вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.02.2025м. ДніпроСправа № 904/3343/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України", м. Бровари, Броварський р-н, Київська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Картель Буд", м. Дніпро
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Фастів, Київська обл.
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , м. Київ
про визнання недійсною угоди
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи-1: Чвир О.М., ордер, адвокат;
від третьої особи-2: Чвир О.М., ордер, адвокат; Яременко В.Ю., відповідь з ЄДДР.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить визнати недійсною угоду від 17.09.2018 про переведення прав та обов'язків за договором № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав від 30.09.2014, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Картель Буд", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позов мотивовано тим, що внаслідок укладання угоди від 17.09.2018 про переведення прав та обов'язків за договором № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав від 30.09.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України" фактично виключено з числа сторони договору № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав від 30.09.2014, замінено сторону вказаного договору з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 без будь-яких на це правових підстав та поза волею позивача, що прямо свідчить про порушення прав та законних інтересів останнього, у зв'язку з чим угода від 17.09.2018 про переведення прав та обов'язків за договором № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав від 30.09.2014, є протиправною та незаконною, а відтак підлягає визнанню недійсною.
Крім того, як вбачається з копії позовної заяви, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, позивачем зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою господарського суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 20.08.2024.
Ухвалою суду від 20.08.2024 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 м. Фастів, Київська обл. та ОСОБА_2 , м. Київ; підготовче засідання відкладено на 03.10.2024.
02.10.2024 від ОСОБА_2 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просить витребувати у ТОВ "ВКФ Фарби України":
- належним чином завірену довіреність, яка передбачена п.3.2 Договору №07/09-15 ФЗ про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника від 07.09.2015р. ;
- належним чином завірену копію Додатку №2 до Договору №07/09-15 ФЗ про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника від 07.09.2015р., підписаного сторонами на виконання п.3.2 вищевказаного договору.
Того ж числа від позивача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання третьої особи-2 про витребування доказів, в яких ТОВ "ВКФ Фарби України" просить відмовити у задоволенні вищезазначеного клопотання.
Ухвалою суду від 03.10.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 31.10.2024. Крім того, судом частково задоволено клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України".
22.10.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява, на виконання вимог ухвали, в якій просить долучити витребувані судом документи до матеріалів справи.
23.10.2024 від ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення щодо позову.
24.10.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про залишення вищезазначених пояснень третьої особи-1 без розгляду.
30.10.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на пояснення третьої особи-1.
Того ж числа, позивачем направлено до суду клопотання, в якому останній просить:
- визнати Акт приймання-передачі до Договору купівлі-продажу майнових прав № 49/1/ШК від 30 вересня 2014 року, підписаний 22 січня 2021 року неналежним та недостовірним доказом;
- виключити Акт приймання-передачі до Договору купівлі-продажу майнових прав № 49/1/ШК від 30 вересня 2014 року, підписаний 22 січня 2021 року з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
31.10.2024 від третіх осіб через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відмову у задоволенні позову ТОВ "ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ" та про визнання недійсною Угоди від 17 вересня 2018 року про переведення прав та обов'язків за Договором №49/1/ШК купівлі-продажу майнових прав від 30 вересня 2014 року.
Того ж числа, від третіх осіб надійшли заперечення щодо долучених позивачем документів.
Ухвалою суду від 31.10.2024 застосовано розумні строки при розгляді даної справи та відкладено підготовче засідання на 20.11.2024, з його проведенням в режимі відеоконференції.
11.11.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення, в яких останній просить задовольнити позов у повному обсязі.
19.11.2024 від третіх осіб через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення разом із заявою про застосування строку позовної давності.
20.11.2024 від третіх осіб через систему "Електронний суд" надійшло клопотання, в якому останні просять залучити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості співвідповідачів у даній справі.
Ухвалою суду від 20.11.2024 підготовче засідання відкладено, з його проведенням в режимі відеоконференції за участю представників сторін.
28.11.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву про застосування строку позовної давності та на заяву про переведення третіх осіб у статус відповідачів.
Одночасно, позивачем до суду надані додаткові письмові пояснення щодо предмету спору.
Господарським судом, без виходу до нарадчої кімнати, відхилено клопотання третіх осіб про залучення їх в якості співвідповідачів, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, вказане клопотання може бути подано лише позивачем у даній справі.
Ухвалою суду від 04.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.12.2024, з його проведенням в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 24.12.2024 оголошено перерву до 28.01.2025, з його проведенням в режимі відеоконференції.
У призначене засідання 28.01.2025 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 28.01.2025 розгляд справи відкладався до 06.02.2025.
