17 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/30663/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 року в адміністративній справі №160/30663/24 за позовом ОСОБА_1 до Марганецької міської територіальної виборчої комісії Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Марганецької міської територіальної виборчої комісії Нікопольського району Дніпропетровської області, в якому просив:
визнати протиправною та скасувати постанову Марганецької міської територіальної виборчої комісії Нікопольського району Дніпропетровської області № 15 від 10.11.2024 року «Про визнання обраним депутатом Марганецької міської ради Нікопольського району Дніпропетровської області наступного за черговістю кандидата в депутати в єдиному виборчому списку від Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина».
Ухвалою суду від 21.11.2024 року відкрито провадження у справі.
06.12.2024 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову, у якій просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови Марганецької міської територіальної виборчої комісії Нікопольського району Дніпропетровської області № 15 від 10.11.2024 року «Про визнання обраним депутатом Марганецької міської ради Нікопольського району Дніпропетровської області наступного за черговістю кандидата в депутати в єдиному виборчому списку від Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/30663/24.
В обґрунтування заяви вказано, що у випадку не вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, виконання рішення в частині скасування оскаржуваної постанови стане неможливим, оскільки чинне законодавство України не передбачає ефективного механізму поновлення порушених прав у разі незаконного визнання обраним депутатом місцевої ради. Не вжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист прав позивача. Обраний позивач захід забезпечення позову є адекватним.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у задоволені заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову від 06.12.2024 року відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, яким зупинити дію постанови Марганецької міської територіальної виборчої комісії Нікопольського району Дніпропетровської області № 15 від 10.11.2024 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника, щодо можливих в майбутньому порушень прав та інтересів позивача що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав або інтересів. Позивачем також не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по суті спору та неможливості в подальшому виконання рішення суду.
Колегія суддів при вирішенні даного питання виходить з наступного.
Частинами 1 та 2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна дійти висновку, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є перевірка законності постанови відповідача, водночас, мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника, щодо можливих в майбутньому порушень прав та інтересів позивача що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав або інтересів. Позивачем не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по суті спору та неможливості в подальшому виконання рішення суду.
Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для задоволення такої заяви.
З огляду на викладене, суд першої інстанції ухвалив вірне по суті рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 320, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року в адміністративній справі №160/30663/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року в адміністративній справі №160/30663/24 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко