вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" лютого 2025 р. Справа№ 910/8431/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Хрипуна О.О.
Мальченко А.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2024
у справі №910/8431/24 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудюг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"
про стягнення 56 856,28 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖБУДЮГ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (далі - відповідач) про стягнення 56856, 28 грн, з яких: 2152,43 грн штраф, 32488,92 грн пеня, 11900,50 грн інфляційних втрат, 7314,43 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором транспортного експедирування та перевезення вантажів автотранспортом № 0911-ТЕО-М від 09.11.2022.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2024 у справі №910/8431/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 41, літера А, офіс 310; ідентифікаційний код 36716311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудюг" (03134, м. Київ, Кільцева дорога, 22; ідентифікаційний код 40400087) 2152 (дві тисячі сто п'ятдесят дві) грн 43 коп. штрафу, 32488 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн 92 коп. пені, 11900 (одинадцять тисяч дев'ятсот) грн 50 коп. інфляційних втрат, 6894 (шість тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн 55 коп. 3% річних, 3005 (три тисячі п'ять) грн 64 коп. судового збору, а також 4963 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн 07 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення штрафу, пені та інфляційних втрат, та встановлено, що розрахунок 3% річних є невірним та за перерахунком суду до стягнення становить 6 894,55 грн, в решті позову про стягнення 419,88 грн 3% річних слід відмовити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у частині 10% від Договору, в розмірі 49 000 грн.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
Між сторонами у справі дійсно існували договірні відносини, згідно яких Позивач виконував поставку сільськогосподарської продукції Відповідачу.
09 листопада 2022 року між ТОВ «МОНТАЖБУДЮГ»(далі Позивач) та «ВВТ ГРУП» (далі Відповідач) було укладено Договір транспортного експедирування та перевезення вантажів автотранспортом №0911-ТЕО-М (далі Договір). Відповідно до п.1.1 договору Позивач перевозити належним йому транспортом вантажі Відповідача та або надавати Відповідачу від власного імені, за плату, в інтересах та за рахунок Відповідача послуги виконання або організації виконання перевезення вантажів Відповідача транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні, а Відповідача зобовязується оплачувати виконані перевезення та або відповідно, надані послуги в порядку та на умовах Договору.
Позивач додав до позовної заяви копії підписаного Договору №0911-ТЕО-М від 09.11.2022 року та замовлення №2 до нього та копії двох належним чином оформлених CMR №133426 та №0001619. Із замовлення до Договору випливає, що строк на прибуття автомобілів Позивача на розмитнення закінчується 24.11.2022 року. Водночас у CMR в колонці 24 ми бачимо що вантаж отримано 03.12.2022 року в обох випадках. З цього слідує, що Позивач не виконав свої договірні зобов'язання вчасно.
Так як завантаження Товару в автомобілі було виконано ще 23.11.2022 року, затримка в 10 календарних днів спричинила псування зерна, через що остаточний Покупець зерна погодився оплатити це зерно лише частково. Підсумовуючи вищевикладене, вважає, що його зобов'язання згідно Договору повністю виконане.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2024 у справі №910/8431/24, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2024 у справі №910/8431/24 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Від позивача надійшли пояснення з приводу окремих питань, які можуть виникнути під час розгляду апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
09.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажбудюг" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (замовник) було укладено Договір транспортного експедирування та перевезення вантажів автотранспортом № 0911-ТЕО-М (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого експедитор зобов'язується перевозити належним йому транспортом вантажі замовника та/або надавати замовнику від власного імені, за плату, в інтересах та з рахунок замовника послуги виконання або організації виконання перевезення вантажів замовника транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні, а замовник зобов'язується оплачувати виконані перевезення та/або, відповідно, надані послуги в порядку та на умовах цього Договору.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що невід'ємною частиною Договору є Додаток №1 "Заявка на транспортно-експедиційне обслуговування", в якій визначаються конкретні умови кожного окремо взятого перевезення вантажу.
Відповідно до п. 3.1 Договору розмір плати експедитору узгоджується сторонами в замовленні, що є невід'ємною частиною даного Договору. Сторони мають право додатково, до плати замовника, узгодити в замовленні чи в окремій угоді умови відшкодування експедитором окремих витрат з виконання чи організації виконання перевезення вантажу та/або додаткову плату за окремі транспортно-експедиторські послуги у зв'язку з виконанням окремого (-их) замовлення (-нь) та/або Договору в цілому.
Згідно п. 3.2 Договору після видачі вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача експедитор зобов'язується протягом 5 календарних днів надати замовнику акт приймання-передачі послуг з додаванням наступних документів: оригіналів належно оформлених товаросупровідних документів, що відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення відповідно до замовлення, з відміткою вантажоодержувача, а в разі залучення третіх осіб до перевезення вантажу: інші документи - на підтвердження узгоджених в порядку п. 3.1 Договору окремих витрат, транспортно-експедиційних послуг.
Оплата за надані послуги здійснюється шляхом перерахування грошової суми на поточний банківський рахунок експедитора не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за умови передання разом з актом відповідних товарно-транспортних накладних з відміткою про отримання вантажу.
16.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажбудюг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" було укладено Замовлення (заявку) № 2 до Договору (далі - Замовлення), з такими умовами перевезення:
маршрут: смт. Ярмолинці, Україна - Дьомаендрьод, Угорщина;
дата подачі під завантаження: 18.11.2022;
дата прибуття на розмитнення: 24.11.2022;
найменування товару: насіння соняшнику врожаю 2022 року, в біг-бегах, в середньому - 22 тон/авто;
адреса завантаження: Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1;
адреса розвантаження: H-5500, Gyomaendrхd, Ipari Park, Hungary;
сума фрахту, строки оплати: 135 доларів США/тона за курсом НБУ на день вивантаження. 50% оплата по завантаженню та 50% по вивантаженню та отриманню оригіналів документів.
Крім того, у Замовленні визначено плату за простій авто більше ніж 48 годин: по території України - 50 Євро/доба, по території інших держав - 100 Євро/доба.
Як зазначає позивач, він належним чином виконав умови Договору та Замовлення та здійснив перевезення вантажу відповідно до узгоджених умов, на підтвердження чого надав складені копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) № 0001619 та № 133426 та докази їх направлення відповідачу.
03.12.2022 сторонами було підписано та скріплено печатками Акти надання послуг №220 на суму 120810,76 грн та №221 на суму 117355,02 грн.
Позивач зазначає, що 17.01.2023 відповідачем було сплачено 20000 грн згідно платіжного доручення №4641.
08.02.2023 сторони уклали Додаткову угоду № 08-02/ВВТ до Договору, у п. 1 якої погодили здійснення відповідачем оплати позивачу заборгованості за Договором у розмірі 218165,78 грн відповідно до затвердженого графіку.
Додаткова угода було виконана лише частково, 16.02.2023 згідно платіжного доручення відповідач сплатив 30000 грн.
Пунктом 2 Додаткової угоди № 08-02/ВВТ від 08.02.2023 до Договору сторони погодили, що у випадку порушення замовником строків оплати встановлених підпунктами 1.1 - 1.11 пункту 1 цієї Додаткової угоди на строк понад 3 календарні дні, експедитор має право вимагати від замовника повної оплати суми, вказаної у п. 1 даної Додаткової угоди (218165,78 грн чи залишку від зазначеної суми, з врахування здійснених замовником платежів в рамках даної Додаткової угоди), а замовник зобов'язується оплатити таку суму повністю у строк не пізніше трьох календарних днів з моменту отримання такої вимоги від експедитора.
02.05.2023 позивач направив відповідачу вимогу № 01/05/23-1 від 01.05.2023, у якій, на підставі п. 2 Додаткової угоди № 08-02/ВВТ від 08.02.2023 до Договору, просив погасити в повному обсязі заборгованість за Договором в сумі 188165,78 грн.
З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за послуги з перевезення вантажу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 188165,78 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/8069/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудюг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" про стягнення 188165,78 грн, що складається з: 165242 грн 78 коп. заборгованості за надані послуги по Договору та 22923 грн плати за простій, задоволено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 вказане вище рішення у справі №910/8069/23 залишено без змін.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/8069/23 встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за Договором та Замовленням, враховуючи Додаткову угоду у сумі 165242,78 грн.
Позивач зазначає, що відповідач добровільно рішення суду у справі №910/8069/23 не виконав, що стало підставою для примусового стягнення боргу. Та в межах виконавчого провадження №75245484 12.06.2024 стягнуто 209804,54 грн, з яких 165242,78 грн це заборгованість за виконане перевезення.
Оскільки відповідачем було сплачено послуги за перевезення за Договором із порушенням узгоджених між сторонами строків, що було встановлено рішенням від 22.01.2024 у справі №910/8069/23, позивачем було нараховано 2152,43 грн штрафу, 32488,92 грн пеня, 11900,50 грн інфляційних втрат, 7314,43 грн 3% річних на суму боргу та пред'явлено цей позов.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
За приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cаме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №910/5587/19.
Отже чинне законодавство не пов'язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
До матеріалів справи долучено копію платіжної інструкції №4279 від 12.06.2024, якою підтверджується стягнення з відповідача в межах виконавчого провадження №75245484 на суму 209804,54 грн.
На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних у сумі 7314,43 грн (нараховані на залишкову суму боргу 165242,78 грн у період з 21.12.2022 по 11.05.2024) та інфляційних втрат у сумі 11900,50 грн (нараховані на залишкову суму боргу 165242,78 грн у період з січня 2023 року по травень 2024 року).
Судом перевірено надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат здійснено арифметично правильно, а тому з відповідача підлягає стягненню 11900,50 грн інфляційних втрат. Натомість, розрахунок 3% річних є невірним, за перерахунком суду, з відповідача підлягає стягнення 6894,55 грн 3% річних, у решті заявленої суми судом обґрунтовано відмовлено.
Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язанняКількість днів у періоді сумаз 21/12/2022 до 31/12/2023 165242,78 x 3 % x 376 : 365 : 1003765106,68 грнз 01/01/2024 до 11/05/2024 165 242,78 x 3 % x 132 : 366 : 1001321787,87 грнОкрім 3% річних та інфляційних втрат позивач нараховує штраф та пеню посилаючись на умови Договору.
Відповідно до п. 4.6 Договору у разі несвоєчасного здійснення замовником своїх зобов'язань щодо оплати, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. У разі прострочення виконання зобов'язання більше ніж на 10 (десять) днів, замовник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 1% від загальної суми договору.
Так, як грошове зобов'язання відповідачем прострочене більш як на десять днів, згідно п. 4.6 Договору відповідачу нарахований штраф у розмірі 1% від загальної суми Договору. Загальна сума договору (вартість спірного перевезення) становить 215242,78 грн 1% від вказаної суми складає 2152,43 грн.
Позивачем на суму 215242,78 грн нарахована пеня у розмірі 0,1% за кожен день прострочення. Пеня нарахована з дати виникнення заборгованості 21.12.2022 по 16.01.2023 дату, яка передувала першому платежу у сумі 20000 грн (5811,48 грн пені).
На суму 195242,78 грн, яка винила після часткової оплати перевезення (у сумі 20000 грн) нарахована пеня. Пеня нарахована з дати оплати 20000 грн 17.01.2023 по 15.02.2023 дату, яка передувала платежу у сумі 30000 грн (5857,20 грн пені).
На суму 165242,78 грн, яка винила після часткової оплати вартості перевезення (у сумі 30000 грн) нарахована пеня. Пеня нарахована з дати оплати 30000 грн 16.02.2023 по 20.06.2023 - дату, якою завершується шестимісячний строк нарахування пені (20820,24 грн пені).
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, і визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 2152,43 грн штрафу, 32488,92 грн пені, 11900,50 грн інфляційних втрат та 6894,55 грн 3% річних, та про відмову у стігненні 419,88 грн 3% річних.
Судові витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогами.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9300 грн та 2000 грн гонорар адвоката, а разом 11300 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до позовної заяви надано копії:
- договору про правову допомогу від 26.06.2024 укладеного між Адвокатом Лоза В.М. та позивачем;
- довіреність від 26.06.2024;
- квитанція до прибуткового касового ордера №01-07 від 01.07.2024;
- акт прийому-передачі наданих послуг від 01.07.2024 на суму 9300 грн;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 2.1 Договору про правову допомогу довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 9300 грн за послуги вказану у п. 1.1 цього Договору.
При задоволенні позову повірений отримує премію (гонорар успіху) у сумі 2000 грн.
З долученого до справи акта приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2024 вбачається, що адвокатом було надано позивачу наступні послуги:
- збір, огляд, аналіз та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (витрачений час 3 год.05 хв.);
- здійснення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет боргу (витрачений час 0 год. 20 хв.);
- аналіз судової практики (витрачений час 0 год. 40 хв.);
- проведення арифметичних розрахунків (витрачений час 4 год. 20 хв.);
- підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви (витрачений час 8 год. 00 хв.);
- вчинення інших дій необхідних для повного юридичного супроводу справи в суді та на завершальній стадії під час примусового виконання судового рішення (витрачений час 3 год. 00 хв.).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 06.02.2020 у справі № 916/1830/19, підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати.
Відповідачем жодних заперечень щодо заявленої позивачем до стягнення суми витрат на правничу допомогу не було надано.
При вирішенні питання щодо покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу, судом взято до уваги, що у акті приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2024 вказано, що адвокат позивача надає такі послуги як: вчинення інших дій необхідних для повного юридичного супроводу справи в суді та на завершальній стадії під час примусового виконання судового рішення (витрачений час 3 год. 00 хв.).
Враховуючи наведене, суд не вбачав підстав для стягнення з відповідача за послуги, які фактично не могли бути надані, оскільки стадія виконання рішення не стосується розгляду спору по суті.
Крім того, судом враховано, що арифметичні розрахунки були здійснені частково невірно, що впливає на суму витрат на правову допомогу.
З огляду на наведені положення процесуального законодавства, правові висновки Верховного Суду та дослідивши питання відповідності розміру заявлених позивачем витрат критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у даній справі, враховуючи, що справа є малозначною, спір щодо основної заборгованості вже було вирішено в межах іншого судового провадження, а предметом цього спору є лише нарахування штрафних санкцій, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, судом правильно визнано доцільною сумою щодо витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням гонорару успіху - 5000 грн, враховуючи, що позов задоволено частково, то з урахуванням пропорції з відповідача підлягає стягненню 4963,07 грн, а решта заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу залишається за позивачем та йому не відшкодовується.
Що стосується доводів апелянта про те, що «строк на прибуття автомобілів Позивача на розмитнення закінчується 24.11.2022 року. Водночас у CMR в колонці 24 ми бачимо що вантаж отримано 03.12.2022 року в обох випадках. З цього слідує, що Позивач не виконав свої договірні зобов'язання вчасно», колегія суддів зазначає наступне.
Доводи апелянта виходять за межі даного спору і могли бути досідженими виключно в межах справи №910/8069/23 за позовом про стягнення заборгованості з відповідача за виконане перевезення.
Рішенням суду у справі №910/8069/23 встановлено факт належного виконання перевезення позивачем, настання строків оплати та порушення таких строків відповідачем.
Питання порушення строків доставки вантажу у справі №910/8069/23 не досліджувалось та не встановлювалось.
З огляду на викладене, відсутні підстави для відмови в позові в частині 10% від договору, в розмірі 49000 грн, як про те просить відповідач.
Отже, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2024 у справі №910/8431/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2024 у справі №910/8431/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп".
4. Матеріали справи №910/8431/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді О.О. Хрипун
А.О. Мальченко