У призначене судове засідання 06.02.2025 позивач та відповідач явку повноважних представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представників позивача та відповідача.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третіх осіб та третьої особи-2, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування по справі є обставини наявність/відсутність підстав для визнання недійсною угоду від 17.09.2018 про переведення прав та обов'язків за договором № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав від 30.09.2014, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Картель Буд", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ» (далі - Позивач) та ОСОБА_1 (далі - Третя особа-1) було укладено Договір № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав (далі - основний договір).
Предметом Договору сторони визначили майнові права на Об'єкт нерухомості, що розташований в Об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: об'єкт - квартира АДРЕСА_2 ; - кількість кімнат - 2; - загальна площа, кв.м. - 63,63; житлова площа, кв.м. - 35,24; поверх - 11 (п. 2.2 договору).
Одночасно, зазначеним Договором визначено, що майнові права - це всі права на об'єкт нерухомості, які належать ТОВ «ВКФ Фарби України» (ЄДРПОУ: 31108022), а також вартість цих майнових прав, порядок та момент їх передачі.
Також, умовами Договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього Договору є чинними за умови, що вони вчинені у письмовій формі та підписані Сторонами належним чином (п. 11.3 договору).
В подальшому, 17 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРТЕЛЬ БУД» (далі - Відповідач), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - Третя особа-2) було укладено Угоду про переведення прав та обов'язків за Договором № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав від 30 вересня 2014 року (далі - Угода).
Звертаючись з даним позовом, Позивач вказує на те, що він не був стороною вищезгаданої Угоди та не надавав жодного погодження на її укладення, що слідує зі змісту Угоди.
Із даної Угоди вбачається, що її предметом є заміна сторони, Покупця, за Основним договором, а саме: ОСОБА_1 на ОСОБА_2 із передачею всіх прав і обов'язків.
Угодою також було змінено предмет Основного договору - майнові права на Об'єкт нерухомості із новими характеристиками. Зокрема, об'єкт - квартира АДРЕСА_3 ; кількість кімнат - 2; загальна площа, кв.м. - 63,30; поверх - 11.
При цьому, в Угоді також зазначається, що майнові права на Об'єкт нерухомості належать ТОВ «КАРТЕЛЬ БУД», на підставі документів відповідно до чинного законодавства.
Як вбачається із Угоди, правовою підставою для її підписання, зі сторони Відповідача, є Договір № 07/09-15 ФЗ про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника від 07 вересня 2015 року (далі - Договір про часткову участь у будівництві), який укладений між Позивачем та Відповідачем.
Позивач зазначає, що дійсно, вищезазначений Договір № 07/09-15 ФЗ про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника від 07 вересня 2015 року укладений між ТОВ «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ» та ТОВ «КАРТЕЛЬ БУД».
Предметом вказаного Договору про часткову участь у будівництві є спільна часткова участь сторін в будівництві та введенні в експлуатацію Об'єкта будівництва на умовах викладених в цьому Договорі.
Відповідно до п. 4.1.1. Договору про часткову участь у будівництві Позивач зобов'язаний передати Відповідачу всі функції замовника в обсязі, необхідному згідно з вимогами чинного законодавства для реалізації цього Договору.
Однак, вказаний Договір не передбачає права Відповідача на розпорядження належними Позивачу майновими правами, та не є підставою для заміни Позивача на Відповідача в укладених Позивачем з третіми особами договорами.
Відтак, позивач вважає, що Відповідач не мав правових підстав укладати спірну Угоду, не міг розпоряджатись майновими правами на об'єкт нерухомості, та не мав права підпису з огляду на те, що він не є стороною Основного договору, відповідно до умов якого, саме Позивачу належать всі права на Об'єкт нерухомості.
Позивач звертає увагу на те, що укладений між Позивачем та Третьою особою-1 Договір чітко передбачає, що будь-яка зміна його положень має бути письмово погоджена сторонами у формі доповнення (додаткової угоди) і підписані сторонами (п. 11.2 та 11.3. Основного договору).
Також, Договір про часткову участь у будівництві не передбачає можливості здійснення Відповідачем обов'язків замість Позивача, бути його представником та заміняти його без його волі в укладених договорах тощо.
На думку позивача, із наведеного вбачається, що Відповідач разом із третіми особами, уклав додатковий правочин до Основного договору, яким розпорядився майновими правами на Об'єкт нерухомості, що становить предмет Основного договору, на власний розсуд і без згоди Позивача, тобто не маючи на те достатніх правових підстав, зокрема не будучи стороною за Основним договором. Вжиття Відповідачем вказаних дій обумовило виключення Позивача з числа сторін (учасників) Договору.
Тобто, внаслідок укладення спірної Угоди, ТОВ «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ» фактично виключено з числа сторони Договору № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав, замінено сторону вказаного Договору з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 без будь-яких на це правових підстав та поза волею ТОВ «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ», що прямо свідчить про порушення прав та законних інтересів ТОВ «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ».
Відтак, позивач вважає, що ТОВ «КАРТЕЛЬ БУД» уклало спірну Угоду з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не маючи на те достатніх правових підстав.
Крім того, позивач вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , очевидно, володіли відомостями щодо дійсної сторони Договору № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав, однак жодних дій не вжили, наміру залучити до підписання Угоди Позивача - не виявили.
Отже, Угода від 17 вересня 2018 року про переведення прав та обов'язків за Договором № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав від 30 вересня 2014 року, є протиправною та незаконною, порушує права Позивача, а відтак підлягає визнанню недійсною судом в силу вимог закону.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Вказана правова норма кореспондується з положеннями частини першої статті 626 ЦК України.
Правочином є найбільш розповсюджений юридичний факт, за допомогою якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов'язки в учасників цивільних правовідносин.
Зміст договору як угоди домовленості (правочину) двох або більше сторін складає сукупність визначених на їхній розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права і обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (частина перша статті 626, частина перша статті 628 ЦК України)
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Частиною першою статті 627 ЦК України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи питання про недійсність правочину судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього, у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.
Статтею 216 ЦК України передбачено правові наслідки недійсності правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.
Загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція, яка в загальному вигляді передбачена абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно. Крім того, у розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог.
Господарським судом було встановлено, що 30 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав.
Предметом Договору сторони визначили майнові права на Об'єкт нерухомості, що розташований в Об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: об'єкт - квартира АДРЕСА_2 ; - кількість кімнат - 2; - загальна площа, кв.м. - 63,63; житлова площа, кв.м. - 35,24; поверх - 11 (п. 2.2 договору).
Одночасно, зазначеним Договором визначено, що майнові права - це всі права на об'єкт нерухомості, які належать ТОВ «ВКФ Фарби України» (ЄДРПОУ: 31108022), а також вартість цих майнових прав, порядок та момент їх передачі.
Також, умовами Договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього Договору є чинними за умови, що вони вчинені у письмовій формі та підписані Сторонами належним чином (п. 11.3 договору).
В подальшому, 17 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРТЕЛЬ БУД», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Угоду про переведення прав та обов'язків за Договором № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав від 30 вересня 2014 року.
Звертаючись з даним позовом, позивач просить визнати недійсною угоду від 17.09.2018 про переведення прав та обов'язків за договором № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав від 30.09.2014, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Картель Буд", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки вважає, що внаслідок укладання угоди від 17.09.2018 про переведення прав та обов'язків за договором № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав від 30.09.2014, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України" фактично виключено з числа сторони договору № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав від 30.09.2014, замінено сторону вказаного договору з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 без будь-яких на це правових підстав та поза волею позивача, що прямо свідчить про порушення прав та законних інтересів останнього, у зв'язку з чим угода від 17.09.2018 про переведення прав та обов'язків за договором № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав від 30.09.2014, є протиправною та незаконною, а відтак підлягає визнанню недійсною.
Таким чином, як вбачається зі змісту позовних вимог, та з самої оскаржуваної угоди, сторонами спірного правочину є Товариство з обмеженою відповідальністю "Картель Буд", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Втім, звертаючись з даним позовом позивачем, в якості відповідача визначено лише Товариство з обмеженою відповідальністю "Картель Буд", а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 останній просив суд залучити в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою суду від 20.08.2024 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Втім, господарський суд зазначає про те, що вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).
Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Господарський суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи, позивач, зважаючи на ту обставину, що учасниками оспорюваного правочину були, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Картель Буд", ще й ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не звернувся з клопотанням про залучення останніх в якості співвідповідачів.
Господарський суд наголошує на тому, що 28.11.2024 позивачем подавались до суду заперечення стосовно переведення третіх осіб у статус відповідачів.
З огляду на викладене, господарським судом встановлено, що під час розгляду позовних вимог про визнання недійсною угоду від 17.09.2018 про переведення прав та обов'язків за договором № 49/1/ШК купівлі продажу майнових прав від 30.09.2014, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Картель Буд", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачем пред'явлено позов не до всіх учасників цього правочину.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що в даній справі позивачем визначений неналежний суб'єктний склад учасників справи, що є підставою для відмови в задоволенні даного позову.
До подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.
Щодо заявленої заяви третіх осіб про застосування до позовних вимог строку позовної давності, господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2 вищезазначеної статті).
З огляду на те, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не є сторонами в судовому процесі, а мають статус учасників справи, у суду відсутні підстави для розгляду даної заяви.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України" про визнання недійсною угоди відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 17.02.2025.
Суддя І.А. Рудь