65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5203/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/5203/24
За позовом: Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк» (04070, м.Київ, вул. Андріївська, буд. 4 ЄДРПОУ 14282829)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Хмільківської Даніели Василівни ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )
Про стягнення 450648,56 грн.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Встановив: Акціонерне товариство “Перший український міжнародний банк» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Хмільківської Даніели Василівни про стягнення заборгованості за Кредитним договором “Кредит “всеБІЗНЕС» №713809211219 від 27.09.2023 року станом на 13.11.2024 р. включно в розмірі 450648,56 грн., з яких 402777,66 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 83333,34 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 319444,32 грн., та 47870,90 грн. простроченої заборгованості за комісією.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2024р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5203/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено (з урахуванням перебування судді у відпустці з 25.12.2024р. по 17.01.2025р.) на "20" січня 2025 р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 20.01.2025р. о 10:00.
20.01.2025р. до суду позивачем надано клопотання, відповідно до якого він просив суд розглянути справу без участі представника Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк»
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2025р. закрито підготовче провадження у справі №916/5203/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "17" лютого 2025 р. о 10:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 17.02.2025р. о 10:00.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити. Також позивач просив суд здійснювати розгляд справи без його участі.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, однак, кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштової організації, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку “відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі №906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження №14-507цс18.
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У судовому засіданні 17.02.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 18.02.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що між Акціонерним товариством “Перший український міжнародний банк» та Фізичною особою-підприємцем Хмільківською Даніелою Василівною був укладений Кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 713809211219 від 27.09.2023 року за допомогою системи «Інтернет Банкінг» шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом.
Як зазначає позивач, факт укладення Кредитного договору з боку позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 21.11.2024 р.
Відповідно до умов Договору, Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами.
Згідно п. 1.1.8 Кредитного договору, термін «Типові умови» використовується в цьому Договорі в наступному значенні: Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», що розміщуються на інтернет-сайті Банка та є невід'ємною частиною Договору). Всі інші терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають значення, наведені у Типових умовах. Кредитний договір складається з Договору та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це Позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов Позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, Позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку (п. 5.1. Договору).
Умови кредитування: сума кредиту складає 500000,00 гривень, строк кредитування - до 27 вересня 2026 р. включно, комісійна винагорода за надання Кредиту - 1 % від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п.6.3.1. Типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,6 % від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності Позичальника.
Згідно з п. 1.4. Кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в Договорі графіку платежів. Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 27.10.2023 р., щомісячно не пізніше 27 числа місяця до 27.08.2026 р. сплачувати суму у розмірі 21888,89 грн., а 27.09.2026 р. - 21888,85 грн., з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 13888,89грн., а 27.09.2026 р. - 13888,85 грн., та на погашення комісії по 8000,00 грн. щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 788000,00 грн., з яких 500000,00 грн. на погашення основної суми (тіла) кредиту та 288000,00 грн. на погашення комісії.
Відповідно до п. 3.5. Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. Договору.
За посиланням позивача, факт надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією вiд 27.09.2023 р. та випискою з рахунку.
Згідно п. 5.1. Типових умов, позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в Договорі.
Як зазначає позивач, відповідно до умов Договору за користування кредитом та його обслуговування за період з 27.05.2024 р. по 13.11.2024 р. нарахована комісія у сумі 47870,90грн. Також на цю дату прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 83333,34 грн.
Позивачем також було зазначено суду, що 06.08.2024 р. він направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором вих. № 5392 від 01.08.2024р.
Як вказує позивач, враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача за Кредитним договором станом на 13.11.2024 р. (включно) становить 450648,56 грн., з яких: - 402777,66 грн. - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 83333,34 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 319444,32 грн.; 47870,90 грн. прострочена заборгованість за комісією.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, між сторонами був укладений Кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №713809211219 від 27.09.2023 року за допомогою системи «Інтернет Банкінг» шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом.
Як з'ясовано судом, факт надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією №TR.71747131.56383.29514 вiд 27.09.2023 р. на суму 495000,00 грн., також, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № TR.71747131.56382.29514 вiд 27.09.2023 р.
Частина 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із змісту п.1 ст.1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що позивачем було виконано зобов'язання за Кредитним Договором щодо перерахування кредитних коштів позичальнику в передбаченому договором розміру, що підтверджується встановленими судом обставинами, проте, в порушення договірних зобов'язань, відповідачем не було виконання належним чином та в повному обсязі зобов'язання за договором та заборгованість не була сплачена.
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Також, позивачем, в підтвердження викладених обставин, було залучено до матеріалів справи банківську виписку стосовно відповідача.
Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа №372/223/17, провадження №61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Вказані норми є підставою для висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
(Правовий висновок викладено у постаноні Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025р. по справі №753/16762/15-ц).
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами Кредитного Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідачів належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованість за Кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №713809211219 від 27.09.2023 року станом на 13.11.2024 р. включно в розмірі 450648,56грн., з яких 402777,66 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 83333,34 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 319444,32 грн., та 47870,90 грн. простроченої заборгованості за комісією - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовної заяви у повному обсязі.
Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 5407,78 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк» - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хмільківської Даніели Василівни ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк» (04070, м.Київ, вул. Андріївська, буд. 4 ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за Кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №713809211219 від 27.09.2023 року станом на 13.11.2024 р. включно в розмірі 450648 (чотириста п'ятдесят тисяч шістсот сорок вісім) грн. 56 коп., з яких 402777,66 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 83333,34грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 319444,32 грн., та 47870,90 грн. простроченої заборгованості за комісією та втирати по сплаті судового збору у розмірі 5407 (п'ять тисяч чотириста сім) грн. 78 коп.
Повне рішення складено 18 лютого 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко