Справа № 120/4563/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
17 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави до Чечельницької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Чечельницької селищної ради, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не набуття права власності на внутрішньогосподарську меліоративну систему колишньої Бондурівської сільської ради, у вигляді зрошувальної мережі;
- зобов'язати відповідача вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на внутрішньогосподарську меліоративну систему колишньої Бондурівської сільської ради, у вигляді зрошувальної мережі, переданої згідно із Актом приймання-передачі комісією, утвореною відповідно до розпорядження від 19.12.2003 № 298
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Чечельницької селищної ради щодо не набуття права власності на внутрішньогосподарську меліоративну систему колишньої Бондурівської сільської ради, у вигляді зрошувальної мережі.
Зобов'язано Чечельницьку селищну раду вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на внутрішньогосподарську меліоративну систему колишньої Бондурівської сільської ради, у вигляді зрошувальної мережі, переданої згідно із Актом приймання-передачі комісією, утвореною відповідно до розпорядження від 19.12.2003 № 298
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Гайсинською окружною прокуратурою за результатами розгляду інформації Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг, яка надійшла на електронну адресу Гайсинської окружної прокуратури 13.03.2024 № 453/05 установлено, що згідно з актом прийому-передачі Бондурівської сільської ради (нині Чечельницька територіальна громада) 19.12.2003 передано внутрішньогосподарську меліоративну мережу з об'єктами інженерної інфраструктури (протяжність 2,815 км).
Згідно п. 4 акту приймання-передачі, вартість переданих Бондурівській сільській раді Гайсинського району основних фондів внутрішньогосподарської меліоративної системи становить 130,156 тис. грн. (початкова вартість) та 26,03 тис. грн. (залишкова вартість).
06.06.2023 комісією, утвореною на підставі розпорядження голови Чечельницької селищної ради № 26 від 05.06.2023 "Про створення комісії" з метою проведення обліку майна, яке знаходиться на території Чечельницької селищної ради, здійснено виїзд у старостинський округ с. Бондурівка Гайсинського району Вінницької області, за результатами огляду виявлено ознаки можливої присутності меліоративної системи, про що складено комісією відповідний акт.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області" до складу Чечельницької селищної ради увійшла територія Бондурівської сільської ради.
21.02.2024 Гайсинська окружна прокуратура звернулася до Чечельницької селищної ради із проханням надати інформацію чи проводилися Чечельницькою селищною радою Гайсинського району Вінницької області заходи щодо взяття на баланс з подальшим оформленням права власності на зазначені вище внутрішньогосподарські меліоративні мережі з об'єктами інженерної інфраструктури, із одночасним наданням належним чином засвідчених копій наявних документів.
У відповідь Чечельницька селищна рада листом від 26.02.2024 повідомила, що за інформацією, зазначеною у запиті, 19.12.2023 відповідно до акту прийому-передачі Бондурівською сільською радою Чечельницького району Вінницької області (нині відповідний старостинський округ Гайсинського району), був переданий зазначений трубопровід.
Однак, за інформацією старости зазначеного старостинського округу, колишньою сільською радою згаданий об'єкт не був взятий на баланс, а тому не був облікований, як комунальне майно.
При підписанні актів прийому-передачі майна з Бондурівською сільською радою, 19.12.2003 даний об'єкт в цьому акті зазначений не був і, як наслідок, в подальшому не був переданий на баланс Чечельницькій селищній раді.
Створеною комісією здійснено виїзд у старостинський округ села Бондурівка Гайсинського району Вінницької області, за результатами візуального огляду виявлено ознаки можливої присутності встановленої меліоративної системи, про що складений відповідний акт.
На підставі вищевикладеного та у зв'язку з відсутністю у Чечельницькій селищній раді будь-яких підтверджуючих документів на наведений у запиті об'єкт, селищною радою неможливо взяти на баланс з подальшим оформленням права власності та проведення реєстрації прав на згадану внутрішньогосподарську меліоративну мережу з об'єктами інженерної інфраструктури.
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, положеннями частин 3, 4 статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Відтак, реалізація прокурором права на подання позову в інтересах держави потребує обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (частини четверта стаття 23 вказаного вище Закону).
Нормами частини третьої статті 23 Закону №1697-VII слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.
Спір у цій справі виник з підстав протиправної, на думку прокурора, бездіяльності Чечельницької селищної ради щодо не набуття права власності на внутрішньогосподарську меліоративну систему колишньої Бондурівської сільської ради, у вигляді зрошувальної мережі довжиною 2,81 км (трубопроводи, км, закрита колекторна мережа, км) - 1 шт.
Відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої селищна рада представляє, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади, тим самим порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності та, відповідно, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною майна територіальної громади, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовною заявою.
Відтак, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави (а не конкретного суб'єкта владних повноважень) у разі порушення або загрози порушення таких інтересів.
"Інтереси держави" є оціночним поняттям, а тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В даному ж випадку звернення прокурора до суду з відповідним позовом спрямовується ним з метою задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання користування комунальним майном без правовстановлюючих документів. При цьому орган, який не вживає відповідних заходів щодо оформлення права власності на комунальне майно, є орган місцевого самоврядування - Чечельницька селищна рада, до сфери відання якого і відноситься вирішення даного питання.
Прокурор у позовній заяві зазначив, що у даному випадку відсутній державний орган, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки такий орган - Чечельницька селищна рада у спірній ситуації є відповідачем. Відтак звернення прокурора до суду з цим позовом здійснюється з метою захисту інтересів держави у сфері комунальної власності.
Отже, керівник Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області, реалізовуючи свої представницькі повноваження, в достатньому обсязі обґрунтував в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та передбачені законом підстави для звернення до суду з цією позовною заявою.
Таким чином, прокурор правомірно та за наявності відповідних підстав звернувся до адміністративного суду з позовом для забезпечення представництва в суді законних інтересів держави.
Стосовно заявлених позовних вимог по суті, слід зазначити наступне.
Так, приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 3 статті 16 Закону № 280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Статтею 26 Закону № 280/97-ВР вказано, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, до яких віднесено розпорядження комунальним майном територіальних громад та інше.
Нормами ст. 29 Закону № 280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Частиною 2 ст. 60 Закону № 280/97-ВР підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Положеннями ч. 5 ст. 60 Закону № 280/97-ВР встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
За змістом ч. 8 ст. 60 Закону № 280/97-ВР право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Таким чином, органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території колишньої Бондурівської сільської ради на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді є Чечельницька селищна рада.
Відповідно до ч. 8 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 № 2114-XII (далі - Закон № 2114-XII) об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку №1253, об'єктами передачі згідно з цим Порядком, зокрема, є: внутрішньогосподарські меліоративні системи - внутрішньогосподарська меліоративна мережа з об'єктами інженерної інфраструктури, що не підлягали паюванню в процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств.
Нормами п. 3 Порядку №1253 визначено, що рішення про передачу об'єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою, а внутрішньогосподарської меліоративної системи, які передаються у спільну власність територіальних громад, - районною, якщо об'єкт знаходиться в межах території району, або обласною радою, якщо об'єкт знаходиться в межах території двох і більше районів.
Положеннями п. 5 Порядку №1253 передбачено, що передача здійснюється за рішенням комісії з питань передачі об'єктів у комунальну власність (далі - комісія). Утворює комісію і призначає її голову виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради, а стосовно передачі внутрішньогосподарських меліоративних систем - відповідно районна або обласна державна адміністрація.
Технічний стан об'єкта визначає комісія на підставі обстеження, а у разі потреби - і висновків експерта, яка встановлює відповідність фізичного зносу даним бухгалтерського обліку.
Вартість об'єктів визначається за їх балансовою вартістю, а об'єктів незавершеного будівництва - відповідно до законодавства з питань оцінки об'єктів приватизації.
Згідно п. 7 Порядку №1253 передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до цього Порядку. Акт складається у чотирьох примірниках та підписується головою і членами комісії.
Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
Пунктом 9 Порядку встановлено, що орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня підписання акта приймання-передачі повідомляє про приймання-передачу об'єктів органи державної статистики, державної податкової служби, фінансові органи. У цей же строк орган місцевого самоврядування зобов'язаний закріпити своїм рішенням зазначені об'єкти за відповідним підприємством (організацією) на праві повного господарського відання (оперативного управління).
З матеріалів справи встановлено, що Чечельницькою селищною радою, як правонаступником Бондурівської сільської ради право власності на внутрішньогосподарську меліоративну систему не реєструвалося.
З приводу доводів відповідача, що Акт не відповідає формі Порядку, оскільки в ньому відсутня дата з якою пов'язується набуття права на ці об'єкти, то суд їх відхиляє з огляду на те, що рішення про передачу внутрішньогосподарської меліоративної системи, які передаються у власність територіальних громад, приймається відповідною районною радою (п. 3 Порядку №1253).
Факт передачі внутрішньогосподарських меліоративних систем здійснюється за рішенням комісії з питань передачі об'єктів у комунальну власність, яка утворюється і призначається районною державною адміністрацією (п. 5 Порядку №1253).
За обставин справи передача внутрішньогосподарської меліоративної системи здійснювалася комісією, утвореною відповідно до розпорядження держадміністрації від 19.12.2003 № 298 по Чечельницькому району у складі голови комісії, першого заступника голови райдержадміністрації; членів комісії - начальника управління с/г і продовольства, начальника Бершадської дільниці ТУМС, державного інспектора охорони навколишнього середовища, головного архітектора району, начальника районного відділу земельних ресурсів.
Із вказаного акту встановлено, що комісією проведено обстеження меліоративної системи, за наслідками якого установлено її наявність, зазначений її технічний стан та здійснена передача внутрішньогосподарської меліоративної систем Бондурівській сільській раді.
Те, що відповідними органом місцевого самоврядування не виконані вимоги Порядку щодо повідомлення про приймання-передачу об'єкта відповідних органів, а також його закріплення за відповідним підприємством (організацією) на праві повного господарського відання (оперативного управління) не звільняє від обов'язку оформити право власності внутрішньогосподарських меліоративних систем.
Статтями 316, 317, 319 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Статтею 182 ЦК України вказано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Згідно з ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства, та оскільки Чечельницька селищна рада є органом уповноваженим здійснювати управління комунальним майном, то саме на неї покладено обов'язок по вжиттю заходів, спрямованих на оформлення та державну реєстрацію права власності на внутрішньогосподарську меліоративну мережу на території колишньої Бондурівської сільської ради (правонаступником якої є відповідач).
Стосовно доводів апелянта, що документом, який засвідчує факт приймання в комунальну власність будь-якого майна може бути лише рішення відповідної місцевої ради, а не акт приймання-передачі, слід зазначити наступне.
Відповідно до Порядку №1253, передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Форма Акту відповідає додатку до Порядку, містить підписи всіх членів комісії, скраплених печаткою, прізвище ініціали та підписи особи, що передала майно, прізвище ініціали та підписи посадових осіб органів місцевого самоврядування, скріплених печаткою сільських рад.
Так, даний Акт не містять дати його підписання, проте такий недолік не змінює факту передачі цього об'єкту у власність сільській рад та не робить його нікчемним.
Однак, Чечельницька селищна рада, як суб'єкт права комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальної громади відповідні права щодо володіння та розпорядження комунальним майном, не здійснювала жодних дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на внутрішньогосподарську меліоративну систему, що свідчить про бездіяльність відповідача, яку слід визнати протиправною.
Відтак, твердження прокурора про те, що відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої рада представляє, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади, тим самим порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності та, відповідно, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною майна територіальної громади є обґрунтованими.
Стосовно обов'язку Чечельницької селищної ради вчинити дії, спрямовані на оформлення права власності на внутрішньогосподарську меліоративну систему колишньої Бондурівської сільської ради, то суд вважає, що такі дії відповідач має вчинити щодо об'єкту, що визначений в Акті приймання-передачі, який передається раді.
Проте, суд не вбачає підстав для деталізованого окреслення в судовому рішенні характеристики об'єкту, оскільки при вчиненні дій, спрямованих на набуття права власності, вказані показники можуть змінюватися в залежності від технічного та інженерного стану цього об'єкту, її складових та цілісності.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.