65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4093/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу справу № 916/4093/23 позовом Державного підприємства “СЕРВІС» (04053, м.Київ, вул. Кониського Олександра, 82-а, код ЄДРПОУ 25139756)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНДО 2023" (30500, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, код ЄДРПОУ 43464630)
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» (54001, М Миколаїв, вул. Фалєєвська, буд. 1, код ЄДРПОУ 43642041)
про стягнення 1 441 465,00 грн збитків
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
Державне підприємство “СЕРВІС» (далі - ДП “СЕРВІС», Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТО-ГАЗОВИЙ ЦЕНТР БЕЗПЕКИ ТА НАВЧАННЯ" (далі - ТОВ “НГЦБН», Відповідач) про стягнення 1441465,00 грн збитків, посилаючись на те, що 03.03.2021 р. між сторонами укладено договір бербоут-чартеру (фрахтування) Судна № 01/21 танкеру “Таманський», проте у зв'язку із порушенням Відповідачем взятих на себе зобов'язань Позивачем розірвано відповідний договір у односторонньому порядку та 19.12.2023 р. укладено договір із іншим контрагентом.
Рішенням від 07.03.2024р. у задоволенні позову ДП “СЕРВІС» до відповідача: ТОВ "РОНДО 2023" за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ “ЧОРНОМОР-БРИЗБУД», про стягнення 1 441 465,00 грн збитків - відмовлено повністю.
Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024р. рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2024р. залишено в силі.
Постановою Верховного Суду від 20.08.2024 р. скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2024р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 р. у справі № 916/4093/21, останню направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 р. справу № 916/4093/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Пінтеліній Т.Г.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 прийнято до свого провадження справу № 916/4093/23 за позовом Державного підприємства «СЕРВС» (надалі - ДП «СЕРВІС», Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНДО 2023» (надалі - ТОВ «РОНДО 2023», Відповідач) за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорномор-Бризбуд» (надалі - ТОВ «Чорномор-Бризбуд», Третя особа), про стягнення 1 441 465,00 грн., підготовче засідання суду призначено на 21.10.2024р. та запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення з урахуванням змісту постанови Верховного Суду від 20.08.2024 по даній справі в строк до 14.10.2024.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"
Суд зауважує, що згідно ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст.165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч.4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою суду від 21.10.2024р. відкладено підготовче засідання на 18.11.2024р.
Проте 18.11.2024р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з повідомленням про мінування будівлі суду.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Ухвалою від 19.11.2024р. призначено підготовче засідання на 10.12.2024р.
Ухвалою від 10.12.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.02.2025р.
Судом 04.02.2025р. після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст.240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Сервіс» є судновласником Танкеру «Таманський» (1985 року будівництва, позивний сигнал UZUY, IMO 8727044).
03.03.2021р. між Сторонами по справі було укладено Договір бербоут-чартеру (фрахтування) судна №01/21 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. Договору), Судновласник (ДП «Сервіс») зобов?язувався за обумовлену плату (фрахт) надати судно Фрахтувальнику (ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» для здійснення ним господарської діяльності з перевезення вантажу, тренувальних цілей чи для інших цілей торгівельного мореплавства на строк, передбачений в даному Договорі, а фрахтувальник зобов?язувався своєчасно сплачувати плату фрахт у розмірі та порядку, передбаченому договором.
06.04.2021р. між Сторонами по справі було підписано Акт приймання-передачі танкера «Таманський» відповідно до Договору бербоут-чартеру від 03.03.2021р. №01/21.
Зміст укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново господарських зобов?язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.
Відповідно до пп.(а), (б) п.15 Частини 2 Договору, Фрахтувальник сплачуе Судновласнику за чартер Судна щомісячну плату в розмірі, вказаному в розділі 17 (i) (200$ на добу з ПДВ) Частини 1 даного Договору, яка сплачується не пізніше, ніж кожні тридцять (30) робочих днів наперед.
Оренда сплачується постійно, протягом усього періоду дії Чартеру. Якщо судно стоїть в порту та не використовується Фрахтувальником з метою перевезення товару чи пасажирів, то розмір орендної плати становить суму, зазначену в розділі 17 (ii) (50$ США на добу з ПДВ) Частини 1 даного Договору.
Так, свої зобов?язання Фрахтувальник протягом усього строку дії Договору виконував не належним чином, здійснюючи порушення погоджених Сторонами строків здійснення платежу.
Зокрема плата фрахт за липень 2021р. була сплачена тільки серпні 2021р., за серпень була сплачена з порушення строку в кінці серпня, а за вересень, жовтень та листопад, з була сплачена з простроченням платежу тільки в кінці грудня.
Позивач зазначає, що з 01.12.2021р. в порушення умов Договору плата за фрахт взагалі не сплачується. А крім того, не здійснено страхування (пп. б. п. 17 Частини 1 Договору) та технічне обслуговування (підпункт а п. 13 Частини 1 Договору).
Відповідно до пп. (е) п. 15 Частини 2 Договору, якщо Фрахтувальник не здійснив належну оплату за Чартер, Судновласник надає Фрахтувальнику письмове повідомлення про проведення платежу, і якщо платіж буде здійснений протягом цих трьох (3) банківських днів, наступних за днем отримання такого повідомлення, то вважатиметься, що платіж погашений.
Якщо Фрахтувальник не сплатить заборгованість у повному обсязі протягом трьох (3) банківських днів з моменту отримання такого повідомлення від Судновласника, то у Судновласника виникає право, не зачіпаючи жодних інших прав чи вимог, які може мати власник щодо чартерів, скасувати цей Чартер в будь-який час після цього, поки орендна плата залишиться непогашеною. (f) Якщо власник вирішить не користуватись будь-якими правами, наданими цим Договором стосовно будь-якої конкретної несвоєчасної оплати чартеру чи серії несвоєчасних платежів за чартером, згідно з цим договором, це не повинно тлумачитись як відмова від свого права розірвати Чартер.
Згідно підпункту (а) п.30 Частини 2 Договору, Невиконання зобов?язань фрахтувальником. Власник має право розірвати даний Договір шляхом письмового повідомлення фрахтувальника за обставин невиконання ним зобов?язань та вимагати відшкодування збитків, включаючи але не обмежуючись цим: (і) неплатіж за чартер, (іі) невиконання фрахтувальником вимог: підпункту 17 (b) (страхування фрахтувальника).
У зв'язку з порушенням Фрахтувальником умов договору щодо оплати за Чартер, Судновласником неодноразово направлялись на адресу Відповідача листи про необхідність проведення платежу та необхідність належного виконання умов договору.
У вказаних листах неодноразово зазначалось про порушення Позивачем умов Договору (не страхування судна та не здійснення платежів з 01.12.2021р.) та необхідність усунення допущених порушень і розірвання договору, у випадку їх не усунення.
Всі вказані листи направлялись належним чином, на узгоджену сторонами адресу цінним листом з оголошеною цінністю.
Вказані обставини, окрім іншого, також підтверджуються і рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023р. у справі за № 910/13634/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Газовий Центр Безпеки та Навчання" (вул.Отамана Головатого, 24, м.Одеса, 65003) до Державного підприємства "Сервіс" (вул. Тургенівська,82-А, м.Київ, 04050) про визнання неправомірною односторонньої відмови від договору.
Як наголошує п.«С» Розділу 13 Договору, Фрахтувальник повинен підтримувати фінансову безпеку чи відповідальність стосовно зобов?язань сторонніх осіб, як того вимагає будь-який уряд, включаючи федеральний, штатський чи муніципальний або інший відділ чи орган влади, щоб дати можливість Судну без штрафних санкцій чи зборів законно в?їхати, або залишити будь-який порт, місце, територіальні або суміжні води будь-якої країни, штату чи муніципалітету без виконання затримки.
Це зобов?язання поширюється на те, чи були такі вимоги законодавчо встановлені таким урядом чи підрозділом чи органом влади. Фрахтувальник повинен укладати та підтримувати всі домовленості гарантією або іншим способом, необхідним для задоволення таких вимог за рахунок власних коштів фрахтувальника, і фрахтувальник зобов?язаний відшкодувати Власнику будь-які претензії (включаючи втрату часу) за будь-яку неспроможність або неможливість зробити це.
Крім того, п.(В) Розділу 13 Договору «Експулатація судна» передбачено, що Фрахтувальник за власний рахунок оплачує обслуговування Судна протягом періоду чартеру, і в свою чергу в пункті (е) Розділу 28 передбачено, Власник або фрахтувальник зобов?язані відшкодувати іншій стороні будь-які претензії, втрати, збитки, витрати та штрафи, понесені іншою стороною внаслідок порушення гарантії в цьому пункті.
Таким чином, всі витрати, які є необхідними для Експлуатації Судна, в тому числі витрати щодо його знаходженню в пору мав нести Фрахтувальник - відповідач по справі.
Ha момент укладання зазначеного Договору та його розірвання, судно «Таманський» знаходилось пришвартованим до причалу в м. Чорноморськ, який на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорномор-Бризбуд».
19 грудня 2022 року Державним підприємством «Сервіс» був укладений договір бербоут чартеру з ТОВ «Юридична компанія «Ессаймент» (надалі - Договір бербоут чартеру).
06 березня 2023 року ТОВ «Юридична компанія «Ессаймент» повідомила Державне підприємство "Сервіс" про зміну назви, а саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Джі Бі Шіпінг".
На момент укладання зазначеного Договору бербоут чартеру, судно «Таманский» продовжувало знаходитись пришвартованим до причалу, який на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорномор-Бризбуд» і з метою його передання новому Фрахтувальнику, Власник - Позивач по справі, мав виконати всі вимоги щодо звільнення судна від наявних або майбутніх обтяжень.
Зокрема, щоб не нести негативні наслідки в майбутньому, щодо можливого арешту судна згідно ст. 41 Кодексу торгівельного мореплавства України «Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України.») на підставі Морської вимоги Порту (ст. 42 Кодексу торгівельного мореплавства України «Судно може бути арештоване тільки на морські вимоги.
Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов?язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв?язку з: будь-яким договором використання або фрахтування судна; постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його; зборами в порту, каналі та інших судноплавних водах, а також у доці; , а також через можливу заборону на вихід судна з пору (Стаття 91 Кодексу торгівельного мореплавства України - Заборона на вихід судна з морського порту) та його тимчасове затримання (Стаття 80 Кодексу торгівельного мореплавства України Затримання суден і вантажів).
Листом від 21 лютого 2023 року ТОВ «Чорномор-Бризбуд» повідомило про заборгованість Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто-Газовий центр безпеки та навчання», утворив перед ТОВ «Чорномор- Бризбуд» в розмірі 1 441 465 (один мільйон чотириста сорок одна тисяча чотириста шістдесят п?ять) грн. 00 коп., що виникла під час знаходження судна в Пору на підставі Договору N? 16/0421 від 06.04.2021р. за послуги з організації відстою плавзасобу, споживання електроенергії та охорони, за період з травня 2021р. по серпень 2022р. та запропонувало здійснити оплату зазначеної заборгованості, для того щоб в подальшому Державне підприємство «Сервіс» могло виконати відшвартовку та перестановку судна «Таманський».
Для підписання акту приймання передачі судна «Таманський» між ДП "Сервіс" та ТОВ "Джі Бі Шіпінг", ДП "Сервіс" вимушене було сплатити заборгованість ТОВ "Нафто-Газовий центр безпеки та навчання" перед ТОВ "Чорномор-Бризбуд" в розмірі 1 441 465 грн. Платіжними дорученнями від 21.02.22р. на суму 300 000,00 та 1 141 000,00 зазначена заборгованість була погашена.
06 березня 2023 року було підписано акт приймання передачі судна «Таманський» між ДП "Сервіс" та ТОВ "Джі Бі Шіпінг".
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором стало підставою для звернення Державного підприємства “СЕРВІС» до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, правову позицію Верховного суду у постанові від 20.08.2024р., якою було направлено справу № 916/4093/23 на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Судом встановлено, що позовні вимоги ґрунтуються на тому, що сторонами укладено договір бербоут-чартеру (фрахтування) танкеру "Таманський", проте, у зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем розірвано відповідний договір у односторонньому порядку та укладено договір із іншим контрагентом. Танкер "Таманський" знаходився пришвартованим до причалу, який на праві власності належить третій особі, та з яким відповідачем укладений договір на послуги з організації відстою плавзасобу, споживання електричної енергії та охорони.
При цьому, третя особа повідомила позивача про те, що у відповідача за період з травня 2021 року до серпня 2022 року утворилася заборгованість за загальним розміром 1 441 465 грн у зв'язку із невиконанням вищезазначеного договору.
Позивачем, як власником танкера "Таманський", з метою уникнення негативних наслідків та звільнення належного йому судна танкера "Таманський" від наявних або майбутніх обтяжень, на рахунок третьої особи сплачено заборгованість відповідача у розмірі 1 441 465 грн, які позивач вважає прямими збитками підприємства, а тому наявні підстави для стягнення відповідних коштів з відповідача.
Правовою підставою позову означено низку статей Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема і статті 22, 528 ЦК України.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, Державне підприємство «Сервіс» є судновласником Танкеру «Таманський» (1985 року будівництва, позивний сигнал UZUY, IMO 8727044).
03.03.2021р. між Сторонами по справі було укладено Договір бербоут-чартеру (фрахтування) судна №01/21 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. Договору), Судновласник (ДП «Сервіс») зобов?язувався за обумовлену плату (фрахт) надати судно Фрахтувальнику (ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» для здійснення ним господарської діяльності з перевезення вантажу, тренувальних цілей чи для інших цілей торгівельного мореплавства на строк, передбачений в даному Договорі, а фрахтувальник зобов?язувався своєчасно сплачувати плату фрахт у розмірі та порядку, передбаченому договором.
Зміст укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново господарських зобов?язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов?язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов?язань майново-господарських зобов?язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір чартеру (фрахтування).
Зокрема, згідно з приписами статті 912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов?язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам; порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).
Так, за змістом статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов?язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Так, Відповідач передавши відповідне судно Позивачу та його прийняття останнім, виконав свої зобов?язання по договору належним чином (в підтвердження чого свідчить зазначений вище. Акт приймання-передачі танкера «Таманський» від 06.04.2021р відповідно до Договору бербоут-чартеру від 03.03.2021р. №01/21.)
Водночас за змістом статті 212 ЦК фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт у порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.
Як наголошує ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Як встановлено судом, відповідач порушував свої зобов'язання, що підтверджується неодноразово направлялись на адресу Відповідача листи про необхідність проведення платежу та необхідність належного виконання умов договору.
У вказаних листах неодноразово зазначалось про порушення Позивачем умов Договору (не страхування судна та не здійснення платежів з 01.12.2021р.) та необхідність усунення допущених порушень і розірвання договору, у випадку їх не усунення.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 01.12.2021р. в порушення умов Договору плата за фрахт взагалі не сплачується.
Згідно, ст.610 ЦК України, Порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов?язання внаслідок односторонньої відмови від зобов?язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пп. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України)
В свою чергу, ст.920 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов?язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за омовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, ранспортними кодексами (статутами).
Згідно ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов?язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов?язання, якщо це становлено договором або законом.
Як наголошує, ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов?язання), а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов?язку.
Як наголошує, ст.610 ЦК України, Порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов?язання, передбачені ст. 611 ЦК України, де вказано, що у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов?язання внаслідок односторонньої відмови від зобов?язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов?язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник відповідає за порушення зобов?язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця (ст. 618 ЦК України).
В свою чергу, Стаття 623 ЦК України зазначає, що Боржник, який порушив зобов?язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Як наголошує Стаття 192 Кодексу Торгівельного мореплавства, Перевізник зобов?язаний до початку перевезення привести судно у стан, придатний для плавання і безпечного перевезення пасажирів, завчасно належним чином спорядити його і забезпечити всім необхідним для плавання, укомплектувати екіпажем і утримувати судно в такому стані протягом усього часу морського перевезення пасажирів.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" ГК України та глави 82 "Відшкодування шкоди" розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України).
Частиною 3 статті 147 ГК України передбачено, що збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до положень частини 1 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі № 908/2261/17 (за позовом про відшкодування збитків).
Згідно зі статтею 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 516 ЦК України унормовано, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
У відповідності до частини третьої статті 528 ЦК України інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.
За змістом зазначених норм матеріального права зобов'язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов'язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов'язки кредитора у зобов'язанні.
Крім покладення виконання обов'язку на іншу особу (частина перша статті 528 ЦК України) як виду правовідносин з участю третіх осіб, виконання третіми особами обов'язку боржника з основного (головного) цивільного правовідношення може мати місце й за умов, про які йдеться в частині третій статті 528 ЦК України, яка надає третій особі право саме з її власної ініціативи й у власному інтересі виконати зобов'язання замість боржника без його згоди. Умовою такого виконання є небезпека втрати права на майно боржника (право оренди, право застави тощо).
Тобто, якщо третя особа розуміє, що невиконання боржником зобов'язання може потягнути за собою втрату його прав на майно, яке знаходиться у володінні та/або користуванні такої третьої особи, остання без отримання згоди боржника і навіть без його повідомлення вправі виконати зобов'язання боржника перед кредитором. В такому разі до виконавця переходять всі права кредитора в зобов'язанні, тобто зобов'язання зберігається, але відбувається заміна кредитора.
За загальним правилом кредитор може звернути стягнення на майно боржника тільки в разі невиконання чи неналежного виконання ним обов'язку, що, як наслідок, може призвести до настання для третьої особи правових наслідків негативного характеру, що є можливим виключно за наявності відповідного правового зв'язку третьої особи з боржником основного зобов'язання.
Виконання третьою особою обов'язку замість боржника на підставі частини третьої статті 528 ЦК України фактично є різновидом суброгації, під якою розуміють передбачений законом перехід прав кредитора до третьої особи (суброганта) в результаті виконання зобов'язання боржника третьою особою на користь кредитора (суброгата) в рамках чинних зобов'язальних правовідносин внаслідок здійсненого платежу.
Суброгація прав кредитора третій особі виникає на підставі виконання останньою обов'язку боржника за наявності таких умов: 1) третя особа є носієм права на майно боржника (право оренди, право застави тощо); 2) наявність небезпеки втрати третьою особою цього права, яка має місце не тільки за прострочення боржника, а й за загрози такого прострочення; 3) указана небезпека втрати права на майно боржника виникає внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно, причому не обов'язково, щоб звернення стягнення на майно боржника вже було реально розпочато.
Водночас, якщо в разі покладення виконання (частина перша статті 528 ЦК України) третьою особою опосередковується задоволення інтересу боржника основного (головного) зобов'язання, то за виконання третьою особою обов'язку замість боржника на підставі частини третьої вказаної статті опосередковується задоволення її власного інтересу, що обумовлено специфікою кожного з цивільних правовідношень.
Суд зазначає, що за таких обставин сплата позивачем заборгованості відповідача перед третьою особою має наслідком набуття ним (позивачем) прав кредитора у цьому зобов'язанні, а як наслідок набуває права вимагати повернення коштів.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611 ЦК України).
Правові висновки щодо елементів складу цивільного правопорушення; їх визначення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника; а також підстав та умов цивільної відповідальності містяться у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах № 923/1315/16 від 04.09.2018, № 910/2018/17 від 04.04.2018, № 910/5100/19 від 07.05.2020, № 910/21493/17 від 04.12.2018, № 914/1619/18 від 27.08.2019, № 904/982/19 від 24.02.2021).
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Правова позиція щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 16.02.2023 у справі №910/14588/21, від 25.05.2023 у справі №910/17196/21 тощо).
На виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 у справі №916/4093/23, з метою сприяння всебічному, повному та об?єктивному встановленню всіх обставин справи та маючи на меті справедливе і правильне вирішення спору, повністю підтримуючи позовні вимоги з підстав та обґрунтувань, що детально викладені в позовній заяві, Позивач- надати до Суду вказані письмові пояснення, в тому числі щодо обставин, з яких Верховний Суд передав справу на новий розгляд.
Дійсно, матеріалами справи підтверджено наступні обставини справи.
03.03.2021 між ДП «СЕРВІС» (судновласник) та ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» (фрахтувальник) було укладено договір бербоут-чартеру (фрахтування) Судна №01/21 (надалі - Договір №01/21), за умовами п. 1.1. якого судновласник зобов?язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для здійсненням ним господарської діяльності з перевезення вантажу, тренувальних цілей чи для інших цілей торгівельного мореплавства на строк, передбачений в даному Договорі, а фрахтувальник зобов?язаний своєчасно сплачувати плату фрахт у розмірі та порядку, передбачені даним Договором.
За умовами п. п. 4, 8, 16, 17 ч. 1 Договору №01/21 встановлено, що назва судна: «Таманский», ІМО номер: 8727044, прапор країни: Україна, дата та місце побудови 1985 Болгарія. Порт та місце передачі в чартер Чорноморськ, Україна. Строк чартеру 5 років. Орендна плата: US$ 200 на добу, з ПДВ на час експлуатації судна. Орендна плата за період знаходження судна в порту US$ 50 на добу, з ПДВ.
Договір підписано представниками сторін та скріплено їх печатками без застережень та зауважень та 06.04.2021 підписано акт прийому-передачі танкера «Таманский» відповідно до договору бербоут-чартера від 03.03.2021 №01/21.
Детальний аналіз умов Договору №01/21 дозволяє виокремити важливі аспекти взаємовідносин та основні обов?язки сторін, покладені як умовами договору, так і положеннями національного та міжнародного законодавства:
- підпунктом «А» «Технічне обслуговування» пункту 13 «Технічне обслуговування та експлуатація» частини 2 Договору № 01/21 сторони погодили, що фрахтувальник повинен належним чином підтримувати судно в належному стані після ремонту, в ефективному експлуатаційному стані та відповідно до належної практики комерційного обслуговування та за власний рахунок підтримувати Клас судна разом із Класифікаційним товариством, зазначеним у графі 4 та всі необхідні сертифікати. Понесені витрати фрахтувальника на зазначені цілі повинні бути вирахувані із суми чартерних платежів, які має сплачувати фрахтувальник;
- згідно з підпунктом «С» «Фінансова безпека» пункту 13 «Технічне обслуговування та експлуатація» частини 2 Договору №01/21 фрахтувальник повинен підтримувати фінансову безпеку чи відповідальність стосовно зобов?язань сторонніх осіб, як того вимагає будь-який уряд, включаючи федеральний, штатський чи муніципальний або інший відділ чи орган влади, щоб дати можливість Судну без штрафних санкцій чи зборів законно виїхати або залишити будь-який порт, місце, територіальні або суміжні води будь-якої країни, штату чи муніципалітету без виконання затримки;
- згідно з підпунктом «С» «Фінансова безпека» пункту 13 «Технічне обслуговування та експлуатація» частини 2 Договору №01/21 фрахтувальник повинен укладати та підтримувати всі домовленості гарантією або іншим способом, необхідним для задоволення таких вимог за рахунок власних коштів фрахтувальника, та відшкодувати Власнику будь-які претензії (включаючи втрату часу) за будь-яку неспроможність або неможливість зробити це самостійно.
- відповідно до пункту 21 «Шкода та її погашення частини 2 Договору №01/21 фрахтувальник зобов?язаний відшкодувати власнику будь-яку втрату, шкоду, чи витрати, що виникли внаслідок фрахтування судна або відносно його експлуатації, а також будь-які витрати заставного характеру, що виникли внаслідок події, що сталася протягом періоду Чартеру. Сюди входить відшкодування будь-яких збитків, шкоди або витрат, що виникають внаслідок або стосовно будь-якої міжнародної конвенції, яка може покласти відповідальність на власника. Без шкоди для загального положення вищезазначеного, фрахтувальник погоджується відшкодувати власнику будь-які збитки, що виникають від дій капітана, офіцерів чи агентів, що підписують коносаменти або інші документи.
Таким чином, всі витрати, які необхідні в рамках використання та експлуатації Судна, в тому числі витрати пов?язані з наданням послуг під час його знаходження в порту, повинен був нести Відповідач, як фрахтувальник, а у випадку невиконання вказаного обов?язку - відшкодувати Власнику будь-які претензії.
Внаслідок систематичного порушення Відповідачем умов Договору бербоут-чартеру (фрахтування) судна - його було розірвано з 26.08.2022 за ініціативи ДІЇ «СЕРВІС» в односторонньому порядку, правомірність дій ДІ «СЕРВІС» з порушеного питання було встановлено та підтверджено рішеннями судів, що набрали законної сили в рамках справи №910/13634/22.
Таким чином в період з 03.03.2021 по 26.08.2022 судно «Таманський», ІМО номер 8727044, 1985 року побудови було надано фрахтувальнику для здійснення ним господарської діяльності з перевезення вантажу, тренувальних цілей чиля злінших цілей торгівельного мореплавства на строк, передбачений в даному договорі бербоут-чартеру (фрахтування) №01/21 та протягом зазначеного періоду перебування Судна у фрахті з 03.03.2021 по 26.08.2022 - всі витрати, які були необхідні в рамках використання та експлуатації Судна, в тому числі витрати пов?язані з наданням послуг під час його знаходження в порту, повинен був нести Відповідач, як фрахтувальник.
Матеріали справи свідчать, що 18.07.2022 Позивач звернувся до ТОВ «Чорномор-Бризбуд» із листом вих. № 126/2022 щодо отримання дозволу (забезпечення доступу на судно) на прохід до судна з метою проведення інспектування, посилаючись на укладений позивачем та відповідачем договір бербоут-чартеру судна «Таманский».
Втім, 19.07.2022 ТОВ «Чорномор-Бризбуд» повідомило, що воно не має жодного відношення до договірних відносин позивача та відповідача, зазначило про необхідність отримання письмового дозволу від відповідача для відвідування судна. При цьому, зауважило, що ним та Відповідачем укладено договір від 06.04.2021 №16/0421 про надання послуг з організації відстою плавзасобу та у ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» перед ТОВ «Чорномор-Бризбуд» наявні заборгованість, що виникла у ході експлуатації ним Судна «Таманський» у розмірі 1 441 465,00 грн.
Саме в рамках періоду перебування Судна у фрахті за Договором бербоут-чартеру (фрахтування) №01/21 (з 03.03.2021 по 26.08.2022) Відповідачем й було укладено з Третьою особою Договір №16/0421 від 06.04.2021 про надання послуг з організації відстою плавзасобів, за яким у період травня 2021 - серпня 2022 років у Відповідача перед Третьою особою виникла заборгованість у розмірі 1 441 465,00 грн.
Усвідомлюючи ризики настання негативних наслідків для ДП «СЕРВІС» внаслідок застосування морської вимоги у розумінні положень ст. 42 КТМ України, з наслідками накладення арешту на Судно, що фактично обмежить Судно у пересуванні, унеможливить його вихід з порту і, як наслідок, зумовить виникнення боргів за стоянку, постачання, інше, з подальшим викупом тачи переуступкою вимог (цесії), що призведе до набуття третіми особами права власності на Судно в першу чергу державної форми власності - ДП «СЕРВІС» звернулось до ТОВ «Чорномор-Бризбуд» з гарантійним листом №177/1/2022 від 16.09.2022, за яким ДП «Сервіс» гарантувало, що у результаті відновлення ним усіх прав як судновласника - ДП «СЕРВІС» здійснить оплату вказаного боргу ТОВ «Нафто-газовий центр навчання та безпеки» у розмірі 1 441 465, 00 (один мільйон чотириста сорок одна тисяча чотириста шістдесят п?ять) гривень у строк до 01 березня 2023 року.
Станом на 16.09.2022 гарантування сплати вказаної заборгованості за Судном - було вимушеним кроком, що окрім ризиків настання вищевказаних негативних наслідків було зумовлене й без того складним становищем ДП «СЕРВІС», що було викликано арештом та фактичним блокуванням рахунків ДП «СЕРВІС» за заборгованістю ДП «СЕРВІС» перед Фішинг Компані Ес. Ей (Fishing Company S.A.). Арешт коштів та блокування рахунків ДП «СЕРВІС» фактично мали місце в період з 27.07.2022 по 30.12.2022.
В подальшому в період з 26.08.2022 по 07.03.2023 Судно перебувало пришвартованим до причалу, який на праві власності належить ТОВ «Чорномор-Бризбуд», та у вказаний період ТОВ «Чорномор-Бризбуд» надавало ДП «СЕРВІС» послуги з відстою Судна за Договором №26/0322 від 26.08.2022 про організацію відстою судна з ТОВ «Чорномор- Бризбуд».
19.12.2022 ДП «СЕРВІС» був укладений Договір бербоут чартеру з ТОВ «Юридична компанія «Ессаймент». На момент укладання вказаного договору, судно «Таманський» продовжувало знаходитись пришвартованим до причалу, який на праві власності належить ТОВ «Чорномор-Бризбуд», а тому, з метою забезпечення можливості його передання новому фрахтувальнику, власник, Позивач у справі мав виконати всі вимоги щодо звільнення судна від наявних або майбутніх обтяжень.
Листом вих. №39/2023 від 20.02.2023 ДІ «СЕРВІС» повідомило ТОВ «Чорномор-Бризбуд» про те, що ДП «СЕРВІС» має на меті припинити Договір від 26.08.2022 №26/0322 про надання послуг з організації відстою плавзасобу - судна «Таманський» за адресою; Одеська обл., Одеський р-н., смт Олександрівна, вул. Судноремонтна 35. На завершення співпраці, ДП «СЕРВІС» звернулось з проханням підготувати акт звірки взаєморозрахунків між підприємствами.
Також у вказаному листі ДІ «СЕРВІС» повідомило ТОВ «Чорномор-Бризбуд», що ДП «СЕРВІС» планує оплату усіх боргів, які виникли під нас перебування судна «Таманський» на причалі ТОВ «Чорномор-Бризбуд», в тому числі стосовно сплати заборгованості попередного фрахтувальника ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання». Для проведення вказаної оплати, ДП «СЕРВІС» звернулось з проханням ТОВ «Чорномор-Бризбуд» терміново надати рахунок для оплати, та первинні фінансові документи на підставі яких дана заборгованість виникла.
У відповідь на вказаний лист ТОВ «Чорномор-Бризбуд» листом вих. №24 від 20.02.2023 вкотре повідомило, що заборгованість попереднього фрахтувальника ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» складає 1 441 465, 00 (один мільйон чотириста сорок одна тисяча чотириста шістдесят п?ять) грн., та остання виникла на підставі Договору №16/0421 від 06.04.2021, відповідно до якого надавались щомісяця послуги з організації відстою плавзасобу, споживання електроенергії та додатково на підставі заявок Замовника послуг з охорони т/х «Таманський». Заборгованість виникла за період з травня 2021 року по серпень 2022 року. В свою чергу ТОВ «Чорномор-Бризбуд» гарантувало, що після оплати ДІ «СЕРВІС» вказаної заборгованості у розмірі 1 441 465, 00 грн. - ТОВ ««Чорномор-Бризбуд» не матиме жодних фінансових претензій до ДП «СЕРВІС», в тому числі у розумінні ст. 42 Кодексу торговельного мореплавства України.
На прохання ДП «СЕРВІС» разом з вказаним листом було надано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2022-20.02.2023 між ТОВ «Чорномор-Бризбуд» та ДП «СЕРВІС», за змістом якого до вказаного Акту було включено заборгованість ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» у розмірі 1 441 465, 00 грн.
Підстава включення вказаної заборгованості до Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2022-20.02.2023 між ТОВ «Чорномор-Бризбуд» та ДП «СЕРВІС» - вищевказаний «гарантійний лист» ДП «СЕРВІС» вих. №177/1/2022 від 16.09.2022.
21.02.2023 на адресу ДП «СЕРВІС» надійшов лист-повідомлення вих. №25 від ТОВ «Чорномор-Бризбуд», в якому вкотре було повідомлено, що:
- у ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» наявна заборгованість перед ТОВ «Чорномор-Бризбуд» у розмірі 1441 465 грн., яка виникла на підставі Договору №16/0421 від 06.04.2021, укладеного ТОВ «Чорномор-Бризбуд» та ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання», відповідно до якого Відповідачу щомісяця надавались послуги з організації відстою плавзасобу, споживання електроенергії та додатково на підставі заявок замовника послуг з охорони т/х «Таманский»;
- вказана заборгованість у розмірі 1 441 465, 00 гривень виникла за період з травня 2021 по серпень 2022 років у зв?язку з із тим, що ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» не виконав умови Договору №16/0421 від 06.04.2021 про надання послуг з організації відстою плавзасобу, укладеного між ТОВ Чорномор-Бризбуд» та ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання», відповідно до якого щомісяця надавались послуги в організації відстою плавзасобу;
- внаслідок невиконання ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» обов?язків щодо оплати наданих послуг з організації відстою плавзасобу - ТОВ «Чорномор-Бризбуд» понесено затрати у розмірі зазначеному вище (1 441 465, 00 гривень).
Разом з листом вих. №25 від 21.02.2023 ТОВ «Чорномор-Бризбуд» надіслало ДП «СЕРВІС» рахунок №16 від 21.02.2023 на оплату заборгованості, що виникла у ході експлуатації Судна «Таманський» саме ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання», що виникла у ході експлуатації ним Судна «Таманський у розмірі 1 441 465,00 грн. із призначення платежу «сплата заборгованості за послуги відстою т/х «Таманский».
Маючи вказані фінансові претензії та вимоги до ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» внаслідок заборгованості останнього за спожиті послуги в період використання та експлуатації судна «Таманский», що належить ДП «СЕРВІС» - ТОВ «Чорномор-Бризбуд» усвідомлювало наявність в нього права та можливості для застосування морської вимоги у розумінні положень ст. 42 Кодексу торговельного мореплавства України (надалі - КМ України), що в свою чергу забезпечило б йому право вимагати арешту цього Судна, стосовно якого виникла морска вимога, що фактично обмежить Судно у пересуванні, унеможливить його вихід з порту і, як наслідок, зумовить виникнення боргів за стоянку, постачання, інше, з подальшим зверненням стягнення на таке майно, викупом та/чи переуступкою вимог (цесії), що призведе до набуття третіми особами права власності на Судно, в першу чергу, - державної форми власності.
Тому, маючи фінансові претензії та вимоги до ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» внаслідок заборгованості останнього за Судном - ТОВ «Чорномор-Бризбуд» запропонувало ДІ «СЕРВІС» сплатити вказану заборгованість у розмірі 1 441 465, 00 грн, що виникла у ході експлуатації Відповідачем судна «Таманський».
ТОВ «Чорномор-Бризбуд» гарантувало, що після сплати ДІ «СЕРВІС» вказаної заборгованості Відповідача за Судном - до ДП «СЕРВІС», як до судновласника, не буде фінансових претензій та вимог, у тому числі у розумінні ст. 42 КТМ України, яка регламентує порядок та умови застосування морської вимоги.
В свою чергу, ДЛ «СЕРВІС» усвідомлювало, що невиконання ним, як судновласником, вимог та претензій третіх осіб щодо оплати боргів Відповідача за Судном - унеможливить реалізацію Позивачем свого права на вільне користування та розпорядження Судном, та з високою ймовірністю призведе до накладення арешту на Судно і, як наслідок, виникнення боргів за стоянку, постачання, інше, з подальшим викупом та/чи переуступкою вимог (цесії), зверненням стягнення на Судно, що призведе до втрати Позивачем Судна в першу чергу державної форми власності, та набуття третіми особами права власності на нього.
Тому, для поновлення порушеного Відповідачем права Позивача на вільне користування Судном, а також з метою уникнення негативних наслідків невиконання Відповідачем взятих на себе фінансових зобов?язань в період використання та експлуатації ним судна «Таманский», що належить ДІ «СЕРВІС», та врешті ризику втрати права власності на Судно, для звільнення Судна від наявних та/або майбутніх обтяжень в розумінні приписів Кодексу торговельного мореплавства України, - 21.02.2023 Позивач перерахував ТОВ «Чорномор-Бризбуд» 1 141 465 грн та 300 000 грн відповідно до платіжних доручень №1007 та №1008 із призначенням платежу «сплата заборгованості за послуги відстою т/х «Таманский» згідно з рахунком 16 від 21.02.2023».
Таким чином, перерахувавши 21.02.2023 ТОВ «Чорномор-Бризбуд» 1 441 465,00 грн.
- ДП «СЕРВІС» здійснило оплату заборгованості ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» перед ТОВ «Чорномор-Бризбуд», що виникла на підставі Договору №16/0421 від 06.04.2021 за Судном, що належить Позивачу.
16.08.2023 на адресу ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» ДП «СЕРВІС» направлено лист-вимогу щодо сплати 1441 465 грн, посилаючись, серед іншого, на отриманий лист від ТОВ «Чорномор-Бризбуд» щодо утвореної заборгованості Відповідача перед Третьою особою за послуги з організації відстою плавзасобу та споживання електроенергії за Судном та здійснену Позивачем сплату вказаної заборгованості. Втім така вимога залишилась без належного реагування.
Станом на час звернення до суду первинні бухгалтерські документи, як і сам Договір №16/0421 від 06.04.2021 про надання послуг з організації відстою плавзасобу, укладений між ТОВ Чорномор-Бризбуд» та ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» - у ДП «СЕРВІС» були відсутні в силу того, що ДП «СЕРВІС» не є стороною вказаного договору та відповідно не брав участі у складенні первинних документів щодо утвореної заборгованості ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» перед ТОВ «Чорномор-Бризбуд» за надані послуги з організації відстою плавзасобу, у розмірі 1 441 465, 00 гривень за період з травня 2021 по серпень 2022 років.
Враховуючи, що розмір заявлених Позивачем до стягнення збитків є вартістю сплаченої ним заборгованості Відповідача перед ТОВ «Чорномор-Бризбуд», - ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2023 було прийнято позовну заяву ДП «СЕРВІС» до розгляду, відкрито провадження у справі №916/4093/23 та судом з власної ініціативи залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляе самостой и ласног щодо предмета спору, на стороні Відповідача, ТОВ «Чорномор-Бризбуд».
Залучена третя особа не ставила під сумнів обставини та розмір утвореної заборгованості ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» перед ТОВ «Чорномор-Бризбуд» за надані послуги з організації відстою плавзасобу у розмірі 1 441 465, 00 гривень за період з травня 2021 по серпень 2022 років, як і не ставила під сумнів обставин настання для Судна ризиків, пов?язаних із застосуванням морської вимоги відповідно до ст. 42 КТМ України (з подальшими ризиками накладення арешту, заборони виходу Судна з порту, звернення стягнення тощо).
Зважаючи на те, що розмір заявлених Позивачем до стягнення збитків є вартістю заборгованості Відповідача перед ТОВ «Чорномор-Бризбуд» та відповідно первинні документи щодо такої заборгованості могли зберігатися у Відповідача та/або Третьої особи, - Позивач через свого адвоката отримав на адвокатський запит від третьої особи по справі первинні документи, які фіксують розмір та підстави виникнення такої, а саме: договір про надання послуг з організації відстою плавзасобів №16/0421 від 06.04.2021; Акти наданих послуг; Акт звірки взаєморозрахунків та інші. Надані докази, мають суттєве значення для правильності вирішення справи, оскільки додатково впливають на факт доведеності складу правопорушення з боку Відповідача для можливості відшкодування нанесених Позивачу збитків.
Так, на адвокатський запит №03/04 від 03.04.2024 ТОВ «Чорномор-Бризбуд» супровідним листом вих. 47 від 16.04.2024 надав: - копію договору №16/0421 від 16.04.2021 про надання послуг з організації відстою плавзасобів; - реєстр документів «Реалізація товарів і послуг» за квітень 2021-квітень 2024; - Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.04.2021-15.04.2021; - Акти наданих послуг за період квітень 2021 - серпень 2022 роки.
За умовами Договору №16/0421 від 16.04.2021 про надання послуг з організації відстою плавзасобів:
- ТОВ «Чорномор-Бризбуд» (Виконавець) зобов'язувався надавати ТОВ «Нафто- газовий центр безпеки та навчання» (Замовнику) послуги з організації відстою плавзасобу, а саме: а саме: нафтовий танкер «Таманський» МО номер: 8727044. Місце надання послуг - виробнича база з будівлями та спорудами за адресою: Україна, Одеська область, м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35;
- за умовами розділу 3 «Вартість та порядок розрахунків» Договору N? 16/0421 від 16.04.2021 визначено, що вартість послуг, що надаються Виконавцем Замовнику за цим Договором, визначається виходячи з характеристик судна, визначених в п. 1.3. даного Договору та складає 83 (вісімдесят три) Євро в день по курсу обслуговуючого банка Акорд банк. Додатково компенсується вартість використаної електроенергії;
- оплата послуг починає нараховуватись з моменту фактичного пришвартування судна до місця надання послуг, яке зазначене в п.2.1 цього Договору. Замовник сплачує вартість послуг, у відповідному місяці, шляхом перерахування грошових коштів у відповідній сумі на поточний рахунок Виконавця, до 5-го числа поточного місяця, протягом 2-х робочих днів з моменту отримання наданого та/або надісланого Виконавцем рахунку на електронну адресу Замовника, зазначену в реквізитах Замовника;
- крім вартості послуг, які надаються Виконавцем Замовнику за цим Договором, Замовник в повному обсязі компенсує Виконавцю вартість електричної енергії, яка використовується Плавзасобом Замовника для забезпечення життєдіяльності Плавзасобу Замовника. Компенсація вартості електричної енергії здійснюється Замовником шляхом перерахування Замовником грошових коштів в розмірі вартості спожитої електричної енергії на поточний рахунок Виконавця в строк не більше ніж 3 (три) робочих дня з моменту отримання Замовником відповідного рахунку Виконавця;
- надання послуг Виконавцем Замовнику оформляється Актом наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення календарного місяця, в якому були надані послуги. Підписання Акту наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку, якщо інше не вказане в акті. Якщо Акт наданих послуг не підписаний Замовником протягом 7 (семи) робочих днів з дня його отримання Замовником і Виконавцеві не пред?явлені письмово претензії Замовника, надані послуги вважаються прийнятими і Виконавець зберігає право на оплату фактично наданих послуг.
Однак жодного підписаного зі сторони ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання», як і жодних зауважень до актів не було отримано ТОВ «Чорномор-Бризбуд», тому відповідно до п. 4.3. Договору акти вважались підписаними, а надані послуги прийняті Замовником.
Вказані документи в їх сукупності свідчать про те, що між Відповідачем та Третьою особою дійсно існували як договірні відносини, так і заборгованість ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» перед ТОВ «Чорномор-Бризбуд» за надані послуги з організації відстою плавзасобу, у розмірі 1 441 465. 00 гривень за період з травня 2021 по серпень 2022 років у зв?язку з із тим, що ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» не виконав умови Договору №16/0421 від 06.04.2021 про надання послуг з організації відстою плавзасобу.
З урахуванням вказаного слід констатувати, що документи, що були подані разом з позовною заявою та додатковими поясненнями, а також отримані на запит первинні документи, які фіксують розмір та підстави виникнення такої заборгованості, які є нерозривними у їх сукупності (договір №16/0421 від 16.04.2021 про надання послуг з організації відстою плавзасобів; - реєстр документів «Реалізація товарів і послуг» за квітень 2021-квітень 2024; - Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.04.2021-15.04.2021; - Акти наданих послуг за період квітень 2021 - серпень 2022 роки), - є доказами надання послуг за відповідним договором, що дають можливість встановлення факту наявності у Відповідача як фрахтувальника судна обов?язку сплачувати вартість наданих третьою особою послуг, встановлення відповідної вартості наданих послуг та загального обсягу заборгованості, а відтак
- можливість встановлення об?єктивного та підтвердженого обсягу понесених Позивачем збитків, які було сплачено Третій особі з метою уникнення негативних наслідків та звільнення судна від наявних або майбутніх обтяжень в розумінні приписів Кодексу торговельного мореплавства України за наявними у Відповідача, як фрахтувальника судна невиконаними зобов?язаннями.
Протиправна поведінка Відповідача полягає в порушенні умов укладених договорів та не здійснення платежів і обов?язку з утримання Судна; причинний зв?язок між протиправною поведінкою Відповідача та збитками Позивача полягає в неможливості Позивача вільного користування його майном через вказані вище обмеження, а також істотних ризиків втрати такого майна через високу ймовірність звернення стягнення на нього в рамках виконання морських вимог, а вина Відповідача полягає в протиправному нездійснені належних платежів необхідних для утримання судна та його експлуатацію під час дії договору.
Як наголошувалось, відповідно до п. «С», «D» Розділу 13 Договору №01/21, всі витрати, які є необхідними для експлуатації Судна, в тому числі виграти щодо його знаходженню в порту, повинен був нести Відповідач. Отже саме Відповідач на підставі договору рідна себе обов?язок щодо утримання судна, однак цього обов?язку не виконував, тому матеріалами справи підтверджено такий елемент складу цивільного правопорушення як протиправність поведінки. Невиконання Позивачем, як власником Судна, вимог третіх осіб щодо оплати боргів Відповідача за Судном, могло призвести до накладення арешту на Судно і, як наслідок, виникнення боргів за стоянку, постачання, інше, з подальшим викупом та/чи переуступкою вимог (цесії), що могло призвести до набуття третіми особами права власності на Судно в першу чергу державної форми власності. У зв?язку з чим, вважаємо, що Позивач довів склад цивільного правопорушення з боку Відповідача і тому наявні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки збитками в даному випадку розуміється сума коштів 1 441 465 грн., яку Позивач сплатив для поновлення свого порушеного Відповідачем права на вільне та безпечне володіння, користування та розпорядження Судном.
З метою можливості подальшого використання судна, а також забезпечення збереження такого майна від можливої втрати (про що детально було надано обґрунтування), Позивач здійснив грошові витрати за Відповідача, які документально підтвердив, а тому доведеним є факт задання шкоди. Позивачем доведено наявність у спірному випадку безпосереднього причинно-наслідкового зв?язку між протиправною поведінкою Відповідача та збитками Позивача, оскільки завдання шкоди прямо залежить від невиконання Відповідачем свого обов?язку за договором. Фактично Позивач вимушений був здійснити грошові витрати, та тому факт відвернення завдання шкоди залежав від протиправної бездіяльності Відповідача. Наведене доводить наявність вини Відповідача.
Вказане в сукупності свідчить про наявність правових підстав для застосування положень ст. 22 Цивільного кодексу України в контексті змісту спірних правовідносин, що склалися, відповідно до якої під збитками законодавець розуміє: 1) втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Предметом спору у даній справі є вимога Позивача, як судновласника, про стягнення з Відповідача, як фрахтувальника, коштів, сплачених Позивачем Третій особі, як власнику причалу, у зв?язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору про надання послуг з організації відстою плавзасобу, укладеного з Третьою особою, ураховуючи умови договору бербоут-чартера.
Звертаючись до господарського суду з позовом про відшкодування Відповідачем збитків у розмірі 1 141 465 грн. Позивач вказав на те, що його дії з оплати заборгованості Відповідача перед Третьою особою були покликані можливістю запобігти негативним наслідкам у вигляді наявних або майбутніх обтяжень для судна, яким він володіє на праві власності та, як наслідок, ризику подальшої втрати права на судно через викупу та/чи переуступки вимог (цесії), звернення стягнення тощо, що призвело б до набуття третіми особами права власності на Судно, в першу чергу державної форми власності.
У відповідності до частини третьої статті 528 ЦК України інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов?язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу. Тобто, якщо третя особа розуміє, що невиконання боржником зобов'язання може потягнути за собою втрату його прав на майно, остання без отримання згоди боржника і навіть без його повідомлення вправі виконати зобов'язання боржника перед кредитором.
Як випливає з наведеного, в цьому випадку йдеться про можливість виконання третіми особами обов?язку замість боржника саме з їхньої власної ініціативи й у власному інтересі, виникнення якої законодавцем пов?язується з настанням відповідних умов. Зокрема, підставою виконання зобов?язання третьою особою замість боржника без згоди останнього є небезпека втратити третьою особою право на майно. При чому така небезпека, як випливає із законодавства, може виникнути у зв?язку із небезпекою та ризиком зверненням стягнення на таке майно. Закон пов?язує право третьої особи на виконання зобов?язання замість боржника з такою обставиною, як ризик втрати права на майно у зв?язку із можливістю зверненням на нього стягнення кредитором.
Аналізуючи правові аспекти виконання третіми особами цивільно-правового зобов?язання з договорів про надання послуг, слід звернути увагу на те, що в разі виконання зобов?язання третьою особою у власних інтересах такий інтерес пов?язаний із певним мотивом чи стимулом, що спонукає до дій такої третьої особи для уникнення можливого порушення її інтересу чи існування загрози такого порушення. Тобто третя особа виконує зобов'язання за боржника без його згоди з меток уикрушиня. товто третя особа виконує для себе в разі невиконання зобов?язання боржником.
Відповідно до Статуту Державного підприємства «Сервіс», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 04.04.2024 №640 Державне підприємство «СЕРВІС» є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України. Відповідно до основних статутних завдань Державного підприємства «СЕРВІС» останнє відіграє значну роль у галузі національної економіки, а також у відтворенні природних ресурсів, забезпечені сталого розвитку рибного господарства, зміцнення виробничого і науково-технічного потенціалу держави вцілому з порушеного питання.
Відповідно до Морської доктрини України на період до 2035 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2009 року №1307 пріоритетами морської безпеки України як невід?ємної складової забезпечення національної безпеки України серед іншого є: перетворення України на потужну морську і річкову державу, розбудова військово-морського потенціалу, достатнього для стримування потенційних агресорів з морських та річкових напрямків, відновлення й розвиток морського і річкового потенціалу України; гарантування відсічі широкомасштабній збройній агресії російської федерації з морських напрямків із подальшим виведенням (витісненням) збройних сил і озброєнь держави-агресора за межі території України та її морських просторів.
Тож одним із пріоритетів діяльності ДП «СЕРВІС» - є забезпечення належного утримання, збереження та ефективного використання державного майна, в тому числі державних суден, закріпленого за ним на праві господарського відання, недопущення ризиків втрати права власності на державні Судна, забезпечення ефективного використання об?єктів океанічного рибопромислового флоту, розвитку України як морської держави у світовому судноплавстві, особливо з огляду на сусідство в чорноморському басейні з країною-агресором.
Правова конструкція ч. 3 ст. 528 ЦК України побудована із застосуванням формулювання «небезпека втрати права на майно боржника внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно». Водночас, визначаючи умови, за наявності яких у третьої особи виникає право на виконання обов?язку замість боржника з основного (головного) цивільного правовідношення, законодавець у ч. 3 ст. 528 ЦК України не передбачає чіткого переліку видів прав, які може втратити третя особа внаслідок звернення кредитором стягнення на майно у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним свого обов'язку.
Таким чином, ДП «СЕРВІС», як «третя особа» є носієм права власності на майно, що було надано боржнику на підставі договору бербоут чартеру №01/21 від 03.03.2021. Існувала наявність небезпеки втрати ДП «СЕРВІС», як «третьою особою» (власником), цього права, яка має місце не тільки за прострочення боржника, а й за загрози такого прострочення. Указана небезпека втрати права власності на майно боржника виникла внаслідок загрози застосування морської вимоги, з усіма її витікаючими наслідками, в тому числі, звернення кредитором стягнення на це майно, при чому не обов?язково, щоб звернення стягнення на майно боржника вже було реально розпочато.
Позивач наполягає на тому, що правовідносини, пов?язані з ризиками настання вищевказаних негативних наслідків для державного Судна - безумовно становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а обмеження права вільного користування розпорядження Судном, та з високою ймовірністю застосування морської вимоги, накладення арешту на Судно і, як наслідок, виникнення боргів за стоянку, постачання, інше, з подальшим викупом та/чи переуступкою вимог (цесії), зверненням стягнення на Судно, що призведе до втрати Позивачем Судна в першу чергу державної форми власності, та набуття третіми (приватними) особами/структурами права власності на нього - такому інтересу не відповідає.
В контексті вказаних норм матеріального права, які було застосовано Позивачем при зверненні до суду з позовом, - детальний аналіз постанови Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №916/4093/23 дає можливість виділити наступні основні аспекти, висновки та позиції Верховного Суду, які слугували підставою для повернення справи на новий розгляд та які мають бути враховані під час нового розгляду справи.
Так, ст. 22 ЦК України має назву «Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди», а ст. 528 ЦК України «Виконання обов?язку боржника іншою особою».
У Кодексі торговельного мореплавства України стаття 41 має назву «Повноваження на арешт судна», стаття 42 - «Морські вимоги», а стаття 192 «Морехідний стан судна».
Якщо третя особа розуміє, що невиконання боржником зобов?язання може потягнути за собою втрату його прав на майно, яке знаходиться у володінні та/або користуванні такої третьої особи, остання без отримання згоди боржника і навіть без його повідомлення вправі виконати зобов?язання боржника перед кредитором. В такому разі до виконавця переходять всі права кредитора в зобов?язанні, тобто зобов?язання зберігається, але відбувається заміна кредитора.
За загальним правилом кредитор може звернути стягнення на майно боржника тільки в разі невиконання чи неналежного виконання ним обов?язку, що, як наслідок, може призвести до настання для третьої особи правових наслідків негативного характеру, що є можливим виключно за наявності відповідного правового зв?язку третьої особи з боржником основного зобов?язання. Водночас, якщо в разі покладення виконання (частина перша статті 528 ЦК України) третьою особою опосередковується задоволення інтересу боржника основного (головного) зобов?язання, то за виконання третьою особою обов?язку замість боржника на підставі частини третьої вказаної статті опосередковується задоволення її власного інтересу, що обумовлено специфікою кожного з цивільних правовідношень.
У п. 8.32. постанови Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №916/4093/23 колегія суддів зазначила, що за обставинами даної справи - сплата Позивачем заборгованості відповідача перед третьою особою має наслідком набуття ним (Позивачем) прав кредитора у цьому зобов?язанні, а як наслідок набуває права вимагати повернення коштів.
Верховний Суд звернувся до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц, відповідно до якої позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову (пункт 53).
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).
Отже, предметом позову як певної матеріально-правової вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є фактично спосіб захисту цього права чи інтересу. Предмет спору - це об?єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем (пункт 4.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, пункт 32 постанови Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №918/1090/20, постанова Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №916/144/18). Підстави позову - це обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №917/1739/17, пункт 6.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19). Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки (пункт 9.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №990/29/24).
Підставу позову становлять фактична й правова підстава (пункт 9.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №990/29/24).
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких грунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги (пункт 6.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).
Верховний Суд виходив з того, що предмет і підстава позову сприяють з?ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов?язку.
Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини другої статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такий вид господарської санкцій як відшкодування збитків. При цьому, статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов?язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб?єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов?язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб?єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов?язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611 ЦК України).
Правові висновки щодо елементів складу цивільного правопорушення; їх визначення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв?язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника; а також підстав та умов цивільної відповідальності містяться у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №904/1448/20.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Правова позиція щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 10.06.202 1 у справі №5023/2837/11, від 16.02.2023 у справі №910/14588/21, від 25.05.2023 у справі №910/17196/21 тощо).
Верховний Суд звернувся до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 такого змісту:
« 6.56. У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з?ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
6.57. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов?язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах».
У зв?язку з вказаним, та враховуючи висновки Верховного Суду, суд погоджується, що Позивачем доведено належними доказами обставини: наявності у Відповідача як фрахтувальника судна обов?язкову сплачувати вартість наданих Третьою особою послуг; вартості наданих послуг та загального обсягу заборгованості; обсягу понесених Позивачем збитків, які було сплачено Третій особі з метою уникнення негативних наслідків та звільнення Судна від наявних або майбутніх обтяжень в розумінні приписів Кодексу торговельного мореплавства України за наявними у Відповідача, як фрахтувальника судна невиконаними зобов?язаннями; набуття у Позивача права вимагати стягнення з Відповідача сплачених коштів та наявність правових підстав і передумов для цього.
Щодо поважності причин, що не залежали від Позивача, з яких Позивач не мав об?єктивної можливості подати докази, що долучені до вказаних пояснень, раніше, прошу Шановний Суд врахувати наступні обставини.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов?язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Як зазначалось, ДП «СЕРВІС» не брав участі у складенні первинних документів щодо утвореної заборгованості ТОВ «Нафто-газовий центр безпеки та навчання» перед ТОВ «Чорномор-Бризбуд» за надані послуги з організації відстою плавзасобу, у розмірі 1 441 465, 00 гривень за період з травня 2021 по серпень 2022 років, у зв?язку з чим останні в ДІ «СЕРВІС» були відсутні.
Тож на адвокатський запит № 03/04 від 03.04.2024 ТОВ «Чорномор-Бризбуд» супровідним листом вих. 47 від 16.04.2024 надав: - копію договору N? 16/0421 від 16.04.2021 про надання послуг з організації відстою плавзасобів; - реєстр документів «Реалізація товарів і послуг» за квітень 2021-квітень 2024; - Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.04.2021-15.04.2021; - Акти наданих послуг за період квітень 2021 - серпень 2022 роки, у зв?язку з чим Позивач об?єктивно фізично не мав можливості надати такі документи раніше з позовною заявою з причин, що не залежали від нього.
Також, з урахуванням висновків Верховного Суду з метою виконання його вказівок ДП «СЕРВІС» вважає за доцільне долучити до матеріалів справи документи, що додатково засвідчують підставність та законність заявлених позовних вимог: належним чином завірена копія гарантійного листа ДП «СЕРВІС» №177/1/2022 від 16.09.2022; належним чином завірена копія листа ДП «СЕРВІС» вих. №39/2023 від 20.02.2023; належним чином завірена копія листа ТОВ «Чорномор-Бризбуд» вих. №24 від 20.02.2023 з долученням Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2022-20.02.2023; належним чином завірена копія листа ТОВ «Чорномор-Бризбуд» вих. №25 від 21.02.2023 з долученням рахунку №16 від 21.02.2023; відомості «Картки рахунку 631 за грудень 2022 року - грудень 2023 року» ДІ «СЕРВІС».
Суд погоджується, що вказані документи мають важливе значення для правильного вирішення справи, в тому числі - додатково підтверджують факти та обставини, на яких наполягає Позивач.
За змістом частин другої, третьої, восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду відповідні докази разом з поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. З огляду на те, що надані до пояснень документи у Позивача частково були відсутні, а частково зумовлені висновками Верховного Суду, які є обов?язкові для їх виконання - просимо Шановний Суд врахувати та визнати поважними причини неподання вказаних документів раніше, що об?єктивно не залежали від ДП «СЕРВІС».
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 1 441 465 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства “СЕРВІС» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства “СЕРВІС» (04053, м. Київ, вул. Кониського Олександра, 82-а, код ЄДРПОУ 25139756) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНДО 2023" (30500, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, код ЄДРПОУ 43464630) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНДО 2023" (30500, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, код ЄДРПОУ 43464630) на користь Державного підприємства “СЕРВІС» (04053, м. Київ, вул. Кониського Олександра, 82-а, код ЄДРПОУ 25139756) збитки в сумі 1 441 465 (Один мільйон чотириста сорок одна тисяча чотириста шістдесят п'ять) грн. та судовий збір в розмірі 21 621 (Двадцять одна тисяча шістсот двадцять одна) грн. 98 коп., за подання позовної заяви, 32 433 (Тридцять дві тисячі чотириста тридцять три) грн. за подання апеляційної скарги та 43 676 (Сорок три тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 44 коп. за подання касаційної скарги.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.ст.254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 14 лютого 2025 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна