Справа № 193/246/25
Провадження № 2-з/193/6/25
18 лютого 2025 року сел. Софіївка
Суддя Софіївського суду Дніпропетровської області Кравченко Н.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів від 14.02.2025 року ,-
17.02.2025 року до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшов документ «позовна заява про забезпечення доказів» ОСОБА_1 на 1 аркуші, додатки відсутні, квитанція про сплату судового збору 605,60 грн. Згідно цієї заяви, ОСОБА_1 просить суд витребувати з Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області копію свідоцтва на право власності, виданого 09.11.2007 виконкомом Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області , яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також копії всіх документів , на підставі яких було видано свідоцтво.
Дослідивши матеріали заяви, суддя дійшов наступного.
Форма та зміст заяви про забезпечення доказів мають відповідати вимогам ст. 117 ЦПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, заява про забезпечення доказів повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Такий правовий висновок щодо застосування положень статті 116 ЦПК України зазначений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі №367/6751/18-ц (провадження №61-23322св19).
Проте, в порушення вимог ЦПК України, заявником у своїй заяві про забезпечення доказів не наведено жодного об'єктивного факту на підтвердження того, що зазначені в заяві документи можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Більше того, заява не містить навіть припущень щодо ймовірності виникнення таких обставин у майбутньому.
Відповідно до положень ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається, зокрема, докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні та обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів згодом або засіб доказування може бути втрачений.
Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд (суддя) розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо).
Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про забезпечення доказів є необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.
Аналогічний висновок зроблено в ухвалі Верховного Суду від 02.05.2019 року під час розгляду справи №3д/9901/2/19.
Отже, дослідивши заяву, суд дійшов висновку, що заявлені у ній вимоги по суті є клопотанням про витребування доказів, адже обставини, які на думку заявника вказують на необхідність забезпечення доказів, полягають у тому, що він не має можливості самостійно отримати такі докази, а не у тому, що такі докази у майбутньому можуть бути втраченими або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим.
Таким чином, заявником у поданій заяві не зазначено обґрунтування необхідності забезпечення доказів, а також не вказані підстави, що доведені належними доказами, припускати, що докази, які він просить забезпечити можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Згідно моніторингу ЄДРСР ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 року Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів, - задоволено частково. Витребувано у Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області копію свідоцтва про право власності, виданого 09.11.2007 виконавчим комітетом Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також копії всіх документів, на підставі яких було видано вказане свідоцтво, що унеможливлює повторне звернення до суду із тими самими вимогами, оскільки питання вирішено.
Окрім того , суддя зазначає, що згідно положень ч. 1 ст. 117 ЦПК України 1. У заяві про забезпечення доказів зазначається:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти;
4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
Вимоги п.п.2, 3,4,5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України не виконані, а містять лише неповну інформацію про заявника та вимоги до розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
При таких обставинах, заяву слід повернути заявнику, як таку, що не відповідає вимогам ст. 117 ЦПК України.
Керуючись ст.117, 353 ЦПК України, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів- повернути заявниці.
Роз'яснити заявниці, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.О.Кравченко