Дата документу 14.02.2025Справа № 553/4403/24
Провадження № 1-кп/554/667/2025
14 лютого 2025 року місто Полтава
Октябрський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження (обрання) запобіжного заходу обвинуваченому у кримінальному провадженні № 62023140110000251 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, -
13 лютого 2025 року після визначення підсудності ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року на розгляд до Октябрського районного суду міста Полтави надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання (продовження) строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів, без визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.
В обґрунтування свого клопотання прокурор покликається на обставини, зазначені в обвинувальному акті, згідно з якими сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_4 те, що він, будучи військовослужбовцем, призваним під час мобілізації, перебуваючи на відповідній військовій посаді десантно-штурмового батальйону, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, в порушення вимог законодавства та статутів, на підставі наказу командира військової частини вибув у відпустку за станом здоров'я до 30 грудня 2022 року та зобов'язаний був повернутися до розташування військової частини 31 грудня 2022 року, однак в цей день солдат ОСОБА_4 не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 з відпустки та перебував поза межами військової частини без поважних причин. При цьому проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього до 10 липня 2023 року, а саме до моменту його фактичного затримання під час вчинення діяння за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України в м. Полтаві за адресою: вул. Сковороди, 2Б. Таким чином, за цим обвинувальним актом дії ОСОБА_4 кваліфіковані органами досудового розслідування як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, що належить до категорії тяжких злочинів. Зокрема, у разі доведеності вини, за такий злочин законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Також прокурор зазначає про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у разі доведення вини, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень, так крім того відсутність обвинуваченого на військовій службі, на думку прокурора, також свідчить про можливість останнього переховуватися з метою ухилення від кримінальної відповідальності; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки є військовослужбовцем, який може нехтувати вимогами чинного законодавства; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, оскільки є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, а тому може повторно самовільно залишити військову частину.
На переконання прокурора, фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 злочину, вказують на підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого, що у сукупності з тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого, свідчать про наявність вищевказаних ризиків, і спростовують можливість застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
На підставі викладеного, прокурор просить обрати обвинуваченому під час судового розгляду запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений та його захисник із зазначеним клопотанням прокурора не погодилися, заперечили наявність на теперішній час ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Також обвинувачений має намір продовжити військову службу в одній із військових частин.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, які необхідні для вирішення вказаного процесуального питання, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
За змістом ст. 199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 23 жовтня 2023 року ухвалою слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області під час досудового розслідування щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 22 грудня 2024 року, без визначення розміру застави.
Надалі 17 грудня 2024 року на стадії судового розгляду ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 на строк 60 днів, тобто з 17 грудня 2024 року до 14 лютого 2025 року включно в умовах Державної установи “Полтавська установа виконання покарань № 23», без визначення розміру застави.
За цією ухвалою суду було встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор же, заявляючи клопотання про обрання (продовження) вищевказаного запобіжного заходу, покликається на наявність наступних ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд вважає, що вказані прокурором ризики є доведеними, на теперішній час не змінилися, продовжують існувати та їх вагомість не зменшилася з огляду на таке.
Згідно з обвинувальним актом вбачається, що ОСОБА_4 має судимість, яка не знята і не погашена в установленому законом порядку.
Крім того, у провадженні Ленінського районного суду міста Полтави перебуває інше кримінальне провадження № 12023170460000360, внесене до ЄРДР 07 липня 2023 року за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У цьому ж кримінальному провадженні № 62023140110000251, внесеному до ЄРДР 28 червня 2023 року, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. При цьому ризик втечі оцінюється у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками.
Оскільки справа перебуває на стадії судового розгляду, суд не дає оцінки обґрунтованості підозри.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який продовжено до теперішнього часу.
На думку суду, враховуючи характер та обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , ця обставина сама по собі свідчить про наявність ризиків, які зазначені прокурором, серед яких, ризик переховування від суду.
Отже, прокурор довів ризик ухилення обвинуваченого від суду, що залишається реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 , а також у зв'язку із суворістю можливого покарання, яке загрожує за такий злочин, у разі визнання особи винуватою. Все це може спонукати обвинуваченого залишити місце проживання, у тому числі, залишити межі України, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та перешкодить здійсненню правосуддя.
Більше того, суд враховує, що кримінальне провадження направлено за підсудністю з іншого суду, розгляд цього судового провадження відбувається спочатку, на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження по суті не розпочато, свідки у кримінальному провадженні не допитувалися в судовому засіданні, письмові, речові та інші докази також не досліджувалися.
Таким чином, є вагомі та достатні підстави вважати, що обвинувачений, якому стороною обвинувачення інкриміновано, зокрема, вчинення тяжкого злочину, дійсно може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вказані обставини є достатніми для висновку, що ризики, які встановлені судом, заявлені і доведені прокурором у судовому засіданні, на теперішній час продовжують існувати, суттєво не зменшилися, а жоден інший запобіжний захід на теперішній час не може їм запобігти.
Таким чином, суд бере до уваги тяжкість обвинувачення не як самостійну підставу для подальшого продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, а в сукупності з іншими обставинами, які мають правове значення та враховуються при вирішенні цього процесуального питання.
Про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може продовжити неправомірну діяльність свідчить і характер інкримінованих йому дій, а також попередньої поведінки обвинуваченого, зокрема, засудження за вчинення злочинів проти власності.
Вказані дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 в сукупності з обсягом пред'явленого обвинувачення та характером інкримінованих дій свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Сукупність наведених обставин свідчить про те, що з моменту взяття ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення цього клопотання прокурора не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Нових, суттєвих обставин, які б давали підстави для зміни запобіжного заходу суду не надано, тоді як встановлені вище ризики не зникли та не зменшилися, що в сукупності виправдовує подальше застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
Таким чином, враховуючи викладене, є достатні підстави для обрання (продовження) строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому, як про це просить прокурор.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Отже, суд, при постановленні цієї ухвали, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у цьому кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 при обранні (продовженні) йому запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
З огляду на неможливість застосування іншого запобіжного заходу, суд вважає недоцільним визначати заставу як альтернативний запобіжний захід.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 314-316, 370, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Обрати (продовжити) до 13 квітня 2025 року включно запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі Державної установи “Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1