18 лютого 2025 року
м. Рівне
Справа № 559/4631/24
Провадження № 22-з/4815/20/25
Рівненський апеляційний суд у складі судді Ковальчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження питання про відвід судді Боймиструка С.В. у справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Войцехівський Олександр Володимирович, до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «OptiLat» про визнання договору недійсним,
07 лютого 2025 року до Рівненського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 , у якій відповідач просить скасувати ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20.01.2025 у справі №559/4631/24 і закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям визначено склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач): Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
13 лютого 2025 року матеріали справи витребувано із суду першої інстанції.
16 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 сформував в системі «Електронний суд» заяву про відвід судді Боймиструка С.В.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року заявлений судді Боймиструку С. В. відвід визнано необґрунтованим і питання про відвід судді передано для вирішення іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, визначеним у порядку, передбаченому частиною 1 статті 33 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 33 ЦПК України та відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2025 року, для вирішення питання заявленого судді відводу визначено суддю судової палати з розгляду цивільних справ Рівненського апеляційного суду Ковальчук Н.М..
Згідно частини 1 статті 40 ЦПК України, питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
За вимогами частини 7 статті 40 ЦПК України, вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Частиною 8 статті 40 ЦПК України також передбачено вирішення судом питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи заявленого відводу, суд дійшов наступних висновків.
Підстави для відводу судді визначені статтями 36, 37 ЦПК України.
Так, зокрема, пунктом 5 частини 1 статті 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів2 визначені умови виконання професійних обов'язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів. Статтею 6 цього Закону встановлено заборону втручання в здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання й поширення інформації в будь-якій формі з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду.
Як зазначено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом тільки на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за об'єктивними та суб'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див.рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Що стосується суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
За об'єктивним критерієм слід визначити, чи існували переконливі факти, які б давали підстави для сумнівів у безсторонності судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини сумніватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція відповідного судді є важливою, але не вирішальною. Головним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Аналізуючи доводи заявника суд доходить висновку про відсутність підстав для відводу судді Рівненського апеляційного суду Боймиструка С. В. у даній справі, оскільки зі змісту заяви про відвід не вбачається, в чому саме полягає упередженість, суб'єктивність та особиста заінтересованість судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
При ознайомленні з апеляційною скаргою відповідача виникають сумніви щодо того рішення чи ухвала оскаржується, оскільки за її змістом апелянт виклав доводи щодо помилково визначеної підсудності справи та посилався на статтю 377 ЦПК України, що характерно для оскарження рішень. Водночас, у прохальній частині просив скасувати ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження та закрити провадження в згаданій справі, яка не тільки не перебувала в провадженні апеляційного суду, але ще не надійшла з місцевого суду.
Як вбачається зі змісту заяви про відвід, така суперечливість апеляційної скарги також призвела до формування у позивача переконання про необхідність застосування п.1 ч.1 ст. 358 ЦПК України, тобто відмови у відкритті провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає оскарженню. Разом з цим, п.4 ч.5 ст. 358 ЦПК України передбачає обов'язок суду повернути апеляційну скаргу, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Відтак задля уникнення прийняття процесуального рішення на підставі припущень, без ознайомлення зі змістом оскарженого рішення чи ухвали, суддя в межах своїх повноважень витребував матеріали цивільної справи.
Враховуючи викладене суддя доходить висновку про відсутність обґрунтованих підстав для відводу судді Боймиструка С. В., а тому у задоволенні заявленого відводу необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суддя
У задоволенні заявленого ОСОБА_1 відводу судді Боймиструку С.В. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя
Рівненського апеляційного суду Н. М. Ковальчук