Справа № 120/4482/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
17 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача під час розгляду звернення позивача від 22.01.2024 вх. реєстр. № 01-О-88-11.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації щодо недотримання норм ст. 19 Закону України “Про звернення громадян» під час розгляду звернення ОСОБА_1 від 22 березня 2024 року вх. реєстр. №01-О-88-11;
- зобов'язано Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 22.03.2024 №01-О-88-11 з дотриманням положень статті 19 Закону України "Про звернення громадян".
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач не скористалася правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 13 березня 2024 року звернувся до Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області із запитом на інформацію, який зареєстрований за вхідним №55. У вищезазначеному запиті позивач просив надати реквізити всіх договорів (угод) про оренду, позику, тимчасове використання рухомого та нерухомого майна відповідача, які були укладені в період з 02 жовтня 2023 по 15 лютого 2024 року. Заявник також просив у відповіді надати: повну назву, дату укладання та номер договору (угоди); прізвище, ім'я, по-батькові орендонабувача; предмет договору та площа (кількість), яка надана в оренду; кількість сторінок договору. Інформацію просив надати по кожному договору (угоді) окремо.
20 березня 2024 року Кузьминецький ПАЛ надав відповідь на запит позивача від 13 березня 2024 року (вх. №55), в якій, покликаючись на статтю 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації» зазначив, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту може бути продовжено до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.
Адміністрація Кузьминецького ПАЛ надасть відповіді на запит згодом.
22 березня 2024 року Позивач надіслав на електронну адресу Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації звернення, яке зареєстроване за вхідним номером 01-О-88-11. У зверненні Позивач оскаржував дії посадових осіб закладу освіти щодо ненадання інформації на його запит та просив вирішити питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення.
У відповідь на звернення позивача відповідач листом від 05 квітня 2024 року №01-0-88-11 повідомив, зокрема, що за інформацією, викладеною у скарзі, Департаментом з'ясовано, що Кузьминецьким професійним аграрним ліцеєм Вінницької області (далі - Ліцей) повідомлено позивача щодо продовження строку розгляду запиту №55 від 13 березня 2024 року. Крім того, у відповіді зазначено про те, що Департамент немає права втручатися в діяльність розпорядника інформації.
Позивач вважає, що відповідач не розглянув по суті його звернення від 22 березня 2024 року №01-О-88-11, тому звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції зазначив, що відповідач при наданні відповіді не встановив конкретний строк розгляду запиту та не обґрунтував необхідність продовження строку, що є порушенням норм ст. 19 Закону України "Про звернення громадян".
Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Так, стаття 34 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Пунктом 3 статті 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що Місцева державна адміністрація забезпечує розгляд звернень громадян та їх об'єднань, контролює стан цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в організаціях і установах, розташованих на відповідній території.
У статті 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» зазначено, що Місцеві державні адміністрації забезпечують додержання прав і свобод громадян.
Громадяни звертаються до місцевих державних адміністрацій у вирішенні питань, що належать до сфери повноважень місцевих державних адміністрацій.
Посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов'язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь. Посадові особи проводять особистий прийом громадян у порядку, визначеному законом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939-VI).
Так, відповідно до ст. 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Згідно зі ст.5 Закону України "Про інформацію" №2657-XII, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (ч.1, 2 ст.7 Закону України "Про інформацію").
Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес є Закон України "Про доступ до публічної інформації", метою якого є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч.1 ст.2 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
У статті 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що доступ до публічної інформації здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом, рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.12 Закону України "Про доступ до публічної інформації", суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.
Частиною 4 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Отже, норми чинного законодавства надають будь-якій фізичній особі право звернутися до відповідного розпорядника публічної інформації із запитом про надання інформації.
Згідно з матеріалами справи, 22.03.2024 позивач звернувся до Департаменту зі скаргою. За змістом скарги, позивач вказав, що він звертався із запитом на інформацію до Ліцею.
Кузьминецький ліцей у відповіді на запит від 20.03.2024 посилаючись на норми ст. 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації» вказав, що, оскільки запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту може бути продовжено до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Тому повідомлено позивача про те, що Адміністрація Кузьминецького ПАЛ надасть відповідь на його запити згодом.
У скарзі від 22.03.2024, адресованій відповідачу, позивач спершу звертав увагу Департаменту, що процитований текст Закону України “Про доступ до публічної інформації» стосується ч. 4 ст. 20, а не положень ст. 22 цього Закону. По-друге, посилання на відповідну норму закону не надає розпоряднику інформації право на продовження строку розгляду запиту на інформацію. Відповідь не встановлює конкретний строк розгляду запиту і не обґрунтовує продовження строку. Зазначена вище відповідь є відповіддю не по суті запиту, а відтак в силу ч. 2 ст. 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації» вважається неправомірною відмовою.
У відповіді на скаргу позивача від 22.03.2024 відповідач вказав, що за інформацією, викладеною у скарзі, Департаментом з'ясовано, що Кузьминецьким професійним аграрним ліцеєм Вінницької області повідомлено позивача щодо продовження строку розгляду запиту №55 від 13 березня 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно із ч. 4 ст. 20 Закону № 2939-VI, у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Враховуючи викладені норми суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано продовження строку розгляду запиту позивача.
Крім того, відповідно до частин 1, 3, 4 статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
За приписами статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Згідно із ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Отже вказана норма передбачає активну участь суб'єкта владних повноважень під час розгляду звернення громадян та надання відповіді, так чинним законодавством на місцеві державні адміністрації контроль та забезпечення дотримання вимог Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» вчасного та повного надання відповіді на звернення громадян.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що метою надання публічної інформації є забезпечення осіб належною, повною та достовірною інформацією, що відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Таким чином, на момент судового розгляду спірних правовідносин запит про доступ до публічної інформації, розглянутий не був, позивача не було належним чином повідомлено про необхідність продовження строку розгляду звернення, що у свою чергу свідчить про порушення Кузьминецьким професійним аграрним ліцеєм Вінницької області норм Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, тому судом першої інстанції вибрано доцільний спосіб захисту а саме зобов'язання відповідача повторно розглянути скаргу позивача від 22.03.2024 №01-О-88-11, оскільки суб'єктом владних повноважень не було при розгляді скарги не було дотримано положень статті 19 Закону України "Про звернення громадян".
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ст. ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.