номер провадження справи 3/64/24
12.02.2025 Справа № 908/2368/24
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,
за участю секретаря судового засідання Паскарь К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Фермерського господарства «Богдан-2014» про відшкодування витрат на правничу допомогу справі №908/2368/24
за позовом: Фермерського господарства «Богдан-2014» (вул. Центральна, буд. 73, с. Морозівка, Запорізький район, Запорізька область, 70436, ідентифікаційний код юридичної особи 42406080)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошок» (вул. Поштова, буд. 27/29, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 40468354)
про стягнення коштів у розмірі 285 152,11 грн та розірвання договору,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Штабовенко Д.В., адвокат, ордер серії АР №1199201 від 02.10.2024.
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
05.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Богдан-2014» (скорочене найменування - ФГ «Богдан-2014») до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошок» (скорочене найменування - ТОВ «Єврошок») про стягнення суми заборгованості за договором суборенди земельної ділянки № 44 в розмірі 6286,75 доларів США, що становить 260 585,78 грн, з яких: 2545 доларів США, що становить 105 409,25 грн - заборгованість за період з 15 листопада 2022 року по 14 листопада 2023 року; 2042,97 доларів США, що становить 84 681,10 грн - заборгованість за період з 15 листопада 2023 року по 03 вересня 2024 року; 1698,78 доларів США, що становить 70 414,43 грн - пені нарахованої з 11 грудня 2023 року по 03 вересня 2024 року. Також просить розірвати договір суборенди земельної ділянки площею 5,09 га кадастровий номер: 2322187200:01:001:0044, що розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 44, укладений 31 жовтня 2022 року між ФГ «Богдан-2014» та ТОВ «Єврошок». Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2600,00 грн та витирати на правову допомогу просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 справу №908/2368/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 18.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2368/24 за правилами загального позовного провадження; учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.01.2025 у справі №908/2368/24 позов задоволено частково. У судовому засіданні 28.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким: розірвано договір суборенди № 44 земельної ділянки площею 5,09 га кадастровий номер: 2322187200:01:001:0044, що розташована на території Миколай-Пільськоїсільської ради Запорізького району Запорізької області, укладений 31 жовтня 2022 року між Фермерським господарством «Богдан-2014» (вул. Центральна, буд. 73, с. Морозівка, Запорізький район, Запорізька область, 70436, ідентифікаційний код юридичної особи 42406080) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврошок» (вул. Поштова, буд. 27/29, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 40468354); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошок» (вул. Поштова, буд. 27/29, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 40468354) на користь Фермерського господарства «Богдан-2014» (вул. Центральна, буд. 73, с. Морозівка, Запорізький район, Запорізька область, 70436, ідентифікаційний код юридичної особи 42406080) суму 214 737,68 грн (двісті чотирнадцять тисяч сімсот тридцять сім гривень 68 коп.) основного боргу, 29 190,45 грн (двадцять дев'ять тисяч сто дев'яносто гривень 45 коп.) пені; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошок» (вул. Поштова, буд. 27/29, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 40468354) на користь Фермерського господарства «Богдан-2014» (вул. Центральна, буд. 73, с. Морозівка, Запорізький район, Запорізька область, 70436, ідентифікаційний код юридичної особи 42406080) суму 5 349,42 грн (п'ять тисяч триста сорок дев'ять гривень 42 коп.) витрат зі сплати судового збору. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 41 223,98 грн пені.
03.02.2025 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ФГ «Богдан-2014» про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №908/2368/24, в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою суду від 04.02.2025 клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №908/2368/24 прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 12.02.2025 о 12:00 год.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк до 10.02.2025 для надання суду обґрунтованих письмових заперечень на клопотання позивача.
10.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача відшкодування витрат на правничу допомогу. Відповідач просить врахувати викладені у запереченнях обставини та залишити клопотання без розгляду, а вразі якщо суд дійде висновку про розгляд клопотання - відмовити в його задоволенні.
11.02.2025 через систему «Електронний суд» позивач подав заяву про розгляд клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу без участі представника позивача. Клопотання підтримує, просить задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні 12.02.2025 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Представник відповідача в судовому засіданні вирішення питання про задоволення чи не задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення залишив на розсуд суду, зазначивши, що заперечує проти позовних вимог по справі в цілому.
У судовому засіданні 12.02.2025 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду клопотання про ухвалення додаткового рішення, внаслідок чого, в порядку статті 240, 244 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення, повідомлено, що повне додаткове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин додаткового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Під час подання позовної заяви позивачем було вказано орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу, які позивач очікував понести при розгляді справи, в розмірі 12 600,00 грн. За результатами розгляду справи та задоволення позовних просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого підставами для залишення без розгляду клопотання позивача вважає те, що представник позивача, ані у позові, ані в іншій заяві по суті, ані у судових засіданнях не заявляли про те, що докази понесених судових витрат на правничу допомогу будуть ними подаватись ним протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Таким чином, у разі відсутності такої заяви до закінчення судових дебатів, з огляду на імперативні приписи абзацу третього частини восьмої статті 129 ГПК України, заява залишається без розгляду. Також вважає. що надані до суду акти наданих послуг та виконаних робіт не містять, ані посилання на те, що вони складені на підставі договору про надання правничої допомоги від 09.10.2024, ані того, що надані послуги (наприклад) «представництво адвоката у суді 26 листопада 2024р.» дійсно були в межах розгляду справи №908/2368/24. Інакше кажучи, надані до матеріалів справи акти наданих послуг не дозволяють ідентифікувати зазначені у них послуги як ті, що надавались в межах господарської справи №908/2368/24 за позовом ФГ «Богдан-2014» до ТОВ «ЄВРОШОК» про стягнення заборгованості за договором суборенди земельної ділянки №44 від 31 жовтня 2022 року.
Крім того зазначає, що позивачем не доведено співмірності заявленого розміру судових витрат із затраченим часом на їх надання; не надано детального опису наданих послуг; не надано доказів фактичної оплати за послуги з правничої допомоги, адже подані до суду квитанції до прибуткових ордерів не доводить факту оплати, оскільки не містять конкретизації за що така «оплата» була проведена; не доведено обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; не надано актів наданих послуг/виконаних робіт із зазначенням конкретного Договору та деталізацією правничої допомоги, що надається.
Щодо не відповідності суми витрат на правничу допомогу принципам пропорційності та розумності, то звертає увагу суду на те, що по-перше, позовні вимоги були задоволені частково, а отже розподіл судових витрат має проводитись із урахуванням розміру задоволених позовних вимог, а по-друге, судові засідання в межах цієї справи в середньому тривали до 10 хвилин та не потребували значного часу для перебування адвоката у суді, а тому, заявлений розмір 2000,00 грн за участь у десяти хвилинному засіданні не відповідає принципу розумності.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
У силу дії пункту 12 частини 3 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розгляд справи №908/2368/24 здійснювався в порядку загального позовного провадження.
При цьому суд враховує, що позивачем дотримано процесуального строку подачі доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
У позові вказано орієнтовний розмір судових витрат у вигляді правничої допомоги, які позивач очікував понести при розгляді справи, в розмірі 12 600,00 грн.
Рішення у справі ухвалено 28.01.2025.
Під час судових дебатів представником позивача повідомлено, що докази на підтвердження судових витрат щодо правничої допомоги будуть подані протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення у справі.
Клопотання про понесенні судові витрати на професійну правничу допомогу сформовано позивачем в системі «Електронний суд» 31.01.2025, зареєстрована судом 03.02.2025. До заяви додані докази здійснених позивачем витрат, зокрема, копію договору про надання правничої допомоги від 09.10.2024, копію ордеру на надання правничої допомоги серії АР №1201430 від 09.10.2024, який видано ФГ «БОГДАН 2014» адвокату Левицькій Юлії Василівні, копії актів наданих послуг та актів прийому-передачі виконаних робіт 10.10.2024, 26.11.2024, 12.12.2024, 06.01.2025, 28.01.2025, копії квитанцій до прибуткового касового ордеру про сплату юридичних послуг; копі. Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане Левицікій Ю.В. 02.10.2019 №18.
Доводи відповідача щодо неповідомлення представником позивача до судових дебатів про надання доказів, понесених витрат на правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позовних вимог, спростовуються звукозаписом протоколу судового засідання від 28.01.2025, в якому представник позивача просила стягнуті судові витрати у вигляді судового збору та витрати на правничу допомогу, при цьому зазначила, що докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення у справі.
Чинне процесуальне передбачає надання попереднього розрахунку судових витрат, в тому щодо правничої допомоги, а докази понесення цих витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Позивачем строки подачі доказів понесених судових витрат дотримано, про що зазначено вище.
Виходячи з наведеного, доводи відповідача про залишення клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу без розгляду суд відхиляє, оскільки не вбачає визначених законом підстав для залишення клопотання позивача без розгляду.
Позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу.
Суд, розглянувши клопотання позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вивчивши заперечення відповідача та вислухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 130-132, 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Так, 09.10.2024 між адвокатом Левицькою Юлією Олександрівною (Адвокат) та ФГ «БОГДАН 2014» (Клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги, згідно з п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу Клієнту в обсязі та на мовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п. 2.1.2 Договору Адвокат представляє інтереси Клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу (…), у тому числі брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у досліджені доказів, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, заявляти клопотання (…), давати усні та письмові пояснення, тощо.
Договір діє до 31.12.2025 (п. 5.1 Договору).
Між Адвокатом та позивачем підписано Акти наданих послуг та акти прийому-передачі виконаних послуг за договором про надання юридичних послуг за представництво інтересів Клієнта в суді - участь в судових засіданнях 10.10.2024, 26.11.2024, 12.12.2024, 05.01.2025, 28.01.2025, із визначенням вартості наданих послуг у розмірі 2000,00 грн за кожне судове засідання. Загальна вартість робіт склала 10 000,00 грн.
До акту додано опис робіт за кожним судовим засіданням відповідно: «представництво адвоката в суді».
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Відповідач посилається на відсутність детального опису робіт та неможливість з актів встановити, які послуги надані.
Такі доводи відповідача суд відхиляє, як необґрунтовані, виходячи з такого.
Частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного суду, оцінюючи зміст зазначених приписів у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (п. п. 140, 143, 144, 145), виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У даному випадку в актах, наданих позивачем, зазначено вид послуги, дату надання цієї послуги та її вартість, що дає можливість визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, доводи відповідача щодо детального опису робіт спростовано вищенаведеним.
У п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі №922/445/19 Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
У даному випадку відповідачем фактично сплачено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. про що свідчать надані суду квитанції до прибуткового касового ордеру про сплату Адвокату 10 000,00 грн за надані юридичні послуги.
З матеріалів справи убачається, що правничу допомогу у цій справі у вигляді представництва інтересів в суді надано позивачу адвокатом Левицькою Ю.В. на підставі ордеру серії АР №1201430 від 09.10.2024, який було видано позивачем для представництва та захисту інтересів позивача у Господарському суді Запорізької області на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 09.10.2024.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Відповідач просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу, відмовивши у задоволенні заяви. Відповідач посилається на недоведеність співмірності заявленого розміру із затраченим часом, а також не відповідність суми витрат на правничу допомогу принципам пропорційності та розумності.
Щодо заперечень позивача суд зазначає таке.
Зокрема, згідно з положеннями частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Еast/West Аlliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Правова позиція, наведена вище, викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18.
Отже, співставляючи вартість наданих юридичних послуг адвокатом в межах даної справі, беручи до уваги наведені відповідачем доводи щодо неспівміроності заявленої суми, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 10 000,00 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності щодо участі адвоката Левицької Ю.В.
Зокрема, суд враховує, що позовна заява була підготована та подана іншим представником позивача. Адвокат Левицька Ю.В. брала участь в судових засіданнях та надавала пояснення по суті спору в процесі розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги розумну необхідність судових витрат безпосередньо для даної справи, завищену, як на думку суду, вартість послуги за участь у судових засіданнях (2000,00 грн за 1 судове засідання), виходячи з кількості і тривалості засідань у справі, в яких брала участь представник позивача, а також беручи до уваги часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат в сумі 1500,00 грн, та відповідно не покладає такі витрати на позивача.
Отже, з аналізу матеріалів справи, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, часткового задоволення позову, а також того, що розмір заявлених витрат на професійну правову допомогу не повністю відповідає критеріям їхньої реальності та розумності, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає відшкодуванню 8 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236 242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання Фермерського господарства «Богдан-2014» про відшкодування витрат на правничу допомогу справі №908/2368/24 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошок» (вул. Поштова, буд. 27/29, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 40468354) на користь Фермерського господарства «Богдан-2014» (вул. Центральна, буд. 73, с. Морозівка, Запорізький район, Запорізька область, 70436, ідентифікаційний код юридичної особи 42406080) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн (вісім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.). Видати наказ.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 18.02.2025.
Направити додаткове рішення суду учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси в електронній формі із застосуванням ЄСІТС.
Суддя С.І. Педорич