17 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/6036/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про ухвалення додаткового судового рішення у справі №280/6036/24 за позовом ОСОБА_1 до Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 28 травня 2024 року №109-к “Про звільнення ОСОБА_1 »;
- стягнути з Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Пологівського району Запорізької області середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивача;
- стягнути з Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Пологівського району Запорізької області моральну шкоду на користь позивача.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправним та скасовано розпорядження Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 28 травня 2024 року № 109-к “Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Оріхівської міської ради з 03 червня 2024 року;
стягнуто з Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 у розмірі 24 185,85грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 апеляційну скаргу Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі №280/6036/24 скасовано та прийнято нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Оріхівська міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області звернулася із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі №280/6036/24. У заяві порушено питання щодо постановлення додаткового рішення про повернення судового збору, сплаченого відповідачем за подачу апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зі змісту заяви про прийняття додаткового судового рішення вбачається, що заявник просить відшкодувати Оріхівській міській військовій адміністрації Пологівського району Запорізької області понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної
скарги Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі №280/6036/24, шляхом стягнення 4542,00грн. з позивача - ОСОБА_1 .
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України, відповідно до приписів частини першої-другої якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Частиною п'ятою статті 139 КАС України визначено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Аналізуючи вказані законодавчі положення, суд апеляційної інстанції зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому, відповідачу - суб'єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верхового Суду від 30.10.2018 у справі №161/14389/16-а, від 15.08.2019 у справі №666/754/16-а, від 24.04.2020 у справі № 814/970/16, від 21.12.2023 у справі №380/13876/22, а також від 11.04.2024 у справі №640/4640/22.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні заяви Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про ухвалення додаткового судового рішення у справі №280/6036/24 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 252 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про ухвалення додаткового судового рішення у справі №280/6036/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк