адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000
адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607 тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про відмову в забезпеченні позову
14.02.2025 Справа № 548/2526/23
Суддя Кльопов І.Г. , розглянувши матеріали
заяви про забезпечення позову, поданої ОСОБА_1 у справі № 548/2526/23
за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, вул.1 Травня, 4, м.Хорол, Лубенський район, Полтавська область,37800
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання укладеною додаткову угоду
встановив:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, у якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 20.10.2023 № 2267 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 » та визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 07 жовтня 2015 року між Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області та громадянином ОСОБА_1 на умовах, які були запропоновані орендарем у проекті додаткової угоди, яка була додана до клопотання позивача від 23.06.2023 у запропонованій позивачем редакції додаткової угоди.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 10 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Полтавський апеляційний суд постановою від 15.01.2025 апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області - задовольнив. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 січня 2024 року - скасував. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі закрив. Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутися до суду із позовом за правилами господарського судочинства.
Ухвалою від 22.01.2025 Полтавський апеляційний суд ухвалив передати справу за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025 року даний позов був переданий на розгляд судді Кльопову І.Г.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.02.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.02.2025.
13.02.2025 за вхід. № 2027 позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову.
В заяві про забезпечення позову позивач просить забезпечити даний позов шляхом:
1. Заборонити Хорольській міській раді Лубенського району Полтавської області до набрання законної сили рішенням в даній справі вчиняти будь-які дії щодо передачі у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) земельної ділянки кадастровим номером 5324885700:00:004:0006 загальною площею 10,5324 га, здійснювати поділ зазначеної земельної ділянки та змінювати її цільове призначення приймати будь-які інші рішення щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324885700:00:004:0006.
2. Заборонити Хорольській міській раді Лубенського району Полтавської області до набрання законної сили рішенням в даній справі вчиняти будь-які дії щодо заборони ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою, кадастровим номером 5324885700:00:004:0006 загальною площею 10,5324 га ділянкою та збирати врожай тощо до вирішення справи по суті.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що необхідність у вжитті заходів забезпечення позову вбачається у тому, що Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області вчиняє дії щодо перешкоджання в користуванні земельної ділянки, яка є предметом спірного договору оренди та подальші можливі дії з боку органу місцевого самоврядування можуть ускладнити чи унеможливити захист порушених прав позивача, оскільки позивачу необхідно буде додатково звертатися до суду з позовами про скасування рішень Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області та усувати наслідки таких рішень.
У Позивача є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може в будь-який момент здійснити передачу у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) спірну земельну ділянку, проте позивач належно сплачує орендну плату за спірну земельну ділянку, одначе відповідач вчиняє дії протягом розгляду справи, які перешкоджають належному користуванню землею, відповідач наразі може реалізувати намір укладення інших договорів передбачених цивільним законодавством, оскільки після розгляду справи №548/2526/23, позивач має намір відновити порушене право та його наслідки.
Позивач просить взяти до уваги, що з моменту подачі позовної заяви щодо предмету спору (26.06.2023) відповідач більше двох років вчиняє перешкоди в користуванні спільною земельною
ділянкою за належної сплати орендної плати позивачем, жодних зауважень щодо повернення чи неприйняття коштів не надходило, проте задля уникнення питання про самовільне користування земельною ділянкою позивач звертається до суду для вчинення тимчасових дій щодо заборони вчинення певних дій для захисту інтересів позивача та уникнення неправомірних та безпідставних дій відповідача.
Позивач просить врахувати неправомірну відмову відповідачем в продовженні договору оренди 20.10.2023, що унеможливило посіяти на спірній земельній ділянці озимину восени 2023 та 2024 та потім пожнивну гречку для забезпечення сівозміни з метою боротьби з бур'янами та накопиченням вологи в ґрунті та поживних речовин, що звісно негативно вплинуло на урожайність с-г культур, і на фінансові результати, тим більше що ці роки були посушливі.
Будучи пенсіонером позивач продовжував працювати та відчував потрібність державі (тим більше у період військового стану в Україні, в час коли відчувається дефіцит трудових ресурсів) і звісно задоволення від цього, але отримавши рішення про відмову стосовно продовження договору оренди стало перешкодою до виконання своїх зобов'язань через перешкоду у користуванні такої ділянки протягом тривалого часу.
Позивач вважає, що також порушено ст. 11 ЗУ від 16.12.1993р. №3721-Х1І «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
На переконання позивача, невжиття заходів щодо заборони відповідачу вчиняти певні дії, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у разі задоволення позовних вимог.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 909/835/18).
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В заяві про забезпечення позову містяться загальні міркування заявника про очевидну небезпеку щодо відчуження або передачі в користування спірних земельних ділянок, без надання будь-яких доказів та без зазначення фактичних обставин на підтвердження викладеного в заяві.
З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову щодо вказаних заявником земельних ділянок.
Керуючись статтями 136-137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її прийняття шляхом подання апеляційної скарги через відповідний суд згідно з підп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано: 14.02.2025
Суддя Кльопов І.Г.