17 лютого 2025 року
м. Київ
справа №215/6192/24
адміністративне провадження №К/990/1603/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження «заперечення» ОСОБА_1 у справі № 215/6192/24 за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до виконуючого обов'язки директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» ОСОБА_2 про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам КАС України, та запропоновано скаржнику у строк 10 днів з дня отримання копії ухвали надати до суду апеляційної інстанції документ, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі та апеляційну скаргу із зазначенням у ній вимог апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі з урахуванням положень статті 320 КАС України.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 жовтня 2024 року у справі №215/6192/24 повернуто на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з не усунуненням заявником недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
13 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 жовтня 2024 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №215/6192/24.
Разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 до Верховного Суду подав заяву про відвід усім суддям Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від розгляду справи №215/6192/24.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року заяву про відвід повернуто без розгляду відповідно до частини другої статті 167 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 жовтня 2024 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №215/6192/24.
10 лютого 2025 року від ОСОБА_1 надійшло «заперечення» на ухвалу Верховного Суду від 14 січня 2025 року, у якій заявник просить «повторно розглянути повернуту заяву від 07.01.2025 Великою Палатою Верховного Суду, взяти заперечення до уваги при розгляді касаційної скарги і скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду постанову від 16.12.2024».
У «запереченні» заявник зазначає, що ухвала Верховного Суду від 14 січня 2025 року за наслідками розгляду його заяви про відвід суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо процедури складання, є незаконною і процесуальним трюком, а тому підлягає скасуванню.
Тобто, фактично ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою Верховного Суду за наслідком розгляду його заяви про відвід.
Підстави для відводу визначені у статті 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Відповідно до частини другої статті 355 КАС України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал у порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Згідно частини п'ятої статті 355 КАС України судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.
Отже, ухвали Верховного Суду як суду касаційної інстанції, постановлені за наслідками розгляду клопотань та заяв учасників справи, є остаточними і не оскаржуються. Заяви про відвід, подані повторно з тих самих підстав, судом не вирішуються і повертаються без розгляду.
Статтею 167 КАС України встановленні загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Відповідно до пунктів 4, 5 та 7 частини першої статті 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання повинні містити: зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення); інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Частиною другою статті 167 КАС України встановлено, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Викладені у «запереченні» ОСОБА_1 підстави, якими мотивовані його вимоги, не ґрунтуються на вимогах КАС України і є очевидно безпідставними.
З урахуванням викладеного «заперечення» ОСОБА_1 з вимогою повторно розглянути заяву про відвід від 07 січня 2025 року підлягає поверненню заявнику без розгляду.
«Заперечення» ОСОБА_1 від 04 лютого 2025 року у справі №215/6192/24 повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська