18 лютого 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
cуддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участі сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024262020000073, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м Рогань, Харківської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, судимого, востаннє: - 25.07.2019 Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на термін 1 рік 6 місяців,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст. 190 КК України, -
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2024 року, ОСОБА_6 визнаний винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання: - за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; - за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі на строк 5(п'ять) років.
ЄУНСС:727/2696/24
НП:11-кп/822/59/25 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_10
Категорія: ч.2 ст.190, ч.4 ст.185 України Суддя - доповідач: ОСОБА_1
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено попередній - у виді тримання під вартою, а строк відбування покарання обраховано йому з моменту фактичного затримання, тобто з 24.01.2024 року.
Вирішено питання щодо долі речових доказів та судових витрат у даному кримінальному провадженні.
На вказаний вирок суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій він просить перекваліфікувати його дії з ч.4 ст.185 на ч.2 ст.190 КК України.
Звертає увагу на те, що у вироку районного суду неправильно зазначено, що він визнав вину за ч.4 ст.185 КК України, оскільки він визнав таку лише частково.
Стверджує, що потерпіла ОСОБА_8 сама надала йому телефон, однак не давала згоди на те, щоб він заклав його у ломбард, а тому у його діях немає складу злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Зазначає і те, що потерпіла змінила свої показання у ході розгляду справи у суді першої інстанції, а тому просить переглянути такі її показання.
Інших апеляційних скарг та заперечень від учасників судового провадження не надходило.
Як було встановлено в суді першої та перевірено в суді апеляційної інстанції, 09.12.2023р. в період часу близько з 09:00 по 18:00, ОСОБА_6 , перебуваючи в кв. АДРЕСА_2 , діючи в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, з корисливих мотивів, маючи на меті особисте збагачення, умисно, таємно, повторно, протиправно, шляхом вільного доступу з столу, викрав мобільний телефон марки «Redmi 12C», 3/64 Gb, темно сірого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартість якого, згідно висновку експерта СЕ-19/126-24/492-ТВ від 16.01.2024, становить 3 413 грн. 60 коп., який знаходився в чохлі-накладці, чорного кольору, вартістю близько 400 грн. в якому знаходилась сім-картка оператора «Life» № НОМЕР_3 , вартістю близько 50 грн.
Після чого, ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення пішов, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 3 863 грн. 60 коп.
Таким чином, ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно та в умовах воєнного стану.
Окрім, цього, 11.12.2023, точний час досудовим розслідування не встановлений, ОСОБА_6 , перебуваючи по АДРЕСА_1 , переслідуючи корисливу мету, направлену на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_11 , повторно, протиправно, реалізуючи раптово виниклий умисел на заволодіння чужим майном, під приводом відправки мобільного телефону марки «Redmi 12C», 3/64 Gb, темно сірого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартість якого, згідно висновку експерта СЕ-19/126-24/492-ТВ від 16.01.2024, становить 3 413 грн. 60 коп., який знаходився в чохлі-накладці, чорного кольору, вартістю близько 400 грн. в якому знаходилась сім-картка оператора «Life» № НОМЕР_3 , вартістю близько 50 грн., через експрес відправку «Нової Пошти» до м. Костянтинівка, Донецької області, заволодів вказаним мобільним телефоном який йому був переданий потерпілою ОСОБА_11 .
В обумовлений термін ОСОБА_6 вищевказаний телефон не відправив, розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 3 864 грн. 60 коп.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, тобто в заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав у ній зазначених, позицію прокурора, яка заперечила проти поданої апеляційної скарги, думку потерпілої, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційних скаргах та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів доходить такого.
Відповідно до статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст. 190 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, то колегія суддів, керуючись ст. 404 КПК України, не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорено в апеляційній скарзі.
При перевірці вироку місцевого суду апеляційним судом встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджений зібраними у встановленому законом порядку доказами, які ретельно досліджені, оцінені судом та детально викладені у вироку.
Так, потерпіла ОСОБА_11 у суді першої інстанції показала, що ОСОБА_6 викрав телефон, який належав її сину. ОСОБА_12 повідомив їй, що здав телефон в ломбард лише тоді, коли вона почала шукати телефон. Вона дала обвинуваченому власні кошти, щоб той викупив телефон і відправив його її чоловіку.
Такі ж пояснення потерпіла надала у суді апеляційної інстанції, при цьому зазначила, що її показання були послідовними та незмінними, а обвинувачений напевно неправильно зрозумів її.
У колегії суддів немає підстав сумніватись у показаннях потерпілої ОСОБА_11 , яка, будучи попереджена про кримінальну відповідальність за ст.384 КПК України, надала показання, які є чіткими, послідовними та такими, що узгоджуються не тільки між собою, а й з іншими зібраними доказами у справі.
Суттєвих розбіжностей у показаннях потерпілої, які б впливали на правильність кваліфікації дій обвинуваченого, колегією суддів не встановлено.
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, окрім показів потерпілої, підтверджується й письмовими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження, зокрема, заявою потерпілої ОСОБА_8 про вчинення крадіжки (т.1 а.к.п. 128), протоколом пред'явлення особи для впізнання від 26.01.2024(т.1 а.с. 150-151), протоколом добровільної видачі від 08.01.2024 року (т.1 а.с. 18), протоколом огляду мобільного телефону від 08.01.2024 з фото таблицею до нього (т.1 а.с.21-26), висновок експерта №СЕ-19/126-24/492-ТВ (т.1 а.с. 48-53), відповіддю з ломбарду №38/01 від 15.01.2024р. (т.1 а.с. 55), протоколом огляду від 16.01.2024 року (т.1 а.с.60-66).
Будь - яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.
Дослідивши та оцінивши наведені докази, як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням приписів ст. 94 КПК України, районний суд правильно встановив, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального провадження знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду, а отже, колегія суддів не знаходить підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на ч.2 ст.190 КК України, як він просить про це у поданій ним апеляційній скарзі.
Часткове визнання вини ОСОБА_6 за ч.4 ст.185 КК України колегія суддів розцінює як спосіб його захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене, оскільки його винуватість поза розумним сумнівом доведена сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення.
Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів вважає, що і в цій частині районний суд дотримався з вимог ст. 50,65-67 КК України.
Так, при призначенні ОСОБА_6 покарання районним судом було враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, один із яких, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких, а інший - нетяжких злочинів, особу винного, який раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, зареєстрований в ОКНП «Чернівецький обласний наркологічний диспансер» з діагнозом: розлади психіки та поведінки в наслідок вживання опіоїдів, за місцем проживання характеризується посередньо.
Також судом першої інстанції було враховано обставину, яка пом'якшує покарання, а саме: добровільне відшкодування завданої шкоди, та обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Вищезазначене у своїй сукупності дало суду першої інстанції можливість визначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 190 КК України - у межах санкції вказаної статті, а за ч.4 ст. 185 КК України - у мінімальних межах, встановлених у санкції цієї статті.
При цьому, остаточне покарання правильно призначено судом за правилами, передбаченими у ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, щляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
На думку колегії суддів, таке покарання повністю відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації та є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Апеляційний суд вважає, що в даному випадку, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, а також того, що ОСОБА_6 вчинив такі злочини у період незнятої та непогашеної судимості, що свідчить про те, що він жодних належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисні корисливі злочини, підстав для пом'якшення призначеного районним судом покарання немає.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла переконливого висновку, що вирок районного суду є законним і обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2024 року щодо нього за ч.2 ст.190, ч.4 ст.185 КК України - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим - у той самий строк, з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3