65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"06" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4251/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.
при секретарі судового засідання: Задорожному А.О.;
за участю представників:
від позивача: Денов Г.В.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Південнівської міської ради Одеського району Одеської області (65481, Одеська обл., м. Южне, просп. Григорівського Десанту, 18; код ЄДРПОУ 21018103);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19" (73000, м. Херсон, вул. Кольцова, 57; код ЄДРПОУ 21284591);
про стягнення 997 406,43 грн,
1.Суть спору.
25.09.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№4353/24) Південнівської міської ради Одеського району Одеської області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19», в якій позивач просить суд стягнути 997 406,43 грн, які відповідач зберіг у себе без достатньої правової підстави.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку комунальної власності без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки та зберігає у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування такою ділянкою.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії.
Ухвалою суду від 30.09.2024 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.10.2024.
Судове засідання призначене на 21.10.2024 об 11:40, не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони, повітряної тривоги у м. Одесі та Одеській області.
У зв'язку з чим, ухвалою суду від 21.10.2024 розгляд справи №916/4251/24 призначено на 11.11.2024 о 15:30.
08.11.2024 до суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та відкладення розгляду справи (вх.№40390/24).
У судове засідання, що призначене на 11.11.2024 сторони не з'явилися, суд а результатом задоволення клопотання відповідача ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 02.12.2024 о 15:30 год.
Про вказане сторін було повідомлено шляхом направлення копії ухвали суду від 11.11.2024 до електронного кабінету.
25.11.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№42371/24).
У судовому засіданні 02.12.2024, за участі представника позивача, суд ухвалою у протокольній формі встановлює строк для відповіді на відзив до 06.12.2024, для надання заперечень до 13.12.2024 та відкладає розгляд справи на 16.12.2024 об 11:00.
Про що відповідача було повідомлено шляхом направлення копії ухвали суду від 02.12.2024 до електронного кабінету.
05.12.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№43645/24).
11.12.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження (вх.№44406/24).
У судовому засіданні що призначене на 06.12.2024, за участі представника позивача, суд за результатом задоволення клопотання відповідача, ухвалою у протокольній формі відкладає розгляд справи на 13.01.2025 об 11:30.
Про вказане відповідача було повідомлено шляхом направлення до його електронного кабінету копії ухвали суду від 16.12.2024.
13.01.2025 у судовому засіданні, суд за участі представників сторін, оголосив ухвалу у протокольній формі про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.01.2025 о 14:00.
23.01.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів (вх.№2468/25). У даному клопотанні представник позивача просив залучити до матеріалів справи копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, з якої вбачається, що позивачем було здійснено зміну назви та тепер назва позивача - Південнівська міська рада Одеського району Одеської області.
У судовому засіданні 23.01.2025, суд, за участі представників сторін, ухвалою у протокольній формі здійснив зміну назви позивача та оголосив перерву в розгляді справи до 06.02.2025 о 13:45.
04.02.2025 до суду від відповідача надійшла заява про проведення засідання за відсутності (вх.№3830/25).
У судовому засіданні 06.02.2025 за участі представника позивача, судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч. 6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи Південнівської міської ради Одеського району Одеської області.
У якості обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що 22.08.2013 між ПП “Ресурс Югстрой» та ТОВ «ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 19» укладено договір суборенди землі, відповідно до якого в суборенду ТОВ “ПМК-19» було передано частину земельної ділянки під кадастровим номером 5111700000:02:006:0023, загальною площею 0,9000 га.
Південнівська міська рада також зазначає, що за період суборенди земельної ділянки відповідач побудував на ній об'єкт нерухомого майна - «Громадський будинок, новозбудована четверта черга рекреаційного комплексу, Торгівельно-виставкового комплексу».
Позивач вказує, що згодом термін дії договору суборенди між ПП «Ресурс Югстрой» та ТОВ «ПМК-19» сплив, однак договір оренди земельної ділянки площею 0,8932 га з кадастровим номером 5111700000:02: 006:0150, між ним та ТОВ «ПМК-19» укладено не було.
Позивач вважає, що ТОВ «ПМК-19» неправомірно, тобто без правовстановлюючих документів на володіння чи користування земельною ділянкою, розміщує на земельній ділянці площею 0,8932 га з кадастровим номером 5111700000:02:006:0150 за адресою: Одеська область, м. Южне, вздовж вулиці Новобілярська (від профілакторію ДП «МТП «Южний» до вул. Хіміків) об'єкт нерухомості, а саме на зазначеній земельній ділянці розміщується будівельний магазин « 33 м2».
Відтак, Південнівська міська рада зазначає, що фактичний користувач земельної ділянки, ТОВ «Пересувна механізована колона № 19», без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти в розмірі 997 406,43 грн., які мав заплатити за користування нею в період з 01.07.2023 по 01.09.2024.
Отже позивач вважає, що ТОВ «Пересувна механізована колона № 19» зобов'язане повернути ці кошти власнику земельної ділянки, Південнівській міській раді, на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
3.2. Аргументи ТОВ "Пересувна механізована колона № 19".
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що діючим законодавством України встановлено певний порядок дій та документів, які повинні бути складені на підтвердження розміру збитку, завданого власнику земельної ділянки внаслідок неотримання доходу від її використання. Зокрема, відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМ України від 19 квітня 1993 р. №284 - власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок
Натомість, як вважає відповідач, позивач самостійно проводить визначення нормативної грошової вартості земельної ділянки шляхом застосування більш вигідного для нього коефіцієнту та використовує не дані Державного земельного кадастру, а власний розрахунок для визначення розміру орендної плати за землю, що прямо суперечить як вимогам статті 288 ПКУ, так і всій практиці господарських судів України в частині визначення джерел (належних доказів) нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відтак, ТОВ «Пересувна механізована колона № 19» вважає, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
4. Фактичні обставини встановлені судом.
Постановою Верховної Ради України №4008-IX від 09.10.2024, у відповідності до пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України, пунктів 8, 13 статті 8 Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" було перйменовано місто Южне Одеського району Одеської області на місто Південне.
У зв'язку з цим, до відомостей Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено зміни стосовно назви Южненської міської ради Одеського району Одеської області та здійснено перейменування на Південнівську міську раду Одеського району Одеської області, що вбачається іх наявної в матеріалах справи виписки з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
29.01.2010 року між Южненською міською радою Одеської області, (орендодавець) та ПП «РЕСУРС ЮГСТРОЙ» (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення категорії - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Южне, вздовж вул. Новобілярська (від профілакторію ДП «МТП «ЮЖНИЙ» до вул. Хіміків) (п.1 договору оренди). Вказаний договір зареєстрований в Комінтернівському районному відділі Одеської регіональної філії Державного земельного кадастру» державного комітету України по земельним ресурсам 04.02.2010 року за №041051100003.
Пунктом 2 вказаного договору оренди встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,1500 га., в тому числі: рілля - 3,3478 га, інші багаторічні насадження - 0,0604 га, під господарським шляхами і прогонами - 0,3006 га, інші - 0,4412 га із земель територіальної громади м. Южного.
Кадастровий номер земельної ділянки 5111700000:02:006:0023.
Земельна ділянка передається в оренду без об'єктів нерухомого майна. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 6 111 277,67 грн. (п. п. 3, 4 договору оренди).
Земельна ділянка передається в короткострокову оренду терміном на 5 років під розміщення рекреаційного комплексу, за адресою: Одеська область м. Южне, вздовж вул. Новобілярська (від профілакторію ДП «МТП «ЮЖНИЙ» до вул. Хіміків) (п.14 договору оренди).
Згідно із п. 42 договору оренди, орендар може передавати земельну ділянку або її частину в суборенду без згоди орендодавця. При цьому термін суборенди не може перевищувати термін дії цього договору.
29.01.2010 Южненська міська рада за актом приймання-передачі об'єкта оренди передала, а ПП «РЕСУРС ЮГСТРОЙ» прийняло об'єкт оренди.
Позивач у позовній заяві зазначає про укладення 22.08.2013 року між ПП «РЕСУРС ЮГСТРОЙ» та ТОВ «Пересувна механізована колона №19» договору суборенди землі, відповідно до якого ПП «РЕСУРС ЮГСТРОЙ» передало в суборенду ТОВ «ПМК-19» частину земельної ділянки під кадастровим номером 5111700000:02:006:0023, загальною площею 0,9000 га.
Відповідний договір відсутній в матеріалах справи, однак Господарським судом Одеської області вже вирішувався спір між Южненською міською радою та ТОВ «Пересувна механізована колона №19».
Зокрема в рішенні від 20.12.2023 по справі №916/3416/23, Господарським судом Одеської області було встановлено, що 22.08.2013 між ПП «РЕСУРС ЮГСТРОЙ» (орендар) та ТОВ «ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 19» (Суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення категорії - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Южне, вздовж вул. Новобілярська (від профілакторію ДП «МТП «ЮЖНИЙ» до вул. Хіміків) (п.1.1 договору суборенди).
Пунктом 2.1 договору суборенди встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Южне, вздовж вул. Новобілярська (від профілакторію ДП «МТП «ЮЖНИЙ» до вул. Хіміків). Кадастровий номер земельної ділянки 5111700000:02:006:0023.
Договір укладено терміном до 29.01.2015 (п.3.1 договору суборенди).
Також у даному рішенні було встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно №26826944, за ТОВ «ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19», зареєстровано право власності на громадський будинок, новозбудована четверта черга рекреаційного комплексу, торгівельно-виставкового комплексу за адресою: Одеська обл., м. Южне, вулиця Іванова, 9, площею 5127,8 кв.м.
Із наявного в матеріалах даної справи рішення Южненської міської ради від 06.01.2017 року №497-VІІ «Про внесення змін до пункту 1 рішення Южненської міської ради від 19.05.2016 року №281-VІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, які знаходяться в оренді ПП «РЕСУРС ЮГСТРОЙ», вбачається, що земельну ділянку під кадастровим номером 5111700000:02:006:0023 поділено на три ділянки, а саме на: земельну ділянку площею 0,8932 га (кадастровий номер 5111700000:006:0150); земельну ділянку площею 0,9410 га (кадастровий номер 5111700000:006:0151); земельну ділянку площею 2,3158 га (кадастровий номер 5111700000:006:0152).
28.03.2019 року Южненською міською радою було прийнято рішення № 1342 - VII «Про надання дозволу на передачу земельної ділянки (кадастровий номер 5111700000:02:006:0150) в оренду ТОВ «ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 19» та надано дозвіл ТОВ «ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19» на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 5111700000:02:006:0150), орендованої товариством, (із земель "07.01 для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення" до земель "03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (під розміщення та обслуговування торговельно- виставкового комплексу)" відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548).
Рішенням Южненської міської ради від 30.09.2021 №695-VIIІ було затверджено Положення про диференційовані ставки орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності Южненської територіальної громади Одеського району Одеської області, пунктом 6.4. якого передбачено, що для здійснення розрахунків неотриманого доходу Южненською міською радою Одеського району Одеської області внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів застосовувати ставку 3 %.
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка 5111700000:02:006:0150 має цільове призначення - 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - під розміщення та обслуговування торговельно-виставкового комплексу, форма власності - комунальна, площа - 0,8932 га., місце розташування - Одеська обл., м. Южне, вздовж вул. Новобілярська (від профілакторію ДП «МТП «ЮЖНИЙ» до вул. Хіміків), нормативна грошова оцінка - 3 129 8710,52 грн. (станом на 10.07.2023), власником даної земельної ділянки є Південнівська міська рада Одеського району Одеської області.
Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-5100119922023 від 02.02.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:006:0150 становить - 6 259 721,24 грн., відповідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-5101028312024 від 11.09.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:006:0150 становить - 33 130 306,44 грн.
Також, як вже було встановлено, Господарський суд Одеської області раніше досліджував питання стягнення з ТОВ «Пересувна механізована колона №19» на користь Південнівської міської ради Одеської області, безпідставно збережені грошові кошти за користування земельною ділянкою, а саме:
- рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2018 у справі №916/2840/17 з ТОВ «Пересувна механізована колона №19» на користь Южненської міської ради Одеської області стягнуто 1 325 595,43 грн.;
- рішенням Господарського суду Одеської області від 13.05.2019 у справі №916/2820/18 з ТОВ «Пересувна механізована колона №19» на користь Южненської міської ради Одеської області стягнуто 826 018,85 грн.;
- рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2022 у справі №916/2976/21 з ТОВ «Пересувна механізована колона №19» на користь Южненської міської ради Одеської області стягнуто 1 745 116,08 грн., яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 залишено без змін;
- рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по справі №916/3416/23 з ТОВ «Пересувна механізована колона №19» на користь Южненської міської ради Одеської області стягнуто 269 649,84 грн., яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 залишено без змін.
У справі №916/3416/23 Господарський суд Одеської області стягнув з відповідача грошові кошти які отримані ним в період з 02.08.2021 по 30.06.2023, відтак, Південнівська міська рада вважає що з ТОВ «Пересувна механізована колона №19» необхідно стягнути безпідставно збережені грошові кошти за період з 01.07.2023 по 01.09.2024.
Також як вбачається із матеріалів справи, позивачем здійснюється розрахунок грошових коштів отриманих відповідачем за використання земельної ділянки позивача без належної правової підстави протягом вищезазначеного періоду, шляхом використання відомостей про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, процентної ставки, кількість днів користування відповідачем земельною ділянкою та площа земельної ділянки.
5. Позиція суду.
Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, та безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоуправління управляють майном, що є в комунальній власності.
Частиною 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю.
В той же час, частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Статтею 83 Земельного кодексу України, закріплено право власності на землю територіальних громад. Частиною 1 даної статті визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Відповідно до п. а ч.2 ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Приписами ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Положеннями ст. 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Як передбачено ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі
Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.
Відповідно до частини 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно положень ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Як було встановлено судом, ТОВ «ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19» набуло право користування спірною земельною ділянку на підставі договору суборенди землі від 22.08.2013, однак після спливу строку дії вказаного договору, його не було поновлено так як і не було укладено договору оренди спірної земельної ділянки з Южненською міською радою.
Між тим, за відсутності правовстановлюючих документів на право користування такою земельною ділянкою, ТОВ «ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19» з 30.01.2015 продовжила користуватися землею, про свідчить розміщення на ній нерухомого майна (будівлі), яке використовується для розміщення магазину будівельних матеріалів « 33м2», що належить на праві власності відповідачу.
Крім того, факт зайняття земельної ділянки відповідачем та користування нею без належної правової підстави, було встановлено у рішеннях Господарського суду Одеської області від 06.04.2018 у справі №916/2840/17, від 13.05.2019 у справі №916/2820/18, від 13.01.2022 у справі №916/2976/21 та від 20.12.2023 по справі №916/3416/23, вказані рішення не були скасовані або змінені та набрали законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17).
У постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про доведеність факту неправомірного використання ТОВ «ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19» земельної ділянки (кадастровий номер 5111700000:02:006:0150) в своїй господарській діяльності, тобто без встановленого відповідно до чинного законодавства права користування такою земельною ділянкою за відповідачем.
Земельний кодекс України визначає обов'язки землекористувачів, зокрема щодо своєчасної сплати земельного податку або орендної плати (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Отже, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів є за своїм змістом кондикційними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19», як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, а відтак зобов'язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 922/3507/20.
Відтак, суд зазначає, що заперечення відповідача про відсутність у матеріалах справи документів, які повинні бути складені на підтвердження розміру збитку, завданого власнику земельної ділянки внаслідок неотримання доходу від її використання, а саме акту комісії органу місцевого самоврядування, оформленого відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМ України від 19 квітня 1993 р. №284, не приймаються судом до уваги, оскільки немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно пп. 14.1.147., 14.1.136., 14.1.72. п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пп.16.1.4. п.16.1. ст.16. ч.1 ст.269, ст.270. п.286.1. ст.286, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку (для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено. - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0.3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області): не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2. у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.
Отже, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).
Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71).
Під час розгляду справи судом було встановлено що відповідно до п. 6.4. Положення про диференційовані ставки орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності Южненської територіальної громади Одеського району Одеської області, затвердженого рішенням Южненської міської ради від 30.09.2021 №695-VIIІ, для здійснення розрахунків неотриманого доходу Южненською міською радою Одеського району Одеської області внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів застосовувати ставку 3 %.
Відповідно до пункту 1 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, який затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №489 від 25.11.2016 р., в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.
Згідно з пунктом 3 Порядку, нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів визначається за формулою, складовою частиною якої є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Пунктом 289.3. статті 289 Податкового кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
За таких обставин при розрахунку розміру коштів, що стягуватимуться з відповідача як безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою, слід застосовувати лише офіційні данні, що містилися в Державному земельному кадастрі.
Позивачем заявлено до стягнення грошові кошти які отримані відповідачем за користування земельною ділянкою без належної правової підстави, в наступні періоди:
- 01.07.2023 - 10.07.2023;
- 11.07.2023 - 31.12.2023;
- 01.01.2024 - 01.09.2024.
Як вбачається із матеріалів справи, в період з 01.07.2023 по 10.07.2023 діяла грошова оцінка земельної ділянки - 6 259 724,24 грн., в період з 11.07.2023 по 31.12.2023 діяла нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 31 298 710,52 грн., в період з 01.01.2024 по 01.09.2024 діяла нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 33 130 306,44 грн.
Вказане було встановлено судом, з витягу №НВ-5100119922023 від 02.02.2023 з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, витягу №НВ-5101028312024 від 11.09.2024 з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Позивачем у позовній заяві наведено такі суми що підлягають стягненню з відповідача як безпідставно збережені кошти, - 4 135,95 грн. (в період з 01.07.2023 - 10.07.2023), 399 809,21 грн. (в період 11.07.2023 - 31.12.2023), 593 461,27 грн. (в період 01.01.2024 - 01.09.2024).
Водночас, відповідно до формули що наведена позивачем у позовній заяві, суд здійснивши власний розрахунок, встановив що суми які підлягають стягненню з відповідача як безпідставно збережені грошові кошти, за користування земельною ділянко позивача, є наступними :
- 6 259 724,24 х (3/100) х 0,8932 х (9/365) = 4 135,95 грн. (в період з 01.07.2023 - 10.07.2023);
- 31 298 710,52 х (3/100) х 0,8932 х (175/365) = 402 106,97 грн. (в період 11.07.2023 - 31.12.2023);
- 33 130 306,44 х (3/100) х 0,8932 х (244/365) = 593 461,27 грн. (в період 01.01.2024 - 01.09.2024)
Оскільки, у відповідності до ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, суд вважає за можливе використовувати суми які наведені у позовній заяві.
За таких обставин, обґрунтованою сумою до стягнення з відповідача за відповідний період за використання відповідачем земельної ділянки без наявності правовстановлюючих документів, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є сума що становить - 997 406,43 грн. (4 135,95 грн. + 399 809,21 грн. + 593 461,27 грн.)
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з ТОВ «Пересувна механізована колона №19» безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 997 406,43 грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти Україн"від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України"від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справ Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11 968,90 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19" (73000, м. Херсон, вул. Кольцова, 57; код ЄДРПОУ 21284591) на користь Південнівської міської ради Одеського району Одеської області (65481, Одеська обл., м. Южне, просп. Григорівського Десанту, 18; код ЄДРПОУ 21018103) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у розмірі 997 406/дев'ятсот дев'яносто сім тисяч чотириста шість/грн 43 коп. та 11 968/одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім/грн 90 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення буде складено 17.02.2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська