17 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/26192/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року (Кадникова Г.В.)
у справі №160/26192/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання бездіяльність протиправною та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка виразилася у не зарахуванні позивачу періодів роботи з 01.11.1994 по 27.05.2004 слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури цеху електромонтажу та налагодження Заводу промислової автоматики та з 01.11.2004 по 10.05.2005 слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури цеху електромонтажу та налагодження Криворізького заводу промислової автоматики до страхового стажу;
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 14.08.2023 №046150012978 про відмову позивачу в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.11.1994 по 27.05.2004 слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури цеху електромонтажу та налагодження Заводу промислової автоматики та з 01.11.2004 по 10.05.2005 слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури цеху електромонтажу та налагодження Криворізького заводу промислової автоматики та проведені перерахунку розміру пенсії з врахуванням зазначених періодів роботи визнати протиправним та скасувати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивачу періоди роботи з 01.11.1994 по 27.05.2004 слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури цеху електромонтажу та налагодження Заводу промислової автоматики і з 01.11.2004 по 10.05.2005 слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури цеху електромонтажу та налагодження Криворізького заводу промислової автоматики і здійснити перерахунок пенсії з врахуванням зазначених періодів роботи з 04.07.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 не зараховано періоди з 01.11.1994 по 27.05.2004, 01.11.2004 по 10.05.2005, що призвело до зменшення розміру призначеної пенсії. Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням до стажу вказаних періодів роботи, однак рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №046150012978 від 14.08.2023 протиправно відмовлено в проведенні перерахунку пенсії позивача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, трудова книжка позивача містить всю необхідну інформацію для зарахування до стажу періодів роботи з 01.11.1994 по 27.05.2004, 01.11.2004 по 10.05.2005, всі записи у ній зроблені чітко, без виправлень.
Суд встановив, що пенсійним органом безпідставно та необґрунтовано не зараховано вищенаведені спірні періоди роботи позивача, рішення від 14.08.2023 прийнято з порушенням вимог законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Скаржник зазначає, що у зв'язку з відсутністю інформації в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу позивача у період з липня 2000 року по травень 2005 року, перерахунок пенсії позивача з врахуванням періодів роботи з 01.11.1994 по 27.05.2004 та з 01.11.2004 по 10.05.2005 доцільно здійснити з підтвердженням додатковими документами. Вважає, що підстав для зарахування спірних періодів роботи позивачу з огляду на надані ним документи немає.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 04.07.2023, та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
08.08.2023 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням до стажу періодів роботи з 01.11.1994 по 27.05.2004, з 01.11.2004 по 10.05.2005.
Заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
14.08.2023 рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №046150012978 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії із зазначенням того, що оскільки відсутня інформація в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу, у період з липня 2000 року по травень 2005 року записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки.
Не погоджуючись із спірним рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).
Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Як встановлено вище, в спірному випадку пенсійним органом позивачу не зараховано до стажу періоди роботи з 01.11.1994 по 27.05.2004, з 01.11.2004 по 10.05.2005 з підстав відсутності інформації в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу, одночасно вказано, що у період з липня 2000 року по травень 2005 року записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки.
Суд першої інстанції правильно встановив, що трудова книжка позивача містить всю необхідну інформацію для зарахування періодів роботи з 01.11.1994 по 27.05.2004, з 01.11.2004 по 10.05.2005 до стажу позивача, всі записи у ній зроблені чітко, без виправлень, що відповідає вимогам діючої на той час Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.199.
Відповідач-2 не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а приймаючи рішення від 14.08.2023 №046150012978 про відмову позивачу в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, вказує на відсутність інформації в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді Україні.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа №144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа №688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
У справах №490/12392/16-а, №638/5795/17, №683/1814/16-а Верховним Судом зроблено висновки, що внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. При цьому, Верховний Суд не досліджував питання чи нараховувались позивачам у цих справах, але не сплачувались страхувальниками страхові внески. Сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02 серпня 2022 року у справі №560/4616/20, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійним органом (відповідачем-2) оскаржуваним рішенням протиправно не зараховано спірні періоди роботи позивача до його страхового стажу.
Тому за встановлених у справі обставин належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 01.11.1994 по 27.05.2004 слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури цеху електромонтажу та налагодження Заводу промислової автоматики і з 01.11.2004 по 10.05.2005 слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури цеху електромонтажу та налагодження Криворізького заводу промислової автоматики і здійснити перерахунок пенсії з врахуванням зазначених періодів роботи з 04.07.2023.
В той же час, вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що слід виходити з такого.
Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
За правилами ст. 82 цього Закону документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1058-IV, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Частиною п'ятою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 44 Закону №1058-IV врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
На виконання названих норм Закону №1058-IV постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846).
Пунктом 4.2 цього Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Пунктом 4.8 Порядку №22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В спірному випадку заява позивача про перерахунок пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії про відмову в призначенні пенсії від 14.08.2023 №046150012978. І саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у цьому спорі є належним відповідачем.
Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення про відмову у перерахунку пенсії.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача-1 вчинити певні дії, оскільки відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке у даній справі є відповідачем-2.
Наведене вище відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та ухвалення нового рішення в цій частині про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вчинити певні дії.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року у справі №160/26192/23 - скасувати в частині задоволених позовних вимог, пред'явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, прийняти нове рішення в цій частині.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яка виразилася у не зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 01.11.1994 по 27.05.2004 слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури цеху електромонтажу та налагодження Заводу промислової автоматики та з 01.11.2004 по 10.05.2005 слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури цеху електромонтажу та налагодження Криворізького заводу промислової автоматики до страхового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.11.1994 по 27.05.2004 слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури цеху електромонтажу та налагодження Заводу промислової автоматики і з 01.11.2004 по 10.05.2005 слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури цеху електромонтажу та налагодження Криворізького заводу промислової автоматики і здійснити перерахунок пенсії з врахуванням зазначених періодів роботи з 04.07.2023.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року у справі №160/26192/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко