Справа № 645/5046/24 Головуючий суддя І інстанції Спесивцев О. В.
Провадження № 22-ц/818/1000/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
18 лютого 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2024 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2024 року АТ «Акцент Банк» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 26.08.2020 року у розмірі 28 286,98 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 23 666,62 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 4 620,36 грн, а також стягнення судових витрат зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 26 серпня 2020 року підписавши анкету-заяву ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» з метою укладення кредитного договору б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Вказував, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом в анкеті-заяві.
Підписавши власним УЕП заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, відповідач просила відкрити йому поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на наступних умовах: вид кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок; тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі цілі; строк кредитування 240 міс., пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%, у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,4% на місяць.; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 6,8 % в місяць; кредит надається клієнту відповідно до тарифів, які розміщені на вебсайті. Відповідач підтвердив: ознайомлення з актуальними умовами та правилами надання банківських послуг АТ А-Банк», що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладення цієї угоди ознайомлений з інформацією, яка розміщується на вебсайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua в повному об'ємі; беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, а про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень через дистанційні канали обслуговування.
Посилався на те, що свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору. Однак, у порушення умов договору відповідач своєчасно не сплатив банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та процентами, внаслідок чого станом на 11 серпня 2024 року має заборгованість у сумі 28 286,98 грн.
Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, позивач змушений звернутися до суду для захисту своїх законних прав та інтересів.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2024 року - позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» лише основну заборгованість за кредитним договором від 26.08.2022 року №б/н в розмірі 23666 грн. 62 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» судовий збір у розмірі 2533 грн 41 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним заочним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник АТ «Акцент Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову та стягнути з відповідача судові витрати за подачу апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що між Банком та клієнтом був укладений договір шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору.
Тому, відсутність підпису Позичальника на Умовах та Правилах не свідчить про те, що він не був з ними ознайомлений, а також не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості.
Зазначає, що крім анкети-заяви, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, в якому відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредитної картки, а отже сторонами погоджено всі істотні умови договору. Тобто, відповідач при укладенні Кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків.
Також вказав, що заяву щодо встановлення кредитного ліміту, в якій чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, тощо підписана боржником за допомогою електронного підпису, що відповідає ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», яка передбачає використання електронного підпису для ідентифікації автора електронного документа.
Звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит та надання супровідних послуг укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документу, створеного згідно вимогами, визначеними Законом «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Зазначив, що на підтвердження наданого банком розрахунку заборгованості позивачем також було надано витяг з рахунку боржника.
Рішення суду оскаржується в частині вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, тому в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, заочне рішення суду - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Банк обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував, що 26 серпня 2020 року між Акціонерним товариством «Акцент Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, отримавши платіжну картку зі встановленим кредитним лімітом зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
До кредитного договору позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг з тарифами та розрахунок заборгованості.
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів про те, що відповідач, підписуючи заяву позичальника, погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та те, що між сторонами в належній формі було досягнуто згоди про встановлення відповідальності у вигляді сплати процентів.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Виходячи з положень ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової вставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитом та штрафи.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути з відповідача відсотки за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНК».
Витягом з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНК», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафу, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством «Акцент-Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
З наданого позивачем Паспорту споживчого кредиту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору (а.с. 11).
Покликання позивача на Паспорт споживача не може свідчити про конкретні умови кредитування на які погодився відповідач, а лише може вказує на те, що споживач отримав надану банком інформацію.
Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 липня 2024 року у справі № 686/9664/21 (провадження № 61-13455ск23).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Отже, не заслуговують на увагу доводи банку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
До позовної заяви позивачем додано витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів користування кредитною карткою "Зелена" (а.с. 18-26). Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи, Умови та правила, Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву від 26.08.2022 року, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків. Умови та правила надання банківських послуг як і тарифи, які містяться в матеріалах справи, не містять ані особистого підпису позичальника, ані дати їх складання.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Не можуть бути застосовані до спірних правовідносин положення ч. 1ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «А-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (26.08.2022) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27.08.2024), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, сплату відсотків в подвійному розмірі, про право банку на зміну в односторонньому порядку Умов та правил, про видану кредитну картку, наданий банком витяг з цих Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Надані позивачем Тарифи користування кредитною карткою «Зелена» та Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи встановлення обов'язку позичальника сплатити проценти від суми неповернутого в строк кредиту у подвійному розмірі у разі неповернення кредиту в строк, визначений Умовами та правилами, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Враховуючи те, що Тарифи користування кредитною карткою «Зелена» та Умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які містяться в матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26.08.2022 року шляхом підписання анкети-заяви.
Щодо доводів скарги про укладення кредитного договору в електронній формі.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У статті 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У даному випадку позивач у підставах заявленого позову вказав, що договори кредиту, які були укладені в електронній формі, та були підписані сторонами електронним підписом у формі одноразового ідентифікатора, а тому суд першої інстанції правильно застосовував до спірних правовідносин вищевказані норми Закону України "Про електронну комерцію".
Колегія суддів за недоведеністю належними і допустимими доказами відхиляє доводи скарги про те, що договір кредиту був укладений в електронній формі, а позичальник підписав заяву про встановлення кредитного ліміту, в якій чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, тощо була ним підписана за допомогою електронного підпису.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді (формі) визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Наданий позивачем до суду на підтвердження підстав позову текст Заяви ОСОБА_2 щодо встановлення кредитного ліміту за карткою /рахунком від 26.08.2022р. містить інформацію про те. що від його імені вказана заява підписана простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком 26.08.2022 з відповідного номеру телефону (а.с. 12-12 на звороті).
Однак, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази про отримання позичальником простого електронного підпису та використання його при підписанні вказаної Заяви від 26.08.2022 у відповідній інформаційно телекомунікаційній системі при укладенні договору в електронній формі відповідно до порядку, який визначений у нормі ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 26.08.2022 вказано, що відбулася генерація пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ОСОБА_2 для вчинення правочинів та платіжних операцій. ОСОБА_2 визнав, що вказаний удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису (а.с. 11).
При цьому позивач також не надав до суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позичальник використовував вказаний удосконалений електронний підпис при укладанні (підписанні) кредитного договору чи здійсненні платіжних операцій з кредитними коштами. В матеріалах справи відсутній витяг з банківських (карткових) рахунків позичальника, на які надійшли кредитні кошти, та мали відбуватися платіжні операції їх повернення банку. Наведені з цих підстав доводи скарги не обґрунтовані.
Наявні в матеріалах справи паперові копії електронних документів не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а тому не є належними доказами укладення кредитного договору між відповідачем та кредиторами. У зв'язку з цим колегія суддів застосовує аналогічні правові висновки, які були висловлені у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року (справа № 910/1162/19) та від 19.01.2022 року (справа № 202/2965/21).
Крім того, вказана Заява щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком не містить відомостей, що вона є складовою частини договору про надання банківських послуг, згідно умов підписаної сторонами анкети-заяви від 26.08.2022 року (а.с. 11). Також, відповідно до умов п. 9 цієї Заяви кредит надається клієнту відповідно до тарифів, які розміщуються на вебсайті банку у розділі «Картки», але як зазначено вище матеріали справи не місять належних і допустимих доказів про погодженням сторонами договору та підписання умов таких тарифів.
Щодо доведеності розміру заборгованості.
Розрахунки заборгованості не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків, а отже - не є належними доказами існування боргу і тому суд першої інстанції обґрунтовано їх не взяв до уваги.
Колегія суддів звертає увагу, що розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є належними для підтвердження надання відповідачці кредиту первинними документами, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, та не містять відомостей, що дозволили б перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків а отже - не є належними доказами існування боргу. Розрахунок заборгованості, складений позивачем (первісним кредитором), не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій позивача (первісного кредитора). У зв'язку з цим є застосованим правовий висновок, який був висловлений у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
Пунктом 52 Розділу 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року передбачено, що первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, зазначених у пункті 51 Розділу 3, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.
Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, - у разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Покликається на аналогічну правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 року в справі №752/9423/15-ц, від 16.09.2020 року в справі №200/5647/18.
Відповідно до ч. 1, 6ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
У даному випадку не застосовується стандарт «негативного доказу», який не відповідає принципу змагальності.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає відсутніми підстави для висновку про те, що укладеним між сторонами договором було встановлено інший розмір процентів за прострочення виконання зобов'язання, ніж визначено ч.2 ст. 625 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, а суд першої інстанції, розглянувши справу на підставі наданих доказів, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Акцент Банк» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам.
За правилами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції стягненню не підлягають.
Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дана цивільна справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову (28 286,98 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.371, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-банк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 18 лютого 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді Н.П.Пилипчук.
О.Ю.Тичкова.