79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" лютого 2025 р. Справа №909/56/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук О.І. Матущака,
секретар судового засідання В.Б. Лагутін,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі» б/н від 11.07.2024 (вх. № 01-05/1979/24 від 12.07.2024)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2024 (повний текст рішення складено 21.06.2024, м. Івано-Франківськ, суддя О.В. Малєєва)
у справі № 909/56/24
за позовом ОСОБА_1 , м. Городенка Коломийського району Івано-Франківської області
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласощі», м. Городенка Коломийського району Івано-Франківської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Галига Петра Яремовича, м. Івано-Франківськ
про визнання недійсним рішення учасника товариства від 27.09.2023 № 1/2023, визнання недійсним наказу від 27.09.2023 № 26-К/тр та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 63 289, 12 грн,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 ;
від відповідача: Ю.В. Венгринюк;
від третьої особи: не з'явився.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі» про визнання недійсним рішення учасника товариства від 27.09.2023 №1/2023, визнання недійсним наказу від 27.09.2023 №26-К/тр та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 63 289, 12 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її сина - ОСОБА_3 , який був єдиним засновником ТОВ «Ласощі», приватний нотаріус Галига П.Я. видав ОСОБА_4 свідоцтво на управління корпоративними правами товариства. Після цього управитель прийняла рішення від 27.09.2023 №1/2023 про припинення повноважень позивачки як директора товариства. Того ж дня, 27.09.2023, було видано наказ 26-К/тр про звільнення її з роботи на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України.
Позивач вважає вказане рішення незаконним, оскільки управитель не мав повноважень його приймати. Покликається на порядок скликання та проведення зборів засновників, передбачений п. 7.1., 7.4., 7.10., 7.12., 7.14. Статуту товариства. Як наслідок, вважає своє звільнення протиправним, просить поновити її на роботі та стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу. Свою позицію обґрунтовує приписами ст. 87, 88 ЦК України, ст. 57, 82 ГК України, ст. 235 КЗпП України.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2024 позов задоволено. Визнано недійсним рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСОЩІ» №1/2023 від 27.09.2023. Визнано недійсним наказ від 27.09.2023 №26-К/тр та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСОЩІ» з 27.09.2023. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСОЩІ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 63 289, 12 грн, а також 13 028 грн судових витрат, з яких 3 028 грн - судовий збір, 10 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСОЩІ» в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 6 058 грн.
Суд першої інстанції зазначає, що управління корпоративними правами є складовою управління спадщиною, яке врегульовано положеннями ст. 1285 ЦК України, і що, відповідно до ч. 1 цієї норми управління спадщиною застосовується, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, а отже, управитель корпоративними правами має право на вчинення дій, які спрямовані на збереження належного майнового стану товариства.
За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, про те що ухвалення управителем корпоративними правами ТОВ «Ласощі» Косовець Наталією Вікторією рішення №1/2023 від 27.09.2023 про припинення повноважень позивачки ОСОБА_1 як директора товариства при відсутності належних підстав для цього вчинено в порушення приписів ст. 1285 ЦК України, поза межами його повноважень.
Відтак, на переконання суду, рішення управителя корпоративними правами ТОВ «Ласощі» Косовець Наталії Вікторії №1/2023 від 27.09.2023 р. про припинення повноважень директора товариства належить визнати недійсним, так як підставами для визнання правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів) незаконними (недійсним) є невідповідність їх вимогам чинного на час його видання (затвердження) законодавства, в тому числі Конституції України, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт.
Разом з тим, оскільки, рішення управителя корпоративними правами ТОВ «Ласощі» Косовець Наталії Вікторії №1/2023 від 27.09.2023, як підстава звільнення позивачки з роботи, є незаконним, а тому належить визнати недійсним і наказ від 27.09.2023 р. №26-К/тр про звільнення з роботи ОСОБА_1 та поновити позивачку на посаді директора товариства.
Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласощі» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 11.07.2024 (вх. № 01-05/1979/24 від 12.07.2024) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/56/24 від 12.06.2024 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі», ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
За твердженнями скаржника звертаючись до статті 96-1 ЦК України, де вказується, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства, і що такі учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, зокрема, брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом, можна дійти до висновку, що управитель корпоративними правами не є обмежений виключно правами на вчинення дій, які спрямовані на збереження майнового стану товариства, а навпаки - управитель саме корпоративними правами наділений всіма правами учасника товариства щодо управління останнім без права відчуження частки у статутному капіталі товариства.
Вважаю, що жодною правовою нормою законодавець не обмежив управителя корпоративними правами призначати інший виконавчий орган товариства виключно, якщо директор товариства вчиняє дії (або має місце бездіяльність), які можуть негативно вплинути на майновий стан товариства.
Тому, на переконання скаржника помилковим є твердження суду першої інстанції у своєму рішенні, що ухвалення управителем корпоративними правами товариства рішення №1/2023 від 27.09.2023 про припинення повноважень позивачки як директора товариства потребує належних підстав для цього з урахуванням приписів ст. 1285 ЦК України.
ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/4894/24 від 25.07.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2024 без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
Разом з тим, апелянт 21.01.2025 подав заяву (вих. №01-04/590/25 від 22.01.2025) про долучення письмових доказів.
Розглянувши заяву про долучення письмових доказів, колегія суддів зазнає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги з урахуванням своєчасно поданого відзиву та заперечень.
Згідно із ч. 5 ст. 269 ГПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України нові докази, оскільки такі не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Докази, які просить долучити відповідач надано до суду апеляційної інстанції, без наведення підстав, передбачених ст. 119 ГПК України.
У судове засідання 05.02.2025 з'явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.
У судове засідання 05.02.2025 з'явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
У судове засідання 05.02.2025 представник третьої особи явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі» (далі -Товариство), затвердженого рішенням № 3 учасника (засновника) Товариства, ОСОБА_3 був єдиним учасником Товариства з часткою у розмірі 678 590 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства.
Директором Товариства була його матір - ОСОБА_1 (позивачка).
Відповідно до скороченої копії актового запису про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У Статуті Товариства передбачено наступне:
п. 7.1. Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Вищим органом товариства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників Товариства та/або призначених ними представників. Учасники вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників. Учасники Товариства мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.
п. 7.4. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників. Таке повідомлення надсилається поштовим відправленням з описом вкладення та/або на електронну адресу учасника. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.
п. 7.10. Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам. Разом з питаннями, запропонованими для включення до порядку денного загальник зборів учасників особою, яка вимагає скликання таких зборів, виконавчий орган товариства з власної ініціативи може включити до нього додаткові питання. Виконавчий орган товариства зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.
п. 7.12. У разі, якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов'язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників.
п. 7.14. Загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного. Загальні збори учасників можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити і чути всіх учасників загальних зборів одночасно. На загальних зборах учасників ведеться протокол, у якому фіксується перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може підписати протокол.
п. 7.22. У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформляються письмовим рішенням такого учасника.
п. 7.23. У товаристві створюється виконавчий орган - директор, який здійснює управління поточною діяльністю товариства.
Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Галига П. Я. 27.09.2023 видав свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 1648, в якому посвідчив, що у складі спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 є такі корпоративні права, зокрема: права особи, яка володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «Ласощі», ідентифікаційний код 24682033, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутом ТОВ «Ласощі», яке зареєстроване 23.12.1996, дата запису 21.03.2005, номер запису 11071200000000098. Також на підставі ст. 61 ЗУ «Про нотаріат» для управління корпоративними правами призначив з числа спадкоємців ОСОБА_4 , до повноважень якої належить управління зазначеними корпоративними правами.
ОСОБА_4 як управитель корпоративними правами прийняла рішення №1/2023 учасника ТОВ «Ласощі» від 27.09.2023 про припинення з 27.09.2023 (останні робочий день) повноважень директора товариства ОСОБА_1 та про призначення з 28.02.2023 директором Товариства ОСОБА_6 .
Як встановлено з пояснень сторін та ними не заперечується, підставою для ухвалення цього рішення було виключно волевиявлення управителя корпоративними правами, що будь-яких обставин, які б свідчили про вчинення позивачкою дій чи бездіяльності всупереч інтересам Товариства чи спадкоємців засновника, встановлено не було.
ОСОБА_4 як управитель корпоративними правами 27.09.2024 видала наказ від 27.09.2023 №26-К/тр про звільнення директора ТОВ «Ласощі» ОСОБА_1 з 27.09.2023 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Згідно із довідкою від 19.03.2024 № 13 ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Ласощі» з 03.11.2003 до 27.09.2023 на посаді директора. Дохід з 01.04.2023 до 27.09.2023 складав 48 570 грн.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
За приписами ч. 3 ст. 61 ЗУ «Про нотаріат», якщо у складі спадщини є корпоративні права для управління ними, нотаріус призначає управителя спадщини з числа спадкоємців або виконавців заповіту, а в разі їх відсутності - укладає договір на управління спадщиною з іншою особою.
Судом встановлено, що після смерті єдиного засновника Товариства ОСОБА_5 , приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Галига П.Я. для управління корпоративними правами Товариства призначив з числа спадкоємців управителя ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 як управитель корпоративними правами 27.09.2024 видала наказ від 27.09.2023 №26-К/тр про звільнення директора ТОВ «Ласощі» ОСОБА_1 з 27.09.2023 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оцінюючи правомірність ухвалення управителем рішення №1/2023 від 27.09.2023 про припинення повноважень директора товариства, суд правомірно відхилив твердження про те, що порушено порядок скликання та проведення зборів засновників товариства, передбачений в п. 7.1., 7.4., 7.10., 7.12., 7.14. Статуту. Вказані положення Статуту стосуються прийняття рішення вищим органом управління товариства у випадку, коли учасників товариства більше одного. Водночас, порядок прийняття рішення одним учасником товариства визначено в п. 7.22. Статуту, зміст якого відповідає ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". До товариства з одним учасником не застосовуються положення ст. 32 - 36 цього Закону щодо скликання та проведення загальних зборів учасників товариства (ч. 2 ст. 37).
Проте, виходячи із принципу jura novit curia ("суд знає закони"), належить визначити, чи ухвалене вказане рішення в межах повноважень управителя корпоративними правами. Застосування цього принципу послідовно здійснює Верховний Суд, який вказав, що сутність цього принципу полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилань сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus), що ґрунтуються на змісті позовних вимог позивача та зазначених підставах позову.
Відповідач (апелянт) вважає, що управитель корпоративними правами володіє всіма повноваженнями учасника товариства, крім права відчужувати корпоративні права, з цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Тобто, підставою для розірвання договору згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.
Колегія суддів вказує, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, най або інший об?єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Так, управління корпоративними правами є складовою управління спадщиною, яке врегульовано положеннями ст. 1285 ЦК України. Відповідно до ч. 1 цієї норми управління спадщиною застосовується, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини (ч. 2). Отже, управитель корпоративними правами має право на вчинення дій, які спрямовані на збереження належного майнового стану товариства.
З вказаного можна зробити висновок, що повноваження управителя корпоративними правами є обмеженими, оскільки поняття управителя корпоративними правами не ідентичне засновнику товариства, який наділений широким колом прав та обов'язків.
З огляду на викладене, враховуючи те, що ОСОБА_1 не вчинила жодних дій, які б вказували на погіршення майнового стану товариства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ухвалення управителем рішення №1/2023 від 27.09.2023 про припинення повноважень позивачки як директора Товариства при відсутності належних підстав для цього вчинено в порушення приписів ст. 1285 ЦК України, поза межами його повноважень.
Оскаржуване рішення є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів) незаконними (недійсним) є невідповідність їх вимогам чинного на час його видання (затвердження) законодавства, в тому числі Конституції України, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт (постанова КГС ВС від 20.03.2018 у справі № 916/375/17).
Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що рішення управителя №1/2023 від 27.09.2023 про припинення повноважень директора Товариства належить визнати недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Оскільки, рішення управителя №1/2023 від 27.09.2023, як підстава звільнення позивачки з роботи, є незаконним, то належить визнати недійсним і наказ від 27.09.2023 №26-К/тр та поновити позивачу на посаді директора Товариства.
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до положень ст. 27 ЗУ "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ № 100 від 08.02.199 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку) . Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що виходячи з даних, які вказані в довідці про доходи №13 від 19.03.2024, середньоденна заробітна плата позивачки складає 367, 96 грн. Час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення - з 27.09.2023 до 25.05.2024; кількість робочих днів - 172. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.09.2023 до 25.05.2024 складає 63 289, 12 грн.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2024 у справі №909/56/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказав, що позивач поніс 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції.
У судовому засіданні 05.02.2025 представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представник позивачки надав договір про надання правничої (правової) допомоги від 06.12.2024, акт приймання - передачі наданих послуг від 23.07.2024 на суму 5 000 грн, квитанцію до платіжної інструкції від 23.07.2024 №109 на суму 5 000 грн.
Послуги включають консультації, ознайомлення з апеляційною скаргою, складання відзиву на апеляційну скаргу у справі №909/56/24 - 5 год (5 год х 1000 грн) - 5 000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, із наведених вище положень ч.4 ст.126 ГПК України та ч.5 ст.129 ГПК України вбачаються такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Проаналізувавши надані позивачу послуги колегія суддів вважає, що відображена інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності. А тому представництво інтересів позивача відповідає всім вище переліченим критеріям надання професійної правничої допомоги.
Разом з тим, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду обґрунтованих заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Натомість, заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000, 00 грн є дійсними, обґрунтованими, розумними і співмірними відповідно до складності справи.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі» б/н від 11.07.2024 (вх. № 01-05/1979/24 від 12.07.2024) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2024 у справі № 909/56/24 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі» (78103, Івано- Франківська обл., Коломийський р-н, місто Городенка, вул.Височана С., будинок 13 Г ЄДРПОУ 24682033) на користь Косовець Дарії Яківни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 000, 00 грн витрат на правову допомогу.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Постанова прийнята з окремою думкою судді Матущака О.І.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак