою незначної складності, справа розглядалася за відсутності учасників справи; вимоги, з якими позивач звернулась до суду; враховуючи співмірність позовних вимог, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3333,34 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 142 ЦПК передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову.
З наведеної норми процесуального закону вбачається, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, на такого учасника справи покладається обов'язок компенсувати судові витрати по справі у вигляді сплати судового збору лише у розмірі 50 відсотків, адже інші 50 відсотків компенсуються позивачеві за рахунок державного бюджету.
Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 141 ЦПК України, позивач звільнений від сплати судового збору при звернені з даним позовом до суду, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 403,74 грн.
Керуючись ст.ст. 75, 84, 141, 180, 181, 182 СК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 137, 141, 142, 206, 259, 263, 430 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 18 вересня 2024 року, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини - відмовити.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 403,74 грн (чотириста три гривні, 74 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 3333,34 грн (три тисячі триста тридцять три гривні, 34 копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