17 лютого 2025 року) м. Дніпросправа № 160/7835/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 в адміністративній справі №160/7835/24 за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00009222/11-28-04-08 від 11.12.2023р.,-
Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.12.2023р. №00009222/11-28-04-08 на суму 15734,54 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 в адміністративній справі №160/7835/24 позов задоволено.
Головне управління ДПС у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням суду подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, є платником екологічного податку до бюджету, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Кіровоградській області (Петрівська ДПІ), що підтверджується інформацією, яка міститься у копіях податкової декларації з екологічного податку, наявних у справі.
16.01.2021р. позивачем до контролюючого органу було подано Податкову декларацію з екологічного податку за 4 квартал 2020 року, у якій позивачем самостійно було визначене грошове зобов'язання (за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах) у сумі 1400280,00 грн. та вказану декларацію було прийнято за №9368564995 згідно з Квитанцією №2.
30.11.2023р. на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 ст.75, п.76.2 ст.76 ПК України посадовою особою контролюючого органу була проведена камеральна перевірка щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, за результатами якої був складений акт №9365/11-28-04-08/14309787.
За висновками наведеного акту вбачається, що в результаті проведення камеральної перевірки встановлено порушення відповідно до п.57.1 ст.57 ПКУ законодавчо встановленого терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, а саме: за розрахунком №3 до податкової декларації з екологічного податку №9368564995 від 16.01.2021р. сума грошового зобов'язання 157345,40 грн. з граничним терміном сплати 20.02.2021р. фактично була сплачена позивачем 01.06.2023р., тобто, з простроченням на 832 дні, відповідальність за вчинення вказаного порушення, передбачена п.120.2 ст.120, п.124.1 ст.124 ПК України у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання, що підтверджується змістом копії наведеного акту, наявного у справі.
На підставі згаданого вище акту камеральної перевірки, посадовою особою контролюючого органу 11.12.2023р. було прийняте податкові повідомлення-рішення, форми «Ш» №00009222/11-28-04-08 за змістом якого видно, що відповідно до ст.124 ПК України за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання, а саме: за затримку сплати грошового зобов'язання за податковою декларацією №9368564995 від 16.01.2021р. (надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах) у сумі 157345,40 грн. на 832 дні (сплата відбулася 01.06.2023р., замість 20.02.2021р.), до позивача застосовано штраф у розмірі 10%, що становить 15734,54 грн., що підтверджується копією наведеного податкового повідомлення-рішення та розрахунком штрафних санкцій, що є додатком до нього.
Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржене в адміністративному порядку шляхом подання скарги до податкового органу вищого рівня за результатами розгляду якої ДПС України було прийнято рішення від 20.02.2024р. №4364/6/99-00-06-03-01-06 за яким вищенаведене податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарга позивача без задоволення, що підтверджується змістом копії наведеного рішення, наявного у справі.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).
За приписами п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки п.75.1 ст.75 ПК України.
У відповідності до вимог п.п.75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно до вимог п.76.1 ст.76 ПК України установлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Таким чином, із аналізу наведених чинних приписів слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
У зв'язку з набранням чинності з 01 січня 2017 року змін до Податкового кодексу України (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-УІІІ), зокрема, і до ст.75 були внесені зміни, за якими предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, у тому числі і екологічного податку.
Отже, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання є предметом камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу.
Аналогічні правові висновки узгоджуються і з правовими висновками, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі №823/457/18, які є обов'язковими для врахування адміністративним судом у порядку, встановленому ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стосовно виявленого відповідачем факту порушення термінів сплати позивачем узгоджених податкових (грошових) зобов'язань, визначених позивачем самостійно у його податковій декларації з екологічного податку за 4 квартал 2020 року ( за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об'єктах), які були предметом камеральної перевірки, що було зафіксовано актом камеральної перевірки від 30.11.2023р. №9365/11-28-04-08/14309787, а також щодо правомірності притягнення платника податків до відповідальності за порушення правил сплати грошового зобов'язання, передбаченої пунктом 124.1 статтею 124 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За правилами пункту 36.1 ст.36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно пункту 49.1 ст.49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Отже, податкові зобов'язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічні приписи містяться і у п.250.2 ст.250 ПК України щодо строків сплати саме екологічного податку.
