ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.02.2025Справа № 910/10889/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ»
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017»,
2. Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС»,
3. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича
про визнання недійсним договору, скасування рішень державного реєстратора та відкритого розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,
Представники учасників справи:
від позивача: Данилевич В.С.,
від відповідача-1: Рейдель Р.В. (в режимі відеоконференції),
від відповідача-2: не з'явились,
від відповідача-3: не з'явились
У вересні 2024 року до подання позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено частково, вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на комплекс будівель і споруд площею: 4713,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1231512980000; накладення арешту на комплекс будівель і споруд площею: 1750,3 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1231428380000; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: комплекс будівель і споруд площею: 4713,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1231512980000; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: комплекс будівель і споруд площею: 1750,3 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1231428380000. В іншій частині заяви відмовлено.
В межах встановленого ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України строку Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС», Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича, що містить такі вимоги:
1) визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрований в реєстрі за номером 585;
2) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34896718 від 24.04.2017;
3) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60552479 від 23.09.2021;
4) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60858666 від 08.10.2021;
5) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60858710 від 08.10.2021;
6) скасувати відкритий розділ № 1231428380000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об'єкту нерухомості за адресою: м. Київ, вулиця Лебединська;
7) скасувати рішення Київської міської ради від 30.05.2024 № 590/8556;
8) визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрований в реєстрі за номером 586;
9) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34898317 від 24.04.2017;
10) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60552964 від 23.09.2021;
11) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60858732 від 08.10.2021;
12) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60858750 від 08.10.2021;
13) скасувати відкритий розділ № 1231512980000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об'єкту нерухомості за адресою: м. Київ, вулиця Полярна, будинок 10.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10889/24, підготовче засідання призначено на 28.10.2024.
Водночас, 16.10.2024 до суду від позивача надійшли: клопотання про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог ще однією вимогою про скасування рішення Київської міської ради від 19.09.2024 № 113/9921; клопотання про залучення в якості співвідповідача Київської міської ради.
За результатами підготовчого засідання 28.10.2024 суд постановив ухвалу, якою, зокрема, прийняв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» про зміну предмету позову від 15.10.2024 до розгляду, залучив до участі у справі № 910/10889/24 співвідповідачем - Київську міську раду (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141).
Водночас, вказаною ухвалою було роз'єднано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС», Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича та Київської міської ради про визнання недійсними договорів, скасування рішень державного реєстратора та відкритих розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування рішень, виділено їх у самостійні провадження.
Внаслідок роз'єднання позовних вимог, в межах справи № 910/10889/24 розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 585, скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка О.В. від 24.04.2017 № 34896718, від 23.09.2021 № 60552479, від 08.10.2021 №№ 60858666 та 60858710 та скасування відкритого розділу № 1231428380000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об'єкту нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6.
Так, ухвалою суду від 28.10.2024 підготовче засідання у справі № 910/10889/24 відкладено на 20.11.2024.
30.10.2024 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
11.11.2024 до суду від представника відповідача-1 надійшла заява про участь в підготовчому засіданні, призначеному на 20.11.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 вказану вище заяву представника відповідача-1 задоволено.
19.11.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Київської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
В підготовче засідання 20.11.2024 з'явилися представники позивача та відповідача-1. Відповідачі 2, 3 своїх представників в підготовче засідання не направили, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.
Представник позивача в підготовчому засіданні 20.11.2024 підтримала подане 19.11.2024 до суду клопотання про залучення третьої особи, а також підтримала викладене у позові клопотання про витребування доказів та уточнила про необхідність витребування саме договору купівлі-продажу, серія та номер: 585, виданий 21.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. та акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 21.04.2017, видавник: ПП "Ф.Ф.-СЕРВИС" та ТОВ "ЕПІКА-2017".
Представник відповідача-1 заперечував щодо задоволення клопотання про залучення третьої особи, щодо клопотання про витребування доказів поклався на розсуд суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі Київської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано від Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017» належним чином засвідчені копії: договору купівлі-продажу, серія та номер: 585, виданий 21.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В.; акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 21.04.2017, видавник: ПП «Ф.Ф.-СЕРВИС» та ТОВ «ЕПІКА-2017». Встановлено відповідачам-1, 2 строк для подання витребуваних доказів - до 10.12.2024.
Також судом продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/10889/24 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 16.12.2024.
21.11.2024 до суду від відповідача-1 на виконання вимог ухвали від 20.11.2024 надійшли витребувані документи.
04.12.2024 до суду від представника відповідача-1 надійшла заява про участь в підготовчому засіданні 16.12.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 вказану вище заяву представника відповідача-1 задоволено.
16.12.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: 1) від Приватного підприємства "Ф.Ф.-СЕРВИС": копії договору купівлі-продажу від 24.12.1998 на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6, укладеного між ПАТ трест «Київміськбуд-1» та ПП «Ф.Ф.-СЕРВИС»; копії акту приймання-передачі нерухомого майна згідно договору купівлі-продажу від 24.12.1998, укладеного між ПАТ трест «Київміськбуд-1» та ПП «Ф.Ф.-СЕРВИС»; копії документів, що підтверджують реєстрацію права власності за ПП «Ф.Ф.-СЕРВИС» на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6, що придбане на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.1998, укладеного між ПАТ трест «Київміськбуд-1» та ПП «Ф.Ф.-СЕРВИС»; 2) від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка О.В. - копії матеріалів реєстраційної справи про проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на майно, яке продається на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», а саме: комплекс будівель і споруд площею 306 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6. Вказане клопотання про витребування доказів заявлено із вимогою про поновлення строку на його подання.
В підготовче засідання 16.12.2024 з'явилися представники позивача та відповідача-1. Відповідачі 2, 3 своїх представників в підготовче засідання не направили, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.
Представник позивача підтримала в підготовчому засіданні 16.12.2024 подане клопотання про витребування доказів від Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» та від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка О.В.; представник відповідача-1 щодо вирішення вказаного клопотання поклався на розсуд суду, зауважив, що відповідні докази, які позивач просить витребувати, вже витребовувались в межах справи № 910/312/22.
Суд, розглянувши подане позивачем через відділ діловодства суду 16.12.2024 клопотання про витребування доказів, заслухавши пояснення представника позивача та думку представника відповідача-1, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив залишити дане клопотання без задоволення на підставі ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки позивачем не обґрунтовано неможливості подання такого клопотання у передбачені господарським процесуальним законодавством строки.
У зв'язку із заявленим усно представником позивача клопотанням про оголошення перерви у підготовчому засіданні для надання можливості подання додаткових пояснень по справі, відсутністю заперечень представника відповідача-1 щодо такого клопотання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в підготовчому засіданні перерву до 15.01.2025, встановивши позивачу строк для подання пояснень до 07.01.2025 включно.
06.01.2025 до суду від представника відповідача-1 надійшла заява про участь в підготовчому засіданні 15.01.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
08.01.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 задоволено заяву представника відповідача-1 про участь в судовому засіданні 15.01.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
14.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття представника в підготовче засідання через хворобу.
В підготовче засідання 15.01.2025 в режимі відеоконференції з'явився представник відповідача-1. Інші учасники справи не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином. Від відповідачів 2, 3 жодних заяв/клопотань не надходило.
Суд, розглянувши в підготовчому засіданні 15.01.2025 клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, заслухавши думку представника відповідача-1 щодо цього клопотання, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 29.01.2025.
17.01.2025 до суду від представника відповідача-1 надійшла заява про участь в підготовчому засіданні, призначеному на 29.01.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
20.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів неможливості прибуття представника позивача у підготовче засідання 15.01.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 задоволено заяву представника відповідача-1 про участь в судовому засіданні 29.01.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
21.01.2025 до суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення у справі.
29.01.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача-1.
В підготовче засідання 29.01.2025 з'явилися представники позивача та відповідача-1. Відповідачі 2, 3 своїх представників в підготовче засідання не направили, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином; своїм правом на подання письмового відзиву на позов не скористалися.
Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, оскільки підстави для відкладення підготовчого засідання відсутні, а представниками позивача та відповідача-1 підтверджено подання в матеріали справи усіх доказів в обґрунтування позицій сторін, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження у даній справі та призначити розгляд справи по суті на 05.02.2025.
30.01.2025 до суду від представника відповідача-1 надійшла заява про участь в судовому засіданні 05.02.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 вказану вище заяву представника відповідача-1 задоволено.
В судове засідання 05.02.2024 з'явилися представники позивача та відповідача-1. Відповідачі 2, 3 своїх представників в судове засідання не направили, про дату, час та місце розгляду справи по суті повідомлені належним чином, заяв/клопотань не подавали.
Так, представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача-1 заперечував проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 05.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.03.2021 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» (покупець) було укладено Договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. за реєстровим № 1379, відповідно до умов якого продавець передав у власність, а покупець прийняв і оплатив на умовах цього договору нерухоме майно - виробничий комплекс, загальною площею - 8 588,70 кв.м, який складається з: адміністративного корпусу бази УВТК (літера А), загальною площею 1 461,60 кв.м, виробниче (закритий склад бази) (літера Б), загальною площею - 5 216,50 кв.м, виробниче (головний склад бази) (літера В), загальною площею - 1 910,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, реєстраційний номер нерухомого майна: 706964880000. Майно розташоване на земельній ділянці, площею 2,4028 га, кадастровий номер: 8000000000:78:039:0002. Майно передається з усіма його приналежностями у тому числі інженерними мережами та комунікаціями.
За Актом приймання-передачі нерухомого майна від 29.03.2021 Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» прийняло нерухоме майно - виробничий комплекс, загальною площею - 8 588,70 кв.м, який складається з: адміністративного корпусу бази УВТК (літера А), загальною площею 1 461,60 кв.м, виробниче (закритий склад бази) (літера Б), загальною площею - 5 216,50 кв.м, виробниче (головний склад бази) (літера В), загальною площею - 1 910,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, реєстраційний номер нерухомого майна: 706964880000.
На підставі Протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» від 12.08.2021 № 12-08/21 та розподільчого балансу від 12.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ», зокрема, нерухоме майно - загальною площею - 8 588,70 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що йому стало відомо, що за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, неправомірно, з порушенням норм чинного законодавства зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017» на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1231428380000).
Так, позивач вважає, що реєстрацію права власності відповідача-1 на вищевказаний об'єкт нерухомого майна здійснено на підставі неналежних документів на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва, тоді як у відповідача-1 відсутні будь-які речові права та таку земельну ділянку. Відтак, позивач зазначає про порушення принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. При цьому, за доводами позивача, фізично жодних об'єктів нерухомого майна, зареєстрованих на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», немає, а відтак відповідні відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають фактичному стану майнових прав.
В обґрунтування недійсності укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017» та Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017 № 585, позивач зазначає, що у Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності для відчуження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017» об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6, оскільки відповідачем-2 право власності на це майно набуто на підставі неналежних документів. У договорі від 21.04.2017 № 585 зазначено: «Майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 24.12.1998 між продавцем та ВАТ трест «Київміськбуд-1», та зареєстрованим Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації 28.01.1999 у реєстрову книгу № 409/30108 за реєстровим № 3613-П. Однак, позивач стверджує, що жодного договору купівлі-продажу, укладеного 24.12.1998 між ПП «Ф.Ф.-СЕРВИС» та ВАТ трест «Київміськбуд-1» не існує, посилаючись на відповідь Комунального підприємства Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації у якій зазначено, що за даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації договір купівлі-продажу від 24.12.1998 на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6 (комплекс будівель і споруд загальною площею 306 кв.м) в Бюро, - не реєструвався. Також повідомлено, що в реєстровій книзі №409 /30108 відсутня реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6 (комплекс будівель і споруд загальною площе 306 кв,м). Згідно з даними реєстрових книг Бюро за реєстровим №3613-П відсутня реєстрація об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Київ вул. Лебединська, 6 (комплекс Будівель і споруд загальною площею 306 кв.м).
Відтак, за доводами позивача, договір від 21.04.2017 № 585, укладений між відповідачами 1, 2, спрямований на створення штучних передумов для ініціювання незаконного заволодіння земельними ділянками, які є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, а об'єкти нерухомого майна по вул. Лебединській, 6 у м. Києві є самочинним будівництвом, здійсненим відповідачем-1.
При цьому, здійснені приватним нотаріусом КМНО Бойком О.В. оскаржувані реєстраційні дії позивач вважає незаконними, оскільки приватним нотаріусом не було дотримано положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме, не запитано необхідної для проведення реєстрації інформації (щодо державної реєстрації об'єктів нерухомості, існування речового права на земельну ділянку, на якій знаходяться об'єкти нерухомості).
Відповідач-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017») заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що у справі № 910/312/22 вже були встановлені обставини щодо правомірності укладення між ПП «Ф.Ф.-СЕРВИС» та ТОВ «ЕПІКА-2017» договору купівлі-продажу від 21.04.2017 № 585, та інші обставини, пов'язані із вказаним договором, у тому числі законність державної реєстрації речового права на об'єкт нерухомості № 1231428380000.
Відповідач-1 вказував, що на земельній ділянці 8000000000:78:039:0002 за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6, знаходяться окремо три об'єкта нерухомості, власником яких є позивач (площею 8588,70 кв.м.) та окремо десять об'єктів нерухомості, власником яких є відповідач-1 (площею 1750,3 кв.м.), а отже ТОВ «ЕПІКА-2017» та ТОВ «Лебединське Консалт» є власниками різних об'єктів нерухомого майна, які знаходяться за однією адресою. Позивачем не доведено яким саме чином оспорюваний ним договір порушує його права чи інтереси, враховуючи, що фактично позивача як юридичну особу утворено пізніше фактичного укладення договору купівлі-продажу від 21.04.2017 № 585. Також відповідач-1 зауважує, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності договору купівлі-продажу, укладеного 24.12.1998 між ПП «Ф.Ф.-СЕРВИС» та ВАТ трест «Київміськбуд-1».
Також відповідач-1 стверджував про правомірність вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком Олегом Володимировичем реєстраційних дій, що підтверджується, зокрема, відмовою Міністерства юстиції України у задоволенні відповідної скарги ТОВ «Лебединське Консалт» на прийняті приватним виконавцем рішення про державну реєстрацію прав власності щодо об'єкта нерухомого майна, який знаходиться по вул. Лебединській, 6 у м. Києві та належить ТОВ «ЕПІКА-2017».
Доводи позивача про здійснення відповідачем-1 самочинного будівництва на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Києва, ТОВ «ЕПІКА-2017» вважає необґрунтованими, суперечливими та такими, що не підтверджені жодними доказами.
Водночас, відповідач-1 при розгляді справи звертав увагу суду на те, позивач раніше вже звертався до суду із аналогічними позовними вимогами (справа № 910/312/22), у задоволенні яких судами першої та апеляційної інстанції було відмовлено. В той же час, для запобігання настання несприятливих для нього наслідків, позивач при розгляді справи № 910/312/22 у суді касаційної інстанції звернувся із заявою про залишення позову без розгляду, чим домігся скасування прийнятих по суті рішень судів попередніх інстанцій та отримав можливість повторно звернутися до суду із такими позовними вимогами. Відтак, відповідач-1 вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
В силу положень статей 13, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спору про визнання правочину недійсним покладений на заявника цих вимог.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.
Тому в кожній конкретній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, судом встановлено, що позивачем не визнається право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017» на нерухоме майно по вул. Лебединській, 6 у м. Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1231428380000), з підстав його набуття відповідачем-1 на підставі неналежних документів та без відповідної згоди Київської міської ради на будівництво на земельній ділянці об'єктів нерухомості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Аналогічні положення містяться і в ст. 180 ГК України, за умовами якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Суд встановив, що 21.04.2017 між Приватним підприємством «Ф.Ф.- СЕРВИС» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. за реєстровим №585, за умовами якого продавець передає у власність покупцю, а покупець на умовах визначених цим Договором приймає у власність нерухоме майно - комплекс будівель і споруд, загальною площею: 306 кв.м., які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Лебединська, будинок 6 (шість), що складається з таких складових частин: І - комора, K - приміщення охорони, Л - приміщення охорони, M - склад, C - гараж, T - столярний цех, У - столярний цех, Ф - столярний цех, Ц - Автомийка, 1 - навіс, 2- навіс. Вказаний договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується відповідним витягом.
Майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного 24.12.1998 між продавцем та Відкритим акціонерним товариством трест «Київміськбуд-1», та зареєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації 28.01.1999 у реєстрову книгу №409/30108 за реєстровим №3613-П (п. 1.2 Договору від 21.04.2017 № 585).
На підставі Акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017 № 585, складеного 21.04.2017 між відповідачами-1, -2, відповідачем-2 передано відповідачу-1 у власність вищезазначене нерухоме майно.
Водночас, відповідно до наявного в матеріалах справи листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 19.06.2023 № 062/14-8121 (И-2023) згідно з даними реєстрових книг за адресою в м. Києві вул. Лебединська, 6 по нежитловому фонду за ПП «Ф.Ф.- СЕРВИС» право власності на комплекс будівель та споруд загальною площею 306,0 кв.м. не зареєстровано (в тому числі на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.1998); реєстрова книга № 409/30108 в Бюро не формувалась. За реєстровим номером №3613-П по нежитловому фонду проведені реєстрація на об'єкти нерухомого майна за іншою адресою.
Посилаючись у тому числі на такі дані Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» позивач зазначає про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017 № 585, оскільки документи, на підставі яких відповідач-2 набув у власність спірне майно, є підробленими, а договір від 21.04.2017 № 585 спрямований виключно на створення штучних передумов для ініціювання незаконного заволодіння земельними ділянками, які є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.
Суд критично оцінює такі доводи позивача, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.12.1998, укладеного між Приватним підприємством «Ф.Ф.-СЕРВИС» та Відкритим акціонерним товариством трест «Київміськбуд-1», на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, суду не представлено. Крім того, обставини дійсності/недійсності договору купівлі-продажу від 24.12.1998 також не є предметом розгляду у даній справі.
В свою чергу, як вже зазначалось, позивач набув у власність нерухоме майно - виробничий комплекс, загальною площею - 8 588,70 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6, на підставі Протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» від 12.08.2021 № 12-08/21 та розподільчого балансу від 12.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52».
При цьому, як встановлено судом згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкти нерухомого майна, належні позивачу та відповідачу-1, хоч і знаходяться за однією адресою, втім є окремими об'єктами нерухомості, з різними реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна. Доказів іншого позивачем в матеріали справи не подано.
Позивач не є стороною оспорюваного ним договору купівлі - продажу нерухомого майна від 21.04.2017 № 585 та більше того, вказаний правочин укладено до фактичного утворення позивача (ТОВ «Лебединське Консалт») (дата реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 13.08.2021), який був виділений з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН б-52» (дата реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 05.07.2019).
Таким чином, оскарження дійсності правочину, який був укладений до фактичного утворення позивача, унеможливлює висновок про порушення таким правочином прав та інтересів позивача, оскільки юридична особа до її створення не могла мати жодних прав та обов'язків, а при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними суди повинні встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення). Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 925/1221/17 та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» про необхідність усунення перешкод у користуванні правом власності, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц висловила позицію, що власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним, навіть тоді, коли таке майно протиправно використовує інша особа.
Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
Однак, суд зазначає, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем не наведено, а матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування будь-яких порушень його права власності з боку відповідачів, що перешкоджають належним чином користуватися, розпоряджатися належним йому майном тим чи іншим способом.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 у справі №525/505/16-ц).
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18.
Таким чином, відсутність порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Судом при розгляді даної справи та оцінки викладених у заявах по суті спору та наданих представником позивача в судових засіданнях аргументів встановлено, що позивач заперечує щодо набуття відповідачем-1 речового права на земельну ділянку за адресою: вул. Лебединська, 6, м. Київ (із кадастровим номером 8000000000:78:039:0002), яка належить територіальній громаді міста Києва та, водночас, знаходиться під майном, яке належить позивачу, що позбавляє останнього можливості оформити право користування земельною ділянкою.
В той же час, суд такі доводи позивача вважає безпідставними та надуманими, оскільки останній не позбавлений можливості звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотаннями про передачу йому у власність або у користування земельної ділянки, на якій розміщені об'єкти нерухомого майна, що належать позивачу на праві власності. При цьому, правом на звернення із позовом до суду з метою захисту прав та інтересів територіальної громади міста Києва у зв'язку зі здійсненням самочинного будівництва на земельних ділянках, які перебувають у комунальній власності, наділена Київська міська рада.
Суд констатує, що позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач-1 перешкоджає йому скористатися своїм правом на отримання у власність чи у користування земельної ділянки, на якій розміщені об'єкти нерухомого майна позивача, або ж вчиняє будь-які інші дії, які порушують права та законні інтереси позивача.
В ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Дана норма кореспондується зі ст. 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрований в реєстрі за номером 585, скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка О.В. від 24.04.2017 № 34896718, від 23.09.2021 № 60552479, від 08.10.2021 №№ 60858666 та 60858710 та скасування відкритого розділу № 1231428380000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об'єкту нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю позивачем порушення його прав.
Стосовно доводів відповідача-1 про наявність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з тим, що раніше позивач вже звертався із тотожним позовом (справа № 910/312/22), суд зазначає таке.
Так, відповідно до вказаної норми (п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
За ч. 4 ст. 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує правові висновки, викладені у постанові КГС у складі Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 916/3255/17, про наступне.
За змістом наведених норм права однією із цілей цих норм законодавець визначив, у тому числі, недопущення надання різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин і запобігання поданню нового позову з тим же предметом, з тих самих підстав і між тими ж сторонами як засобу, спрямованого на перегляд висновків судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню переліку доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Отже, передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, та, як наслідок, і положень п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом і підставами. При цьому для закриття провадження у справі необхідною є наявність одночасно трьох однакових складових: сторін, предмета, підстав звернення до суду із позовною заявою.
Суд також враховує такі висновки Верховного Суду:
- висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.11.2019 по справі № 640/5563/19 про те , що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду;
- висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 08.01.2024 у справі № 947/31700/20, де Суд досліджував питання щодо закриття провадження у справі з підстав наявності судового рішення, яке набрало законної сили, та вказав, що для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №761/7978/15-ц зазначено, що необхідність закриття повторного провадження зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили.
Суд встановив, що у 2022 році до Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» із позовом до Приватного підприємства «Ф.Ф.- СЕРВИС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС» про визнання договорів недійсними та скасування реєстраційних дій.
Предметом вказаних позовних вимог було: 1) визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017, укладеного між ПП «Ф.Ф.-Сервіс» та ТОВ «Епіка-2017», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О. В., зареєстрованого в реєстрі за номером 585; визнання недійсним договору міни від 23.09.2021, укладеного між ТОВ «Епіка-2017» та ТОВ «Трансхаус», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О. В., зареєстрованого в реєстрі за номером 2073; скасування рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко О. В., а саме: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.04.2017 індексний номер 34896718 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 23.09.2021, індексний номер 60552479; скасування відкритого розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 1231428380000 щодо об'єкта нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 910/312/22, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі через недоведеність та необґрунтованість позову.
Водночас, ухвалою Верховного Суду від 30.05.2023 було задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» про відмову від позову у справі № 910/312/22; прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» від позову у справі № 910/312/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Приватного підприємства «Ф.Ф.- СЕРВИС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про визнання договорів недійсними, скасування реєстраційних дій та скасування відкритого розділу. Визнано нечинними рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 910/312/22 та закрито провадження у вказаній справі.
Аналізуючи зміст судових рішень у справі № 910/312/22, суд встановив, що підставами позовних вимог, на які позивач також посилався при зверненні із даним позовом, є, зокрема: відсутність фізично жодних об'єктів нерухомого майна відповідача-1, що не відповідає фактичному стану майнових прав; відсутність реєстрації в Комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» договору купівлі-продажу, укладеного 24.12.1998 між ПП «Ф.Ф.-Сервіс» та ВАТ трест «Київміськбуд-1». Також суд встановив, що при розгляді справи № 910/312/22 позивач, аналогічно своїм доводам у справі № 910/10889/24, посилався на обставини неможливості оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташовано належний на праві власності позивачу об'єкт нерухомості.
Водночас, крім зазначених, підставами позовних вимог у справі № 910/312/22 також було зазначено внесення в Реєстр інформації про майнові права на частини об'єктів, які є складовими єдиного об'єкту нерухомого майна, яке належить позивачу, на які позивач не посилався при розгляді даної справи. Крім того, у справі № 910/312/22 позивачем також оспорювався договір міни від 23.09.2021, укладений між ТОВ «Епіка-2017» та ТОВ «Трансхаус», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О. В., зареєстрований в реєстрі за номером 2073, однак у даній справі такий договір не є предметом позовних вимог.
В свою чергу, при зверненні із даним позовом позивач посилався також на те, що Київською міською радою не надавалась згода відповідачам 1, 2 на будівництво об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 6; такі об'єкти є самочинним будівництвом, яке здійснено на земельних ділянках, які не відводились для таких цілей; порушено принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній споруди або будівлі.
Крім того, суд зауважує, що склад сторін у даній справі та у справі № 910/312/22 не є тотожним, як і не є тотожними заявлені позовні вимоги у цих справах.
Отже, оскільки підстави, предмет та склад сторін позовних вимог у справі № 910/312/22 є різними з даним позовом, тому підстав для закриття провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України у суду немає, у зв'язку з чим доводи відповідача-1 у відповідній частині судом відхиляються.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про визнання недійсним договору, скасування рішень державного реєстратора та відкритого розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 заходи забезпечення позову до подання позовної заяви в частині накладення арешту на комплекс будівель і споруд площею: 1750,3 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1231428380000 та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: комплекс будівель і споруд площею: 1750,3 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1231428380000, підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 145, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Скасувати вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/10889/24 заходи забезпечення позову в частині: накладення арешту на комплекс будівель і споруд площею: 1750,3 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1231428380000; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: комплекс будівель і споруд площею: 1750,3 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1231428380000.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 18.02.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко