майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"13" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/993/24
Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Звєрєва С.Р.
за участю представників сторін:
від позивача: Зеленова Л.В. представник, наказ №529/к від 16.05.2024
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до Комунального підприємства Теплозабезпечення
про стягнення 2 124 117, 96 грн (нова ціна позову: 191 408, 36 грн, з яких: 108 943, 84 грн пені, 12 570, 44 грн 3% річних, 69 894, 08 грн інфляційних втрат)
Процесуальні дії по справі.
Господарський суд Житомирської області відповідно до ухвали суду від 02.10.2024 відкрив провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Комунального підприємства Теплозабезпечення про стягнення 2 124 117, 96 грн за правилами загального позовного провадження, перше підготовче засідання призначив на 31.10.2024.
Суд ухвалою від 04.11.2024 призначив підготовче засідання на 19.11.2024 о 12:00.
Суд ухвалою від 19.11.2024 оголосив перерву в підготовчому засіданні до 03.12.2024 о 12:00.
Суд ухвалою від 03.12.2024 заяву ТОВ "Газорозподільні мережі України" (м. Київ) в особі Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог від 18.11.2024 (вх. г/с №01-44/3248/24 від 19.11.2024) залишив без розгляду; закрив провадження у справі №906/993/24 в частині стягнення суми основного боргу 2 100 813, 85 грн за послуги з розподілу природного газу за серпень 2024; прийняв до розгляду заяву ТОВ "Газорозподільні мережі України" (м. Київ) в особі Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог від 02.12.2024 (вх. г/с №01-44/3384/24 від 03.12.2024), ухвалив розглядати з 03.12.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Комунального підприємства Теплозабезпечення про стягнення: - 108 943, 84 грн пені (з яких: 20 893, 34 грн пені за період з 11.09.2024 до 24.09.2024; 43 279, 06 грн пені за період з 25.09.2024 до 23.10.2024; 19 400, 96 грн пені за період з 11.10.2024 до 23.10.2024; 25 370, 48 грн пені за період з 12.11.2024 до 28.11.2024); - 12 570, 44 грн 3% річних (з яких: 2 410, 77 грн 3% річних за період з 11.09.2024 до 24.09.2024; 4993,74 грн 3% річних за період з 25.09.2024 до 23.10.2024; 2238, 57 грн 3% річних за період з 11.10.2024 до 23.10.2024; 2927, 36 грн 3% річних за період з 12.11.2024 до 28.11.2024; - 69 894, 08грн інфляційних втрат за період з 11.09.2024 до 23.10.2024 за прострочення оплати наданих послуг з розподілу природного газу у серпні 2024; продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на "09" січня 2025 р. о 12:00, застосувавши ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; ухвалив Відповідачу у строк до 24.12.2024 подати суду письмово викладену позицію щодо заяви Позивача про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог від 02.12.2024 (вх. г/с №01-44/3384/24 від 03.12.2024).
Суд ухвалою від 09.01.2025 закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 13.02.2025 о 12:00.
В судовому засіданні 13.02.2025 Суд прийняв вступну та резолютивну частини про задоволення позовних вимог.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернувся з позовом до Відповідача Комунального підприємства "Теплозабезпечення" з позовними вимогами про 2 124 117, 96 грн, з яких: 2 100 813, 85 грн основного боргу з розподілу природного газу за серпень 2024 року, 20 893, 34 грн пені та 2 410, 77грн 3% річних (тут і далі за текстом - Позивач, Відповідач, Суд).
В обґрунтування підстав поданого позову Позивач посилається на те, що 01.09.2023 Відповідачем було підписано заяву-приєднання №4D00РЕ023 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), внаслідок чого було укладено Типовий договір розподілу природного газу з Позивачем. Також було укладено акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін щодо 34 об'єктів Відповідача, які приєднані до газорозподільної системи, забезпечені цілодобовим доступом до неї.
У позові Позивач доводить, що згідно п. 10 гл. 6 розд. IV Кодексу газорозподільних систем визначено, що надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписанням між ними актом наданих послуг.
Позивач у позовній заяві стверджує, що у серпні 2024 Позивачем було надано Відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується актом №17774 про надані послуги з розподілу природного газу від 31.08.2024 на суму 2 100 183, 85 грн за який Відповідач не здійснив оплату вартості наданих послуг у вказаний період, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 2 100 813, 85 грн. У зв'язку з несплатою заборгованості Відповідачу нарахована 20 893, 34 грн пені та 2 410, 77 грн 3% річних.
Відповідач у відзиві на позов просив Суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 100 813, 85 грн у зв'язку із відсутністю предмета спору, зменшити розмір нарахованої до стягнення пені на 95%, відмовити у стягненні 3% річних в повному обсязі.
Відповідач у відзиві доводить щодо причин наявності заборгованості доводить, що зважаючи на наявність об'єктивних обставин важкого фінансового стану підприємство наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №157 від 26.06.2017 включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, суб'єкти господарювання та перебуває в ньому до сьогодні. Процедура врегулювання керується Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення" №1730-VII від 03.11.2016. 30.09.2021 між Кабінетом Міністрів в особі Прем'єр-міністра України, Міністра розвитку громад та територій та Міністра енергетики, НАК "Нафтогаз України", Офісом Президента України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України" та Палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання тепла та гарячої води, яким буде досягнуто домовленість про не підняття тарифів для населення у опалювальному сезоні (2021-2022рр). Відповідач доводить, що у подальшому, відповідно до ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (в редакції станом на 01.01.2023) введено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання, і зазначено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Далі з 24.12.2023 до закону внесено зміни та заборона на підвищення тарифів залишилась лише для категорії споживачів населення. В результатів невідповідності тарифів на послуги теплопостачання фактичним витратам з 2021 року підприємство має невідшкодовану різницю в ціні, яка станом на 01.09.2024 становить: обсяг заборгованості з різниці в тарифах для категорії населення - 107 588 233, 30 грн.; обсяг заборгованості з різниці в ціні для категорії бюджетних установ - 3 074 772, 39 грн; обсяг заборгованості з різниці в ціні для категорії інші - 6 137 295, 68 грн, що підтверджується копіями протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, та довідками.
Відповідач у відзиві доводить, що відповідно до постанови КМУ "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" від 1 червня 2011 №869 підприємству затверджені сезонні тарифи, тобто нарахування за послуги з теплопостачання здійснюється щорічно з грудня по квітень, тому з травня по жовтень (міжопалювальний сезон) кількість коштів різко зменшується. Доводить, що підприємство з жовтня 2023 року працює згідно постанови КМУ "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011р. №869 і від 19 липня 2022 р. №812", №896 від 22.08.2023р., якою передбачено що всі кошти, які надходять на поточні рахунки теплопостачальних організації, перераховуються на небюджетні рахунки відкриті в органах Державної казначейської служби, та перераховуються органами Казначейства згідно з таким розподілом: 65% на небюджетний рахунок ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", відкритий в органах казначейства; 35% на небюджетні рахунки теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, відкриті в органах Казначейства для проведення платежів.
Відповідач доводить, що у розпорядженні підприємства залишається лише 35% від всіх обігових коштів, за рахунок яких має бути сплачена заробітна плата, податки та енергоносії, в тому числі і за рахунок розподілу природного газу.
Відповідач доводить, що підприємство створене виключно для надання послуг з теплопостачання споживачам міста Коростеня, працює за регульованими тарифами, а тому є залежним від своєчасності та періодичності розрахунків споживачами за надані послуги. Основним боржником за надані послуги з теплопостачання є населення міста Коростеня, розмір дебіторської заборгованості населення станом на 01.10.2024 складала 53 525 630, 15 грн. Такі обставини в комплексі мають негативний фінансовий вплив на господарську діяльність підприємства, у зв'язку з чим не можливо вчасно, в повному обсязі та без прострочення сплачувати кошти енергопостачальним підприємствам, в тому числі і за розподіл природного газу, проводити ремонтні роботи, закуповувати генератори та пальне для їх роботи. Підприємство є збитковим, загальна сума збитків з урахуванням першого півріччя 2024 склала 123 090 000, 00 грн (баланс форма №1, Звіт форма №2).
Відповідач стверджує, що Коростенською міською радою рішенням 36 сесії 8 скликання Коростенської міської ради від 17.10.2024 року №1992 виділено підприємству кошти фінансової підтримки для розрахунків з НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Газорозподільні мережі України", за рахунок таких коштів 24.10.2024 погашено основну суму боргу перед Позивачем.
Відповідач в частині нарахування пені та штрафних санкцій зазначає про те, що оскільки воєнний стан на сьогодні триває і негативні обставини фінансового характеру для теплопостачальних підприємств України продовжують діяти, уряд підготував низку змін, які мають на меті поширити дію Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" №1730-VIII від 03.11.2016 на борги підприємств, які виникли вже після грудня 2022 року.
Відповідач у відзиві на позов доводить, що право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України. Вказує, що підставами для зменшення суми пені підприємству є вищенаведені обставини, а також: повне погашення суми боргу до початку слухання справи, незначні періоди прострочення; дотримання підприємством меморандумів чи чинного законодавства, що стало причиною накопичення невідшкодованої до сьогодні різниці в тарифах, що є об'єктивною причиною прострочених платежів; воєнний стан та військова агресія, які стали причиною форс-мажорних обставин; борги населення- споживачі накопичили та вчасно не сплачують за надані послуги з теплопостачання, особливо ті, хто виїхали за межі міста та країни (евакуювалися) та досі не повернулися.
Відповідач у відзиві в частині стягнення річних та інфляційних втрат посилається на те, що не нарахування річних, інфляційних втрат та пені згідно Закону №1730-VIII від 03.11.2016, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Позивач у відповіді на відзив в частині оплати основного боргу підтвердила факт сплати Відповідачем суми заборгованості за послуги надані у серпні 2024 в розмірі 2 100 813, 85 грн, просив Суд закрити провадження у цій частині позову за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Позивач у відповіді на відзив щодо клопотання Відповідача про зменшення суми пені на 95% просить Суд відмовити у його задоволенні та вважає, що у межах цієї справи відсутні обставини, які б свідчили про можливість зменшити пеню та доводить, зокрема, що заявлена до стягнення сума основної заборгованості становить 2 100 813, 85 грн, що виникла внаслідок неповного та несвоєчасного виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань зі сплати вартості наданих послуг у серпні 2024, відсоткове співвідношення між заявленою сумою основного боргу у розмірі 2 100 813, 85 грн та сумою нарахованої пені за період з 11.09.2024 до 24.09.2024 у розмірі 20 893, 34 грн складає 0, 99 %. З урахуванням заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог від 18.11.2024, а також клопотання Відповідача про закриття провадження у справі, що викладене у відзиві на позовну заяву, відсоткове співвідношення між сумою боргу, яка залишається на розгляді у суду та загальною сумою нарахованої пені, складає 4,47%. Позивач доводить, що розмір санкцій (пені), заявлений Позивачем не є надмірним і пов'язаний виключно із тривалим простроченням виконання зобов'язань Відповідачем за Договором. Вказує, що зобов'язання з оплати вартості послуг наданих у серпні 2024 мали бути у повному обсязі виконані ще до 10.09.2024, а послуги надані у жовтні 2024 мали бути оплачені до 10.11.2024, тому розмір пені заявленої до стягнення є співмірним (адекватним) з періодом прострочення виконання Відповідачем своїх зобов'язань та розміром несплаченої у цей період заборгованості, у зв'язку з чим, правові підстави для застосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України відсутні.
Позивач у відповіді на відзив доводить, що в умовах воєнного стану можливість Позивача здійснювати постійний моніторинг технічного стану газопроводів, забезпечувати їх належну експлуатацію, гарантувати своєчасні виїзди за аварійними викликами, оперативно ліквідувати витоки газу, здійснювати локалізацію аварійних ситуацій, посилений нагляд за станом газорозподільної системи Житомирської області задля забезпечення їх цілісності та функціональності, прямо впливає на стан енергетичної безпеки Житомирської області. Позивач доводить, що також є тарифним підприємством, а всі перелічені роботи здійснюються оператором газорозподільної системи за рахунок коштів тарифної виручки, що підкреслює важливість своєчасних та повних розрахунків з Позивачем за отримані послуги у рамках договору розподілу природного газу. В свою чергу, зменшення пені на 95% фактично нівелюватиме значення пені як виду цивільної відповідальності за порушення зобов'язання та сприятиме допущенню Відповідачем нових порушень умов укладеного Договору.
Позивач у відповіді на відзив в частині відмови у стягненні 3% заперечує доводи Відповідача та зазначає, що Договір, укладений між сторонами є договором надання послуг (загальні вимоги до якого визначені главою 63 ЦК України), а не договором позики (загальні вимоги до якого визначені главою 71 ЦК України), тому п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не застосовуються.
Позивач у заяві від 19.11.2024 (вх. г/с №01-44/3248/24) просив Суд збільшити розмір позовних вимог, а саме: 2 100 813, 85 грн основної заборгованості за послуги з розподілу природного газу за жовтень 2024, 94 020, 23 грн пені, 10 848, 47 грн 3% річних та 69 894, 08 грн інфляційних втрат.
Позивач у заяві від 03.12.2024 (вх. г/с №01-44/3384/24) просив Суд збільшити позовні вимоги шляхом зміни та доповнення первісних позовних вимог, зокрема: 108 943, 84 грн пені, 12 570, 44 грн 3% річних, 69 894, 08 грн інфляційних втрат.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.09.2024 між сторонами підписано Заяву-приєднання №4D00HT023 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с. 76).
У п.1.1. Типового договору розподілу природного газу (тут і далі за текстом - Типовий договір) визначено, що цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до п.1.3 Типового договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Пунктом 2.1 Типового договору визначено, що за цим Договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
У п. 6.1. Типового договору сторони домовилися, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог кодексу газорозподільних систем.
Згідно з п.6.2. Типового договору розподілу природного газу, тариф, встановлений згідно з п.6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Згідно з п.6.4. Типового договору розподілу природного газу, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п.6.6. Типового договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
У п. 6.8. Типового договору сторони погодили, що надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідальність сторін визначено у розділі VIII Типового договору, згідно п. 8.2. якого визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно п. 12.1. Типового договору, цей Договір укладається на невизначений строк.
У Додатку №4 до Типового договору сторони підписали Акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с. 77-145).
Факт надання послуг з розподілу природного газу в серпні 2024 Позивачем підтверджується Актом №17774 про надані послуги з розподілу природного газу від 31.08.2024 на суму 2 100 813, 85 грн.
Відповідач у встановлений Типовим договором строк за надані послуги не сплатив, у зв'язку з чим Позивач звернувся до господарського суду з цим позовом.
Спір у справі виник внаслідок невиконання Відповідачем грошового зобов'язання по сплаті коштів за надані послуги у період серпня 2024 року на загальну у сумі 2 100 813, 85 грн.
Додатково Позивач заявив до стягнення 20 893, 34 грн пені за порушення Відповідачем строків оплати наданих послуг, а також 2 410, 77 грн 3% річних.
Позивач в ході судового розгляду справи доводив, що Відповідачем було підписано Акти №20114 від 30.09.2024 про надані послуги з розподілу природного газу на суму 2 100 813,91 грн за вересень 2024 та №23007 за надані послуги з розподілу природного газу від 31.10.2024 на суму 2 100 813, 85 грн за жовтень 2024.
Відповідач прострочив оплату наданих послуг, зокрема за вересень 2024 у період з 11.10.2024 до 23.10.2024 (оплату здійснено 24.10.2024 згідно платіжної інструкції №7 від 24.10.2024), за жовтень 2024 у період з 12.11.2024 до 28.11.2024 (оплату здійснено 29.10.2024 згідно платіжної інструкції №9 від 29.11.2024).
В ході судового розгляду справи, Відповідач здійснив в добровільному порядку сплату основного боргу на суму 2 100 813, 85 грн, про що свідчить платіжна інструкція №7 від 24.10.2024 на загальну суму 4 201 627, 76 грн у зв'язку з чим, ухвалою від 03.12.2024 Суд закрив провадження у справі №906/993/24 в частині стягнення суми основного боргу 2 100 813, 85 грн за послуги з розподілу природного газу за серпень 2024 у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Позивач подав заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог від 02.12.2024 (вх. г/с №01-44/3384/24), згідно якої Суд ухвалою від 03.12.2024 ухвалив розглядати позовні вимоги про стягнення: 108 943, 84 грн пені, 12 570, 44 грн 3% річних та 69 894, 08 грн інфляційних втрат.
Предметом позову є вимога Позивача до Відповідача про стягнення 108 943, 84 грн пені, 12 570, 44 грн 3% річних та 69 894, 08 грн інфляційних втрат.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
1. Згідно з частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (частини третя статті 14 ЦК України).
Тому застосування кредитором штрафних санкцій, встановлених у договорі за невиконання боржником договірних обов'язків є способом захисту порушеного права, що встановлений договором. Про застосування штрафних санкцій як спосіб захисту порушеного права до прикладу йдеться у ч.2 ст. 20 ГК України.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 ГК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладено правову позицію, відповідно до якої за частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Судом встановлено, Відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання по сплаті коштів за надані послуги за Типовим договором, однак в ході судового розгляду справи провів розрахунки за надані послуги з розподілу природного газу за серпень 2024 та за вересень 2024 - 24.10.2024 згідно платіжної інструкції №7 від 24.10.2024 на загальну суму 4 201 627, 76 грн; за жовтень 2024 Відповідач провів розрахунок 29.11.2024 на суму 2 100 813, 85 грн згідно платіжної інструкції №9 від 29.11.2024.
2. Щодо позовної вимоги про стягнення пені на суму 108 943, 84 грн.
Позивач заявив до стягнення пеню на загальну суму 108 943, 84 грн, а саме:
- 20 893, 34 грн за період з 11.09.2024 до 24.09.2024 за прострочення оплати наданих послуг за серпень 2024;
- 43 279, 06 грн за період з 25.09.2024 до 23.10.2024 за прострочення оплати наданих послуг за серпень 2024;
- 19 400, 96 грн за період з 11.10.2024 до 23.10.2024 за прострочення оплати наданих послуг за вересень 2024;
- 25 370, 48 грн за період з 12.11.2024 до 28.11.2024 за прострочення оплати наданих послуг за жовтень 2024.
Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
Отже, якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання він вчиняє протиправну бездіяльність, що виявляється в ухиленні від дій, які він повинен був здійснити в силу договору. Бездіяльність - це, як правило, пасивна поведінка, однак також вольова.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України).
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
До моменту порушення зобов'язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Розмір пені, що стягується в судовому порядку, обмежений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.20р. у справі № 910/17753/18, від 20.08.20 р. у справі 902/959/19; від 10.09.20р. у справі №916/1777/19).
У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України (правові позиції ВС/КГС у постановах від 20.08.20р. у справі №902/959/19, від 09.03.21р. у справі №924/441/20).
Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи тлумачення ст. 549 ЦК України та ст.231 ГК України виснувала, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені. Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення (постанова від 16.10.2024 у справі №911/952/22).
Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Як встановив Суд, сторони у п. 8.2. Типового договору погодили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю чи частково - зазначити правові аргументи, на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Судом встановлено, що Позивачем вірно взято початок прострочення виконання грошового зобов'язання Відповідача за період серпня-жовтня 2024 за надання послуг з розподілу природного газу.
Суд перевірив розрахунок пені на загальну суму 108 943, 84 грн, дійшов висновку, що останній є арифметично правильним, за наслідками якої встановив обґрунтованість позовної вимоги про стягнення пені.
3. Щодо позовних вимог про стягнення 3% на суму 12 570, 44 грн та 69 894, 08 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Суд констатує, що згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 №127/15672/16-ц).
Позивач нарахував 3% річних на загальну суму 12 570, 44грн за періоди:
- 2 410, 77грн за період з 11.09.2024 до 24.09.2024 за прострочення оплати за серпень 2024;
- 4 993, 74грн за період з 25.09.2024 до 23.10.2024 за прострочення оплати за серпень 2024;
- 2 238, 57грн за період з 11.10.2024 до 23.10.2024 за прострочення оплати за вересень 22024;
- 2 927, 36грн за період з 12.11.2024 до 28.11.2024 за прострочення оплати за жовтень 2024.
Суд перевірив розрахунок 3% річних на загальну суму 12 570, 44грн, дійшов висновку, що останній є арифметично правильним, за наслідками якого встановлено його обґрунтованість.
Позивач нарахував суму інфляційних втрат за прострочення оплати наданих послуг за серпень 2024 на суму 69 894, 08грн за період з 11.09.2024 до 23.10.2024.
Суд перевірив розрахунок суми інфляційних втрат на суму 69 894, 08 грн, дійшов висновку що останній є арифметично правильним, за наслідками якого встановлено його обґрунтованість.
4. Щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру пені на 95%.
Насамперед Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що за змістом ч. 1 ст. 614 ЦК України вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання, зокрема, для запобігання шкоди (постанова від 29.06.2022 у справі 3477/874/19).
Таким чином, відсутність вини у невиконанні зобов'язання чи у простроченні виконання доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 617 цього ж Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, за змістом ст.ст. 614 та 617 ЦК України вина особи, яка порушила зобов'язання презюмується. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.
Одним із принципів господарського судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статті 13 ГПК України, який передбачає у частині другій вказаної статті обов'язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд сприяє учасникам процесу в реалізації ними прав, запобігає зловживанню правами та вживає заходи для виконання ними їхніх обов'язків( пункти 4, 5 частини п'ятої статті 13 ГПК України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова ВПВС від 21.06. 2023 у справі №916/3027/21).
Велика Палата Верховного Суду висновує, що звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов'язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов'язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов'язання, у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками (постанова від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).
Велика Палата Верховного Суду також акцентує, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Окрім того, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях щодо конкретних фактів, що мали місце в дійсності і поясненнях однієї зі сторін (постанова ВПВС від 03.12.2019 у справі №904/10956/16). Наведені мотиви суд кладе в основу висновку про те, що Відповідач зобов'язаний був довести належними та допустимими доказами всі ті обставини, на які він посилався у відзиві на позов як на підставу звільнення від відповідальності чи зменшення розміру такої відповідальності за порушення зобов'язання з поставки товару у строк до 15 серпня 2024 року.
Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. При цьому визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас Суд враховує такі обставини, зокрема.
У відзиві Відповідач доводить про повне погашення заборгованості суми основного боргу до початку слухання справи та незначні періоди прострочення.
Так у п. 6.6. Типового договору сторони погодили умови оплати вартості послуг з розподілу природного газу.
Дійсно, в ході судового розгляду справи, Відповідач провів розрахунок за надані послуги з розподілу природного газу в повному обсязі.
В силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
Суд звертає увагу, що принцип справедливості, добросовісності та розумності включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори (близький за змістом висновок, викладено у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19 Великої Палати Верховного Суду).
Разом з тим, Суд погоджується із доводами Позивача про те, що нарахований Відповідачу розмір пені не є надмірний і пов'язаний із простроченням виконання грошового зобов'язання до Типовим договором.
З огляду на зазначене, Суд виснує, що одним з завдань нарахування та стягнення неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань. тоді як надмірне зменшення розміру пені на 95% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
У відзиві Відповідач доводить про дотримання підприємством меморандумів та чинного законодавства, що стало причиною накопичення невідшкодованої до сьогодні різниці в тарифах, що є об'єктивною причиною прострочення платежів.
Суд виснує, що до матеріалів відзиву додано Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 09.02.2021, укладеного між Кабінетом Міністрів України в особі Міністра розвитку громад та територій України та першого заступника Міністра енергетики України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НАК "Нафтогаз України" і Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України" визначені взаємні домовленості щодо недопущення застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг (населення0 підвищених тарифів на послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2020/2021. Зокрема, визначено, що Державні органи України, НАК "Нафтогаз України" та Асоціація міст України докладатимуть максимум зусиль для ефективного та опалювального виконання домовленостей, передбачених Меморандумом, з метою сталого проходження опалювального періоду 2020/2021 року та забезпечення підготовки, вчасного початку опалювального періоду 2021/2022 року.
Суд звертає увагу, що за Типовим договором заборгованість виникла за період серпня-жовтня 2024.
Так, згідно інформації по різниці в тарифах між затвердженими тарифами і фактичними витратами по комунальному підприємству Теплозабезпечення м. Коростень, зокрема, значиться категорія - населення, за період з 01.04.2024-30.06.2024 затверджено Протоколом №2 від 23.08.2024 суму 12 465 465, 29 грн.
Суд виснує, що до матеріалів відзиву додано лист Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 22.10.2024 за №485/24-08 "Про виділення коштів", зокрема, щодо погашення різниці між тарифами встановленими органом місцевого самоврядування для КП Теплозабезпечення на теплову енергію та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання) (одержувач КП Теплозабезпечення" на суму 9 000 000, 00 грн у жовтні (Програма розвитку ЖКГ Коростенської МТГ на 2022-2026 роки (п. 4.3. дод.1).
З огляду на зазначене, Суд констатує, що Відповідач мав можливість погасити заборгованість перед Позивачем шляхом виділення коштів фінансової підтримки Коростенською міською радою.
Відповідач у відзиві доводить, що воєнний стан та військова агресія стали причиною форс-мажорних обставин.
Згідно із ч. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд аналізував окремі аспекти, пов'язані з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), зокрема щодо тягаря доказування наявності непереборної сили, предмета (обсягу) доказування, відсутності у форс-мажорних обставин преюдиційного характеру, повідомлення іншої сторони про форс-мажор, наслідків неповідомлення або несвоєчасності такого повідомлення.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
При цьому, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд зробив висновок, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
Отже для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) Відповідач зобов'язаний надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Типового договору, чого Відповідачем у даній справі зроблено не було.
Відповідач не підтвердив такі твердження будь-якими засобами доказування.
Відповідач у відзиві доводить, що борги населення -споживачі накопичили та вчасно не сплачують за надані послуги з теплопостачання, особливо ті, хто виїхав за межі міста та країни та не повернулися.
Відповідач надав довідку дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію по КП Теплозабезпечення станом на 01.10.2024 від 28.10.2024 за №1010.
У вказаній довідці зазначено всього по підприємству 53 525 630, 15 грн, в т.ч. населення - 52 201 786, 48грн, гуртожитки - 1 033 573, 77 грн, внески населення - 109 868, 92 грн, пільги - 180 400, 98 грн.
Суд критично оцінює довідку про дебіторську заборгованість, оскільки маючи значну суму заборгованості населення не подав доказів на підтвердження стягнення такої заборгованості як у судовому порядку, так і в договірному порядку (до прикладу, реструктуризація заборгованості) з метою усунення негативних наслідків на фінансову діяльність комунального підприємства, в тому числі на сплату податків та обов'язкових платежів, а також виплату заробітної плати найманим працівникам, тощо. При цьому, населення як споживач теплової енергії користується послугами підприємства кожного опалювального сезону та для переважної більшості споживачі діє державна програм субсидіювання.
До викладеного, Суд доповнює, що в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України постановою № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг» від 5 березня 2022 року заборонив:
- нараховувати та стягувати неустойку (штрафи, пеню), інфляційні нарахування, проценти річні, нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;
- припиняти/зупиняти надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі;
- стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій.
Така заборона діятиме до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
Суд наголошує, що воєнний стан не звільняє громадян України від сплати за спожиті комунальні послуги.
Окрім цього, Кабінет Міністрів України схвалив виплату компенсації комунальних витрат для українців, які безкоштовно прихистили у себе внутрішньо переміщених людей. Компенсацію на оплату житлово-комунальних послуг надають фізичним особам - громадянам України віком від 18 років, які є власниками жилих приміщень приватного житлового фонду.
Навіть за наявності заборгованості громадяни мають можливість оформити субсидію на комунальні послуги шляхом укладення договору про реструктуризацію заборгованості з постачальником.
Верховна Рада України також ухвалила Закон України "Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану, виклавши його в такій редакції:
"Зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій".
За встановлених обставин, вищезазначені доводи Відповідача про значний розмір дебіторської заборгованості населення як споживача послуг з централізованого опалення як підставу для зменшення розміру пені на 95%, Суд оцінює як безпідставні, тому не вбачає підстав для задоволення відповідного клопотання
5. У відповідності до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи.
Судом за наслідками вирішення спору надано оцінку доказів у справі з урахуванням принципів належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Щодо розподілу судового збору.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до Суду Позивач сплатив фактично судовий збір на суму 31 861, 77 грн з урахуванням ціни позову, однак без понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (2 124 117, 96 грн х 1,5 :100).
При звернення із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 03.12.2024 (вх. г/с №01-44/3384/24 від 03.12.2024) Позивач сплатив судовий збір у розмірі 19 636, 41 грн згідно платіжної інструкції №567334637 від 18.10.2024.
Ухвалою від 03.12.2024 закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 2 100 813, 85 грн, тому підлягає поверненню Позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 25 209, 77 грн.
Решта судового збору, сплаченого як при поданні позовної заяви так і заяви про збільшення розміру позовних вимог, зважаючи на задоволення позовних вимог на загальну суму 191 408, 36 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача в сумі 2 296, 54 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплозабезпечення" (вул. Шевченка, 8А, м. Коростень, Житомирської обл., 11500, код ЄДРПОУ 31871157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 45204957) : 108 943, 84грн пені; 12 570, 44грн 3% річних; 69 894, 08грн інфляційних втрат; 2296,54грн судового збору.
Видати наказ.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 45204957) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 25 209, 77грн ухвалою суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 18.02.25
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1 - в справу
2-3 сторонам (через Ел. суд)