Справа № 120/9553/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
17 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач 2), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 06.02.2024 щодо відмови ОСОБА_1 в частині перерахунку пенсії згідно Закону України "Про державну службу"; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перевести ОСОБА_1 з 30.01.2024 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з урахуванням довідок №384 та №385 про складові заробітної плати від 26.01.2024, виданих Управлінням праці та соціального захисту населення вінницької державної адміністрації Вінницької області Міністерства соціальної політики України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 30.01.2024 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішенням від 06.02.2024 їй протиправно було відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з посиланням на недоцільність.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 06.02.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перевести ОСОБА_1 з 30.01.2024 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
З 25.09.2017 ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII, що підтверджується наявним в матеріалах справи Протоколом №158533 від 28.09.2017.
В 2019 році позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що слідує з наявних в матеріалах справи копій Протоколів перерахунку пенсії.
30.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати від 26.01.2024 за №384, №385.
Розгляд вказаної заяви здійснило ГУ ПФУ в Чернігівській області за принципом екстериторіальності.
За результатами розгляду даного звернення було винесено рішення від 06.02.2024 про відмову в переходу на пенсію за Законом України "Про державну службу", оскільки таке переведення призведе до зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії. При цьому, позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з врахуванням довідок про складові заробітної плати від 26.01.2024 за №384, №385, оскільки за відомостями пенсійної справи, попередньо позивач вже отримувала пенсію за Законом України "Про державну службу".
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на обчислення пенсії згідно Закону України "Про державну службу" та право вимагати такого обчислення встановлено законом, і воно не залежить від позиції відповідача щодо доцільності такого обчислення. Особа має право на перехід на інший вид пенсії і може ним скористатись, якщо, на її думку, це буде для неї бажаним.
Щодо позовних вимог в частині обчислення розміру пенсії державного службовця за віком із врахуванням заробітної плати, зазначеної у довідках про заробітну плату від 26.01.2024, виданих Управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької РДА, то на думку суду, відсутні підстави для врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на грудень 2023 року та січень 2024 року, оскільки позивач з 2017 року вже отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII, тому в даному випадку мова йде не про призначення пенсії вперше або за іншим законом, а про переведення на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу".
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржило його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оскільки рішення від 06.02.20254 про відмову в частині перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" було прийнято Головним управлінням.
У рішенні Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області правомірно зазначило, що проводити переведення недоцільно, позаяк розмір пенсії зменшиться.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 01 травня 2016 року суспільні відносини, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ).
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та перехідних положеннях якого закріплено, що Закон України №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII, втратив чинність.
Пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 13 лютого 2019 року за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04 квітня 2018 року у зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Як слідує з матеріалів справи, позивач має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а тому набула право на пенсію державного службовця, яка була їй призначена у 2017 році.
В 2019 році позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
30.01.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати від 26.01.2024, виданих Управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької РДА.
За наслідком розгляду поданої позивачем заяви, ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовило у здійсненні відповідного переведення та перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України "Про державну службу" та із врахуванням довідок про складові заробітної плати від 26.01.2024 з тих підстав, що останній вже призначалась така пенсія, відповідно до Закону України "Про державну службу" проведення перерахунків пенсії не передбачено, та враховуючи, що розмір пенсії згідно Закону України "Про державну службу" є меншим від розміру пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", переведення на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" є недоцільним.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє останній після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за іншим законом. Право позивача на вибір пенсії згідно Закону України "Про державну службу" та право вимагати такого обчислення встановлено законом і не залежить від позиції відповідача щодо доцільності такого обчислення. Особа має право на перехід на інший вид пенсії і може ним скористатись, якщо, на її думку, це буде для неї бажаним.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 520/1972/19.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області про відмову позивачу в переході з пенсії за віком, обчисленої за Законом № 1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ та зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області перевести позивача на відповідну пенсію державного службовця.
Одночасно колегія суддів зазначає, що не переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, оскільки позивач рішення суду не оскаржував, а лише перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України.
Щодо доводу апеляційної скарги стосовно помилкового задоволення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, то колегія суддів вважає опискою зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині рішення "Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області" замість "Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області", яка може бути виправлена у порядку статті ст.253 КАС України та не є підставою для зміни чи скасування правильного по суті судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для їх скасування не вбачається.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.