ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 лютого 2025 року Справа № 903/653/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “Лемарк» на рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2024 (повний текст - 18.11.2024) у справі №903/653/24 (суддя Бідюк С.В.)
за позовом Державного комунального підприємства “Луцьктепло», м.Луцьк
до Приватного підприємства “Лемарк», м.Луцьк
про стягнення 276631,30 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України
Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.11.2024 у справі №903/653/24 задоволено позов Державного комунального підприємства “Луцьктепло» до Приватного підприємства “Лемарк» про стягнення 276631,30 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 250081,79 грн основного боргу, 8158,37 грн пені, 10138,95 грн інфляційних втрат, 8252,19 грн 3% річних та 2866,32 грн судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Приватне підприємство “Лемарк» звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що із загальної площі приміщення лише на 746,8 м.кв висота приміщення виходить за межі норми.
При обрахунку ТЕ ЗБП у приміщенні магазину по проспекту Президента Грушевського, 20 відповідач брав за основу опалювальну площу приміщення першого поверху площею 1121,3м.кв.
Підвал площею 371,3 кв.м до розрахунку не брався, оскільки відповідно до ДБН В.2.2-15-2019 «Будинки і споруди» додатку А площа горищ і технічних поверхів та підвалів до площі будинку не включається.
Зазначає, що при розрахунку загальної кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування у багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, площа місць загального користування визначається на рівні поверху.
Тобто, при розподілі загального обсягу спожитої теплової енергії у будинку, що розташований за адресою: Волинська обл., м.Луцьк, пр.Президента Грушевського, будинок 20 має враховуватись опалювана площа квартир власників будинку - 2484,60 кв.м; опалювальна площа ПП «Лемарк» 1121,3 кв.м; загальна опалювальна площа становить разом 3605,9 кв.м.
Також зазначає, що з розрахунку ціни позову долученого до позовної заяви пеня позивачем нарахована з розрахунку 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що не відповідає вимогам 1-2 частини 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати судове рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2024 у справі №903/653/24 в частині стягнення 81697,65 грн основного боргу за теплову енергію на загальнобудинкові потреби за адресою: м.Луцьк, проспект Президента Грушевського,20, та в частині стягнення пені в розмірі 7312,38 грн, 3% річних в розмірі 3340,51 грн ухвалити нове рішення згідно з яким відмовити ДКП «Луцьктепло» в частині стягнення з ПП «Лемарк» 81697,65 гривень основного боргу за теплову енергію на загальнобудинкові потреби за адресою: м.Луцьк, проспект Президента Грушевського,20, та в частині стягнення пені в розмірі 7312,38 грн, 3% річних в розмірі 3340,51 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/653/24 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Грязнов В.В., суддя Коломис В.В.
Листом від 09.12.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.
17.12.2024 матеріали справи надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 19.12.2024, у зв'язку з перебуванням у відпусті судді-члена колегії Грязнова В.В. у період з 18.12.2024 до 03.01.2025, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/653/24.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/653/24 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Лемарк» на рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2024 у справі №903/653/24. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу у строк до 03.01.2025 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.
Листом від 31.12.2024 Державне комунальне підприємство “Луцьктепло» направило на адресу суду відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві позивач зазначає, що на усі документи, подані відповідачем, позивач надавав суду обґрунтовані заперечення, пояснення, додаткові підтверджуючі документи, які містяться у матеріалах справи, не потребують повторення та додаткового нагромадження матеріалів справи.
Зазначає, що позиція відповідача щодо основного боргу в апеляційній скарзі, яка не змінилась стосовно до його ж позиції під час розгляду справи у суді першої інстанції, є помилковою, суперечливою і спростовується матеріалами справи, тому не може розглядатись як підстава для скасування рішення.
Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат виконано позивачем із застосуванням комплексної системи інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА: ЗАКОН».
У додаткових поясненнях від 15.08.2024 позивач обґрунтував позицію щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних із посиланням як на норми законодавства, так і на судову практику.
Дослідженням нарахування штрафних санкцій (пеня) та компенсаційних сум (інфляційні втрати та 3% річних) суд першої інстанції дійшов висновку про те, що воно є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, а тому позивач вважає, що не заслуговує на увагу колегії апеляційної інстанції позиція відповідача щодо нарахування штрафних санкції відповідно до норм Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Позивач вважає апеляційну скаргу відповідача не обґрунтованою, такою що не містить належних доказів про порушення судом першої інстанції під час ухвалення рішення від 07.11.2024 у справі №903/653/24 норм матеріального права, а тому будь яких підстав, передбачених частиною 1 статті 277 Цивільного процесуального кодексу України, для його скасування у частині стягнення суми 81697,65 основного боргу за ТЕ ЗБП за адресою м.Луцьк проспект Президента Грушевського, 20, пені в сумі 7312,38грн та 3% річних в сумі 3340,51 немає.
На підставі викладеного, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити судове рішення від 07.11.2024 у справі №903/653/24 без змін, а скаргу відповідача без задоволення.
Ухвалою суду від 28.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства “Лемарк» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
19.08.2016 між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (теплопостачальна організація, позивач) та Приватним підприємством "Лемарк" (споживач, відповідач) укладено Договір №4-317 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії (а.с.7-8), відповідно до п.1.1 якого Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води Споживачу, який зобов'язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого Договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання).
Як погоджено п.1.2 Договору теплова енергія використовується Споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належних йому приміщень (централізованого опалення).
Пунктами 2.2.13, 2.2.16 Договору встановлено, що Споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату теплової енергії. В разі несвоєчасної оплати сплачувати на вимогу Теплопостачальної організації штрафні санкції. Споживач зобов'язаний своєчасно з'являтися до Теплопостачальної організації або направити свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату теплової енергії, надання Теплопостачальній організації показників приладів обліку теплової енергії у строки, встановлені Договором.
Згідно п.п.3.1.1, 3.1.2 Договору Споживач оплачує Теплопостачальній організації вартість теплової енергії за встановленими тарифами згідно з показами приладів обліку (з врахуванням фактично спожитої теплової енергії до кінця розрахункового місяця), які надаються Споживачем до 20 числа розрахункового місяця в Теплопостачальну організацію. Тарифи встановлюються нормативно-правовим актом уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування (постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради тощо). У випадку прийняття нових тарифів вони є обов'язковими для обох сторін з часу введення їх в дію.
Вартість хімочищеної води, яка витрачається на заповнення теплових мереж при проведенні ремонтних робіт та теплової енергії, витраченої для її підігріву; втрати теплової енергії (тепловіддачі) транзитних трубопроводів централізованої системи опалення та нормативні втрати ХОВ і теплової енергії (згідно з Додатком №1 даного Договору) від зони розподілу тепломереж до місця встановлення приладів обліку, яка встановлюється Сторонами в Додатку до даного Договору.
Пунктами 3.2 та 3.3 Договору визначено, що Сторони погодили, що рахунок за відповідний місяць, наданий Споживачу Теплопостачальною організацією, є одночасно актом приймання-передачі теплової енергії. Споживач зобов'язується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку: передоплату - до 01 числа розрахункового місяця, яка обраховується відповідно до розрахункового середньомісячного теплового навантаження згідно Додатку № 1 до Договору. Теплопостачальна організація може надавати споживачу рахунок на оплату. Такий рахунок вручається споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаною у договорі адресою до 25-го числа місяця включно, що передує розрахунковому. У разі неотримання рахунку у вказаний у цьому пункті строк, споживач (його представник) має право прибути для отримання рахунку в приміщення теплопостачальної організації не пізніше 28-го числа місяця, що передує розрахунковому. Остаточний розрахунок - до 01 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який вручається споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням, за вказаною у договорі адресою, до 25-го числа (включно), розрахункового місяця. У разі неотримання рахунку у вказаний у цьому пункті строк, споживач (його представник) зобов'язаний прибути в приміщення теплопостачальної організації не пізніше 28-го числа розрахункового місяця. Нез'явлення споживача (його представника) до встановленої дати у теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію.
Як погоджено у п.2.2.13 Договору споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за отриману теплову енергію, а в разі несвоєчасної оплати сплачувати на вимогу теплопостачальної організації штрафні санкції.
Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що при порушенні строку оплати теплової енергії Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми боргу.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє безстроково (п.6.1 Договору).
Згідно Додатку №1 до Договору дані споживача: опалення магазин продовольчих товарів, проспект Соборності, 42а, загальною площею 127,5 кв.м (а.с.9).
01.04.2020 сторонами укладено Додатковий договір до Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №4-317 від 19.08.2016, яким внесено зміни в Додаток №1 до Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 4-317 від 19.08.2016, виклавши його в новій редакції (а.с.10).
Відповідно до Додаткового договору дані споживача: опалення магазин продовольчих товарів, пр.Соборності, 42а, загальною площею 127,5 кв.м, магазин продовольчих товарів пр.Президента Грушевського, 20, загальною площею 1492,6 кв.м.
Також, 11.07.2017 між сторонами укладено Договір № 4-318 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води (Договір про надання послуг) (а.с.11).
Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання послуг централізоване постачання гарячої води здійснюється у нежитлове приміщення за адресою: м. Луцьк, проспект Соборності, 42а (а.с.12).
Як погоджено у п.1.1. Договору про надання послуг теплопостачальна організація надає споживачу послугу по гарячому водопостачанню, а споживач приймає та оплачує її на умовах і в терміни, передбачені Договором 4-318.
Згідно п.2.2.6. Договору про надання послуг споживач взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати оплату послуги.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.1.1. Договору про надання послуг споживач оплачує вартість наданої йому послуги по чинних тарифах, які при зміні є обов'язковими для обох сторін з часу їх введення в дію.
Згідно із пунктом 4.4. Договору про надання послуг при порушенні строку оплати послуги споживач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого боргу за кожен день прострочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання взятих на себе зобов'язань згідно договорів позивач за період з липня 2022 по травень 2024 поставив відповідачу теплову енергію та надав послуги з поставки гарячої води на суму 267572,28 грн, що підтверджується рахунками, доданим до матеріалів справи (а.с.13-35).
Відповідач здійснив оплату отриманої теплової енергії та послуг з поставки гарячої води у зазначений період частково, в сумі 14376,04 грн.
22.06.2023 позивач направив відповідачу Вимогу-повідомлення про необхідність сплатити 159341,37 грн боргу позивачу, однак заборгованість не погашена (а.с.37).
25.07.2024 відповідач оплатив ще 3114,45 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 27.05.2024 (а.с.62, 64, 66, 67).
Із врахуванням часткових проплат відповідача за рахунками позивача сума боргу становить 250081,79 грн (розрахунок суми боргу - а.с.35-36).
Відповідач позов визнає частково, зокрема, факт споживання відповідачем зазначеного в рахунках обсягу теплової енергії, нарахування абонплати, постачання гарячої води по пр-ту Соборності, 42А в м.Луцьк, нарахування втрат ТЕ в стояках/трубопроводах по пр-ту Грушевського, 20 у м.Луцьк. Водночас, заперечує щодо нарахування теплової енергії на загальнобудинкові потреби (ЗБП) за обома адресами та посилається на свій контррозрахунок витрат на ЗБП, зазначивши, що позивачем при обчислені ЗБП визначено площу розподілу на приміщення по пр-ту Грушевського, 20 у м.Луцьк, яка не відповідає технічному паспорту.
Отже, спірним залишається нарахування обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб (далі - ЗБП).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу вимог ст.173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як встановлено ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму
Згідно з ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач послуг зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як передбачено пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Закон відносить послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та з постачання гарячої води до житлово-комунальних послуг.
Статтями 7, 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ визначений обов'язок виконавця забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, тоді як на споживача покладається обов'язок своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Яке було встановлено, 01.04.2020 сторонами укладено Додатковий договір до Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №4-317 від 19.08.2016, яким внесено зміни в Додаток №1 до Договору купівлі -продажу№4-317 від 19.08.2016, виклавши його в такій редакції:
1. “Магазин продовольчих товарів пр.Соборності, 42а: будівельний об'єм - 439 куб.м; максимальне теплове годинне навантаження Гкал/год - 0,00625; загальна площа - 127,5 кв.м; загальна площа з врахуванням висоти - 127,5 кв.м - облік.
2. Магазин продовольчих товарів пр.Президента Грушевського, 20: будівельний об'єм - 6358,5 куб.м; загальна площа - 1492,6 кв.м; висота приміщення - 3,3м; загальна площа з врахуванням висоти - 1759,14 кв.м - по розрахунку втрат.
Розрахунок за відпущену теплову енергію для обігріву приміщення по пр.Соборності, 42а проводиться згідно з показами загальнобудинкового теплового лічильника у відсотковому відношенні до займаної площі з врахуванням додаткових витрат теплової енергії та хімочищеної води, які не враховані цим лічильником. Величина відсоткового відношення може змінюватися, в разі зміни опалювальної площі і подальше нарахування за теплову енергію проводитиметься з врахуванням цих змін.
Кількість теплової енергії, яка витрачається транзитними ізольованими стояками, що проходять по приміщеннях магазину продовольчих товарів площею 1759,14 кв.м за адресою пр.Президента Грушевського, 20, згідно робочого проекту виконаного ДП ПІ “Львівським Промбудпроект» (ліцензія АБ 209271), складає 0,34 Гкал /місяць в опалювальний період».
Відповідно до п.6.1. Договору купівлі-продажу, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє безстроково.
Договір підписано представниками сторін та їх підписи скріплено печатками підприємств.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.
У ч.1 ст.9 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
З матеріалів справи вбачається, що будинок №20 на проспекті Грушевського у м.Луцьку обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії. Показники вимірюються в гігакалоріях (Гкал). Акт про монтаж засобу обліку вимірювальної техніки від 10.06.2022. В опалювальний період приймаються показники лічильника за календарний місяць станом на перше число.
У період з 01.06.2022 по 01.09.2024 для проведення нарахувань плати за фактичне споживання теплової енергії та проведення розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби позивачем використано показники, які наведені у таблиці 1 (а.с.156).
Для оплати вартості спожитої теплової енергії позивач надсилав відповідачу рахунки на оплату поштовою кореспонденцією, отримання яких не заперечується відповідачем.
У зв'язку з набранням чинності Законом України 1060-ІХ від 01.05.2021 “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», введенням в дію з 01.05.2019 нової редакції Закону України “Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ, та враховуючи приписи Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 09.06.2018 №2119-VІІІ, змінився порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Згідно п.3 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.
Як встановлено п.5 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання для споживачів", приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Нарахування за послуги з постачання теплової енергії проводяться на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 №315 (із змінами та доповненнями), зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 за №1502/32954 (надалі - Методика).
Методикою передбачено порядок визначення обсягу теплової енергії, витраченого на опалення місць загального користування (надалі - МЗК) та допоміжних приміщень будівлі. Зокрема, Методикою передбачено що частину теплової енергії, спожитої будинком, розподіляється між усіма приміщеннями в межах зовнішніх стін житлового будинку.
Як встановлено пунктом 3 розділу І Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Пунктом 3 розділу ІІІ Методики для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення встановлено, що окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).
У цьому ж пункті зазначено, що визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року №358 внесено зміни у Методику і визначено додаткове поняття - "загальнобудинкові потреби на опалення".
У пункті 2 розділу І Методики наведено визначення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП), згідно з яким це - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Отже, загальнобудинкові потреби на опалення визначено як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку.
Оплата за опалення місць загального користування - це не додатковий вид оплати, а плата за ту частину теплової енергії, яка облікована загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії. У вартість плати за опалення місць загального користування входять й витрати теплової енергії у внутрішньобудинкових системах опалення.
Нарахування за обсяги спожитої теплової енергії відповідно до приписів Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Методики розподілу №315 (зі змінами) після опломбування лічильника проводяться з урахуванням: нарахування плати за місця загального користування (далі - МЗК - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень); нарахування плати на загальнобудинкові потреби (далі - ЗБП на опалення -витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення); втрати від транзиту; абонентської плати.
Як передбачено пунктом 12 розділу IV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових / нежитлових приміщень.
З огляду на вищезазначені положення законодавства, як правильно зазначає суд першої інстанції, на споживача покладено обов'язок з оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб пропорційно до площі приміщення.
Водночас, згідно із пунктом 8 розділу IV у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25%; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20%; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15%; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Отже, позивач, починаючи з 01.11.2022, проводить розрахунки розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби відповідно до вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 за №1502/32954.
Згідно пояснень позивача, для визначення загальної кількості теплової енергії враховано різницю показників загальнобудинкового теплового лічильника СВТУ-10М №23049 (а.с.157, таблиця 2). Оскільки позивач не володів повною інформацією про площі місць загального користування та площі допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то для визначення обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, обсяг був визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25% (будинок №20 є п'ятиповерховим), що відповідає п.8 розділу IV Методики “Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення».
Як встановлено пунктом 9 розділу IV Методики, визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою 25 (формули 25 і 26 наведені у п.9 р.IV Методики).
Відповідно до вимог пункту 9 розділу IV Методики позивач застосував формули 25 та 26 для визначення розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Q3.б.non.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку. У будинку №20 наявні приміщенні з індивідуальним опаленням (особовий рахунок 1809.1 ПП “Лемарк») площа 1759,14 м. кв.
Площа, на яку проводиться розподіл ЗБП порахована відповідно до наданих споживачем даних а саме: згідно технічного паспорта від 09.07.2007 наданого ПП “Лемарк» опалювальна площа приміщень без врахування висоти становить відповідно: підвалу 371,3 кв.м, першого поверху 1121,3 кв.м. Разом - 1492,6 кв.м. Висота приміщення 3,3 м.
Необхідно провести переведення опалювальної площі з врахуванням висоти 3,3м оскільки стандарт висота 2,8 м (1492,6 м2 х 3,3/2,8 = 1759,14 кв.м).
Саме така площа вказана в Додатковому договорі від 01.04.2020 до Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №4-317 від 19.08.2016, підписаного сторонами. Додатково вказано “Кількість теплової енергії, яка витрачається транзитними ізольованими стояками, що проходять по приміщеннях магазину продовольчих товарів площею 1759,14 кв.м за адресою пр.Президента Грушевського, 20, згідно робочого проекту виконаного ДП ПІ “Львівським Промбудпроект» (ліцензія АБ 209271), складає 0,34 Гкал/місяць в опалювальний період (371,3 + 1121,3 = 1492,6 х 3,3/2,8 = 1759,14 кв.м опалювальна площа із врахуванням висоти 3,3 м приміщень, які є власністю споживача ПП “Лемарк».
Загальна опалювальна площа квартир будинку №20 визначена на підставі наданих споживачами (фізичними особами), власниками квартир технічних паспортів на квартири та становила 2484,6 кв.м за період з 01.11.2022 по 01.05.2023; 2484,8 кв.м за період з 01.10.2023 по 01.05.2024.
При проведені розрахунків позивачем застосовувалася площа розподілу: за період з 01.11.2022 по 01.05.2023: 4243,74 кв.м = 2484,6 кв.м (площа квартир) + 1759,14 кв.м (площа ПП “Лемарк») за період з 01.10.2023 по 01.05.2024: 4243,94 кв.м = 2484,8 кв.м (площа квартир) + 1759,14 кв.м (площа ПП “Лемарк»).
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач помилково враховує при розрахунках площі, які не підтверджені актуальними паспортами на будинок та площі, які є спільною власністю усіх споживачів житлового будинку, а саме: загальна площа підвалу, площа сходових кліток та площа допоміжних приміщень, що суперечить вимогам п.10 Розділу 1 Методики.
Як передбачено частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Як встановлено ч.2 ст.4 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 №417-VIІІ (далі - Закон №417) власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Частиною першою статті 5 вказано, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 співвласники зобов'язані забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку. А відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.
Система опалення та гарячого водопостачання, як інженерна сантехнічна система будинку, належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам (в тому числі власникам нежитлових приміщень з окремим інженерним вводом зовнішньої інженерної мережі), які повинні утримувати її в належному стані, отже повинні нести спільні витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку, включаючи функціонування системи опалення та гарячого водопостачання у ньому.
Відповідно до положень п.п.36, 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Згідно пункту 9 розділу IV Методики обсяг теплової енергії на ЗБП, який визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою 25 (формули 25 і 26 наведені у п.9 розділу IV Методики).
Відповідно до вимог Методики, а саме пункту 9 розділу IV, позивач застосував формули 25 та 26 для визначення розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Q3.б.non.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Для визначення розподілу кількості теплової енергії на 1кв.м опалювальної площі позивачем проведено розрахунок з врахуванням загальної площі будинку та площі нежитлових приміщень, які належать ПП “Лемарк» (таблиця 4 а.с.164).
Нарахування плати за теплову енергію на загальнобудинкові потреби, здійснюється відповідно до встановлених тарифів рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради (а.с.164).
За доводами позивача, оскільки з листопада 2022 року розрахунки теплової енергії на ЗБП проводилися вперше, відповідачу було виписано рахунок за листопад 2022 без врахування кількості теплової енергії на загальнобудинкові потреби. Помилку було виправлено та донараховано виплати на загальнобудинкові потреби у березні 2023.
За період з 01.11.2022 по 01.05.2024 для ПП “Лемарк» ДКП “Луцьктепло» надано в рахунках до оплати за розподілену теплову енергію на загальнобудинкові потреби 59,8358 Гкал на суму 173090,87 грн без ПДВ, або 207709,04 грн з ПДВ.