Аналіз вказаних приписів свідчить про те, що позивач має обов'язок сплачувати узгоджені грошові зобов'язання, визначені ним самостійно у податкових деклараціях, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем подання такої податкової декларації.
Так, судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що факт порушення термінів сплати (затримку у сплаті) узгоджених грошових зобов'язань з екологічного податку (за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об'єктах) за 4 квартал 2020 року, визначених у податковій декларації №9368564995 від 16.01.2021р., позивачем у межах даного спору не оскаржується.
Також зі змісту акту камеральної перевірки від 30.11.2023р. вбачається, що посадовою особою контролюючого органу були виявлені факти сплати грошових зобов'язань з екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених місцях або об'єктах за наведеною вище податковою декларацією за 4 квартал 2020 року несвоєчасно, не у встановлені податковим законодавством терміни (строки), що визнано порушенням позивачем вимог п. 57.1 ст.57 ПК України за що позивача згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення було притягнуто до відповідальності у вигляді застосування штрафу у розмірах 10% на підставі п.124.1 ст.124 ПК України, що підтверджено змістом наведеного акту перевірки, оспорюваним рішенням та розрахунком штрафних санкцій, що є додатком до нього.
У контексті оспорюваного застосування варто вказати, що з 1 січня 2021 року набрали чинності положення пункту 79 Закону України від 16 січня 2020 року №446-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» з урахуванням змін, внесених Законом України від 17 грудня 2020 року №1117-ІХ, якими статті 123,124,126 і 128 ПК України фактично викладено в нових редакціях.
За вказаними змінами відповідальність за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з 1 січня 2021 року регулюється статтею 124 ПК України.
Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті, передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України визначено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2,124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
А отже, із аналізу вищенаведених приписів податкового законодавства слідує, що у разі застосування контролюючим органом до платника податку штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання на підставі п.124.1 ст.124 ПК України встановлення контролюючим органом вини такого платника у вчиненні ним умисного діяння доведенню не потребує, а достатнім є виявлення лише факту допущення платником податків порушення строку сплати такої узгодженої суми грошового зобов'язання.
У постановах від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформував висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.
Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Наведена правова позиція є такою, що узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду у його постанові, яка була прийнята більш пізніше, від 23.01.2024р. у справі №160/17160/21, яка є обов'язковою для врахування адміністративними судами згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штраф за затримку сплати суми грошового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 10% на підставі п.124.1 ст.124 ПК України за якою, притягнення позивача до відповідальності можливе за умови виявлення лише факту допущення позивачем порушення строку сплати такої узгодженої суми грошового зобов'язання без встановлення його вини у формі умислу (обставин, які пом'якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності) з урахуванням вищенаведених правових висновків.
Як зазначалося уже вище, факт затримки сплати грошових зобов'язань за поданою податковою декларацією з екологічного податку №9368564995 від 16.01.2021р. (надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах) у сумі 157345,40 грн. на 832 дні (сплата відбулася 01.06.2023р., замість 20.02.2021р.), виявлений актом перевірки від 30.11.2023р., позивачем не оспорюється та жодними іншими доказами не спростований.
А отже, із наведених встановлених обставин та аналізу згаданого вище податкового законодавства у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем було вчинене правопорушення щодо затримки термінів (строків) сплати сум узгоджених грошових зобов'язань у сумі 157345,40 грн. за податковою декларацією з екологічного податку №9368564995 від 16.01.2021р., яке наведене у акті перевірки від 30.11.2023р., тому позивач підлягав притягненню до фінансової відповідальності у вигляді нарахування штрафу у розмірі 10% на підставі п.124.1 ст.124 ПК України.
Стосовно порушення відповідачем процедури проведення перевірки, а саме: не надсилання відповідачем та не надходження на адресу позивача акту перевірки від 30.11.2023р. №9365/11-28-04-08/14309787, що позбавило позивача права на надання заперечень, що на думку позивача, є процедурним порушенням вимог п.86.7 ст.86 ПК України та підставами для скасування такого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно до вимог п.86.4 ПК України встановлено, що акт документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки п.86.7 ст.86 ПК України.
А у відповідності до п.86.8 згаданого Кодексу, передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.42.2 ст.42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Аналізуючи наведені приписи податкового законодавства, можна зробити висновок, що контролюючий орган має обов'язок направити на адресу платника податків (позивача) рекомендованим листом з повідомленням про вручення акт перевірки, при цьому, податкове повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, може бути прийнято контролюючим органом лише протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платник податків акту перевірки.
Водночас, у випадку, якщо платник податків не згоден з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки йому надано право протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки) подати свої заперечення, які є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки та результатами розгляду яких мають бути враховані під час прийняття податкового повідомлення - рішення.
Указаними вище нормами Податкового кодексу України чітко встановлено строки та порядок прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведення контролюючим органом, в даному випадку, камеральної перевірки. При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачено права контролюючих органів, відступлення від вказаного порядку чи строків. Винятком неприйняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, є лише подання таким платником податків заперечення до акта перевірки та/або додаткових документів.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що зазначених вище вимог щодо направлення на адресу позивача акту камеральної перевірки від 30.11.2023р. №9365/11-28-04-08/14309787 з дотриманням наведеної процедури контролюючим органом виконано не було.
Докази направлення та отримання вказаного акту перевірки позивачем у спосіб, встановлений ст.42 ПК України, відповідачем не надані та матеріали справи не містять.
Також як встановлено судом першої інстанції, та вбачається зі змісту акту камеральної перевірки його було складено 30.11.2023р., а зі змісту оспорюваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що датою його прийняття є 11.12.2023р..
Тобто, із наведеного установлено, що між датою складання акту перевірки та датою прийняття оспорюваного рішення сплинуло лише 11 днів, тоді як таке рішення повинно було бути прийнято протягом п'ятнадцяти робочих днів саме з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки згідно до вимог п.86.8 ст.86 ПК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом було допущено порушення процедури прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, встановленої п.86.7, п.86.8 ст.86 ПК України, а саме: спірне рішення прийняте до спливу строку подачі позивачем заперечень проти висновків акту перевірки, а, відтак, прийняте з порушенням встановлених правил та процедур, прийняте передчасно - без дотримання права позивача на подачу та розгляд його заперечень, що є передумовою для прийняття спірного рішення, у зв'язку з чим є таким, що прийняте з порушенням закону, а тому таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, як передчасно прийняте.
Відповідний правовий висновок узгоджується і з правовим висновком Верховного Суду з приводу наведеного застосування норм пунктів 86.7 та 86.8 статті 86 ПК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 15 січня 2019 року у справі №826/3576/15, від 09 квітня 2019 року у справі №826/19830/16, від 17 лютого 2020 року у справі №808/7101/15, від 28 вересня 2020 року у справі №520/2305/19 та від 17.01.2022р. у справі №640/4983/19, який підлягає застосуванню у даних правовідносинах виходячи з вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, Податковий кодекс України надає право платнику податків подати заперечення на акт перевірки, і незабезпечення податковим органом права такого платника на участь у процесі прийняття рішень за наслідками проведеної перевірки та порушення порядку, передбаченого пунктом 86.7 ст. 86 ПКУ, по розгляду заперечень на акт перевірки мають наслідком визнання податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, протиправними (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.04.2021 по справі №810/1420/16).
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 в адміністративній справі №160/7835/24, - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 в адміністративній справі №160/7835/24, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко