Справа № 193/239/25
Провадження № 2-о/193/17/25
про відмову у відкритті провадження
17 лютого 2025 року сел. Софіївка
Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Томинець О.В., ознайомившись із матеріалами заяви військової частини НОМЕР_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 та Перша Криворізька Державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання особи безвісно відсутньою,
14.02.2025 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява військової частини НОМЕР_1 , подана у порядку окремого провадження, за якою остання просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Садове Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, безвісно відсутнім у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України з 29 серпня 2014 року.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник ВЧ НОМЕР_1 зазначив, що ОСОБА_2 з 17.05.2014 проходив військову службу під час часткової мобілізації на особливий період. У складі військової частини - польова пошта НОМЕР_2 у період з 24.08.2014 по 29.08.2014 він виконував бойове завдання та брав безпосередню участь у зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Безвісті відсутній з 24.08.2014 по 29.08.2014 при виході з оточення біля населеного пункту Іловайськ Донецької області. Вказав, що визнання названого військовослужбовця безвісно відсутнім військовій частині необхідно з метою реалізації її кадрових рішень та недопущення порушення законних прав членів сім'ї зниклого безвісті ОСОБА_2 .
Ознайомившись з матеріалами заяви та доданими до неї документами, приходжу такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою передбачений статтею 43 ЦК України: фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ст.ст. 43-44,47 ЦК України підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та померлою не є тотожними.
Відповідно до статей 305, 306 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування).
При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 травня 2020 року, справа № 760/3112/16-ц.
Між тим, зі змісту заяви та доданих документів вбачається, що в період з 24.08.2014 року по 29.08.2014 молодший сержант ОСОБА_2 у складі військової частини - польова пошта НОМЕР_2 виконував бойове завдання та брав безпосередньо участь в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області та при виході з оточення біля населеного пункту Іловайськ Донецької області вважається безвісті відсутнім з 29.08.2014 року.
Так, згідно із ч.2 ст.46 ЦК фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частина третя статті 46 ЦК України).
Виходячи зі змісту положень статтей43,46 ЦК України, статей305,306 ЦПК України, у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, зокрема внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об'єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України, а не визнання фізичної особи безвісно відсутньою (про яку немає відомостей про місце її перебування в місці її постійного проживання) на підставі частини першої статті 43 ЦК України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року, справа №154/2135/17.
Отже, чинним цивільним законодавством врегульована процедура оголошення особи померлою у зв'язку з воєнними діями чи збройним конфліктом, і заявник, за спливом строків, передбачених частиною другою статті 46 ЦК України, не позбавлений можливості звернутися з цим питанням до суду, як це передбачено главою 4 розділу IV ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 186, 260, 261 ЦПК України, суддя
Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у відкритті провадження у цивільній справі за її заявою про визнання особи безвісно відсутньою.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 17.02.2025.
Суддя О. В. Томинець