Справа № 600/2055/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
17 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не виплати пенсії у розмірі 194043,84 грн, що підлягала виплаті його батькові - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та залишилась недоодержаною в зв'язку з його смертю;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити пенсію у розмірі 194043,84 гривень, що підлягала виплаті його батькові - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та залишилась недоодержаною в зв'язку із його смертю;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не виплати пенсії у розмірі 50 000 грн., що підлягала виплаті його батькові - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та залишилась недоодержаною в зв'язку з його смертю;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити пенсію у розмірі 50000 гривень, що підлягала виплаті його батькові - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та залишилась недоодержаною в зв'язку із його смертю.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого міститься в матеріалах справи.
ОСОБА_2 являвся пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України та отримував пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.03.2022 у справі №600/600/22-а, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , починаючи з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області", про грошове забезпечення від 05.01.2022 №33/46-1785/4963, що враховується для перерахунку пенсії, включаючи основні та додаткові види грошового забезпечення позивача з урахуванням виплачених сум.
У травні 2022 року на виконання вищевказаного рішення суду відповідачем проведено нарахування і виплату пенсії ОСОБА_2 , а також нарахування боргу за період з 01.12.2019 - 30.04.2022 в сумі 194043,84 грн, що була зареєстрована у Реєстрі судових рішень станом на 13.05.2022 за №216818, про що було повідомлено ОСОБА_2 листом №2400-1703-8/15839 від 13.05.2022.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.06.2023 у справі №600/1902/23-а, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 01 липня 2021 року щомісячну доплату у розмірі 2000 грн згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У липні 2023 року на виконання вищевказаного рішення суду відповідачем проведено нарахування і виплату щомісячної доплати до пенсії, а також нарахування боргу за період з 01.07.2021 - 31.07.2023 в сумі 50000,00 грн, що була зареєстрована у Реєстрі судових рішень станом на 26.10.2023 за №786119, про що було повідомлено ОСОБА_2 листом №2400-1703-8/44712 від 27.10.2023.
ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача - ОСОБА_2 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Враховуючи смерть батька та неотримання ним за життя вищевказаних сум боргу по недоодержаній пенсії у розмірі 194043,84 грн та недоодержаній щомісячній доплаті згідно постанови КМУ №713 у розмірі 50000,00 грн, 22.04.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив із врахуванням статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснити йому виплату недоодержаної за життя його батьком пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом від 29.04.2024 №2400-1703-8/18174 відмовило позивачу у виплаті недоодержаної пенсії його померлого батька та наголошено на необхідності заміни сторони виконавчого провадження.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо невиплати недоодержаної пенсії, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, враховує наступне.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 52 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 1 ст. 52 Закону №1058-IV).
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
Так, матеріалами справи підтверджується, що покійний батько позивача - ОСОБА_2 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Чернівецькій області та отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, в органах цивільного захисту, є Закон України від 09 квітня 1992 року за №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII).
Статтею 61 Закону №2262-XII передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Абзацом третім пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
У відповідності до абзацу першого пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана. Водночас суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
Судом першої інстанції вірно звернуто увагу на постанову Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а, де сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі №200/12094/18-а зробив висновок щодо випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону №1058-IV та частиною першою статті 61 Закону №2262-XII, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина друга статті 52 Закону №1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Відтак, суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону №2262-XII.
Таким чином, слід резюмувати, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Зокрема, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Вказаний підхід суду щодо застосування статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджено Верховним Судом у постанові від 16 травня 2023 у справі №420/288/21.
Як було встановлено судом першої інстанції, батько позивача - ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач на момент смерті батька проживав з ним за спільною адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи.
22.04.2024 позивач, в межах встановленого законодавством 6-ти місячного строку, звертався до пенсійного органу із заявою про виплату суми пенсії недоодержаної його батьком за життя, на що отримав безпідставну відмову.
Наразі, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач, будучи сином померлого ОСОБА_2 , відповідно до статті 61 Закону №2262-XII має право гарантоване на отримання недоодержаних померлим батько сум пенсії.
При цьому, посилання відповідача на необхідність звернення позивача до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження судова колегія відхиляє, зважаючи на імперативні приписи ст. 61 Закону №2262-ХІІ, якими передбачено спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Таким чином, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у виплаті на підставі статті 61 Закону №2262-XII сум пенсії, що залишилися недоодержаними у зв'язку із смертю його батька.
Також, судова колегія погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 недоодержану за життя його покійним батьком ОСОБА_2 пенсію у розмірі 194043,84 грн, нараховану на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.03.2022 у справі №600/600/22-а, яке набрало законної сили, та суму щомісячної доплати до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» у загальному розмірі 50000,00 грн, нараховану на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.06.2023 у справі №600/1902/23-а, яке набрало законної сили.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.