вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"11" лютого 2025 р. м. Рівне Справа № 918/1073/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про: визнання недійсними додаткових угод та стягнення 572 355,67 грн
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від позивача: С.Чоланюк
від відповідача: О.Мельник
Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 572 355,67 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 1 лютого 2022 року TOB "РОЕК" та РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" уклали договір №16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу.
Загальна сума договору становила 81 949 999,99 грн (з ПДВ). Згідно з додатком 3 вищевказаного договору прогнозований річний обсяг постачання електроенергії становив 27 500 000 кВт*год. Відповідно тариф на постачання електричної енергії по договору складав 2,97999 грн (з ПДВ).
У період дії вказаного договору сторони уклали додаткову угоду №1 від 01.03.2022 року та додаткову угоду №2 від 31.03.2022 року.
Позивач вказує, що укладені додаткові угоди не відповідають вимогам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки угодами збільшено вартість ціни товару за відсутності підстав, а саме за відсутності збільшення ціни товару, що був предметом закупівлі на ринку.
Позивач також вказав у позові, що зміна ціни після виконання продавцем зобов'язання з передачі товару у власність покупця не допускається.
У своєму відзиві на позов відповідач вказав на помилковість тверджень позивача про відсутність збільшення ціни товару, що був предметом закупівлі на ринку.
Відповідач вказує, що додаткова угода №1 укладена не у зв'язку з коливанням ціни товару, а у зв'язку з підняттям ціни на передачу електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП від 1 грудня 2024 року №2454, оскільки у формулу ціни електричної енергії входить вартість закупівельної ціни, ціни на послугу з постачання та тариф на послугу з передачі.
Тобто, у зв'язку зі зростанням тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 0,29393 грн/кВт/год без ПДВ до 0,34564 грн/кВт/год без ПДВ, за взаємною згодою, та керуючись п. 1, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони вирішили викласти додаток № 2 до договору в новій редакції, уклавши додаткову угоду №1 до договору.
Щодо додаткової угоди №2 відповідач вказав, що сторони, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дійшли згоди щодо збільшення ціни за 1 кВт/год по оплаті за спожиту електричну енергію з 1 березня 2022 року за ціною 2,71215 грн, а ціна від попередньої збільшилась на 6,9 %. Підставою таких змін стало зростання ціни на "ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку у березні 2022 року в порівняні з лютим 2022 року.
Згідно з даними сайту Оператора ринку "Аналіз роботи ринку "на добу наперед" на внутрішньодобовому ринку за лютий 2022 року середньозважена ціна на РДН у березні 2022 року збільшилась на 8,09 % в порівнянні з лютим 2022 року. Середньозважена ціна на ВДН у березні 2022 року збільшилась на 21,80 % в порівнянні з лютим 2022 року.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 29 листопада 2024 року суд відкрив провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 17 грудня 2024 року.
13 грудня 2024 року відповідач подав відзив на позов.
Ухвалою від 17 грудня 2024 року суд відклав підготовче засідання на 14 січня 2025 року.
Ухвалою від 14 січня 2024 року суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 11 лютого 2025 року.
В судовому засіданні позивач підтримав позов.
В судовому засіданні відповідач позов не визнав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Суд установив, що за результатом відкритих торгів UA-2021-11-29-004807-c Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - постачальник) уклали договір № 16179-ВЦ/93 від 1 лютого 2022 року (далі - договір), предметом якого є постачання електричної енергії на суму 81 949 999 грн 99 коп., в тому числі ПДВ 13 658 333 грн 33 коп.
Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції. Відповідно до комерційної пропозиції (додаток №2), ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) становить 2,97999 грн/кВт*год без ПДВ.
Відповідно до пункту 13.2. договору зміна істотних умов договору можлива лише у випадках передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Згодом сторони уклали додаткові угоди до договору, а саме:
- додаткова угода №1 від 1 березня 2022 року до договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 1 лютого 2022 року, відповідно до якої ціна договору не може перевищувати 3,042042 грн з ПДВ;
- додаткова угода №2 від 31 березня 2022 року до договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 1 лютого 2022 року, відповідно до якої ціна за одиницю товару кВт спожитої електричної енергії становить 2,71215 грн/кВт без ПДВ та починає застосовуватись з 1 березня 2022 року.
На виконання умов договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 1 лютого 2022 року, в період з лютого 2022 року по березень 2022 року, відповідач поставив, а позивач прийняв та оплатив електричну енергію в наступних обсягах: згідно з актом №470003145/3/1 поставлено 767041 кВт*год на суму 2 496 396,30 грн, тариф - 2,71215; згідно з актом №470003728/3/1 поставлено 9565 кВт*год на суму 31 130,05 грн, тариф - 2,71215; згідно з актом №470008966/3/1 поставлено 1211048 кВт*год на суму 3 941 452,63 грн, тариф - 2,71215; згідно з актом №470067217/3/1 поставлено 116756 кВт*год на суму 379 991,75 грн, тариф - 2,71215.
Проти вказаного не заперечує ні позивач, ні відповідач.
Таким чином за березень 2022 року поставлено 2 104 410 кВт*год на загальну суму 6 848 970,72 грн.
Згідно з долученими позивачем доказами, позивач сплатив відповідачу 6 716 107,49 грн за електроенергію поставлену у березні 2022 року, також серед долучених платіжних документів наявна платіжна інструкція про сплату 131 863,23 грн за лютий 2022 року.
На думку позивача, укладаючи додаткові угоди №1, 2 до договору та збільшуючи ціну товару, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсним, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача на користь позивача.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються поставки товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права з огляду на недотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових договорів, якими внесено зміни до вартості товару що закуповувався.
Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, замовники, учасники процедур закупівлі, суб'єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.
Як зазначено в частини 1 статті 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Разом з тим пунктами 2, 7 частини 5 статті 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Cуд зауважує, що зазначені у пунктах 2, 7 частини 5 статті 41 Закону випадки є окремими підставами для зміни ціни, що обумовлюються різними, а не однаковими обставинами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 статті 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.
Із вказаного слідує, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною (у розрізі обставин цієї справи) за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10% або зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Суд встановив, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" і на момент підписання договору погодили всі його істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань.
Сторони домовились про те, що загальна сума договору становить 81 949 999 грн 99 коп. у тому числі ПДВ 13 658 333 грн 33 коп. (п. 5.1. договору).
Згідно з додатками 2-3 договору ціна 1 кВт*год не могла перевищувати 2,97999 грн з ПДВ. Обсяг постачання електроенергії становив 27 500 000 кВт*год.
Щодо додаткової угоди №1 від 01 березня 2022 року (пунктом 1 якої сторонами визначено ціну за 1 кВт* год електричної енергії не може перевищувати 3,042042 з ПДВ) слід відмітити, що підставою для зміни ціни товару було підняття ціни на передачу електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП від 1 грудня 2021 року №2454, якою встановлено ПАТ "НЕК "Укренерго" тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 345,64 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії.
Водночас як визначено додатком 2 до договору (комерційна пропозиція), ціна за електричну енергію встановлювалась за формулою: Ц(спож)=Цзак+Цп+Тпередача (грн/кВт*год), де: Цзак - закупівельна ціна електричної енергії постачальником для споживача на ринках, Цп - ціна за послуги пов'язані з постачанням електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" (затверджується регулятором), Тпередача - тариф на послугу з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго".
Як зазначав суд, підставою для зміни умов договору про закупівлю в розумінні пункту 7 частини 2 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є серед іншого зміна регульованих цін (тарифів).
Тобто укладення 1 березня 2022 року додаткової угоди №1 до договору відповідає вказаним вимогам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки відбулась зміна тарифу регулятором, який включений до формули визначення ціни товару, що є наслідком зміни ціни самого товару.
Натомість, як на підставу для визнання недійсною додаткової угоди №1 позивач вказав, що вказану угоду було укладено з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Тобто позивач стверджував, що має місце порушення правил про збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України однією із засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність. Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог (постанова Верховного Суду від 1 лютого 2023 року у справі №914/3203/21).
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (постанова Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №922/2575/19).
Тобто визначення підстав позову (як фактичних, так і правових підстав) відноситься до сфери розсуду позивача.
Однак у позові відсутні обставини щодо необґрунтованого застосування положень договору, що дозволяють змінювати ціну договору через зміну тарифу на транспортування електричної енергії. Позивач натомість стверджує про необґрунтоване підвищення ціни договору з посиланням на інші підстави та інший пункт договору. Позивач вказує, що підставою збільшення ціни стало коливання ціни такого товару на ринку, що однак не підтверджено умовами додаткової угоди та не доведено позивачем, а отже не може вважатися підставою для висновків про порушення прав позивача. Стверджувані позивачем обставини про коливання ціни на ринку як підставу для укладення додаткової угоди №1 не підтверджуються матеріалами справи, оскільки у додатковій угоді вказано про інші підстави зміни ціни - у зв'язку зі зміною тарифів на транспортування. Як видно зі структури договору укладеного сторонами, а також з нормативного регулювання підстав для змін істотних умов договорів, що укладаються на основі публічних тендерів - зміна регульованих тарифів та коливання ціни товару на ринку є окремими підставами для внесення змін до договору.
Водночас у позові не було наведено обставин про необґрунтоване збільшення ціни у зв'язку зі зміною регульованих тарифів на передачу електроенергії, що встановлюються регулятором. Тому такі обставини не можуть бути предметом цього розгляду.
Так, керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. А отже суд повинен застосовувати також і ті норми права на які не посилається позивач.
А проте, підстави позову, зокрема обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги, мають визначатися саме позивачем, без втручання суду.
Підсумовуючи наведене, суд робить висновок, що позовна вимога про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 1 березня 2022 року до договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 1 лютого 2022 року, укладеного Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" не може бути задоволена, оскільки суд не встановив протиправності її укладення.
Щодо додаткової угоди №2 від 31 березня 2022 року (пунктом 1 якої сторонами визначено ціну за 1 кВт* год електричної енергії в розмірі 2,71215 грн без ПДВ та 3,25458 з ПДВ) суд відзначає, що підставою для зміни ціни товару вказано пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто збільшення ціни такого товару на ринку.
Суд ураховує, що згідно з пунктом 11 комерційної пропозиції яка є додатком до договору, зміна ціни за одиницю електричної енергії відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, а у торговій зоні "Об'єднані енергетичні системи України" ("ОЕС Україна"), Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі - продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР) та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС Україна" та оприлюднені офіційному вебсайті ДП "Оператор Ринку" за адресою в мережі Інтернет https:// www.oree.com.ua) - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергій".
З метою перевірки обставин коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку судом досліджено дані веб-сайту оператора ринку та встановлено, що середньозважені ціни ВДР та РДН у березні 2022 року зросли на 21,83 % (див. офіційний веб-сайт ДП "Оператор Ринку", вкладка "Середньозважені ціни ВДР та РДН"/за місяць 03.2022).
Разом з тим необхідно врахувати, що у провадженні Господарського суду Рівненської області перебувала справа №918/653/24 за позовом Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод №3-7 укладених до договору №16179-ВЦ/93 від 1 лютого 2022 року та стягнення коштів у сумі 10 262 633,24 грн.
Рішенням суду від 16 вересня 2024 року у вказаному спорі встановлено, що розрахунок за поставлену енергію у період дії додаткових угод № 3, 4, 5, 6, 7 повинен здійснюватися за ціною 2,71215 грн без ПДВ, тобто ціною, яка була встановлена додатковою угодою №2 від 31 березня 2022 року.
Вказане рішення залишене без змін апеляційною інстанцією та є чинним.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно із нормами статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).
В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
У низці своїх рішень ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Водночас у своєму позові позивач ставить питання про стягнення безпідставно отриманих коштів, що були сплачені за електроенергію поставлену відповідачем у березні 2022 року.
А тому, перегляд ціни за одиницю товару для часових періодів після 31 березня 2022 року, яка встановлена рішенням суду, що набрало законної сили суперечить принципу res judicata.
Як видно з додаткової угоди №2 від 31 березня 2022 року, пунктами 1, 3 сторони встановили зміну ціни за одиницю товару, а також те, що така зміна починає діяти з 1 березня 2022 року, тобто сторонами погоджено застосування вказаних положень до правовідносин які існували до укладення додаткової угоди.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22).
Згідно з умовами пункту 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.
У разі надання у встановленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається у повідомленні:
1) достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору
2) зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін у встановлений цим пунктом термін.
Учасник роздрібного ринку (крім споживача) має інформувати споживача, з якими укладено відповідний договір, про будь-яку зміну в умовах договору шляхом направлення відповідної інформації у визначений договором (обраною споживачем комерційною пропозицією) спосіб (через особистий кабінет на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет, засобами електронного зв'язку, СМС-повідомленням, у пунктах прийому платежів тощо).
Cуд ураховує, що на час укладення додаткової угоди №2 (31.03.2022 року) електрична енергія за березень 2022, як товар, постачалася щоденно та була не тільки прийнята відповідачем у власність, а й спожита. Таким чином в даному випадку сторони правочину після передачі товару у власність покупця, а саме електричної енергії спожитої відповідачем у березні 2022 року, намагалися змінити ціну товару у договорі про закупівлю, що суперечить нормам статті 632 ЦК України та вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".
З урахуванням наведеного суд робить висновок, що пункти 1, 3 додаткової угоди № 2 від 30 березня 2022 року до договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 1 лютого 2022 року в частині розповсюдження дії додаткової угоди на відносини між сторонами починаючи з 01.03.2022 року суперечать вимогам статті 632 ЦК України, оскільки змінюють ціну товару після виконання договору щодо поставки товару, що не допускається.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Разом з тим, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
Таким чином суд визнає пункти 1, 3 додаткової угоди № 2 від 30 березня 2022 року до договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 1 лютого 2022 року в частині розповсюдження дії додаткової угоди на відносини між сторонами починаючи з 01.03.2022 року недійсними.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки додаткова угода № 2 від 30 березня 2022 року до договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 1 лютого 2022 року, яка укладена між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" в частині розповсюдження дії додаткової угоди на відносини між сторонами починаючи з 01.03.2022 року визнана недійсною та не породжує правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором у березні 2022 року, мали регулюватись додатковою угодою №1 від 1 березня 2022 року, підписаною сторонами, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 3,042042 грн за 1 кВт*год.
Отже вартість одиниці товару, який було поставлено відповідачем та спожито позивачем у березні 2022 року становить 3,042042 грн з врахуванням ПДВ за 1 кВт*год, тобто ціною, яка визначена додатковою угодою №1 від 1 березня 2022 року.
Як видно із встановлених обставин справи, у березні 2022 року відповідач передав позивачу товар в обсязі 2 104 410 кВт*год, що за ціною 3,042042 грн за 1 кВт* годину складає 6 401 703,61 грн, тоді як позивачем сплачено відповідачу за товар переданий у березні 2022 року 6 716 107,49 грн.
Внаслідок неправильного розрахунку ціни на електричну енергію мала місце переплата коштів у розмірі 314 403,88 грн (6 716 107,49 грн - 6 401 703,61 грн).
Таким чином, грошові кошти в сумі 314 403,88грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Висновки суду
За результатом розгляду спору суд встановив наявність підстав для визнання недійсними пунктів 1, 3 додаткової угоди № 2 від 30 березня 2022 року до договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 1 лютого 2022 року в частині розповсюдження дії додаткової угоди на відносини між сторонами починаючи з 01.03.2022 року.
У решті позову про визнання недійсними додаткових угод суд відмовляє.
Також суд встановив наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно сплаченої суми в розмірі 314 403,88 грн.
У задоволенні вимог про стягнення 257 951,79 грн суд відмовляє.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальний розмір судового збору за даним позовом складає 14 641,34 грн (дві вимоги немайнового характеру та одна майнового).
Судовий збір в розмірі 3 028,00 грн за вимогою про визнання недійсною додаткової угоди №1 суд покладає на позивача, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн суд покладає на сторони у рівних частинах (по 1 514,00 грн) з огляду на часткове задоволення позову, судові витрати в розмірі 8 585,34 грн суд покладає пропорційно розміру задоволених майнових вимог, тобто 4 716,06 грн на відповідача та 3 869,28 грн на позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати недійсними пункти 1, 3 додаткової угоди № 2 від 30 березня 2022 року до договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 1 лютого 2022 року, яка укладена між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємства водопровідно - каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" в частині розповсюдження дії додаткової угоди на відносини між сторонами починаючи з 01.03.2022 року.
3. У решті позову про визнання недійсними додаткових угод відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71-Б. ідентифікаційний код 42101003) на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, м. Рівне, вул. Ст.Бандери 2, ідентифікаційний код 03361678) грошові кошти в сумі 314 403 (триста чотирнадцять тисяч чотириста три) грн 88 коп.
5. У задоволенні позовних вимог про стягнення 257 951,79 грн відмовити.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71-Б. ідентифікаційний код 42101003) на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, м. Рівне, вул. Ст.Бандери 2, ідентифікаційний код 03361678) судовий збір в сумі 6 230 (шість тисяч двісті тридцять) грн 06 коп.
7. Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 8 411,28 грн покласти на позивача.
Позивач (Стягувач): Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, м. Рівне, вул. Ст.Бандери 2, ідентифікаційний код 03361678)
Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71-Б. ідентифікаційний код 42101003).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 18 лютого 2025 року.
Суддя Андрій КАЧУР