Провадження № 11-кп/821/232/25 Справа № 696/81/22 Категорія: ч.1 ст.122 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
12 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаряОСОБА_5
прокурораОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_7 на вирок Кам'янського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2024 року, яким
ОСОБА_9
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синяк Вишгородського району Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, інваліда ІІ групи загального захворювання, одруженого, утриманців не має, не є учасником бойових дій, депутатом, раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.
Покладено на ОСОБА_9 відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України відповідні обов'язки.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_9 задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 34211 грн. 97 коп. та моральну шкоду в сумі 20000 грн. 00 коп., 5000 грн. 00 коп. за правову допомогу, а всього 59211 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті одинадцять) грн. 97 коп.
В іншій частині цивільного позову - відмовлено.
Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Згідно вироку районного суду ОСОБА_9 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, 25 травня 2021 року, близько 19 год. 00 хв., перебуваючи на присадибній ділянці домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в ході раптової сварки, яка виникла на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_7 один удар металевою профільною трубою в область його лівої руки, від чого останній впав спиною на землю і виставив свої руки з метою захисту, в подальшому ОСОБА_9 наніс ще один удар металевою профільною трубою, який прийшовся в область лівої руки, долоні правої руки та лівої частини голови ОСОБА_7 , спричинивши останньому тілесні ушкодження згідно з висновком експерта № 05-6-01/180 від 09 червня 2021 року у вигляді відкритого перелому середньої третини ліктьової кістки зліва із раною в даній області, які за ознакою тривалого розладу здоров'я відносяться до категорії середньої тяжкості, підшкірної гематоми лівої потиличної ділянки, забою правої кисті із травматичним набряком та болючістю, які за ознакою відсутності короткочасного розладу здоров'я відносяться до категорії легких.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених устатті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, або значну стійку втрату працездатності меншяк на одну третину.
Не погоджуючись із виром суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_7 порушує питання про зміну вироку в частині прийнятого рішення по заявленому потерпілим позову до ОСОБА_9 , просить збільшити суму моральної шкоди до 300 000 гривень та суму понесених витрат на оплату послуг адвоката з 5000 грн. до 11500 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції знівелював всі його докази в частині суттєвості та тривалого періоду порушення його звичайних умов життя і відносин у сім'ї, а також стосунків з іншими людьми, оскільки потерпілий та обвинувачений Каракуля проживають в одному селі. Крім того, районний суд не надав належної оцінки тим суттєвим діям обвинуваченого, який не лише не признав того, що в дійсності вчинив стосовно потерпілого та не розкаявся у заподіянні йому шкоди, а навпаки намагався уникнути відповідальності за вчинене. Крім того, проявивши неповагу до суду, тривалий час разом із своїм адвокатом по черзі зривав судові засідання щоб мабуть виснажити його і всіх учасників, а в результаті уникнути відповідальності.
Вважає, що суд необґрунтовано знизив суму моральної шкоди та оплачених адвокату коштів за період їхньої співпраці протягом 7 місяців і не навів з приводу цього обґрунтування своїх висновків.
Заслухавши доповідь головуючого - судді, пояснення потерпілого, який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора та захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_7 не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Враховуючи ту обставину, що в апеляційній скарзі потерпілого оспорюється лише питання щодо непогодження зі стягнутою з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_7 суми моральної шкоди та суми за правову допомогу, то в такому разі, колегія суддів, відповідно до вимог ст.404 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги потерпілого, який вважає заниженою суму моральної шкоди та оплачених адвокату коштів з огляду на наступне.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, цивільний позов потерпілого задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 34211 грн. 97 коп. та моральну шкоду в сумі 20000 грн. 00 коп., 5000 грн. 00 коп. за правову допомогу, а всього 59211 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті одинадцять) грн. 97 коп.
Згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року із змінами і доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги КПК України та Пленуму Верховного Суду України при постановлені вироку в частині розв'язання цивільного позову та стягнення витрат на правову допомогу виконані.
Задовольняючи цивільний позов в частині моральної шкоди, місцевий суд обґрунтував своє рішення та стягнув із обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 20 000 гривень, що є розумною та справедливою і є співрозмірною сумою з понесеними потерпілим моральними стражданнями.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди", де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана і вини останнього в її спричиненні.
За змістом частини 1,2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичної болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Верховний Суд у своїх рішеннях зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди не повинен призводити до безпідставного збагачення потерпілого.
При вирішенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував стан здоров'я потерпілого, тривалість його лікування з 25 травня 2021 року до 02 червня 2021 року з основним діагнозом: відкритий перелом середньої третини лівої ліктової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до категорії середньої тяжкості, який зазнав зміни нормального ритму життя, морально-психологічного хвилювання, також був врахований матеріальний стан обвинуваченого.
Порушення звичайних умов життя потерпілого ОСОБА_10 , відносин у сім'ї, а також стосунків з іншими людьми, оскільки вони разом з обвинуваченим проживають в одному селі міг незначно вплинути на загальний стан його організму та не призвів до суттєвого впливу на патологічні процеси в організмі, а потерпілий не надав підтверджуючих доказів необхідності додаткового обстеження та лікування внаслідок отриманих під час сварки тілесних ушкоджень.
Колегія суддів погоджується, що заявлений потерпілим розмір моральної шкоди у сумі 300 000 грн. не відповідає засадам розумності та виваженості, а відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. відповідає цим засадам із урахуванням того, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілого й не повинен призводити до його безпідставного збагачення.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу потерпілим ОСОБА_7 , районний суд мотивувавши своє рішення прийшов до переконання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 витрат на правову допомогу в сумі 5000 гривень, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має врахувати розумність заявленого розміру, а також пересвідчитись, що витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг допомоги і витрачений на їх надання час відповідають критерію реальності витрат.
Як неодноразово зазначав ВС, що суди повинні пересвідчитися, що наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений на це час відповідають критерію реальності витрат.
Апеляційний суд пересвідчився, що у цьому провадженні відбулося 7 судових засідань, а збирання додаткових доказів, підготовку та уточнення до позовної заяви не потребувало значних зусиль. Крім того колегія суддів враховує складність справи, яка регулюється незначною кількістю нормативно-правових документів, тому стягнена сума з обвинуваченого відповідає обсягу послуг і критерію реальності витрат.
За вказаних обставин, місцевий суд правильно визнав розмір вартості наданих послуг, визначених в акті про надання правничих послуг на суму 10 000 грн. неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, та правомірно стягнув з обвинуваченого на користь потерпілого 5 000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.
Згідно ст.404 КПК України, судові рішення суду першої інстанції перевіряються апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень кримінального процесуального закону які були б безумовною підставою для зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Кам'янського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Головуючий - суддя -
Судді -