Справа № 191/4440/24
Провадження № 2/191/1560/24
іменем України
14 лютого 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Твердохліб А.В., за участю секретаря - Яришевої Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області, в прядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
23.09.2024 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, за зміненою територіальною підсудністю Старобільського районного суду Луганської області, надійшов позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вимоги у якій позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 уклала з АТ «Таскомбанк» 01 лютого 2022 року договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №6255863008 від 01 лютого 2002 року, підписанням якого акцептувала публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті банку та беззастережно приєдналася до умов договору. Строк дії кредитного ліміту за кредитним договором становить 365 днів з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту. При цьому, після закінчення зазначеного періоду, строк дії кредитного ліміту автоматично прологнується, крім випадків: - якщо банк прийняв рішення не продовжувати строк дії кредитного ліміту; - направлення клієнтом до банку письмової заяви про відмову від користування лімітом кредитної лінії та/або закриття поточного рахунку.
28.02.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/16-Ф від 28.02.2024 року у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» зобов'язалось передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язався відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку №1 до договору факторингу №НІ/11/16-Ф від 28.02.2024 року реєстру прав вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 12866 грн. 39 коп., з яких:
-10458 грн. 09 коп. - загальна заборгованість по тілу кредиту;
- 00 грн. 92 коп. - загальна заборгованість за відсотками;
- 2407 грн. 38 коп. - загальна заборгованість по комісії;
- 00 грн. 00 коп. - пеня/штраф.
Перехід прав до нового кредитора відбувся в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимоги, згідно додатку №2, але не раніше здійснення оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ», згідно п. 3.1 договору.
Відповідач, будучи позичальником, не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.
В зв'язку із викладеними обставинами, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у сумі 12866 грн. 39 коп., з яких:
-10458 грн. 09 коп. - загальна заборгованість по тілу кредиту;
- 00 грн. 92 коп. - загальна заборгованість за відсотками;
- 2407 грн. 38 коп. - загальна заборгованість по комісії;
- 00 грн. 00 коп. - пеня/штраф.
Представник позивача Москаленко М.С. в позовній заяві вказала, що вимоги підтримує у повному обсязі, просила розглянути справу без її участі, не заперечувала проти заочного розгляду.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, не з'явилася у судове засідання без повідомлення причин, правом на подання відзиву не скористалася.
У зв'язку з тим, що представник позивача не заперечувала проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд з його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Так, матеріалами справи встановлено, що 01 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6255863008, безготівковим шляхом, протягом 3 робочих днів від дня укладення договору, у сумі 11658 грн., з фіксованою процентною ставкою, строком на 24 міс., а також підписано паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5863008, і заяву-анкету на отримання послуг в ТОВ «ФК «ЦФР» (а.с.6, 7).
01.02.2022 року позичальнику ОСОБА_1 повідомлено про відступлення ТОВ «ЦФР» права вимоги за кредитним договором №6255863008 від 01.02.2022 року АТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року (а.с.14).
28.02.2024 року АТ «Таскомбанк» відступило, згідно договору факторингу №НІ/11/16-ф, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», право вимоги за кредитними договорами, в тому числі кредитним договором №6255863008 від 01.02.2022 року ОСОБА_1 на суму заборгованості 12886 грн. 30 коп. (а.с.16-17, 19).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
У позовній заяві позивач посилається на ту обставину, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги за кредитним договором №6255863008 від 01.02.2022 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 , оскільки 28.02.2024 року АТ «Таскомбанк», як первісний кредитор, відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за даним кредитним договором.
Водночас, суд критично ставиться до обставин отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до ОСОБА_1 , як боржника, так як первісним кредитором у кредитному зобов'язанні був не АТ «Таскомбанк», а ТОВ «ФК «ЦФР», який в свою чергу відступив право вимоги саме АТ «Таскомбанк» до боржника ОСОБА_1 07.10.2016 року на підставі договору відступлення прав вимоги №ТАСЦФР-10-2016 року (а.с.14), тобто відступлення права вимоги відбулося до виникнення між первісним кредитором ТОВ «ФК «ЦФР» та позичальником кредитних зобов'язань.
В свою чергу, АТ «Таскомбанк» не могло відступити 28.02.2024 року позивачу ТОВ «ФК «ЄАПБ», прав, які йому не належали.
Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» є неналежним позивачем, так як не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 01.02.2024 року між нею та ТОВ «ФК «ЦФР»
За таких обставин, враховуючи подання позивачем заяви про розгляд справи у його відсутність, що позбавляє суд можливості роз'яснити в судовому засідання наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з їх недоведеністю.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. В. Твердохліб