10 лютого 2025 р.Справа № 480/12714/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, повний текст складено 10.12.24 року по справі № 480/12714/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 69 від 29.04.2022 року (по стройовій частині);
- визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 3 та 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 36 від 12.06.2022 "Про результати службового розслідування" (з основної діяльності);
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 157 від 26.07.2022 (по стройовій частині);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу повного грошового забезпечення військовослужбовця Збройних сил України та додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 29 квітня 2022 року по 19 жовтня 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення в розмірі 333 970,75 грн. за період з 29 квітня 2022 року по 19 жовтня 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 531000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з 29 квітня 2022 року по 19 жовтня 2023 року.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду в справі № 480/12714/23 та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування зазначає, що строки звернення до суду потрібно визначати щодо кожної позовної вимоги окремо. Також, зазначає, що відповідачем не доведено зміст оскаржуваних наказів. Крім цього, позивач звільнений згідно наказу від 19.10.2023 р. і письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні не надавались. Відповідачем не повідомлено про види та розміри нарахувань його грошового забезпечення, премій, додаткової винагороди.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності ухвали суду першої інстанції, просить залишити її без змін, а також відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Сторони повідомлені належним чином про час та дату судового засідання.
До Другого апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів не задовольняє клопотання про відкладення розгляду справи, вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність у судовому засіданні представника позивача, оскільки явка сторін в судове засідання судом обов'язковою не визнавалася, сторони не позбавлені були права подати додатково письмові пояснення по суті справи або повідомити про наявність інших доказів, які не були раніше подані до суду, якщо б вважала це за необхідне.
Відтак, у суду на даний час відсутні підстави для відкладення розгляду справи на іншу дату.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено ОСОБА_1 перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , 29.04.2022 без поважних причин не з'явився на службу.
Наказом від 29.04.2022 № 69 ОСОБА_1 призупинена виплата грошового забезпечення у зв'язку із самовільним залишенням частини.
Наказом командира військової частини від 30.04.2022 № 36 за вказаним фактом розпочато службове розслідування.
В ході службового розслідування встановлено, що 28.04.2022 ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. 30.04.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та обрано запобіжний захід - утримання під вартою. Після внесення позивачем грошової застави, його було звільнено з-під варти та покладено обов'язок не відлучатися з місця проживання.
18.06.2022 в результаті реорганізації підрозділу, в якому проходив службу позивач, його посада була скорочена, а у зв'язку з тим, що він на той час не перебував на службі без повідомлення керівництва, військовою частиною на іншу рівнозначну посаду його не переведено.
26.07.2022 позивач повернувся до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків.
Проте, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.07.2022 № 157 позивач був відсторонений від виконання службових повноважень, у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення.
В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 302 від 19.10.2023 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключений зі списку військової частини НОМЕР_1 з 19.10.2023 та знятий із котлового забезпечення, оскільки вибув до нового місця військової служби (до іншої військової частини).
Позивачем 27.11.2023 подано позов до суду.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення йому копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Підставою для залишення позовної заяви без руху було не подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин пропуску строку та відповідних доказів.
Позивачем у встановлений судом строк направлено заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 480/12714/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частин НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії. При цьому, у вказаній ухвалі суд зазначив, що позивачем у встановлений судом строк направлено до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Разом з тим, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 по справі № 480/12714/23 позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 скасовано ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2024, а справу №480/12714/23 направлено до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 28.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та залишено позовну заяву без руху.
09.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 перебуваючи у військовій частині з 26.07.2022 по 19.10.2023, будучи відстороненим від виконання службових повноважень, у строк понад один рік, мав можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, суд зазначив, що неможливо було не знати про невиплату грошового забезпечення строком понад один рік і у позивача не існувало перешкод, щоб дізнатися про оскаржувані накази. Тобто, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав у липні 2022 року. Також, суд зазначив, що, у даному випадку, повинна застосовуватися ч. 5 ст. 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, а не ст. 233 КЗпП України
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З аналізу вказаних приписів КАС України слідує, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, при визначенні початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналась або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, або бездіяльності), а не коли така особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
За загальним правилом обчислення строків звернення до суду здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права. Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 302 від 19.10.2023 страший лейтенант ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини та вибув до нового місця служби.
Підставою для прийняття зазначеного наказу слугували: наказ Головнокомандувача Збройних Сил України ( по особовому складу) від 09 жовтня 2023 року № 2350, наказ командира військової частини НОМЕР_1 ( з основної діяльності) «Про результати службового розслідування) від 12.06.2022 № 36, наказ командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 29.04.2024 №69, наказ командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 26.07.2022 № 157, обхідний лист на старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 19.10.2023.
Колегія суддів зазначає, що предметом позовної заяви є незгода позивача з наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2022 №36, від 29.04.2024 №69 та від 26.07.2022 №157.
Колегія суддів враховує, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, спрямовані саме на захист прав позивача щодо проходження ним публічної служби, отже, до звернення з вищезазначеними вимогами встановлюється місячний строк.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач посилається на те, що його не було ознайомлено з оскаржуваними наказами командира військової частини НОМЕР_1 та при звільненні не було письмово повідомлено про суми нараховані та виплачені при звільненні.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28.07.2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до приписів пункту 3 розділу IV Порядку №608 визначають, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Відповідно до пунктів 1-4 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування.
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункти 1 розділу VI Порядку №608).
Відповідно до п. 2 розділу VI Порядку №608 Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідач повинен був ознайомити позивача з наказами, а у разі відмови військовослужбовця від ознайомлення, скласти акт про відмову.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд враховує, що у матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача зі змістом оскаржуваних наказів, про що зазначає позивач у заяві про поновлення строку на подання позову та не заперечує відповідач.
Однак, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вищезазначеним обставинам та не встановлено, з якої дати позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав оскаржуваними наказами, враховуючи дату їх прийняття та факт не ознайомлення позивача із вказаними документами.
Також, суд звертає увагу, що в позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу повного грошового забезпечення військовослужбовця Збройних сил України та додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 29 квітня 2022 року по 19 жовтня 2023 року.
Відповідно до ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічний підхід щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України застосовано Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові у справі №380/15245/22 від 25.04.2023 року щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців зазначив, що вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Також, Конституційний Суд України в Рішенні № 4-рп/2012 від 22.02.2012р. щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.117, 237КЗпП України роз'яснив, що згідно зі ст.47КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.
Враховуючи вищевикладене, до вимоги щодо не нарахування та невиплати позивачу повного грошового забезпечення військовослужбовця Збройних сил України та додаткової винагороди застосовується строк звернення відповідно до положень ст.233 КЗпП України.
Суд першої інстанції не врахував вищенаведені положення щодо застосування ст.233 КЗпП України та безпідставно зазначив, що у даному випадку повинна застосовуватися ч.5 ст.122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Колегія суддів зауважує, що строки звернення до суду у даній справі необхідно визначати щодо кожної позовної вимоги окремо, що судом першої інстанції не враховано.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про передчасність висновку суду першої інстанції про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду та про наявність передбачених ч.ч.3 та 4 ст. 123 КАС України підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Вищенаведене не було враховано судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому ухвала про залишення без розгляду позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 по справі № 480/12714/23 скасувати.
Справу № 480/12714/23 направити для продовження розгляду до Сумського окружного адміністративного суду .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 17.02.2024 року