вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5435/24
Суддя Рудь І.А. , розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа І К", смт Слобожанське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", с. Веселе, Межівська ТГ, Синельниківський р-н, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 810 312 грн 44 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крупа І К" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" заборгованість у загальній сумі 810 312 грн 44 коп., з яких: 584 957 грн 56 коп. - основна сума боргу, 65 459 грн 15 коп. - пеня, 116 991 грн 51 коп. - 20% штрафу, 7 544 грн 94 коп. - 3% річних, 35 358 грн 98 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки № 15/02-3 від 15.02.2022.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду від 17.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у справі № 904/5435/24, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставлення ухвали суду від 17.12.2024 до електронного кабінету позивача та відповідача 17.12.2024 (а.с. 37-38).
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, 15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки 15/02-3 (далі - договір, а.с. 10-11), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити запасні частини, мастильні матеріали та супутні товари до сільськогосподарської техніки (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах договору.
Згідно з пунктом 1.2. договору право власності на товар, що постачається за договором, переходить від постачальника до покупця у момент передання товару, що підтверджується підписанням покупцем видаткової накладної.
У розділі 2 договору сторонами були визначені умови щодо порядку і термінів поставки, зокрема:
- постачання товару здійснюється партіями. На кожну партію товару, що поставляється, постачальник надає покупцеві рахунок і видаткову накладну, в яких вказується найменування, асортимент, кількість і ціна товару (пункт 2.1. договору);
- постачання товару здійснюється на умовах ЕXW-склад постачальника, смт. Слобожанське, вул. Кримська буд. 22, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010. В окремих випадках постачання товару може здійснюватися компаніями-автоперевізниками, про що сторони узгоджують в специфікації (пункт 2.2. договору);
- сторони у договорі погоджують, що загальна сума договору складається з сумарної вартості усіх постачань, вказаних у видаткових накладних, з урахуванням ПДВ (підпункт 2.3.2. пункту 2.3. договору);
- датою постачання товару є дата виписки постачальником видаткової накладної (пункт 2.4. договору).
Так, у розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо порядку розрахунків, зокрема:
- покупець зобов'язаний здійснити оплату товару згідно з рахунком постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту його виставлення на умовах 100% передплати за замовлену партію товару (пункт 3.1. договору);
- при проведенні поставки з відстроченням оплати, про що сторони укладають Специфікацію до договору, покупець зобов'язаний оплатити вартість такого товару після його поставки, в строк, зазначений у відповідній Специфікації до договору (пункт 3.2. договору);
- якщо товар поставлено без попередньої оплати, а Специфікацію про відстрочення оплати укладено не було, покупець зобов'язаний оплатити вартість такого товару протягом 3-х банківських днів з дати поставки товару, вказаної в видатковій накладній (пункт 3.3. договору);
- оплата здійснюється у безготівковій формі в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 3.4. договору);
- датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (пункт 3.5. договору).
У пунктах 8.1., 8.2. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У разі, якщо від жодної із сторін за 30 календарних днів до моменту закінчення дії договору не надійде письмового повідомлення про намір розірвати, припинити або змінити договір, він вважається продовженим (пролонгованим) на кожен наступний календарний рік на таких самих умовах.
Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох підприємств.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем у період з 26.04.2024 по 25.08.2024 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 589 637 грн 67 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:
- видатковою накладною № 251 від 26.04.2024 на суму 27 756 грн 11 коп.;
- видатковою накладною № 254 від 29.04.2024 на суму 11 424 грн 96 коп.;
- видатковою накладною № 255 від 29.04.2024 на суму 11 520 грн 54 коп.;
- видатковою накладною № 294 від 06.05.2024 на суму 4 018 грн 56 коп.;
- видатковою накладною № 365 від 23.05.2024 на суму 28 696 грн 66 коп.;
- видатковою накладною № 627 від 20.06.2024 на суму 72 010 грн 78 коп.;
- видатковою накладною № 680 від 26.06.2024 на суму 75 969 грн 98 коп.;
- видатковою накладною № 683 від 26.06.2024 на суму 77 785 грн 73 коп.;
- видатковою накладною № 686 від 27.06.2024 на суму 17 539 грн 20 коп.;
- видатковою накладною № 709 від 28.06.2024 на суму 16 893 грн 24 коп.;
- видатковою накладною № 713 від 01.07.2024 на суму 15 587 грн 52 коп.;
- видатковою накладною № 832 від 08.07.2024 на суму 164 533 грн 02 коп.;
- видатковою накладною № 1247 від 23.09.2024 на суму 8 821 грн 20 коп.;
- видатковою накладною № 1264 від 25.09.2024 на суму 57 080 грн 17 коп.
Товар, зазначений у вказаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень та скріплені печатками обох підприємств, отже підписанням видаткових накладних сторони підтвердили, що сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання від позивача товару в період з 26.04.2024 по 25.08.2024 за видатковими накладними, наведеними вище, відповідачем також не заявлено.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за ним.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату поставленого в період з 26.04.2024 по 25.08.2024 товару, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 12, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27).
Як зазначає позивач, 23.09.2024 відповідач частково розрахувався за поставлений у спірний період товар на суму 4 680 грн 11 коп., за рахунком № 321 від 26.04.2024, що підтверджується випискою по особовому рахунку за 23.09.2024 (а.с. 13-14).
Отже, станом на день подання позовної заяви, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 584 957 грн 56 коп.
Таким чином, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов'язання за договором поставки № 15/02-3 від 15.02.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 26.04.2024 по 25.08.2024 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 584 957 грн 56 коп.
За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 5.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.05.2024 по 11.12.2024 в сумі 65 459 грн 15 коп.; на підставі пункту 5.3. договору - штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару, в сумі 116 991 грн 51 коп.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з травня по листопад 2024 року у загальній сумі 35 358 грн 98 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 02.05.2024 по 11.12.2024 у сумі 7 544 грн 94 коп.
Вказане і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було вказано вище, у пункті 3.3. договору сторони погодили, що якщо товар поставлено без попередньої оплати, а Специфікацію про відстрочення оплати укладено не було, покупець зобов'язаний оплатити вартість такого товару протягом 3-х банківських днів з дати поставки товару, вказаної в видатковій накладній.
Враховуючи визначені у пункті 3.3 договору порядок та строк оплати, строк оплати поставленого в період з 26.04.2024 по 25.08.2024 товару на залишкову суму 584 957 грн 56 коп. є таким, що настав.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем у період з 26.04.2024 по 25.08.2024 товару на залишкову суму 584 957 грн 56 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача частині основного боргу є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 584 957 грн 56 коп.
При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з нормами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що за порушення терміну оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми, за кожен день затримання платежу. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період затримки оплати.
За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 5.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.05.2024 по 11.12.2024 в сумі 65 459 грн 15 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.
Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 65 459 грн 15 коп.
Крім того, згідно з пунктом 5.3. договору, якщо затримка платежу триває понад 14 календарних днів, крім пені, покупець додатково зобов'язується також сплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару. Пеня та штраф сплачується покупцем незалежно від заподіяних постачальнику збитків (штрафна неустойка).
На підставі пункту 5.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару, в сумі 116 991 грн 51 коп.
З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку заявленого до стягнення штрафу в сумі 116 991 грн 51 коп., та встановлено, що він проведений у відповідності до умов договору та арифметично вірно.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню в сумі 116 991 грн 51 коп.
Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з травня по листопад 2024 року у загальній сумі 35 358 грн 98 коп.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом враховано таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат, розрахунок проведено з урахуванням вказаної вище методики та арифметично вірно.
Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 35 358 грн 98 коп.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 02.05.2024 по 11.12.2024 у сумі 7 544 грн 94 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено вірно.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 7 544 грн 94 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 9 723 грн. 75коп.
При цьому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд відзначає, що, у зв'язку з внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (2 430 грн 93 коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9 723 грн 75 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (52930, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Веселе, Межівська ТГ, вул. Центральна, буд. 74, код ЄДРПОУ 30927164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт Слобожанське, вул. Кримська, буд. 22, код ЄДРПОУ 39708062) 584 957 грн 56 коп. - основного боргу, 65 459 грн 15 коп. - пені, 116 991 грн 51 коп. - штрафу, 35 358 грн 98 коп. - інфляційних втрат, 7 544 грн 94 коп. - 3% річних та 9 723 грн 75 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 17.02.2025.
Суддя І.А. Рудь