Щодо розрахунку поставленої теплової енергії за адресою: пр-т Соборності, 42А, м.Луцьк приймається до уваги наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, будинок №42А на проспекті Соборності обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії. Показники вимірюються в мегаватах та переводяться в гігакалорії (Гкал), оскільки тарифи затверджені рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради в розмірі грн за Гкал.
Акт про технічне прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 28.09.2022, доданий до матеріалів справи (а.с.108). Встановлено вимірювальний пристрій - лічильника типу Мультікал №80531299.
В опалювальний період приймалися покази лічильника за календарний місяць станом на перше число. За період з 10.06.2022 по 01.01.2024 для проведення нарахувань плати за фактичне споживання теплової енергії та проведення розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби позивачем прийнято показники згідно таблиці №6 (а.с.166-167).
Як було зазначено вище, у зв'язку з набранням чинності від 01.05.2021 Закону України 1060-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», введенням в дію з 01.05.2019 нової редакції Закону України “Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 N2189-VIII, та враховуючи вимоги Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 09.06.2018 №2119-VIII змінився порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Позивач починаючи з 01.11.2022 проводив розрахунки розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби відповідно до вимог “Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315.
Для визначення загальної кількості теплової енергії враховано різницю показників загальнобудинкового теплового лічильника Мультікал №80531299 (таблиця 7, а.с.167-168).
Оскільки позивач не володіє повною інформацією про площі місць загального користування та площі допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то для визначення обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), обсяг був визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд) для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20%. (будинок №42А є десятиповерховим), що відповідає Методиці а саме пункту 8 розділу IV “Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення».
Підприємством застосовано формули 25 та 26 для визначення розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку.
У будинку №42А наявні приміщенні з індивідуальним опаленням загальною площею 142,5 кв.м в т.ч.127,5 кв.м яка є власністю ПП “Лемарк».
Площа, на яку проводиться розподіл ЗБП врахована відповідно до наданих ПП “Лемарк» даних нежитлових приміщень та становить 127,5 кв.м.
Така ж площа вказана в Додатку №1 до Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №4-317 від 19.08.2016, в Додатковому договорі від 01.04.2020 до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №4-317 від 19.08.2016, які підписані сторонами та витязі №20737336 від 29.10.2002 (свідоцтво про право власності 619-3 від 05.09.2008/10.09.2008).
Загальна опалювальна площа квартир будинку №42А, визначена на підставі наданих споживачами (фізичними особами), власниками квартир технічних паспортів на квартири та становила 5912,8 кв.м за період з 01.11.2022 по 01.05.2023, 5916,8 кв.м за період з 01.03.2023 по 01.05.2023 та 5913,3 кв.м за період з 01.10.2023 по 01.01.2024.
При проведені розрахунків застосовувалася площа розподілу: за період з 01.11.2022 по 01.02.2023 6055,3 кв.м = 5912,8 кв.м + 142,5 кв.м (в т.ч.127,5 кв.м ПП “Лемарк») за період з 01.02.2023 по 01.05.2023 605,1 кв.м = 5912,8 кв.м + 138,3 кв.м (вт.ч. 127,5 кв.м ПП “Лемарк») за період з 01.10.2023 по 01.01.2024, 051,6 кв.м = 5913,3 кв.м + 138,3 кв.м (в т.ч.127,5 кв.м ПП “Лемарк»).
Як передбачено п.9 розділу IV Методики визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою 25 (формули 25 і 26 наведені у п.9 розділу IV Методики).
Для визначення розподілу кількості теплової енергії на 1 м.кв опалювальної площі підприємством проведено розрахунок з врахуванням загальної площі будинку та площі нежитлових приміщень які належать ПП “Лемарк» (а.с.172, таблиця 9).
Нарахування плати за теплову енергію за ЗБП, відповідно до встановлених тарифів рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради (а.с.172).
За доводами позивача, оскільки з листопада 2022 року розрахунки теплової енергії на ЗБП проводилися вперше, відповідачу було виписано рахунок за листопад 2022 без врахування кількості теплової енергії на загальнобудинкові потреби 811,37 грн за листопад 2022 не було донараховано в інших періодах і на даний час.
За жовтень 2023 року 144,61 грн без ПДВ було нараховано та знято у листопаді 2023 року, оскільки нежитлове приміщення площею 127,5 кв.м перейшло до ПП “Подорожник Волинь» (аптека), відповідно з 01.10.2023 нарахування для ПП “Лемарк» по просп.Соборності, 42А не проводяться.
За період з 01.11.2022 по 01.05.2023 ДКП “Луцьктепло» для ПП “Лемарк» надано в рахунках до оплати за розподілену теплову енергію на ЗБП 1,348318 Гкал на суму 4576,09 грн без ПДВ, або 5491,31 грн з ПДВ.
Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, облік споживання теплової енергії у будинках №42А, проспект Соборності та 20, проспект Грушевського, споживання теплової енергії у цих будинках відповідачем, здійснювався позивачем відповідно до вимог законодавства, на підставі показників вузла комерційного обліку, прийнятого на комерційний облік у встановленому порядку, нарахування плати за теплову енергію проведено відповідно до встановлених тарифів та згідно з приписами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 №315 (із змінами та доповненнями), зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 за №1502/32954.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у відповідача, як власника нежитлових приміщень за адресами: м.Луцьк, проспект Грушевського, 20 та м.Луцьк, проспект Соборності, 42а, у період з липня 2022 року по травень 2024 року на підставі Договорів купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №4-317 від 19.08.2016 (з додатковим Договором від 01.04.2020) та Договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води № 4-318 від 11.07.2017 виникли зобов'язання здійснити оплату за надані послуги теплопостачення, які обчислені позивачем відповідно до вимог Методики та постачання гарячої води.
Як правильно відмічено судом першої інстанції, при проведенні нарахувань плати за теплову енергію розподілену на загальнобудинкові потреби позивачем використовується інформація про опалювальні площі, які перебувають у власності усіх споживачів юридичних та фізичних осіб будинку. При розрахунку теплової енергії на загальнобудинкові потреби, для житлового будинку №42А, що на проспекті Соборності та житлового будинку №20, що на проспекті Грушевського врахована загальна опалювальна площа квартир, у тому числі опалювальна площа нежитлових приміщень ПП “Лемарк», що відповідає п.10 Розділу 1 Методики, відповідно до якого базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.
Таким чином, позивачем вірно проведено розрахунок заборгованості за спірний період у відповідності до Методики №315 від 22.11.2018 та з урахуванням правильно застосованих вихідних даних, в тому числі площ приміщень по будинку за адресою: м. Луцьк, пр-т Соборності, 42 а, з яких площа приміщення відповідача - 127,5 кв.м., та по будинку за адресою: м. Луцьк, пр-т Грушевського, 20, з яких площа приміщення відповідача з урахуванням висоти приміщення - 1759,14 кв.м.
Водночас, відповідач помилково враховує площі, які є спільною власністю усіх споживачів житлового будинку (загальна площа підвалу площа сходових кліток, площа допоміжних приміщень). Дані площі не можуть бути враховані для загального розподілу оскільки суперечить вимогам п.10 Розділу 1 Методики. Наведеним спростовується наданий відповідачем контррозрахунок.
Враховуючи, що позивач належним чином виконав умови Договорів, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та частково визнається відповідачем, при цьому відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в частині оплати за спожиту теплову енергію та гарячу воду, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 250081,79 грн заборгованості обґрунтована та правомірно стягнута судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.
Щодо нарахованих позивачем пені в розмірі 8158,37 грн, 3% річних в розмірі 8252,19 грн, інфляційних втрат в розмірі 10138, 95 грн (розрахунок а.с.35-36), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розрахунок пені, наданий позивачем, колегія суддів вважає арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, що і було встановлено судом першої інстанції.
Пеня нарахована за зобов'язаннями кожного місяця окремо впродовж шести місяців, що відповідає приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.
У зв'язку із порушенням відповідачем строку оплати спожитого тепла, встановленого п.3 Договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 8158,37 грн пені задоволена правомірно.
Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок суми процентів річних та збитків, завданих інфляцією (а.с.5), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунки є арифметично правильними та відповідають вимогам чинного законодавства.
Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 8252,19 грн, інфляційних втрат в розмірі 10138, 95 грн задоволені правомірно.
За змістом ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення із Приватного підприємства “Лемарк» на користь Державного комунального підприємства “Луцьктепло» 250081,79 грн основного боргу, 8158,37 грн пені, 10138,95 грн інфляційних втрат, 8252,19 грн 3% річних.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації») одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії»).
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2024 у справі №903/653/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “Лемарк» - без задоволення.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Лемарк» на рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2024 у справі №903/653/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.02.2025
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Коломис В.В.