Справа: №639/5693/24 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: №11кп/818/451/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: приведення вироку у відповідність
до вимог Закону України
13 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 28 жовтня 2024 року, -
Цією ухвалою частково задоволено клопотання Державної Установи «Холодногрівська виправна колонія №18» та приведено у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужового майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX (далі - Закон) вироки Дергачівського районного суду Харківської області від 14.09.2023 та 19.02.2024 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимого:
-14.09.2023 Дергачівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.309, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки. Вироком Харківського апеляційного суду від 01.02.2024 постановлено вважати засудженим за ч.2 ст.309, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі;
-19.02.2024 Дергачівським районним судом Харківської області за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 5 років 3 місяці позбавлення волі,
Постановлено на підставі ч.2 ст.74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від призначеного покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 19.02.2024 за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_6 таким, що засуджений вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 14.09.2023 (з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 01.02.2024) за ч.2 ст.309, ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Суд мотивував своє рішення тим, що для злочинів, вчинених у 2022 році, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи необхідно визначати станом саме на 01 січня 2022 року, у зв'язку із чим вважав відсутніми підстави для приведення у відповідність до вимог Закону України №3886-IX вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 14.09.2023.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить задовольнити клопотання Державної Установи «Холодногрівська виправна колонія №18».
Засуджений ОСОБА_6 , будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце судового засідання, заяв чи клопотань про особисту участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не надав, згідно телефонограми прокурор ОСОБА_7 просив проводити судовий розгляд за його відсутності, у зв'язку з чим апеляційний розгляд проводився за відсутності останніх.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частиною 2 ст.74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09.08.2024 набув чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ч.1 ст.3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 481 грн.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 684 грн.
Як слідує із матеріалів провадження судом першої інстанції встановлено, що вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 14.09.2023 з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 01.02.2024 ОСОБА_6 засуджений за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі і на підставі ч.1 ст.70 КК України до остаточного покарання - 5 років позбавлення волі.
Цим вироком ОСОБА_6 був засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, вчинених:
-у перших числах грудня 2022 року, яким завдано матеріальної шкоди на суму 2 664,99 грн.;
-у середині грудня 2022 року, яким завдано матеріальної шкоди на суму 2 646,06 грн.;
-наприкінці грудня 2022 року, яким завдано матеріальної шкоди на суму 2 203,16 грн.;
-12.01.2023, яким завдано матеріальної шкоди на суму 1 796,05 грн.
Крім того, вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 19.02.2024 ОСОБА_6 засуджений за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання визначено - 5 років 3 місяці позбавлення волі.
Цим вироком ОСОБА_6 був засуджений за вчинення 02.05.2023 кримінального правопорушення, яким завдано матеріальної шкоди на суму 627,90 грн.
Як було вірно зазначено судом першої інстанції, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи необхідно визначати станом на 01 січня звітного податкового року, в якому було вчинено кримінальні правопорушення, тобто у 2022 році у розмірі 2 481 грн., у 2023 році у розмірі 2 684 грн.
Враховуючи, що діями ОСОБА_6 було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі, що не перевищує станом на 01 січня 2023 року 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, останній підлягає звільненню від покарання, призначеного вироком Дергачівського районного суду Харківської області 19.02.2024 за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ч.2 ст.74 КК України.
З огляду на вищевикладене, відсутні правові підстави для приведення у відповідність до вимог Закону України № 3886-IX вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 14.09.2023 та вироку Харківського апеляційного суду від 01.02.2024 стосовно ОСОБА_6 , за якими він був засуджений за ч.4 ст.185 КК України, оскільки ці кримінальні правопорушення залишаються кримінально-караними діяннями.
Крім цього суд першої інстанції вірно зазначив, що вироком Харківського апеляційного суду від 01.02.2024 ОСОБА_6 було призначено одне покарання за ч.4 ст.185 КК України (за чотирма епізодами злочинів), а не за окремим епізодом, що унеможливлює застосування положень Закону № 3886-IX від 18.07.2024 до покарання за цим вироком суду.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки підстави для зміни чи скасування ухвали Жовтневого районного суду м.Харкова від 28 жовтня 2024 року, відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 28 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: