Рішення від 18.02.2025 по справі 917/92/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2025 р. Справа № 917/92/21(917/627/24)

Суддя господарського суду Полтавської області Булоусов С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, матеріали

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", вул. Горбанівська, буд. 2, с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області, ЄДРПОУ 32986923

про стягнення 297 585,54 грн

в межах справи №917/92/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК", 61004, м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46, код ЄДРПОУ 21194014 (ухвалою суду від 04.08.2022 замінено на процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіфанта" (м. Київ, бул. Чоколівський, буд. 19, код ЄДРПОУ 42787647)

до Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", 38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Горбанівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 32986923

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

15.04.2024 до Господарського суду Полтавської області надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" заборгованості з невиплаченої заробітної плати в сумі 26 737,83 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 256 644,25 грн та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 14 203,46 грн, для розгляду в межах справи № 917/92/21 про банкрутство відповідача.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.04.2024 року даний позов передано на розгляд судді Паламарчук В.В.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Станом на 02.05.2024 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява (вхід. № 6163) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі № 917/92/21(917/627/24) в межах справи № 917/92/21 про банкрутство ПОКП "Полтавафарм" за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.

Однак, розпорядженням керівника апарату суду 11.11.2024 року № 55 на підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/92/21(917/627/24) у зв'язку зі зміною складу суду у відповідності до постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 року по справі № 917/92/21.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024 року справу № 917/92/21 розподілено судді Білоусову С.М.

Ухвалою суду від 13.11.2024 року прийнято справу № 917/92/21 до свого провадження.

Вказана позовна заява відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2024 року приєднана судді Білоусову С.М. до справи.

Згідно п. 2 статті 7 Кодексу України з питань банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи зазначене, суд ухвалою від 14.11.2024 року прийняв справу № 917/92/21(917/627/24) до свого провадження та постановив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач, обґрунтовує позовні вимоги тим, що Полтавське обласне комунальне підприємство "Полтавафарм" порушило норми трудового законодавства, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 26 737,83 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 256 644,25 грн та компенсацію втрат частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 14 203,46 грн.

Відповідач у визначений судом строк, без поважних причин, відзив на позов не надав, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

З 27.10.2008 року по 17.08.2020 року ОСОБА_1 працювала за сумісництвом на 0,5 ставки завідувачем Центральної районної аптеки № 129 - філії Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" та на 0.5 ставки в аптечному пункті № 4 Центральної районної аптеки № 129 - філії ПОКП "Полтавафарм" в Оржицькій ЦРЛ відповідно до наказу № 140-к від 23.10.2008 року.

У зв'язку з неодноразовими змінами у структурі відповідача наказом № 16-ОС від 27.12.2016 року призначена на посаду завідувача аптечним пунктом № 4 Центральної районної аптеки № 129 - філії ПОКП "Полтавафарм" в смт. Оржиця, яку позивач обіймала на момент звільнення за згодою сторін 17.08.202 року (згідно наказу № 5-ОС від 17.08.2020 року).

За період з 01.04.2020 року по 17.08.2020 ОСОБА_1 не отримувала заробітної плати, незважаючи на проведення її нарахування

При звільненні та до цього часу ПОКП "Полтавафарм" не виплачено позивачу усіх сум належної їй заробітної плати та не повідомлено при звільненні про нараховані суми, які підлягають незважаючи на звернення Позивача з вимогою про розрахунок.

Згідно даних Державного реєстру фізичних платників податків (№ 1622-24-00065 від 25.01.2024 року) за І квартал 2020 року позивачу нараховано ПОКП "Полтавафарм" доходу (за виключенням податків та зборів) у сумі 17 565,00, тобто середньомісячний розмір заробітної плати за період січень-березень 2020 року становив 5 855 грн. 00 коп. Починаючи з квітня 2020 року дані про будь-які нарахування зі сторони ПОКП "Полтавафарм" - на користь позивача у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутні.

Згідно даних з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування востаннє фактично сплачено страхові внески за квітень 2020 року, виходячи з розміру заробітної плати 5 855 грн. 00 коп. При цьому позивач жодних коштів в погашення заробітної плати не отримував

Відповіддю на адвокатський запит адвоката Шаталової О.В. № 28 від 21.09.2020 року, в.о. директора ПОКП "Полтавафарм" № 01-641 від 24.09.2020 року повідомив про обізнаність із даною ситуацією та вжиття усіх можливих заходів для розв'язання та налагодження ситуації та зазначено про відповідальність за своєчасну та у повному розмірі виплату заробітної плати і інших належних працівникам платежів завідувача 129-філії Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм".

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань встановлених КЗпП України, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" 26 737,83 грн невиплаченої заробітної плати, 256 644,25 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 14 203,46 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Так, згідно статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

За приписами ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом, відповідач при звільненні ОСОБА_1 не здійснив виплату всіх сум, що належать їй від підприємства.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 26 737,83 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

За правилами статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Матеріалами справи підтверджується, що в день звільнення (17.08.2020 року) заробітна плата виплачена не була, а відтак, відповідач зобов'язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, який на час ухвалення рішення позивачу не виплачений. Іншого суду не доведено.

Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Здійснивши перевірку нарахування за весь період затримки розрахунку заробітної плату суд приходить до висновку про правильність нарахування здійснених позивачем у розмірі 297 585,54 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати, суд зазначає наступне.

Позивачем був проведений розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати, згідно з яким розмір компенсації становить 14 203,46 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту "Порядок").

Згідно п. 2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.

Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.

Згідно п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши перерахунок правильності нарахування, суд вважає правомірним здійснити нарахування компенсації втрати частини грошових доходів в сумі 14 203,46 грн.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

При подачі даного позову позивачем сплачено 3 849,66 грн. судового збору та відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України вказані судові витрати повністю покладаються на відповідача.

Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" (вул. Горбанівська, буд. 2, с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області, ЄДРПОУ 32986923) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість з невиплаченої заробітної плати в сумі 26 737,83 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 256 644,25 грн, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 14 203,46 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 849,66 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено та підписано 18.02.2025 року.

Суддя Білоусов С.М.