17 лютого 2025 року
м. Київ
справа №400/4033/24
адміністративне провадження №К/990/51082/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Сергія Валерійовича
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року
у справі №400/4033/24
за позовом ОСОБА_1
до Міністерство юстиції України
про визнання протиправним та скасування наказу №2227/7 від 20 вересня 2023 року "Про відмову в задоволенні скарги",
Позивач, ОСОБА_1 звернулась з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 20 вересня 2023 року №2227/7 "Про відмову в задоволенні скарги".
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
До Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Сергія Валерійовича на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №400/4033/24.
Верховний Суд ухвалою від 21 січня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, в якій навести передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду уточнену касаційну скаргу.
Так, в уточненій касаційній скарзі заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі справа № 825/602/17 та від 22 серпня 2018 року у справі № 826/10548/17 в частині строку оскарження дій державного реєстратора, та, відповідно, повторного розгляду відповідачем скарги позивача, а також, в частині дискреційних повноважень відповідача, оскільки повноваження відповідача з повторного розгляду скарги позивача в цій справі не є дискреційними, адже є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідача підставою касаційного оскарження, що за змістом відповідає пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Крім того, вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (зі змінами), оскільки рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 березня 2023 року, що залишено в силі постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі № 490/1281/22, визнано протиправним та скасовано лише пункт 2 Наказу від 01 червня 2021 року № 1956/5 "Про задоволення скарги", а не Наказ від 01 червня 2021 року № 1956/5 "Про задоволення скарги" повністю, що за змістом відповідає пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Наведені скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень, з врахуванням уточненої касаційної скарги, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Отже, скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув справу №400/4033/24 у спрощеному позовному провадженні.
В касаційні скарзі позивач, посилаючись на підпункт «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначає та обґрунтовує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також дана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач у касаційній скарзі наводить підстави, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
В касаційній скарзі міститься клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справлення судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до статті 8 вказаного Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Суд враховує, що Законом № 3674-VI не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку. Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 року у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах касаційної скарги докази, Суд вважає за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_1 та звільнити її від сплати судового збору.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України,
1. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.
2. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
3. Відкрити касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Сергія Валерійовича на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №400/4033/24.
4. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
5. Витребувати з Миколаївського окружного адміністративного суду справу №400/4033/24.
6. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду